Ухвала суду № 103474097, 15.02.2022, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1289/21

Провадження 1-в/193/55/22

У Х В А Л А

іменем України

15 лютого 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

при секретарі судового засідання Ратушної В.В.,

за участю: прокурора Доманського В.Ю.,

представника Софіївської ВК №45 Лакатош В.А. (у режимівідеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

захисника Мудраченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 . В обґрунтування клопотання засуджений вказує, що він відбуває покарання у ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)» у вигляді позбавлення волі на строк 13 років. На даний час він є інвалідом ІІ групи інвалідності, відбув ѕ покарання, тому просить звільнити його умовно-достроково.

Засуджений ОСОБА_1 під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково, зазначив, що перебуваючи у місцях позбавлення волі він належні висновки зробив.

Захисник Мудраченко В. М. у судовому засіданні підтримав думку засудженого та просив звільнити його умовно-достроково.

Представник виправної колонії Лакатош В. А. в судовому засіданні висловив думку щодо прийняття рішення на розсуд суду.

У судовому засіданні прокурор Доманський В. Ю. заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність для цього підстав.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали особової справи засудженого, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 по даній справі засуджений 07.12.2010 за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за ст. ч. 1 ст. 115КК Українидо 13 років позбавлення волі. Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2016 засудженому ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк перебування його під вартою з 04.08.2010 по 06.04.2011 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання: 04.08.2010 кінець строку: 03.12.2022.

На підставі ч. 2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

В силу ч. 2 ст.81КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох четвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

Згаданою статтею передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.

Як вбачається із роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.

З вищенаведених положень закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.

Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.

Так, під час вивчення матеріалів особової справи засудженого, суд враховує не лише час перебування ним у Софіївській ВК-45, а й увесь період його відбування покарання.

Засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі перебуває з 03.08.2010. Під час утримання в Дніпропетровському слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, вимог режиму утримання не порушував, заохочень та стягнень не мав.

Згідно характеристики вбачається, що з 17.10.2017 міру кримінального покарання відбуває в ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)», характеризувався позитивно. Встановлених вимог режиму відбування покарання дотримується, приймає активну участь у громадському та побутовому житті відділення, є інвалідом ІІ групи.

За весь час відбування покарання має сім заохочень, у вигляді подяк, що отриманні ним за підсумками роботи за ІІ квартал та IV квартал 2018 року, за І та IV квартал 2020 року, за І та ІІ квартал 2021 рік, і лише у 2017 році засудженого заохочено у вигляді подяки за добру поведінку, сумлінне ставлення до робіт по благоустрою відділення. Таким чином вбачається, що більшість заохочень ним отримані лише формально, тобто заохочення засуджений отримував не у зв`язку з сумлінним ставленням до роботи, а лише за підсумками робіт на протязі 2018-2021 роки, таким чином вказані заохочення не свідчать про намагання засудженого стати на шлях виправлення і своєю поведінкою довести своє виправлення. Крім того, у засудженого за час відбування покарання маються стягнення здебільшого у вигляді доган, які погашені в установленому законом порядку, але мається серед них сувора догана 22.12.2021 року, яка на день подання клопотання не погашена. Загалом засуджений отримав вісім стягнень, серед стягнень маються також досить суворі стягнення, а саме дізо 15 діб, які отримані ним за створення конфліктної ситуації, та наявність відомостей про те, що засуджений схильний до членоушкодження, про що свідчать відповідні відповідний висновок, з якого вбачається, що ОСОБА_1 завдав тілесних ушкоджень іншому засудженому.

Засуджений ОСОБА_1 дбайливо ставиться до майна та предметів, якими користується, не завжди дбайливо ставиться до майна та предметів.

У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться сумлінно. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень навичок для їх виконання.

Бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Правова просвіта» та «Підготовка до звільнення».

ОСОБА_1 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину та хоча і має сім заохочень, які отримані ним формально за підсумками роботи 2018-2021 роки, проте має наразі одне стягнення, яке не погашене у встановленому порядку, що не свідчить про його зразкову поведінку.

Обов`язковою умовою для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбуття покарання є встановлення судом факту, що особа довела своє виправлення.

Враховуючи вищевикладене та водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, зокрема враховуючи суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, його поведінку протягом строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх відомостей провадження у сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд дійшов остаточного висновку, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання засудженим, є недоцільним.

Керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, 537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, засуджений може подати апеляцію у вказаний строк і порядок, але з дня отримання копії повного тексту цієї ухвали.

Суддя О. В. Томинець