Рішення № 103477754, 14.02.2022, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 505/269/17

Провадження № 2/493/104/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Балта Одеської області

Балтськийрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Мясківської І.М.,

за участю секретаря Пінул І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та витрат, пов`язаних з розглядом справи,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2005 року він був призначений на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку Котовського МРВ УМВС України в Одеській області.

12.02.2009 року Котовською міжрайонною прокуратурою Одеської області відносно нього порушено кримінальну справу № 75200900011 за ч. 3 ст. 364 КК України.

21.04.2009 року Котовською міжрайонною прокуратурою Одеської області відносно нього порушено кримінальну справу № 75200900023 за ч. 3 ст. 364 КК України.

06.05.2009 року наказом начальника УМВС України в Одеській області № 179 о/с він був звільнений з займаної посади у запас Збройних Сил за п. 66 (дискредитація) на підставі наказу ГУМВС від 17.04.2009 року № 388.

25.08.2009 року Котовською міжрайонною прокуратурою Одеської області відносно нього порушено кримінальну справу № 75200900045 за ч. 1 ст. 396 КК України.

Усі кримінальні справи були об`єднані в одне провадження з присвоєнням об`єднаній справі № 75200900011.

25.08.2009 року йому пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 364 та ч. 1 ст. 396 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

01.04.2011 року Котовським міськрайсудом Одеської області кримінальна справа повернута Котовському міжрайонному прокуратуру Одеської області для проведення додаткового слідства.

Вироком Котовського міськрайсуду Одеської області від 20.05.2013 року він був визнаний винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364 та ч. 1 ст. 396 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах влади та правоохоронних органах строком на 2 роки, з застосуванням умов ст. 75 КК України, його звільнено від відбування покарання терміном в 1 рік.

Ухвалою апеляційного суду Одеської від 29.05.2014 року вирок Котовського міськрайсуду Одеської області від 20.05.2013 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду у іншому складі суду.

01.12.2014 року Котовською міжрайонною прокуратурою Одеської області відносно нього було змінено обвинувачення і його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 396 КК України.

26.12.2014 року вироком Котовського міськрайсуду Одеської області він був визнаний винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 396 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах влади та правоохоронних органах строком на 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України він був звільнений від відбуття покарання у зв`язку зі спливом строку давності, передбаченому п. 3 ч. 1 ст.49 КК України, запобіжний захід скасовано.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.03.2015 року вирок Котовського міськрайсуду Одеської області від 26.12.2014 року скасовано, справу направлено до Котовської міжрайонної прокуратури Одеської області для проведення додаткового слідства.

Кримінальна справа надійшла до другого слідчого відділу прокуратури Одеської області та внесені відомості до ЄРДР за № 42015160000000264 від 07.05.2015 року за ч. 2 ст. 364 КК України.

26.12.2016 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури одеської області виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42015160000000264 ч. 2 ст. 364 КК України відносно нього, у зв`язку з відсутністю його діях складу кримінального правопорушення.

Як стверджував представник позивача в судовому засіданні, відносно ОСОБА_1 незаконно було порушено три кримінальних справи, від протягом 95 місяців перебував під слідством, відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, він був незаконно відсторонений від виконання службових обов`язків та був позбавлений можливості працювати, отримувати заробітну плату та утримувати сім`ю, був позбавлений кар`єрного росту, не міг влаштуватися на роботу тому виконував тимчасову роботу і отримував тимчасові заробітки, був вимушений доводити рідним, знайомим та друзям, що не вчиняв нічого протиправного, все вище перераховане призвело до розпаду сім`ї.

З урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 11914560,00 грн. моральної шкоди, 25000,00 грн. витрат за надання правової допомоги, а також 580,00 грн. сплачених ним за банківські послуги та 2918,37 грн. сплачених на придбання бензину.

Представник Державної казначейської служби України позовні вимоги не взнала вказавши, що позивач помилково ототожнює Державну казначейську службу України з Державним бюджетом України та Державою Україна, Казначейство здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України, отже належним відповідачем по справі є Одеська обласна прокуратура. Однак при цьому зазначила, що сума моральної шкоди необґрунтовано завищена, як і відшкодування витрат на правову допомогу і зазначила, що судові витрати розподіляються судом після закінчення розгляду справи.

Представник Одеської обласної прокуратури не визнаючи позовні вимоги зазначила, що право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду проводиться саме за рахунок держави незалежно від вини судово-слідчих органів відповідно до ст. 56 Конституції України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Визначаючи розмір відшкодування моральної і матеріальної шкоди суд має зважити на ступінь страждань, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру і визначаючи розмір відшкодування має виходити із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд виходить з слідуючого.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 12 лютого 2009 року по 26 грудня 2016 року, тобто 7 років та 10 місяців та 14 днів, з яких 5 років та 4 місяці перебував на підписці про невиїзд,

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», установлено з 01 січня 2022 року мінімальну заробітну плату на рівні 6500,00 грн., яка приймається судом як базова величина для визначення розміру моральної шкоди та визначає її розмір виходячи з того, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом майже 95 місяців.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо помилкового стягнення моральної шкоди із Державної казначейської служби України, оскільки положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Вирішуючи питання щодо стягнення коштів що пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позивачем надано договір № 2 від 30.01.2017 року про надання правової допомоги адвоката, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кресюн В.А. в якому прописаний обсяг роботи яку має виконати адвокат та додано ордер серії ОД « 233655 від 03.02.2017 року (т. 1 а.с. 32-33). Також надано договір № 5 від 25.07.2011 року з додатком № 1 в якому зазначено ціну договору в 25000,00 грн. та квитанція від 21.05.2018 року про часткову сплату ОСОБА_1 на рахунок адвоката Кресюн В.А. коштів за надання правової допомоги. (т. 1 а.с. 103-104), (т. 2 а.с. 101, 103).

Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду справи, суд приймаючи до уваги що справа як кримінальна так і цивільна була предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції, вирішення спору не находило свого вирішення протягом 8 років, змінювалася правова позиція щодо визначення відповідача, адвокату потрібно було вивчати судову практику з цього приводу, у зв`язку з чим, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності розміру заявлених вимог, зважаючи на конкретні обставини справи, вважає, що вимога про стягнення коштів що пов`язані з наданням професійної правничої допомоги підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення коштів витрачений адвокатом на придбання паливно-мастильних матеріалів пов`язаних з явкою до суду, оскільки суду не надано доказів з цього приводу. Суду не надано офіційного розрахунку кілометражу з пункту відправлення до пункту призначення, по причині чого неможливо визначити витрати пального, крім того у фіскальних чеках на придбання палива не зазначений платник.

Частковому задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення коштів витрачених на поштові відправлення , оскільки докази цього знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи (т. 1 а.с. 104), (т.2 а.с. 102, 104).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.. ст.. 2, 15, 16, 23, 170, 1167, 1176 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та витрат, пов`язаних з розглядом справи - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Котовським МРВ УМВС України в Одеській області 16.12.1997 року, 650000,00 грн. (шістсот п`ятдесят тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, 25000,00 грн.(двадцять п`ять тисяч гривень) витрати, що пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, а також 184,80 грн. (сто вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) кошти сплачені за банківські послуги - в іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22.02.2022 року.

СУДДЯ