Рішення № 103470873, 07.02.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14178/21

н/п 2/953/877/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судових засідань Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за постачання природного газу за період з 01.09.2015 по 08.01.2021 у розмірі 1887,27 грн, пеню у розмірі 12,15 грн, 3 % річних 669,56 грн., інфляційних втрат 1241,80 грн. та сплаченої суми судового збору за подання даного позову до суду - 2270,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що ТОВ з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харкова та Харківської області. Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015 року та розміщений на офіційному сайті Товариства (https://khqaszbut.104.ua). Відповідач є споживачем цих послуг, оскільки за даними Оператора ГРМ за адресою: АДРЕСА_1 , на її ім`я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 . Внаслідок систематичного нехтування відповідачем своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати послуг з газопостачання утворилася заборгованість за період з 01.09.2015 по 08.01.2021 у розмірі 1887,27 грн., яка не погашена станом на момент подання даного позову до суду, що підтверджується розрахунком заборгованості. У зв`язку з несвоєчасним здійсненням оплати за природний газ, позивачем нараховані пеня у розмірі 12,15 грн, 3 % річних 669,56 грн., інфляційних втрат 1241,80 грн.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що відповідно до розрахунку спожитого газу та сплату за його використання, сформованого позивачем за період з 01.09.2015 по 08.01.2021 ним було спожито газу на загальну суму 31417,13 грн, сплачено - 29527,66 грн. Разом з цим, неповідомлено суд про ряд платежів здійснених ним на сплату спожитого газу, внаслідок чого станом на 08.01.2021 та станом на день подання позовної заяви за користування природним газом по особовому рахунку НОМЕР_1 у відповідача була наявна переплата у розмірі 2612,42 грн. Тобто, відповідач вважає, позивачем за період з 01.09.2015 по 08.01.2021 нараховано 31417,13 грн., а фактично ним сплачено за цей період 34029,55 грн. Враховуючи зазначене відповідач прохає суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

05.10.2021 представником позивача- ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що відповідачем 07.07.2021, після подачі позовної заяви, сплатив заборгованість за спожитий газ у повному обсязі, подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій прохає суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 12,15 грн, 3% річних у розмірі 669,56 грн., інфляційні витрати у розмірі 1241,80 грн та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

12.11.2021 представником позивача Третяк О.О. подані письмові пояснення у справі, зі змісту яких вбачається, що позивач ознайомившись з випискою здійснених платежів АТ «Приват Банк», наданою відповідачем, провів звірку оплат за надану послугу з газопостачання за заявлений у позовній заяві період з 01.09.2015 р. по 08.01.2021 р., у зв`язку з чим вважає за необхідне надати пояснення. Оплата в сумі 2500 грн. від 06.11.2015 року (виписка) відповідно до призначення платежу, віднесена на погашення заборгованості, що утворилася станом на 01.07.2015,оплата всумі 839,00грн.від 30.01.2016р. (виписка)частково зарахованав рахунокпогашення існуючоїзаборгованості,що утвориласядо заявленогоу позовіперіоду,внаслідок чогосума врозмірі 726,58грн.погашає заборгованістьперед Постачальникомпочинаючи звересня 2015року.Позивач звертаєувагу,що згіднопостанови №1587від 21липня 2015року Національнакомісія регулюванняенергетики такомунальних послуганульовано ліцензіюПАТ «Харківміськгаз»на постачанняприродного газуз 01.07.2015,та зцієї датиПАТ «Харківміськгаз» неє постачальникомприродного газунаселення,а здійснюєфункції розподілуприродного газуна територіїм.Харкова.ТОВ «ХАРКІВГАЗЗБУТ» неє правонаступникомПАТ «Харківміськгаз»,обидва підприємстваіснують іздійснюють господарську діяльність,однак виконують різніліцензійні функції,та непідпорядковані одинодному.Згідно договорудоручення від03серпня 2015року,укладеного міжПАТ «Харківміськгаз»та ТОВ«ХАРКІВГАЗ ЗБУТ»останній зобов`язуєтьсявід іменіта зарахунок ПАТ«Харківміськгаз» вчинитинаступні юридичнідії:провести діяльністьщодо зборугрошових коштівзі споживачівприродного газуборжників ПАТ«Харківіміськгаз»,тобто ТОВ«ХАРКІВГАЗ ЗБУТ»здійснює облікборгів,які утворилисьу споживачівперед попереднімпостачальником природногогазу до01липни 2015року та вживати заходів по отриманню цих коштів. Тобто ПАТ «Харківміськгаз» до 01 липня 2015 року був діючим постачальником газу Відповідачу, перед яким ОСОБА_1 мав заборгованість за постачання природного газу на о/р 1310083910 відкритому за адресою: АДРЕСА_1 , яку останній 06.11.2015 сплатив в розмірі 2500 грн. з відповідним призначенням платежу.

Представник позивача зазначає, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Наступні оплати відповідача, зараховані позивачем відповідно до наданого розрахунку заборгованості: заборгованості:в розмірі 5 120,00 грн. (вересень 2017 р.);в розмірі 1 028,00 грн. (лютий 2018 р.);в розмірі 2 150,00 грн. (квітень 2018 р.) взагалі не враховані відповідачем в своєму контррозрахунку та не відображені у наданій останнім виписці. Всі інші оплати приведені відповідачем у виписці повністю відповідають зарахованим ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» коштам. Що стосується оплат, здійснених після звернення ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» з позовом до суду: в розмірі 901,42 грн. від 07.07.2021 р. (надійшли допідприємства 08.07.2021); в розмірі1000,00грн.від 12.08.2021. (надійшли-13.08.2021р.),відповідно донаданих доказів (долучено разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог), ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» звернулося до суду 01.07.2021 року. З огляду на зазначене, позивач вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиву на позов є необґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, день та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримує заявлені позовні вимоги та просить задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на те, що неявка в судове засідання учасників справи, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно частини 2статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України згідно Постанови №1588 від 21.05.2015 р. та з 11.05.2017 р. згідно Постанови №633 від 11.05.2017 р.

Крім того, на ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу населенню Харківської області згідно Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу відповідно до Постанов КМУ № 758 від 01.10.2015 року, з 01.04.2017 р. - №187 від 22.03.2017 року, а з 01.11.2018 року відповідно до Постанови КМУ №867 від 19.10.2018 року.

При цьому, АТ «Харківміськгаз» з 01.07.2015 р. на підставі Закону України «Про ринок природного газу» в контексті обставин даної справи провадить господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харкова та Харківської області, тобто є Оператором ГРМ. За приписами ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» надає послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних Оператора ГРМ на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 , як споживача природного газу за вищезазначеною адресою.

В межах розгляду даної справи встановлено, що за відповідачем числилася заборгованість за спожитий природний газ в період з 01.09.2015 по 08.01.2021 у розмірі 1887,27 грн.

Станом на час розгляду даної справи, відповідачем 07.07.2021 та 12.08.2021, після подачі даної позовної заяви, погашена заборгованість за спожитий природний газ в повному обсязі, у зв`язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.

Об`єкт побутового споживача - це територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня тощо) , що належить споживачеві на правах власності або користування). Побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до розділу III Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015, та розміщений на офіційному сайті ТОВ (https://khqaszbut.104.ua).

Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально.

У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

При цьому АТ «Харківміськгаз» на підставі Закону України «Про ринок природного газу», відповідно до Постанов НКРЕКП, зокрема, №789 від 13.03.2015 р., №2284 від 08.09.2015 р., №809 від 19.06.2017 р. в контексті обставин даної справи провадить господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харкова та Харківської області, тобто є Оператором ГРМ.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

За змістом статті 1 Закону України "Прожитлово-комунальніпослуги"житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. (стаття 2 Закону).

