Рішення № 103477563, 07.10.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/2001/21

2-а/311/21/2021

07.10.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі - Якимець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Вирасткова Олександра Володимировича, Головного управління Національної поліції України, про визнання нечинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

24.05.2021 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий в особі представника - адвоката Першина В.М,. до Головного управління Національної поліції України, поліцейського Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Вирасткова Олександра Володимировича, про визнання нечинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 14 травня 2021 року поліцейським Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Вирастковим Олександром Володимировичем було винесено постанову відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4204544, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Зазначену постанову позивач ОСОБА_1 вважає нечинною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

У позові зазначає, що 14 травня 2021 року, близько о 10.20 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ-21013 держномер НОМЕР_1 , який належить його дружині ОСОБА_2 , рухався по вул.Центральній в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області. Та оскільки його дружина є інвалідом ІІ групи, на склі автомобіля ВАЗ-21013 держномер НОМЕР_1 міститься розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Позивач вказує, що він рухався по проїзній частині вулиці, де міститься дві полоси руху в одному напрямку і, наближаючись до Дніпрорудненського міського ринку, на прохання сина ОСОБА_3 , він вирішив зупинитись по ходу руху автомобіля та висадити останнього біля знаку 5.18 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «Для водіїв з інвалідністю». При під`їзді до цього знаку, Позивач побачив, що попереду місце для зупинки таких транспортних засобів зайняте, тому він увімкнув правий сигнал повороту та намагався зупинятись на правій по ходу руху смузі для висадки пасажира. Одразу ж в дзеркало заднього виду Позивач побачив, що до нього позаду наближається патрульний автомобіль поліції з ввімкненими проблисковими маячками червоного та синього кольору. Він зупинив автомобіль ВАЗ-21013 держномер. НОМЕР_1 та вийшов з нього.

У оскаржуваній постанові поліцейський Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Вирастков О.В. вказав, що 14 травня 2021 року о 10.23 годині Позивач в районі будинку № 7 по вул.Центральній в м Дніпрорудне здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу на проїзній частині в другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР України (порушення правил стоянки, розміщення транспортного засобу на проїзній частині в два і більше ряди). Проте, як вказує позивач, це не відповідає дійсності, оскільки він дійсно хотів зупинитись для висадки пасажира, але зупинив автомобіль ВАЗ-21013 держномер НОМЕР_1 відповідно до п.п.2.4, 3.2 ПДР України тільки після ввімкнення поліцейськими проблискових маячків червоного та синього кольору.

Крім того, на адвокатський запит від 17.05.2021 року виконком Дніпрорудненської міської ради у листі за вих. № 08/29-2106 від 20.05.2021 року повідомлено, що на проїзній частині вул.Центральної в м. Дніпрорудне в районі будинку №7 дорожня розмітка та будь-які дорожні знаки, які забороняють паркування та стоянку, відсутні.

Таким чином, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил зупинки, стоянки, оскільки під час винесення Постанови у Відповідача були відсутні належні та допустимі докази наявності на проїзній частині вул.Центральної, 7 в м.Дніпрорудне дорожньої розмітки або дорожніх знаків, чим могло б підтвердитись наявність двох та більше смуг для напрямку руху в одному напрямку.

Крім того, вказує позивач, що оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, які підтверджували б навмисну форму вини в його діях під час вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, що є обов`язковим.

У зв`язку з вищенаведеним, ОСОБА_1 звертається до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить: 1) Визнати не чинною та скасувати постанову поліцейського Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Вирасткова Олександра Володимировича серії ЕАН № 4204544 від 14 травня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 гривень штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП ; 2) Провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП; 3) Стягнути з державного бюджету України за рахунок асигнувань ГУНП в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати під час розгляду адміністративної справи.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 26 травня 2021 року відкрито провадження по даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте до суду подано позивачем письмову заяву, в якій він просить розглянути справу у його відсутність та без участі його представника, адміністративний позов підтримує у повному обсязі за підставами, викладеними у позовній заяві.

В судове засідання відповідач поліцейський Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Вирастков О.В. повторно не з?явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте на адресу суду подано письмову заяву, в якій відповідач Вирастков О.В. просить розглядати адміністративну справу без його, посилаючись на службову зайнятість. Вказує у заяві, що позовні вимоги не підтримує. Проте, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не представлено, відзиву, заперечень проти позову на адресу суду не подано.

В судове засідання представник відповідача Головного управління Національної поліції України повторно не з?явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, однак про причини неявки суду не повідомлено, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки суду не представлено, відзиву, заперечень проти позову на адресу суду на час судового розгляду справи не надійшло.

