Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 182/7700/21
Провадження № 1-кп/0182/410/2022
У Х В А Л А
Іменем України
17.02.2022 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ступак Т.С.,
секретар судового засідання Русін О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12021040340000103 від 21.01.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Велика Знам`янка Кам`янського-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - Кахути І.Ю.,
обвинуваченого (доставленого під вартою) - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Герговського С.П.,
потерпілого - ОСОБА_2 ,
представника потерпілого - Щербань Т.Ю.
в с т а н о в и в:
1.В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вказане об`єднане кримінальне провадження.
2.Прокурором Кахутою І.Ю. заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на два місяці посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а саме переховування від суду та впливу на свідків і потерпілого, оскільки останній обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину та він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання, оскільки йому може бути призначено покарання у вигляді позбавленням волі строком від 7 до 10 років (відповідно до вимог ст. 68 КК України), і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод. Окрім цього на думку прокурора, ризик переховування підтвердився в ході проведення досудового розслідування, оскільки ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення із місця вчинення зник, у зв`язку із чим 29.01.2021 його було оголошено в розшук та місце знаходження встановлено лише завдяки проведеним слідчо-розшуковим діям 16.09.2021. Також прокурор зауважив на тому, що обвинувачений особисто знайомий з потерпілим та свідками, і йому відомі адреси місця проживання останніх. На підставі викладеного вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не здатні запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.
3.Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти заявленого прокурором клопотання, оскільки вважає, що кваліфікація та фактичні обставини справи викладені невірно, наслідки вчиненого йому відомі та зрозумілі, тому він повною мірою усвідомлюючи це ніколи не ухилявся від слідства та не збирається ухилятися від суду, зауважив на тому, що має родину та малолітніх дітей, тому просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби за адресою реєстрації, зауваживши, що помешкання належать його матері.
4.Захисник обвинуваченого - адвокат Герговський С.П. підтримав клопотання підзахисного, заперечив проти заявленого прокурором клопотання посилаючись на необґрунтованість клопотання, недоведеність ризиків наведених прокурором, відсутність доказів, просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням засобу електронного контролю, оскільки ОСОБА_1 має постійне місце проживання та родину.
5.Потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Щербань Т.Ю. заперечили проти задоволення клопотання прокурора як необґрунтованого та недоведеного, зазначили, що жодного впливу на потерпілого чи свідка немає, крім того потерпілий вже допитаний в судовому засіданні, тому підтримали заявлене клопотання сторони захисту.
6.Прокурор щодо заявленого стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт заперечив та підтримав раніше заявлене клопотання.
7.Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд приходить до наступних висновків.
8.Згідно з вимогами ст.331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати чи обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
9.Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено строком не більш ніж на 60 діб, до 19.02.2022 року включно, без визначення розміру застави.
10.При вирішенні заявленого клопотання прокурора суд встановлює, чи дотепер наявна обґрунтована підозра та ризики, які виправдовують подальше тримання під вартою (або у разі зміни запобіжного заходу - застосування іншого запобіжного заходу).
11.Обґрунтованість підозри має оцінюватися на кожному етапі - від початкового періоду після затримання особи, так і в подальшому, коли тримання під вартою продовжується. Збереження обґрунтованості підозри є необхідною умовою законності продовження тримання під вартою. Відповідно, хоча під час затримання та застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинна бути обґрунтована підозра; у випадках тривалого тримання під вартою також має бути доведено, що підозра зберігається та залишається обґрунтованою протягом усього періоду тримання під вартою. (Рішення у справі Ilgar Mammadov проти Азербайджану, заява № 15172/13 від 22 травня 2014 року, параграф 90) Також, необхідно належним чином оцінити наявність ризиків, які виправдовують продовження тримання під вартою, та які можна обґрунтувати конкретними обставинами справи, а не абстрактними формулюваннями, надаючи належну оцінку індивідуальним обставинам підозрюваного. Наведення таких аргументів може виправдовувати тримання під вартою (Рішення Великої Палати у справі Buzadji проти Республіки Молдова від 5 липня 2016 року, заява № 23755/07, параграф 88). Такі аргументи не можуть використовувати формалістичну та абстрактну мову, також не дозволяється щоразу при розгляді питання про тримання під вартою використовувати ідентичні або стереотипні формулювання, автоматично продовжувати тримання під вартою (Рішення у справі Lisovskij проти Литви від 2 травня 2017 року, заява № 36249/14, параграф 77).