Відповідно достатті 6Закону України« Прожитлово-комунальніпослуги» учасникамиправовідносин усфері наданняжитлово-комунальнихпослуг є: споживачі(індивідуальніта колективні); управитель; виконавцікомунальних послуг. Виконавцямикомунальних послугє: послугз постачаннята розподілуприродного газу-постачальник,який напідставі ліцензіїпровадить діяльністьіз постачанняприродного газу,та операторгазорозподільної системи,до якоїприєднані об`єктигазоспоживання споживача; послугз постачаннята розподілуелектричної енергії-енергопостачальник абоінший суб`єкт,визначений законом; послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг зцентралізованого водовідведення-суб`єкт господарювання,що провадитьгосподарську діяльністьз централізованоговодовідведення; послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статей 67,162ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію тощо) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установленихстаттею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною1статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті903ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

За положеннями статей 319,322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог статей 67 і 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно щомісячно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно достатті 5 ЗакономУкраїни Прожитлово-комунальніпослуги залежновід функціональногопризначення житлово-комунальніпослуги поділяютьсяна:житлова послуга-послуга зуправління багатоквартирнимбудинком. Послугаз управліннябагатоквартирним будинкомвключає: забезпеченняутримання спільногомайна багатоквартирногобудинку,зокрема прибираннявнутрішньобудинкових приміщеньта прибудинковоїтериторії,якщо прибудинковатериторія,за данимиДержавного земельногокадастру,знаходиться увласності абокористуванні співвласниківбагатоквартирного будинкувідповідно довимог законодавства,виконання санітарно-технічнихробіт,обслуговування внутрішньобудинковихсистем (крімобслуговування внутрішньобудинковихсистем,що використовуютьсядля наданнявідповідної комунальноїпослуги уразі укладенняіндивідуальних договорівз обслуговуваннямвнутрішньобудинкових системпро наданнятакої послуги,за умовамияких обслуговуваннятаких системздійснюється виконавцем),утримання ліфтівтощо; купівлюелектричної енергіїдля забезпеченняфункціонування спільногомайна багатоквартирногобудинку; поточнийремонт спільногомайна багатоквартирногобудинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку ; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Споживач здійснюєоплату заспожиті житлово-комунальніпослуги щомісяця,якщо іншийпорядок тастроки невизначені відповіднимдоговором. Споживачне звільняєтьсявід оплатижитлово-комунальнихпослуг,отриманих нимдо укладеннявідповідного договору. Забажанням споживачаоплата житлово-комунальнихпослуг можездійснюватися шляхомвнесення авансовихплатежів згідноз умовамидоговору пронадання відповіднихжитлово-комунальнихпослуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Структура плативиконавцю комунальноїпослуги визначаєтьсязгідно здоговором пронадання відповідноїкомунальної послуги,укладеним завимогами цьогоЗакону. Споживач щомісяця вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги, у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (стаття 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги).

Згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, затверджено Кодекс газорозподільних систем, яким визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» відповідно до ліцензії надає послуги з постачання природного газу на території Харкова та Харківської області.

Пунктом 2 глави 1 Розділу 6 Кодексу газорозподільним систем передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів до газорозподільної мережі для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498.

Відповідно до п. 3 глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. ст.633,634,641,642 ЦК України за формою типового розподілу природного газу.

Згідно п. 7 гл. 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь - яких дій які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та /або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно п. 1 глава З Розділу 11 Кодексу ГРС, якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.

Частиною 1статті 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 Цивільного кодексу Українивизначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбаченістаттею 16 ЦК України.

Відповідно частини 1статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2статті 77 ЦПК України.

Згідно частини 1статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 82ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з положень частини 1статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, останній є споживачем послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідки про заборгованість за природний газ по особовому рахунку № НОМЕР_1 , а також банківської виписки, наданої відповідачем, останній виконав свої зобов`язання з оплати за спожитий природний газ не своєчасно, допускав прострочення платежів.

Судом встановлено, що враховуючи відсутність узгодженого графіку погашення заборгованості між сторонами, позивач грошові кошти отримані від відповідача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахував в рахунок погашення існуючої заборгованості відповідно до черговості її виникнення.

Так, позивачем зараховані оплати відповідача в рахунок заборгованості за спожитий газ,зокрема,: в розмірі 5 120,00 грн. (вересень 2017 р.);в розмірі 1 028,00 грн. (лютий 2018 р.);врозмірі 2150,00грн.(квітень2018р.),а також післяподачі даногопозову досуду врозмірі 901,42грн.від 07.07.2021р.та в розмірі1000,00грн.від 12.08.2021.

