Рішення № 103472136, 15.02.2022, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14225/21

Провадження № 2/369/2303/22

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олега Станіславовича про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олега Станіславовича про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на наступне:

12 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою Іваном Миколайовичем було відкрите виконавче провадження № 65108483 з виконання з вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса.

25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем був вчинений виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 29009, за яким стягнено заборгованість з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236).

Сума заборгованості становить 40 949, 24 (сорок тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 24 копійки), що складається з: - прострочена заборгованість за сумою кредиту 30 475, 74 (тридцять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень 74 копійки); - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 10 473, 50 (десять тисяч чотириста сімдесят три гривні 50 копійок); - плата за вчинення виконавчого напису, що стягується з боржника на користь стягувача.

Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» Нотаріус вчиняє виконавчі написи, щодо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Позивач вважає, що Приватним нотаріусом Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис поза межами строку, протягом якого такий виконавчий напис міг вчинятися.

Строк виконання кредитного зобов`язання в повному обсязі сплинув 15.05.2014 року, як зазначено в Договорі № 008-29518-150513 від 15.05.2013 р., а саме в п. 2.4.« строк ліміту кредитної лінії 364 календарних дні», а тому саме після спливу 364 днів виникло право вимоги відносно всієї суми грошових коштів, в подальшому договір було пролонговано, після спливу строку надання попередньої кредитної лінії, а тому слід вважати, що строк кредитного зобов`язання сплив саме 15.05.2014 року. Виконавчий плис був вчинений 25.02.2021 р., що підтверджується оскаржуваним написом.

Виходячи з зазначеного, Позивач робить висновок, що строк в 3 роки з дня виникнення вимоги на вчинення виконавчого напису, пропущений, оскільки останній день з цих З-х років припадав на 15.05.2017 року.

Нотаріус дану обставину не перевірив та відповідно незаконно вчинив виконавчий напис.

Також, Позивач наголошує, що Відповідач не міг нараховувати будь-які проценти, оскільки наслідками настання строку виконання кредитного зобов`язання в повному обсязі є припинення нарахування процентів за кредитором - цей висновок визначений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. по справі № 444/9519/12, пункт 91 якої визначає: «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у із і пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК країни право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється».

Така ж правова позиція закріплена в Постанові Верховного суду від 14.02.2018 р., у справі №564/2199/15-ц в якій вказано, що «проценти та пеня, які нараховані банком не ї могли взагалі нараховуватися після настання строку виконання кредитного зобов`язання в повному обсязі, оскільки після настання зазначеного строку кредитний договір припиняє свою дію».

В даному випадку, строком виконання кредитного зобов`язання слід вважати 15 травня 2014 року. Таким чином, проаналізувавши вищезазначене, варто сказати, що після закінчення строку повернення кредиту, кредитор немає право нараховувати проценти.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. за №1172.

Із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014р. була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 і Переліку).

10 грудня 2014р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за і зобов`язаннями (п. 2 Переліку). Саме цю норму застосував третя особа приватний нотаріус Горай О.С. вчиняючи оскаржуваний виконавчий напис.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017р. у справі №826/20084/14 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Нотаріальна палата України, ОСОБА_4 , ПАТ Комерційний банк «Надра», ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк», ПАТ Комерційний банк «Альфа-Банк» про визнання нечинним і скасування п.1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним зазначений вище розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік повернувся до попередньої редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили.

Позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений на непередбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, а тому також з цієї підстави не підлягає виконанню.

Позивач вказує на те, що на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису минули строки позовної давності, у нього не існувало безспірної заборгованості перед стягувачем та кредитний договір не був нотаріально посвідчений, у зв`язку з чим виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О.С., вчинений з порушенням вимог статей 87,88 Закону України «Про нотаріат»та Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

У зв`язку з викладеним в своїй позовній заяві позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.10.2021 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олега Станіславовича про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.10.2021 р. заяву адвоката Короті Анни Ростиславівни про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса вчиненого 25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем і зареєстрованим в реєстрі за №29009, за яким стягнено заборгованість на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236) з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

01.12.2021 року до суду від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі заявлених позовних вимог, та вважає їх таким, що не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

ОСОБА_1 є Боржником за Кредитним договором 008-29518-150513 від 11 травня 2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк».

Відповідач вказує що, ПАТ «Дельта Банк» свої зобов`язання перед Позивачем виконав в повному обсязі, відкривши йому поточний рахунок з використанням платіжної карти із встановленим кредитним лімітом, в свою чергу Позивач свої зобов`язання перед Банком не виконав, відповідно до умов Договору мав повертати кредитні кошти згідно з мовами надання кредитної картки Тарифний пакет «Готівочка 2012» .

Відповідач стверджує, що підписуючи кредитний договір №008-29518-150513 від 15.05.2013 Клієнт надав свою згоду(дозвіл) Банку на те, що порядок доступу до персональних даних третіх осіб, в тому числі надання їм часткового або повного права обробки цих даних та/або передачу таких даних визначається Банком самостійно на власний розсуд, в тому числі з метою перевірки достовірності наданих клієнтом персональних даних та/або контактних даних, для захисту інтересів Банку, зокрема, але не виключно, у випадку звернення до суду, у випадку відступлення Банком права вимоги за договором , укладеним із Клієнтом, тощо. При цьому Клієнт підписанням цього Дозволу надає згоду на передачу своїх персональних даних банком третім особам та надає доступ до своїх персональних даних будь-яким третім особам, що визначаються Банком самостійно, при чому Клієнт підтверджує, що така передача персональних даних не потребує подальшого окремого повідомлення Клієнта про такі дії (передачу) будь-яким способом, в тому числі і шляхом письмового повідомлення. Під третіми особами, зазначеними вище у цьому пункті Дозволу, Клієнт розуміє колекторські компанії , операторів поштового та мобільного зв`язку , а також бідь-яких інших осіб (як фізичних, так і юридичних), яким Банком надається доступ до персональних даних/здійснюється передача персональних даних (копія дозволу додається).

06.07.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та Відповідачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір №2277/К про відступлення прав вимоги від 06.07.2020 р. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Відповідач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «Дельта Банк» в тому числі і до Позивача за кредитним договором.

Тому, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги №2277/К за кредитним договором від 008-29518-150513 від 11 травня 2013 року є ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", ідентифікаційний код юридичної особи 35234236.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

15.02.2022 року представник позивача, адвокат Коротя А.Р. до канцелярії суду подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, вимоги заяви підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

15.02.2022 року у судове засідання відповідач та третя особа не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки не відомі.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України,Законом України «Про нотаріат»,постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»(далі - Перелік), а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5(далі - Порядок).

Згідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

З урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11.03.2015 у справі №6-141цс14, від 20.05.2015 у справі №6-158цс15, від 05.07.2017 у справі №6-887цс17 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц (провадження №14-83цс18), від 19.09.2018 року у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18), від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме у такому розмірі.

Згідно з п.п. 2.1 п.2 гл. 16 розд. ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають стосунок до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 гл. 16 розд. ІІ порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень сторонам. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення (пп. 2.3 п. 2 гл. 16 розд. ІІ порядку).

За змістом підпунктів 3.1-3.5 пункту 3 глави 16 розділу 2 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Відповідно до п. 2 Переліку, для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.

У пункті 10 Листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем був вчинений виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 29009, за яким стягнено заборгованість з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236).

Сума заборгованості становить 40 949, 24 (сорок тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 24 копійки), що складається з: - прострочена заборгованість за сумою кредиту 30 475, 74 (тридцять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень 74 копійки); -прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 10 473, 50 (десять тисяч чотириста сімдесят три гривні 50 копійок); - плата за вчинення виконавчого напису, що стягується з боржника на користь стягувача.

12 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою Іваном Миколайовичем було відкрите виконавче провадження № 65108483 з виконання з вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюс татті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи, а саме: ОСОБА_1 є Боржником за Кредитним договором 008-29518-150513 від 11 травня 2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк».

Правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги №2277/К за кредитним договором від 008-29518-150513 від 11 травня 2013 року є ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", ідентифікаційний код юридичної особи 35234236.

Строк виконання кредитного зобов`язання в повному обсязі сплинув 15.05.2014 року, як зазначено в Договорі № 008-29518-150513 від 15.05.2013 р., а саме в п. 2.4.« строк ліміту кредитної лінії 364 календарних дні», а тому саме після спливу 364 днів виникло право вимоги відносно всієї суми грошових коштів, в подальшому договір було пролонговано, після спливу строку надання попередньої кредитної лінії, а тому слід вважати, що строк кредитного зобов`язання сплив саме 15.05.2014 року.

Таким чином право нотаріусу здійснювати виконавчі написи надавалось у період з 15.05.2014 до 15.05.2017 року.

Виконавчий напис був вчинений 25.02.2021 р., що підтверджується оскаржуваним написом.

Також необхідно заначити, що з 03.03.2015 було прийняте рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних (постанова НБУ від 02.03.2015 №150).

Таким чином позикодавець відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто, як встановлено судом, до 15.05.2014. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

Як вбачається з оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, визначена відповідачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування позикою включає період з 06 липня 2020 року по 11 лютого 2021 року, який виходить за межі строку кредитування.

Таким чином, грошові вимоги, з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису про стягнення боргу, виходить за межі встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Так як, за правилом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог, включення відповідачем до складу заборгованості платежів, сплата яких прострочена більш, ніж на три роки, також свідчить про спірність заявленої до погашення суми боргу.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки, суд приходить обґрунтованого висновку, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною, відтак приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості.

Крім того, боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та мати змогу усунути допущені порушення чи оскаржити вимогу у судовому порядку. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання позивачем зазначеної вимоги, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості оспорити вимогу кредитора або ж виконати її, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Наявність одного лише факту направлення такої вимоги боржнику недостатньо для висновку про її безспірність.

Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання позивачем нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

За умовами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що з наявних в матеріалах справи письмових доказів, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису, а також ту обставину, що відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, що зазначена заборгованість не є безспірною, а тому вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі документів, що не свідчать про безспірність вимог ТОВ «ФК» Кредит Капітал» щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.10.2021 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимогстатті 141 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Почивачем було додано до позовної заяви докази про витрати на професійну правничу допомогу, а саме: витяг з Договору про надання правової допомоги від 28 вересня 2021 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №158, детальний опис робіт виконаних адвокатом, в якій зазначено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості згідно договору про надання правової (правничої) допомоги укладений між ОСОБА_1 та Адвокатом Коротя А.Р. від 28.10.2021 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню у розмірі 8962,00 (вісім тисяч) гривень з яких: 908 грн. судовий збір за подання позовної заяви, 454,00 грн. судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 7000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу із складання позовної заяви з додатками та заяви про забезпечення позову, 1000,00 грн. за аналіз документів та судової практики.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст.ст.2,10,12,13,15,141,76-81,89,141,258,263,264,265,273,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олега Станіславовича про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 25 лютого 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №29009, приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олега Станіславовича про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", ідентифікаційний код юридичної особи 35234236,таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", ідентифікаційний код юридичної особи 35234236 код 35234236, адреса: 79018, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО, будинок 1, корпус 28 на користь ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати у розмірі 8962,00 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні) 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Янченко