Рішення № 103474264, 14.02.2022, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/2484/21

14 лютого 2022 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАА № 473807 від 02.11.2020,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАА № 473807 від 02.11.2020.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона 02.11.2021 близько 15:30 год. керувала транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Черніїв, Івано-Франківської області, де її зупинив працівник поліції, який звинуватив її в тому, що вона порушила вимоги п. 32.1 ПДР України, і за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 140 КУпАП. У зв`язку із цим на неї складено постанову та накладено адміністративний штраф в розмірі 340 грн.

Вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 473807 від 02.11.2020 підлягає скасуванню наступних підстав.

Так, в порушення вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, інспектор поліції не роз`яснив їй права і обов`язки, визначені ст. 63 Конституції У країни, ст.ст. 307, 308, 268, 287-289 КУпАП.

Крім того інспектор відмовив у розгляді її клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю скористуватися юридичною допомогою, інспектором не надано їй можливість користуватись допомогою адвоката та не повідомлено про причини (підстави) неможливості залучення адвоката. Тобто всупереч вимогам ст. 268 КУпАП інспектор поліції протиправно позбавив її такого права.

Також інспектором поліції їй не було надано чи продемонстровано жодних належних та допустимих доказів того, що вона здійснює перевезення пасажирів за маршрутом «Івано-Франківськ-Надвірна» без погодження схеми маршруту із відповідним підрозділом Національної поліції.

Про цьому зазначає, що вона не здійснює жодних перевезень пасажирів за маршрутом «Івано-Франківськ-Надвірна», а 02.11.2021 вона їхала з м. Надвірна в м. Івано-Франківськ по своїх особистих справах, тому обвинувачення її в порушення п. 32.1 ПДР України безпідставне.

Крім того в порушення вимог чинного законодавства та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, оскаржувана постанова не містить відомості про технічний засіб, яким було здійснено фото або відеозапис у п. 9 «До постанови додається».

Також в порушення вимог ст. 280 КУпАП відповідачем фактично не зафіксовано порушення нею п. 32.1 ПДР України, яке б доводило її вину. При розгляді справи не були досліджені інші докази по справі, не відібрано пояснення свідків-очевидців вказаної події, не враховано обставини, що пом`якшуються чи обтяжують відповідальність.

Окрім цього із змісту ст. 283 КУпАП вбачає вбач, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Разом з тим, вказана постанова в п. 9. «До постанови додаються» не містить посилання на жоден доказ вчинення нею адміністративного порушення, окрім слів: адмінматеріали справи. У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також зазначає, що вона є пильним, уважним та обережним водієм, чітко дотримується правил дорожнього руху.

Отже, виходячи із всіх обставин справи, жодних доказів по справі, крім постанови, наприклад пояснення свідків, показань дозволених технічних приладів чи технічних засобів, на момент розгляду адміністративної справи не було. Тому твердження поліцейського про порушення нею вимог ПДР України є лише його суб`єктивною думкою та припущенням, яке не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

При цьому згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Вважає дії інспектора незаконними, а винесену постанову в справі про адміністративне правопорушення такою, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Короткий зміст відзиву на позов:

04.10.2021 від представника відповідача - Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області І. Гриневич поступив відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач вимоги позивача вважає безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення зазначає, що 02.11.2021 інспекторами відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області спільно із працівниками Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилися перевірки транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Близько 15 год. 30 хв. по автодорозі Т0906, 3 км, с. Черніїв, Івано-Франківська область, було виявлено транспортний засіб «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснював перевезення пасажирів, не маючи погодженої схеми маршруту руху ТЗ відповідними органами Національної поліції, чим порушив ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» та пункт 32.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Працівником Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено протокол про адміністративне правопорушення № 0001158, відповідно до якого 02.11.2021 о 15 год. 30 хв. в с. Черніїв, Івано-Франківська область, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, а саме здійснювала господарську діяльність з перевезення пасажирів автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації та ліцензії на даний вид господарської діяльності, чим порушила ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до ст. 279 КУпАП поліцейський, як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зазначені у ст. 222 КУпАП, в тому числі за ч. 2 ст. 140 КУпАП, оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 КУпАП щодо ОСОБА_1 інспектором відділу безпеки дорожнього руху УПП в Івано-Франківській області ДПП, старшим лейтенантом поліції Василиком В.Б. Позивача ознайомлено з його правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

У зв`язку зі здійсненням перевезень пасажирів, що підтверджується протоколом за ст. 164 КУпАП, як доказом, порушенням вимог ст. 52-3 ЗУ «Про дорожній рух» та п. 32.1 ПДР України, за яке передбачена відповідальність ч. 2 ст. 140 КУпАП, інспектором після розгляду адміністративної справи винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення БАА № 473807 від 02.11.2021 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача ознайомлено зі змістом постанови, повідомлено про порядок її оскарження та виконання.