Крім того, як вище зазначалося, згідно постанови №1587 від 21 липня 2015 року Національна комісія регулювання енергетики та комунальних послуг анульовано ліцензію ПАТ «Харківміськгаз» на постачання природного газу з 01.07.2015, та з цієї дати ПАТ « Харківміськгаз» не є постачальником природного газу населення, а здійснює функції розподілу природного газу на території м.Харкова.

Згідно договорудоручення від03серпня 2015року,укладеного міжПАТ «Харківміськгаз»та ТОВ«ХАРКІВГАЗ ЗБУТ»останній зобов`язуєтьсявід іменіта зарахунок ПАТ«Харківміськгаз» вчинитинаступні юридичнідії:провести діяльністьщодо зборугрошових коштівзі споживачівприродного газуборжників ПАТ«Харківіміськгаз»,тобто ТОВ«ХАРКІВГАЗ ЗБУТ»здійснює облікборгів,які утворилисьу споживачівперед попереднімпостачальником природногогазу до01липни 2015року та вживати заходів по отриманню цих коштів.

Судом встановлено, оскільки не спростовано відповідачем, що ПАТ «Харківміськгаз» до 01 липня 2015 року був діючим постачальником газу відповідачу, перед яким ОСОБА_1 мав заборгованість за постачання природного газу на о/р 1310083910 відкритому за адресою: АДРЕСА_1 , яку останній 06.11.2015 сплатив в розмірі 2500 грн. з відповідним призначенням платежу.

Зазначений факт підтверджується даними, що міститься у банківській виписці, наданої суду відповідачем.

Згідно пункту 1 статті 26 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0.01.відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання,на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договром.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, трьох процентів річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0.01.відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 5 статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас,частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначаєтьсяяк результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків(пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці.

Зазначене відповідає правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Як вбачається з наданого суду розрахунку, позивачем дотримано механізм розрахунку інфляційних витрат у розмірі 1241,80 грн, оскільки такий розрахунок має початкову суму основного боргу та враховує індекси інфляції помісячно за період з 01.12.2017 по 08.01.2021, в якому мало місце погашення боргу відповідачем, а також загальний індекс інфляції за період в якому не відбувалося погашення спірної суми боргу.

Суд, також погоджується з здійсненим позивачем розрахунком трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 669,56 грн. та пені в розмірі 12,15 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тобто, при вирішенні спірних правовідносин діє принцип презумпції винуватості боржника, який не надав суду об`єктивних і переконливих доказів про відсутність своєї вини у виникненні спірної заборгованості.

З огляду на зазначене, те, що судом встановлено порушення з боку відповідача зобов`язань з оплати за спожитий газ, в результаті чого за ним виникла заборгованість у розмірі 1889,27 грн., яку він сплатив після звернення позивача до суду з даним позовом, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» 1923 грн. 51 коп., з яких: пеня від простроченої заборгованості за послуги з газопостачання в розмірі 12 грн. 15 коп.; 3 % річних у розмірі 669 грн. 56 коп; інфляційні втрати у розмірі 1241 грн. 80 коп.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням дій відповідача щодо сплати суми боргу, а також стадії розгляду справи, на якій він вчинив такі дії, та стягує з відповідача на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗЗБУТ» судовий збір в розмірі 2270,00 грн.(мінімальна ставка для юридичних осіб).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-78, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 281, 282, 284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» 1923 (одну тисячу дев`ятсот двадцять три) грн. 51 коп., з яких: пеня від простроченої заборгованості за послуги з газопостачання в розмірі 12 (дванадцять) грн. 15 коп.; 3 % річних у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев`ять) грн. 56 коп; інфляційні втрати у розмірі 1241 (одна тисяча двісті сорок одна) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду або через Київський районний суд м. Харкова.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», код ЄДРПОУ 39590621, адреса: 61093, м.Харків, вул.Болбочана Петра, 54.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя- С.М. Лисиченко

.