Суд повно та всебічно вивчивши матеріали адміністративної справи, а також надані позивачем докази, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та враховуючи всі обставини по справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступним підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.ч.1,2 ст.2 КАС України, у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.

Частиною 2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, частини першої, другої, третьої і п`ятої статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч.2 ст.222 КУпАП).

Такої ж думки притримується Верховний Суд у своїй постанові по справі №127/12081/17 від 24 квітня 2019 року у справі № 286/3047/16-а від 26 лютого 2020 року.

Частиною 4 ст.258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 280 КУпАП зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4204544 від 14.05.2021 року, складеної поліцейським Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Вирастковим Олександром Володимировичем, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адмінстративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно із зазначеною постановою, адміністративне правопорушення полягає у тому, що 14 травня 2021 року, о 10-23 год., водій ОСОБА_1 по вул.Центральній, 7 в м.Дніпрорудне на автомобілі ВАЗ-21013 держномер НОМЕР_1 здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив вимоги п.15.4 ПДР - порушення правил стоянки, розміщення транспортних засобів на проїжджій частині в два і більше ряди.

Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п.15.4. ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

В адміністративному позові позивач заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема факт порушення п.15.4 ПДР. Стверджував, що стоянку транспортного засобу він не здійснював на проїзній частині в два і більше ряди, а рухався в загальній колоні автомобілів в один ряд, та вимушений був зупинитися відповідно до п.п.2.4, 3.2 ПДР України, після ввімкнення поліцейськими проблискових маячків червоного та синього кольору.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до п.1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу.

Відповідно до п.1.10 ПДР стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Таким чином, законодавцем не ототожнюються поняття «зупинка» та «стоянка», які хоч і схожі за своїм значенням, але вимоги до них є різними. Головна відмінність у часовому факторі: стоянка передбачає тривалість, а зупинка - короткочасний маневр. При цьому, відповідно до Правил дорожнього рух, не завжди зупинка заборонена там, де не можна ставити автомобіль на стоянку, тоді як стоянка завжди буде порушенням в тих місцях, де заборонена зупинка.

Крім того, як вбачається з повідомлення виконкому Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області за № 08/29-2106 від 20.05.2021 року, на проїзній частині вул. Центральної в м. Дніпрорудне в районі будинку № 7 дорожня розмітка та будь-які дорожні знаки, які забороняють паркування та стоянку, відсутні.

Таким чином, на час винесення Постанови у Відповідача були відсутні належні та допустимі докази наявності на проїзній частині вул.Центральної, 7 в м.Дніпрорудне дорожньої розмітки або дорожніх знаків, чим могло б підтвердитись наявність двох та більше смуг для напрямку руху в одному напрямку, а отже в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст 251 КУпАП.

Обов`язок же доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем ПДР, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото- чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Зі змісту долученої до матеріалів справи постанови серії ЕАН № 4204544 від 14.05.2021 року встановлено, що в графі «до постанови додаються» - не зазначено жодних додатків.

Об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем ПДР, відповідачем під час судового розгляду адміністративної справи надано не було.

Тобто, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме щодо порушення останнім п.15.4 ПДР. Також відповідачем не спростовані доводи позивача ОСОБА_1 про те, що останній не здійснював стоянку транспортного засобу, а зупинився на вимоги працівників поліції після ввімкнення поліцейськими проблискових маячків червоного та синього кольору.

Згідно з ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду

зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч.2 ст.79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови. Сам факт винесення поліцейським оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Європейський суд з прав людини у п.36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідачі правомірність свого рішення та обставини, які б спростовували доводи позивача, не довели.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд вважає, що поліцейський Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Вирастков О.В. дійшов передчасного висновку щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, повно та всебічно не дослідивши всі обставини зупинки ОСОБА_1 саме в тому місці, не надав можливості дати пояснення з цього приводу, чим порушив його права, визначені ст.268 КУпАП.

У зв`язку з чим суд вважає недоведеною вину позивача ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП і, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин суд вважає, що заявлений ОСОБА_1 позов про скасування оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії поліцейського при складанні постанови відносно позивача є протиправними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень, що підтверджується квитанцією за №64 від 21.05.2021 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.1).

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 908,00 гривень на користь позивача.

Керуючись ст.ст.18, 19, 121, 241-246, 286 КАС України, ст.ст.9, 122 ч.1, 245, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу про адміністративні правопорушення України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до поліцейського Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Вирасткова Олександра Володимировича, Головного управління Національної поліції України, про визнання не чинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії № ЕАН № 4204544 від 14 травня 2021 року, складену поліцейським Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Вирастковим Олександром Володимировичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок коштів бюджетного асигнування Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі - 908

(дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Василівський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текс судового рішення складений - 12 жовтня 2021 року.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО