Рішення № 103476101, 03.02.2022, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5423/21 Провадження № 2/450/690/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай), розташовану на території Пикуловичівської сільської ради, розміром 1,20 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості. Мотивувала своїй позовні вимоги тим, що її батько ОСОБА_2 за час свого життя набув право на вказану земельні частку. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, внаслідок чого відкрилася спадщина, до складу якої увійшла вказана земельна частка. Повідомила, що на випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишив заповіт, яким все своє майно заповів їй. Зауважила, що дружина спадкодавця та її мати ОСОБА_3 мала право на обов`язкову частку у розмірі 2/6 від спадкового майна. Вказала, що після його смерті, вона та ОСОБА_3 фактично прийняли спадщину, оскільки проживали з ним, доглядали його до дня смерті і займалися похованням. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , внаслідок смерті якої відкрилася спадщина, що становить 2/6 частки від згаданої вище земельної частки. Крім того, до складу спадщини увійшла земельна частка (пай) розміром 2,01 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Пикуловичівської сільської ради. На випадком своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла їй. Зазначила, що вона спільно проживала зі своєю матір`ю на день її смерті, доглядала її, займалася похованням, а тому фактично прийняла спадщину. Зауважила, що оригінали сертифікатів на право на земельну частку (пай) були втрачені. З огляду на вказане, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 17 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

05 січня 2022 року від представника Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області П. Соколовського до суду надійшла заява про визнання позову, у якій він визнав позовні вимоги. Повідомив, що наслідки визнання позову йому відомі. Просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, однак представник позивача ОСОБА_4 03 лютого 2022 року подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала і просила задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, однак його представник П. Соколовський 05 січня 2022 року подав заяву, у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Дублікатом сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 4007 стверджується, що ОСОБА_2 належало право на середню земельну частку розміром 1,20 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території Пикуловичівської сільської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області № 116 від 25 серпня 2021 року сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 серії ЛВ № 4007 визнано недійсним у зв`язку з втратою та видано дублікат вказаного сертифікату.

Газетою «Голос Народу» (випуск № 32 (1843) за 13 серпня 2021 року) підтверджується публікація відповідного оголошення про втрату згаданого сертифікату.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26 квітня 2002 року, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК Української РСР в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 525 ЦК Української РСР України в день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина після його смерті.

За ч. 1 ст. 534 ЦК Української РСР в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Як вбачається з заповіту від 30 березня 2002 року, ОСОБА_2 заповів все своє майно своє доньці ОСОБА_1 .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Довідкою старости Пикуловичівського старостинського округу Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області С. Кекляка № 649 від 17 листопада 2021 року підтверджується, що на момент смерті ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 постійно проживали зокрема його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 , які доглядала його до дня смерті, вели з ним спільне господарство і займалася похованням.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 17 березня 1962 року, вбачається, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У зв`язку з укладенням 13 жовтня 1984 року шлюбу з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 13 жовтня 1984 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 535 ЦК Української РСР в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 , 1931 року народження, як дружині померлого ОСОБА_5 , належала 2/6 обов`язкові частки у спадковому майні останнього, оскільки така станом на день його смерті була непрацездатною з огляду на вік 71 рік.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивач та ОСОБА_3 фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки спільно з ним проживали на час відкриття спадщини.

Дублікатом сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 4125 стверджується, що ОСОБА_3 належало право на середню земельну частку розміром 2,01 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території Пикуловичівської сільської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області № 117 від 25 серпня 2021 року сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 серії ЛВ № 4125 визнано недійсним у зв`язку з втратою та видано дублікат вказаного сертифікату.

Газетою «Голос Народу» (випуск № 32 (1843) за 13 серпня 2021 року) підтверджується публікація відповідного оголошення про втрату згаданого сертифікату.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 15 листопада 2004 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до положень ст. 1220 ЦК України в день смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина після її смерті.

За ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається з заповіту від 11 жовтня 2004 року, ОСОБА_3 заповіла все своє майно її доньці ОСОБА_1 .

Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї

Довідкою старости Пикуловичівського старостинського округу Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області С. Кекляка № 648 від 17 листопада 2021 року підтверджується, що на момент смерті ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 постійно проживала її донька ОСОБА_1 , яка доглядала її до дня смерті, вела з нею спільне господарство і займалася похованням.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивач фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки спільно з нею проживала на час відкриття спадщини.

Відтак, позивач, спільно проживаючи зі своєю матір`ю ОСОБА_3 на день її смерті, на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, яка відкрилася після її смерті.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 200/02-31 від 22 листопада 2021 року, виданою приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Якимів Л.С., стверджується, що за відсутності документів, що підтверджують право власності померлого ОСОБА_2 на право на земельну частку (пай) видати свідоцтво про право на спадщину неможливо.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 201/02-31 від 22 листопада 2021 року, виданою приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Якимів Л.С., стверджується, що за відсутності документів, що підтверджують право власності померлого ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай) видати свідоцтво про право на спадщину неможливо.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли свої підтвердження під час судового розгляду і підлягають до задоволення. Відтак, за позивачем слід визнати право на 4/6 частки у праві на середню земельну частку (пай), розташовану на території Пикуловичівської сільської ради, розміром 1,20 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_2 , право на 2/6 частки у праві на середню земельну частку (пай), розташовану на території Пикуловичівської сільської ради, розміром 1,20 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 , право на середню земельну частку (пай), розташовану на території Пикуловичівської сільської ради, розміром 2,01 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 .

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, що становить 454 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 454 грн., що становить 50 % судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 525, 534, 535, 549 ЦК Української РСР, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на 4/6 частки у праві на середню земельну частку (пай), розташовану на території Пикуловичівської сільської ради, розміром 1,20 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_2

Визнати за ОСОБА_1 право на 2/6 частки у праві на середню земельну частку (пай), розташовану на території Пикуловичівської сільської ради, розміром 1,20 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право на середню земельну частку (пай), розташовану на території Пикуловичівської сільської ради, розміром 2,01 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у сумі 454 грн., що становить 50 % судового збору, який сплачено відповідно до квитанції від 15 грудня 2021 року, платіж № 1052676897, на рахунок № UA968999980313191206000013893, ГУКСУ у Львівській області, код ЄДРПОУ 38008294.

Стягнути з Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.