Щодо відсутності підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення зазначає, що поліцейський відповідно до ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про Національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу сташий лейтенант поліції Василик В.Б. є працівником УПП в Івано-Франківській області ДПП, тобто посадовою особою органу Національної поліції України. Таким чином, старший лейтенант поліції Василик В.Б. має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

Також згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, виконано обов`язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач свідомо вводить суд в оману проявляючи зневагу та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, здійснюючи при цьому нелегальну діяльність з метою отримання прибутку. Водночас відповідно до вимог ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином пояснення позивача не містять в собі обгрунтування щодо звільнення його від адміністративної відповідальності, а лише спрямовані на уникнення від відповідальності без належних на те правових підстав.

При цьому відповідно до ст. 2 КАС України в якості загальних засад адміністративних процесуальних правовідносин проголошено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Подання позивачем позову, що необгрунтований правовими підставами, є формою зловживання ним відповідним правом, оскільки спрямовано на уникнення від встановленої законом відповідальності за вчинення порушення.

Також зазначає, що стороною відповідача з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача вказують лише на її намагання уникнути несприятливих для неї наслідків, але не вказують на неправомірність дій відповідача.

Таким чином розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог чинного законодавства, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії БАА № 473807 від 02.11.2021 є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

Стислий виклад позицій сторін:

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених в адміністративному позові, просила суд скасувати постанову інспектора ВБДР УПП в Івано-Франківській області Василика Л.Б. від 02.11.2021 серії БАА № 473807 про накладення на неї штрафу в сумі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Також просила стягнути з відповідача в її користь сплачені нею судові витрати.

Представник Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явилась, у відзиві представник відповідача просила справу розглядати у відсутності представника УПП в Івано-Франківській області.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2021 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 по даній справі замінено первісного відповідача - Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області на належного відповідача - Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автомативному режимі, серії БАА № 473807 від 02.11.2021, складеної інспектором ВБДР УПП в Івано-Франківській області Василиком В.Б., Дерещук І.Д. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП за те, що вона 02.11.2021 о 15 год. 30 хв. в с. Черніїв по вул. Надвірнянська 86, здійснювала перевезення пасажирів автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , за маршрутом «Івано-Фанківськ-Надвірна», та ненадала погодження схеми маршруту із відповідним підрозділом Національної поліції, сим порушила ст. 52-3 ЗУ «Про дорожній рух», п. 32.1 ПДР України, та на неї накладено штраф в розмірі 340,00 грн. (а.с. 11).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 72-74 КАС України, і на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, дійшов наступних висновків.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 зі змінами і доповненнями (надалі «Правила дорожнього руху»).

Як вбачається з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Частиною 2 ст. 140 КУпАП передбачено, що порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування , тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. Зокрема постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автомативному режимі, серії БАА № 473807 від 02.11.2021, складеної інспектором ВБДР УПП в Івано-Франківській області Василиком В.Б., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП за те, що вона 02.11.2021 о 15 год. 30 хв. в с. Черніїв по вул. Надвірнянська 86, здійснювала перевезення пасажирів автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , за маршрутом «Івано-Фанківськ-Надвірна», та ненадала погодження схеми маршруту із відповідним підрозділом Національної поліції, сим порушила ст. 52-3 ЗУ «Про дорожній рух», п. 32.1 ПДР України, та на неї накладено штраф в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до п. 32.1 ПДР України з органами Державтоінспекції узгоджуються: а)розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій, місць торгівлі та надання послуг; б)маршрути та перелік доріг, на яких може проводитися навчання водінню транспортними засобами; в)умови та порядок руху колон у складі більш як понад 5 механічних транспортних засобів; д) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів; є) технічні вимоги, конструкція та встановлення на транспортних засобах спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв (типу «Сирена», проблисковий маячок тощо), світлових покажчиків та розпізнавальних знаків автомобілів аварійної служби, а також нанесення білих смуг під нахилом на зовнішніх бокових поверхнях транспортних засобів; є) переобладнання транспортних засобів.