12.Суд зазначає, що протягом періоду часу, що минув, досі є достатні підстави вважати, що наявна обґрунтована підозра, крім того стороною захисту не спростовується питання обґрунтованості підозри. Суд також зазначає, що оскільки обставини не змінилися, ризик переховування від суду та ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні залишилися. Втім, необхідно оцінювати не лише наявність обґрунтованої підозри та ризиків, а й доцільність застосування тримання під вартою до ОСОБА_1 на цьому етапі провадження.
13.Фактично, суд повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав обвинуваченого та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, суд повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
14.Оцінка відповідних і достатніх підстав тримання під вартою має бути здійснена без відриву від фактичної тривалості попереднього ув`язнення. Ця оцінка здійснюється з необхідною ретельністю під час провадження у справі (Рішення у справі Gabor Nagy проти Угорщини-2 від 11 квітня 2017 року, заява № 73999/14, параграф 77). При цьому, потрібно завжди виходити з презумпції звільнення особи з-під варти (Рішення Великої Палати у справі Buzadji проти Республіки Молдова від 5 липня 2016 року, заява № 23755/07, параграфи 89, 91). Мають бути переконливо продемонстровані конкретні факти справи, для того, щоби переважати правило поваги до особистої свободи, а також щоби виправдати подальше тримання під вартою (наприклад, Рішення у справі Ilijkov проти Болгарії від 26 липня 2001 року, заява № 33977/96, параграф 84). Питання тривалості тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно.
15.Суд зазначає, що ОСОБА_1 утримується під вартою з 16.09.2021 року, тобто п`ять місяців. Хоча за цей час ризики не зменшилися, також не було встановлено інших обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою. Крім того, у судовому засіданні потерпілий та його представник просили суд змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого (див.п.5), що в контексті тривалого тримання під вартою має враховуватися як обставина на користь його звільнення. Суд звертає увагу на те, що тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, а тому станом на зараз, з урахуванням тривалості тримання під вартою обвинуваченого, його стану здоров`я, наявності міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, відсутності нових обставин, які виправдовують подальше тримання, а також перебування на утриманні малолітніх дітей, цей захід не є пропорційним.
16.Разом з тим, суд вважає, що оскільки ризики не зменшилися, запобігти ризикам переховування, вчинення незаконного впливу на свідків, можливо шляхом застосування до ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні, оскільки це є основною метою застосування запобіжного заходу.
17.При цьому, покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в умовах здійснення нагляду з боку працівників поліції надасть додаткових гарантій дотримання обвинуваченим ОСОБА_1 належної процесуальної поведінки та покладеного обов`язку явки до суду.
18.Отже, клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід відмовити за відсутності достатніх підстав.
Керуючись статтями 181, 194, 331, 371, 372, 369, 392 КПК України, суд
п о с т а н о в и в:
1.В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - відмовити.
2.Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
3.Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід, застосувавши до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на строк не більш ніж два місяці, до 15 квітня 2022 року включно.
4.Покласти на ОСОБА_1 на строк до 15 квітня 2022 року наступні обов`язки:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися з місця фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ), без дозволу суду;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
-утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
5.Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебуває під домашнім арештом, покласти на процесуального керівника у даному кримінальному провадженні.
6.Виконання ухвали покласти на відділення Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого.
7.Звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 21.02.2022 року.
Суддя: Т. С. Ступак
Судове рішення № 103481385, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 17.02.2022. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 182/7700/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: