Вирок № 103473475, 21.12.2012, Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 1414/1711/2012

провадження № 1/1414/294/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2012 року Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Непши О.І.,

при секретарі - Піроженко А.О.,

за участю прокурора - Омеляна В.М.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої - Алексахіна О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Бабчинці Могилів-Подільського району Вінницької області, громадянин України, освіта середня технічна, офіційно не працевлаштований, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в :

14 березня 2012 року біля 09 год. 00 хв. в м.Миколаєві ОСОБА_2 у світлу пору доби в умовах нормальної видимості керував власним технічно справним автомобілем Volkswagen LT 35, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , і здійснював рух заднім ходом по сухій асфальтованій проїзній частині вул.Тернопільської в районі перехрестя з пров.Екіпажним.

Рухаючись заднім ходом, ОСОБА_2 , порушивши вимоги п.п.10.1, 10.9, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме - проявивши необачність у дорожній обстановці, що склалася, та її змінах, не контролював свій рух, хоча був зобов`язаний постійно його контролювати і мав таку можливість, не вибрав швидкості, яка забезпечує безпеку руху, не впевнився в безпеці свого руху, завчасно не виявив пішохода, яка рухалася в обраному ним напрямку руху, хоча мав таку можливість, не знизив швидкість свого руху і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, підшкірної гематоми та забою головного мозку, забійної рани лобово-скроневої області зліва, закритої травми грудної клітини з переломом шостого ребра зліва, закритого перелому шиловидного відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням, закритого перелому заднього краю вертлужної западини зі зміщенням і заднім вивихом стегна, закритого перелому обох кісток правої голені в нижній третині зі зміщенням, численних забійних поверхневих ран та саден обох верхніх і нижніх кінцівок, які відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 в інкримінованому злочині визнав себе винним повністю та показав, що 14 березня 2012 року близько 09 год. він керував автомобілем «Фольксваген ЛТ-35», державний номер НОМЕР_1 , і здавав назад на перехресті вул.Тернопільської і пров.Екіпажного. Перед тим, йдучи до автомобіля, він подивився, чи немає нікого позаду. Після чого, сівши в автомобіль, увімкнув задню передачу. В цей момент у автомобіля почала працювати звукова сигналізація. Він подивився у дзеркала заднього виду, проїхав назад 5 метрів та почув крик. Одразу ж зупинив автомобіль, вийшов з машини та побачив під машиною жінку. Почав надавати жінці першу допомогу, викликав «швидку» та ДАІ. Швидка допомога забрала потерпілу, а він лишився чекати працівників ДАІ. В той же день після ДТП зустрічався з потерпілою у лікарні, виконував всі призначення лікарів, одразу дав потерпілій 800 грн. Його дружина доглядала за потерпілою, приносила їй їжу, але та відмовлялася. Придбав ліки для потерпілої на суму 2 000-2 500 грн., про що має відповідні чеки. Він та дружина відвідували потерпілу до приїзду її сина.

Крім показань підсудного, його вина у вчиненому злочині підтверджується також показаннями потерпілої та свідків.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що 14 березня 2012 року близько 11 год. вона поверталася з церкви, йдучи додому по вул.Тернопільській. Дійшовши до перехрестя з пров.Екіпажним, вона побачила два мікроавтобуса, які стояли в напрямку ЗОШ № 48. Один з них був червоний «Фольксваген». Вона подивилася в автомобіль, в ньому нікого не було, стала повертати наліво на пров.Екіпажний позаду червоного автомобіля. В цей момент водій червоного «Фольксваген» став рухатися задом. Яким чином вона опинилася під автомобілем, їй не зрозуміло. Будь-яких сигналів, що автомобіль розпочав рух, не було. Коли вона опинилася під автомобілем, її протягло, вона сильно закричала, через що водій зупинився. Яким чином і хто її витяг з-під автомобіля, вона не пам`ятає. Вона попросила викликати «швидку» та міліцію. Бригада швидкої допомоги приїхала через 40 хвилин. Біля автомобіля знаходилася її сусідка ОСОБА_3 , якій водій передав 800 грн. Після того вони поїхали до лікарні, а подальші події вона не пам`ятає. Водій і його дружина відвідували її у лікарні протягом 15-20 хв., але не кожного дня. Коли вона повідомила водію та його дружині, що їй потрібна сиділка, то дружина відмовилася сидіти з нею. На шостий день з Казахстану приїхав її син з невісткою, і оскільки потерпілу нікому було доглядати, вони забрали її до Казахстану , де вона проживала до серпня 2012 року. Там вона лікувалася у шпиталі та приватній лікарні. Щодо моральної шкоди вказала, що зараз вона не може себе нормально обслуговувати, мешкає в приватному будинку, але не може обробити город, не може підняти відро, прати, місити тісто, мити поли, викручувати ганчірку. Їй складно ходити до магазину з милицею, мучить головний біль, вимушена звертатися по допомогу до сусідів.

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що 14 березня 2012 року в дообідній час їй зателефонував чоловік, сказав, що він вчинив ДТП та збив жінку. Він сказав, що треба відвідати потерпілу, оскільки вона літня жінка, нікого не має в Миколаєві. Вона зварила курячий бульйон, і вони з чоловіком приїхали до Жовтневої ЦРЛ. На столі в палаті був рецепт, чоловік одразу купив необхідні ліки. На другий день вранці вона принесла сир, цукор та сіль, але потерпіла відмовилася від їжі. Свідок приходила до потерпілої кожного дня, на роботі мінялася змінами. Пацієнтка, яка перебувала у палаті разом з потерпілою, сказала, що для потерпілої треба наймати сиділку, тоді свідок повідомила, що сама може доглядати за нею. Інколи свідок приходила на цілий день, обмивала потерпілу, робила їй масаж. Вона виконувала ці дії до тих пір, поки не приїхав син потерпілої з невісткою. У зв`язку з приїздом родичів та недосягненням згоди щодо розміру відшкодування шкоди, підсудний та свідок перестали відвідувати потерпілу і надавати їй допомогу.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що 14 березня 2012 року о 09 год. 20 хв. вона йшла додому і побачила, що під автомобілем, який стояв, лежала жінка, в якій вона впізнала потерпілу. Водій стояв з телефоном та викликав швидку допомогу. Коли приїхала швидка допомога, вона поїхала з потерпілою до лікарні, туди також приїхав водій, вони чекали, поки потерпілу оформлять в лікарні. Водій дав свідку 800 грн. на лікування потерпілої. Інколи до лікарні приходила дружина підсудного, свідок з нею змінювали одна одну. Руда щось робила біля потерпілої, щось їй приносила.

Також вина підсудного у вчиненому злочині підтверджується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Як вбачається з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14 березня 2012 року і схеми до протоколу, ДТП мала місце на перехресті вул.Тернопільскої та вул.Сонячної (пров.Екіпажного) в м.Миколаєві (а.с.4-9).

У відповідності до висновку експертизи технічного стану транспортного засобу від 29 березня 2012 року № 2/62 на момент огляду ходова частина, рульове керування та гальмівна система автомобіля «Фольксваген ЛТ 35», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходились у працездатному стані. Несправностей, які б могли виникнути до ДТП та вплинути на рух транспортного засобу, в досліджуваних системах і механізмах не виявлено (а.с.30-34).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 26 березня 2012 року № 527 у потерпілої ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, підшкірної гематоми та забою головного мозку, забійної рани лобово-скроневої області зліва, закритої травми грудної клітини з переломом шостого ребра зліва, закритого перелому шиловидного відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням, закритого перелому заднього краю вертлужної впадини зі зміщенням і заднім вивихом стегна, закритого перелому обох кісток правої голені в нижній третині зі зміщенням, численних забійних поверхневих ран та саден обох верхніх і нижніх кінцівок, які відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк більше 21 дня. Тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок дії тупих твердих предметів, не виключено в умовах ДТП (а.с.22-23).

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, та кваліфікує його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд бере до уваги, що останній вчинив необережний злочин невеликої тяжкості.

При цьому ОСОБА_2 раніше не судимий, повністю визнав свою вину та щиро покаявся у вчиненому злочині, активно сприяв його розкриттю, матеріальна шкода, спричинена потерпілій, частково відшкодована, підсудний з позитивного боку характеризується за місцем проживання, має сім`ю, хоча не працевлаштований офіційно, але працює за договорами підряду.

З урахуванням фактичних обставин справи та сукупності зазначених вище обставин, які суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та пом`якшують покарання, поведінки підсудного після вчиненого злочину, суд вважає можливим призначити йому покарання у виді штрафу із застосуванням положень ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією відповідної статті кримінального закону.

Щодо цивільного позову суд зазначає таке. Діями підсудного потерпілій заподіяні матеріальні збитки, що виявилися в її витратах на лікування і підтверджені документально, та моральна шкода, яка виявилася у порушенні нормального укладу життя, які відповідно до вимог ст.ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України підлягають відшкодуванню.

Відповідно до представлених документів (оригіналів фіскальних чеків) на день постановлення вироку потерпілою ОСОБА_1 на лікування витрачено 2 430, 45 грн. При цьому, чого не заперечувала сама потерпіла, від водія ОСОБА_2 в день ДТП вона отримала 800 грн., тому сума, витрачена на медикаменти, підлягає зменшенню на 800 грн., і з підсудного належить стягнути 1 630, 45 грн.

В частині відшкодування моральної шкоди суд вважає вимоги потерпілої надмірними та, оцінюючи глибину її моральних страждань і в той же час керуючись принципом розумності і справедливості, беручи до уваги, що вчинений злочин є необережним, подальшу поведінку підсудного та його дружини, які не покинули потерпілу, а надавали їй і матеріальну і фізичну допомогу, суд вважає необхідним зменшити заявлену суму, сягнувши з ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди 8 000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_1 .

При цьому вартість зіпсованих речей потерпілою документально не підтверджена, тому в цій частині суд залишає позов без розгляду.

Так само, суд не може визнати обґрунтованими позовні вимоги потерпілої щодо стягнення на її користь витрат на пальне, авіа- та залізничні квитки. Так, у суду залишаються сумніви взагалі щодо необхідності транспортування потерпілої на таку значну відстань, особливо при можливості одержувати необхідну допомогу від дружини підсудного, і крім того, як пояснювала сама потерпіла, ці витрати фактично здійснив її син ОСОБА_7 , а тому стягувати їх на користь потерпілої суд вважає безпідставним.

Витрати потерпілої на оплату послуг представника не є судовими витратами в розумінні ст.91 КПК України, відтак стягненню з підсудного не підлягають і залишаються на рахунок останньої.

Також згідно із п.2 ст.91 КПК України з підсудного належить стягнути судові витрати за проведення експертизи.

Долю речового доказу суд вирішує згідно з положеннями, що визначені ст.81 КПК України.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу із застосуванням ст.69 КК України в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.

До набрання вироком законної сили залишити засудженому раніше обрану міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальних збитків, спричинених злочином 1 630 (одну тисячу шістсот тридцять) грн. 45 коп. та в якості відшкодування моральної шкоди 8 000 (вісім тисяч) грн., а загалом - 9 630 (дев`ять тисяч шістсот тридцять) грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області, судові витрати, передбачені ст.91 КПК України, за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу в розмірі 529 (п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 20 коп., які перерахувати на р/р 31251272210005 в Головному управління Державного казначейства України у Миколаївській області, МФО 826013, код ЗКПО 25574110.

Речовий доказ по справі - автомобіль «Фольксваген ЛТ-35», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на зберігання під розписку ОСОБА_2 , - залишити в його розпорядженні.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через суд, який постановив вирок, протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя О.І.Непша