Ухвала суду № 103477475, 20.02.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/1123/22

У Х В А Л А

20.02.2022 року м.Виноградів

Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Леньо В.В., при секретарі Турок Б.Б. за участю прокурорів Онисько М.В., Рябець І.Л. слідчого - Більце Д.Р., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Поковба Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів клопотання старшого слідчого СВ відділення №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області Ракущинець І.І., погодженого прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури Онисько М.В., у кримінальному провадженні №12022071080000084, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, не працюючого, зі слів раніше не судимого

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 332 КК України.

Подане клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 будучи мешканцем міста Виноградів, Берегівського району Закарпатської області і будучи обізнаним як місцевий житель про місце розташування державного кордону України та знаючи про існування явища нелегальної міграції, вступив у злочинну змову із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щодо сприяння ними у незаконному переправленні через державний кордон України в Угорську Республіку двох громадян Ісламської Республіки Афганістан та одного громадянина Республіки Індія.

Зокрема, ОСОБА_5 , 18.02.2022 року, діючи умисно, за передньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, маючи на меті сприяти у незаконному переправленню іноземних громадян через Державний кордон України, використовуючи транспортний засіб перевезли на територію прикордонного з Угорською Республікою, міста Виноградів, Берегівського району Закарпатської області, групу іноземних громадян - двох громадян Ісламської Республіки Афганістан ЗУБАІР АХМАД ( ОСОБА_6 ), 2007 року народження та ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , і одного громадянина Республіки Індія ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.

Тоді ж, ОСОБА_1 , продовжуючи направляти свій злочинний умисел, спрямований на сприяння у незаконному переправленні іноземних громадян через Державний кордон України, діючи умисно, за передньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх караність, діючи з прямим умислом, після передачі їм невстановленою слідством особою у невстановленому слідством місці, шляхом надання вказівок та порад, сприяли у розміщенні та тимчасовому проживанні, за адресою АДРЕСА_2 , групи іноземних громадян - двох громадян Ісламської Республіки Афганістан ЗУБАІР АХМАД ( ОСОБА_6 ), 2007 року народження та ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , і одного громадянина Республіки Індія ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких, з метою вичікування слушного часу для переправлення через кордон, переховували.

Після цього, о 21 години 15 хвилин, 18 лютого 2022 року, в ході проведення спільної міжвідомчої операції співробітниками прикордонного оперативно розшукового відділу (з м.д н.п. Дякове), спільно з співробітниками підрозділу «Дозор», співробітниками Служби Безпеки України та працівниками Національної поліції України в приміщенні приватного будинку за адресою АДРЕСА_2 , в ході проведення невідкладних слідчий дій за оперативною інформацією в ході обшуку місця утримання, було виявлено, групу іноземних громадян - двох громадян Ісламської Республіки Афганістан ЗУБАІР АХМАД ( ОСОБА_6 ), 2007 року народження та ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , і одного громадянина Республіка Індія ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , без документів, які дають право перебувати на території України, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України і потрапити до країн Європейського Союзу на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Вилок», а саме здійснювали підготовчі заходи до вчинення незаконного перетину державного кордону з України до Республіки Угорщина поза пунктом пропуску через державний кордон, в результаті чого було припинено протиправну діяльність ОСОБА_1 спрямовану на сприяння у незаконному переправленні трьох іноземних громадян через Державний кордон України, за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Так, 19 лютого 2022 року о 02 год. 55 хв. ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

19.02.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до положень ст. 131 КПК України одним із видів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження є застосування запобіжних заходів.

Стаття 176 КПК України визначає, що до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та невчиненням ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину та за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується підозрюваному є тяжким і передбачає у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та ОСОБА_11 ) дають підстави вважати, що підозрюваний підозрюваний усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України. Крім того в останнього може бути в наявності паспорт громадянина Угорщини.

Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.

Підозрюваний з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі підозрюваний зможе використовуючи свої зв`язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, який ніде не працює та не навчається, відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У зв`язку з наведеним, особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава щодо підозрюваного будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із тримання під вартою. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення опираючись на зібрані в ході проведення досудового розслідування докази, вважає за необхідне враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявні встановлені обставини, обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисником подано заперечення, доводи якого зводяться до того, що подане клопотання є необгрунтованим, а ризики не наведеними належними та достатніми доказами, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

У клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор посилається на ризики передбачені ст.. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам ОСОБА_1 , який усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним правопорушення зможе:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_1 не має будь-якого наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, він має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , має сім`ю, дружину та має на утриманні 3 малолітніх та 1 неповнолітню дитину. Наймолодший дитині виповнилося чотири роки.

