Ухвала суду № 103470680, 21.02.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Шелестова К.О.

з секретарем: Коваль В.В.

за участю: прокурора Щербини О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Перепечина В.Л.

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання обвинуваченого та його захисника адвоката Перепечина В.Л., про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заявленого у кримінальному провадженні № 201/11859/21 (провадження № 1-кп/201/445/2022), відомості про яке 25 серпня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041650000712, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

У судовому засіданні захисником адвокатом Перепечиним В.Л. та обвинуваченим ОСОБА_1 , було заявлено письмове клопотання про зміну останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, в обґрунтування якого, було зазначено про недоведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, а також відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, що свідчить про недоцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд, в разі відмови у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу, визначити суму застави, яка б забезпечила виконання покладених на нього судом обов`язків.

Прокурор Щербина О.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання, посилаючись на його невмотивованість і необґрунтованість, пояснивши, що ризики, у зв`язку із якими, до обвинуваченого було застосовано зазначений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час продовжують існувати, що обґрунтовує перебування останнього під вартою.

Вислухавши заявлене клопотання, а також думки учасників судового провадження, суд доходить до таких правових висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбаченихчастиною п`ятою статті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_1 , було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 березня 2022 року.

При цьому, вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд брав до уваги те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні та продовженні обвинуваченому даного виду запобіжного заходу, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали та не зменшились, оскільки ОСОБА_1 продовжує обвинувачуватися у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої особи, за яке передбачене максимальне покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі, судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, у зв`язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів, характер інкримінованого обвинуваченому діяння і тяжкість можливого покарання, що йому загрожує, останній перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно вплинути на неповнолітню потерпілу, враховуючи, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої та дослідження їх судом, а також ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги той факт, що вчинив інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння в період іспитового строку, що з урахуванням обставин, визначених у ст. 178 КПК України, в тому числі, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , свідчить про неможливість застосування до останнього іншого більш м`якого запобіжного заходу, котрий, на думку суду, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, а також недоцільності визначення суми застави, яка б забезпечила виконання покладених на обвинуваченого судом обов`язків, з врахуванням інкримінованого останньому злочину, пов`язаного із застосуванням насилля проти статевої недоторканості потерпілої, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_1 , суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Таким чином, аналізуючи підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, викладені у поданому суду клопотанні захисника та обвинуваченого, суд доходить до висновку про те, що вони не вказують на відсутність або зменшення вищевикладених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які враховувалися судом при застосуванні та продовженні цього запобіжного заходу обвинуваченому, а отже, клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 201, 331, 369-372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника адвоката Перепечина В.Л., про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: К.О. Шелестов