З органами Державтоінспекції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Як вбачається з пояснень позивача, вона не здійснює жодних перевезень пасажирів за маршрутом «Івано-Франківськ-Надвірна», а 02.11.2021 їхала з м. Надвірна в м. Івано-Франківськ по своїх особистих справах. Крім того інспектором не було роз`яснено їй права і обов`язки, визначені ст. 63 Конституції У країни, ст.ст. 307, 308, 268, 287-289 КУпАП.

При цьому інспектором в порушенням вимог ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП в оскаржуваній постанові не наведено та не додано жодних доказів, на яких ґрунтується його висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Зокрема інспектором поліції в постанові не зазанено жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 02.11.2021 здійснювала перевезення пасажирів за маршрутом «Івано-Франківськ-Надвірна» без погодження схеми маршруту із відповідним підрозділом Національної поліції.

Усупереч приписів ст. 251 КУпАП складена відносно ОСОБА_1 постанова не підтверджена жодними фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Таким чином відповідач обставини, на які посилається позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав.

Додана представником відповідача до відзиву копія протоколу про адміністративне правпрушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП, складеного 02.11.2021 на ОСОБА_1 , не зазначена в оскаржуваній постанові як докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Враховуючи наведене суд вважає зазначену копію протоколу неналежними доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надана представником відповідача копія протоколу про адміністративне правопорушення не зазначена як доказ в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Тому суд вважає неправомірним посилання представника відповідача на вказаний доказ, оскільки він не був покладений в основу оскаржуваної постанови.

Також з огляду на наявні у справі матеріали суд вважає, що стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів та перед судом не доведено, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності проводився з дотриманням норм, передбачних ст.ст. 268, 280 КУпАП, не надано доказів, що при розгляді справи поліцейський повідомив позивача про можливість відкладення справи для того, щоб скористатися правовою допомогою, порушивши його права на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такого не вбачається також і з самого змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Такі невідповідності з боку відповідача вказують на порушення прав позивача, що вказують на протиправність дій, яка не може створювати та не породжує законних юридичних наслідків у вигляді оскаржуваної постанови.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім постанови про накладення адміністративного стягнення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

При винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не було встановлено всіх фактичних даних справи, не у повному обсязі досліджені обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавенте проти Латвії» показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням наведеного, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів для спростування доказів, наданих позивачем.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За цих обставин, суд вважає, що підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не має, а тому його адміністративний позов підлягає до задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Щодо строку подання адміністративного позову суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваної позивачем постанови вбачається, що вона винесена 02.11.2021, а за захистом своїх прав позивач звернулась в суд 12.11.2021 шляхом надіслання позовної заяви поштовим зв`язком, що підтверджується відповідним штампом на поштовому конверті. Тому відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку ВСУ від 13.12.2016 у справі № 21-1410а16, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшого оскарження позивачем та відповідачем судового рішення.

Таким чином на позивача покладається обов`язок сплати судового збору за подання позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. При цьому у разі задоволення позову позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, в тому числі судовий збір, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Також за змістом ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги, акт здачі-приймання наданих послуг, та квитанцію про оплату наданих послуг, які відповідають вимогам ст. 134 КАС України (а.с. 14-19). При цьому стороною відповідачів не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, та не надавалось жодних доказів на доведення неспівмірності витрат на правову допомогу, понесених позивачем.

Тому питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору та на правничу між сторонами буде вирішуватись судом в порядку ст. 139 ЦПК України.

Висновки суду:

Враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, відповідачем не доведений належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги необхідно задовільнити, постанову інспектора ВБДР УПП в Івано-Франківській області, Василика В.Б. від 02.11.2021 серії БАА № 473807 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Також враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, суд приходить до висновку, що зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 , з УПП в Івано-Франківській області в її користь необхідно стягнути 454 грн. сплаченого судового збору та 1000 грн. сплачених витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Івано-Франківській області.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 9, 245, 251, 258, 268, 280, 283, 284 КУпАП, ст.ст. 14, 16 ЗУ «Про дорожній рух», ст.ст. 2, 5-10, 72, 75, 76, 77, 132, 134, 139, 143, 241-243, 246, 250, 268-270, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАА № 473807 від 02.11.2020 - задовільнити.

Постанову інспектора ВБДР УПП в Івано-Франківській області, ст.лейтенанта поліції Василика В.Б. від 02.11.2021 серії БАА № 473807 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, як суб`єкта владних повноважень, на користь ОСОБА_1 - 1454 грн. 00 коп. сплачених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в строк, визначений ч. 4 ст. 286 КАС України.

Відповідно до п. 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 76494, с. Микитинці, вул. Юності 23, Івано-Франківської області.

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст рішення

складено 18.02.2022.