Доводи про те, що Україна межує з 4 країнами Європи та підозрюваний може покинути межі України - це тільки припущення, а обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях.

До клопотання не подано відомостей чи виїжджав підозрюваний останній час за межі Закарпатської області чи України, та не додані відомості про наявність у нього закордонного паспорта, а також наявність у гр. ОСОБА_1 паспорта громадянина Угорщини. Отже вказаний ризик грунтується на припущеннях та не може бути взятий до уваги.

Посилання прокурора на ту обставину, що обвинувачений зможе незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні є необгрунтовані та не доведені. Про наявність будь яких свідків у даному кримінальному провадженні підозрюваному невідомо, з матеріалами кримінального провадження підозрюваний не ознайомлений, отже і впливати на невідомих свідків він не може.

Такий ризик як перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, Європейський суд з прав людини визнав, що така абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того такий ризик як те, що відсутність у підозрюваного постійного місця роботи чи навчання, не дає підстави стороні обвинувачення стверджувати що ОСОБА_1 буде ухилятися від своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне («Пшевечерський проти Росії», «Єулаоя проти Естонії»).

Крім того, відповідно до положень статті 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу обов`язково повинно містити посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Одних припущень слідчого та прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення слідчим суддею, судом рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Подане клопотання слідчого є необгрунтованим, а вказані в клопотанні ризики не підтверджені належними та достатніми доказами, а тому клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції з прав людини.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості тя специфіки вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Клопотання слідчого, не вмотивовано, на підставі яких наявних фактичних даних можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного.

Вважає, що обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 тримання під вартою, буде суперечити п.п."с" п.1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та принципу правової держави, оскільки підозра на даний час є необгрунтованою і в подальшому, при розгляді кримінального провадження можлива зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення з тяжкого злочину на злочин невеликої, або середньої тяжкості.

У зв`язку із не доведенням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявності у підозрюваного ОСОБА_1 трьох малолітніх та 1 неповнолітньої дитини вважає, що достатнім видом запобіжного заходу, відносно підозрюванго ОСОБА_1 буде застосування домашнього арешту, що буде достатньою гарантією для забезпечення виконання нею процесуальних обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у клопотанні.

Підозрюваний та захисник щодо клопотання заперечили. Підозрюваний зазначив, що наміру переховуватися не має. Винним себе не визнає, заперечує причетність до злочину, що йому інкриміновано.

Захисник підтримав доводи, викладені у запереченні.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Слідчий суддя констатує, що клопотання про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

Прокурор довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Указаний висновок підтверджується копією повідомлення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яка 19.02.2022 року з дотриманням положень ст. 278 КПК України йому вручена.

Слідчий суддя також визнає доведеним обставинами про те, що існують передбачені ст. 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, учинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням доведеності вищенаведених ризиків, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м`які (особисте зобов`язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Слідчим суддею також враховується тяжкість вчиненого злочину: підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.332 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто у вчиненні тяжкого злочину.

Разом з тим доводи клопотання про те, що підозрюваний проживає в м.Виноградів, а територія Закарпатської області межує з країнами Євросоюзу, а відтак це є ризиком суд відкидає, як безпідставне.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02. 2006, №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

З врахуванням обставин провадження та долучених до матеріалів клопотання доказів, в тому числі документів, які свідчать про проведення першочергових необхідних слідчих дій, суд вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила даний злочин.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням підозрюваним процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.

Зокрема, слідчим суддею враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, тяжкістю покарання, яке йому загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею/судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень.

За таких обставин, слідчий-суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити йому розмір застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Доводи наведені захисником, зокрема про наявність у підозрюваного на утриманні малолітніх дітей заслуговують на увагу, однак вказаних висновків суду щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не спростовують.

При визначені розміру застави, слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства і вважає доцільним визначити заставу, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставин, правові підстави для визначення підозрюваному застави у мінімальному розмірі відсутні, оскільки такий розмір не зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. ст. 182, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 19.02.2022 року і до 19.04.2022 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 124 050 гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії ухвали, тобто до 19.04.2022 року включно.

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу слідчого, прокурора, суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні.

Визначити термін дії зазначених обов`язків до 19.04.2022 року включно.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає до негайного виконання органом досудового розслідування.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В. В. Леньо