Ухвала суду № 103474611, 22.02.2022, Зміївський районний суд Харківської області

621/517/22

2/621/486/22

УХВАЛА

22 лютого 2022 року м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Бібік О.В., розглянувши у порядку підготовки позовну заяву ОСОБА_1 до Зміївського міського голови Голоднікова Павла Вікторовича, директора ПП "Будкор" Коршунова Станіслава Вікторовича про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить зобов`язати відповідача вчинити певні дії: передати управителю будинку по АДРЕСА_1 необхідну достовірну документацію у повному обсязі щодо будинку; вчинити дії по поверненню та встановленню мешканцям будинку АДРЕСА_1 протипожежної драбини; зобов`язати директора ПП " ОСОБА_2 внести Зміївському міському голові ОСОБА_3 пропозицію щодо надання додаткових послуг по накопиченню коштів з жителів будинку АДРЕСА_1 для ремонту будинку АДРЕСА_1 .

Ознайомившись з поданою заявою, дійшов наступного.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги до позовної заяви регламентовано положеннями ст. ст. 175 -177 ЦПК України.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 369 ЦК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною другоюстатті 382 ЦК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до частини другоїстатті 383 ЦК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Спірні правовідносини врегульованіЗаконом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який визначає правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до частини першоїстатті 10 цього Законуспіввласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком; 8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; 9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (частина друга статті 10 Закону).

Збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем, обраним відповідно до цьогоЗакону(частина третя статті 10 Закону).

Згідно з частинами четвертою та п`ятоюстатті 10 цього Законуповідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку. Повідомлення про проведення зборів співвласників має містити інформацію про ініціатора проведення таких зборів, дату, місце та час їх проведення, порядок денний. До повідомлення про проведення зборів співвласників можуть додаватися додаткові матеріали або інформація, що будуть розглядатися на зборах.

Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (частина шоста статті 10 Закону).

Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування («за», «проти», «утримався»), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики. У протоколі обов`язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (частина сьома статті 10 Закону).

У пункті 51 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) ЄСПЛ зазначив, що труднощі тлумачення застосовного законодавства протягом перехідного періоду стали предметом розгляду Конституційного Суду України, який дав роз`яснення цього питання, визнавши наявність у власників приватизованих квартир автоматичного права часткової власності на допоміжні приміщення відповідного будинку.

Позивач звернувся до суду з позовом, який містить три вимоги немайнового характеру.

В мотивувальній частині позову позивач посилається на те, що звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22Закону України«Про захистправ споживачів».

Разом з тим, системний аналіз положеньЗакону України «Про захист прав споживачів»доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбаченихЗаконом України «Про захист прав споживачів».

Із п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер). При виоішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону "Про захист прав споживачів", відповідно до якого споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий перебуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином - підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється.

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у відповідності до вимогстатті 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до нормЗакону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності дост. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з частиною 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 р. № 12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 р. № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступу до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D)

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЗУ "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 992,40 грн.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Натомість, позивачем ОСОБА_1 не надано документа про сплату судового збору за три вимоги немайнового характеру, тобто по 992 грн 40 коп за кожну вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відстрочення, розстрочення його сплати є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний відстрочити, розстрочити сплату судового збору.

У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.

На виконання даної ухвали позивачу слід скласти позовну заяву у відповідності з вимогами ст. 177 ЦПК України, надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі по 992 грн 40 коп за кожну вимогу немайнового характеру, які перерахувати за наступними реквізітами: отримувач коштів ГУК Харків обл/МТГ Зміїв/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України, рахунок отримувача UA138999980313141206000020603, або звернутися з відповідним клопотанням у відповідності до вимог ч. 1 ст. 136 ЦПК України; викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до нормЗакону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності дост. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174-177, 184, 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Зміївського міського голови Голоднікова Павла Вікторовича, директора ПП "Будкор" Коршунова Станіслава Вікторовича про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху, надавши позивачу строк у десять днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -