Ухвала суду № 103469298, 18.02.2022, Харківський районний суд Харківської області

Справа №619/3977/17

Провадження №1-кп/635/581/2022

УХВАЛА

18 лютого 2022 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області.

Харківський районний суд Харківської області в складі:

судді –Бобко Т.В.,

за участю прокурора – Гелета О.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених – адвокатів Волік О.В.,

представника потерпілої – адвоката Бачарової Л.І.,

секретар судового засідання – Полоз М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Гелети О.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12016220280002557 від 22.12.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.146, ч.2 ст.27 ч.4 ст.187, п.п.3, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, та

ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.27 ч.3 ст.146, ч.ч.2, 3 ст.27 ч.4 ст.187, п.п.3, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, –

в с т а н о в и в:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12016220280002557 від 22.12.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.146, ч.2 ст.27 ч.4 ст.187, п.п.3, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, та ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.27 ч.3 ст.146, ч.ч.2, 3 ст.27 ч.4 ст.187, п.п.3, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Розгляд даного кримінального провадження здійснюється колегією суддів у складі головуючого судді Шинкарчука Я.А. та суддів Бобко Т.В., Березовська І.В.

Згідно з рапорту від 18.02.2022 помічника судді Шинкарчука Я.А., суддя Шинкарчук Я.А. з 15 лютого 2022 року перебуває на лікарняному, тоді як строк дії запобіжного заходу застосованого до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою спливає 25 лютого 2022 року.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлені особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, зокрема, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області Гелета О.О. вказав на доцільність продовження відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою у зв`язку з тим, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частиною першою статті 177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, а разом з тим наявні підстави, що свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до осіб більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, з посиланням на недоведеність існування ризиків, про які наголошує прокурор у своєму клопотанні, а також із врахуванням положень Закону « ОСОБА_3 », строк перебування обвинуваченого під вартою перевищує можливі строки покарання у виді позбавлення волі, що виключає існування взагалі ризику переховування. Крім того, у обвинуваченого наявні стійкі соціальні зв`язки та погіршився стан здоров`я за період тримання під вартою, а ризик тиску на свідків заснований виключено на припущеннях, як і ризик можливості вчинення інших злочинів.

Захисник обвинуваченого - адвокат Волік О.В. підтримала думку свого підзахисного щодо заперечень проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та наполягала на тому, що останній безпідставно обвинувачений, раніше не судимий, а його родина наразі має край тяжке матеріальне становище.

Обвинувачений ОСОБА_2 проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, вказавши, зокрема, що жоден із допитаних в суді свідків безпосередньо на нього не вказали, а тому ризик впливу на свідків є необґрунтованим.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Дем`яненко О.О. проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 заперечувала, в тому числі посилавшись на те, що тяжкість злочину не може бути підставою для тривалого тримання особи під вартою, а приведені прокурором ризики не доведені.

Заслухавши сторону обвинувачення та сторону захисту, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Вимогами частини третьої статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, досліджуючи питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06 липня 2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і востаннє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року застосування обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 25 лютого 2022 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 25 лютого 2022 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, зокрема, обвинувачується останній, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків і вчинити інше кримінальне правопорушення.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06 липня 2017 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і востаннє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року застосування обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 25 лютого 2022 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 25 лютого 2022 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий 11 липня 2011 року Київським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.121, ч.2 ст.153, ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 9 місяців, та був умовно-достроково звільнений від відбування призначеного покарання 21.10.2014 на невідбутий строк 11 місяців 1 день.

З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, в тому числі, обвинувачується останній, суд прийшіо до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків і вчинити інше кримінальне правопорушення.

Виходячи з приведеного вище, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

З огляду на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, одне з яких віднесено згідно статті 12 КК України до особливо тяжких злочинів, тоді як санкція відповідної статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі.

На теперішній час триває судовий розгляд, який розпочато спочатку в порядку статті 319 КПК України, та ще не були допитані свідки, триває дослідження всього обсягу отриманих в ході досудового розслідування доказів, а тому суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали, не втратили своєї вагомості і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей, які інкриміновані обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, слід зазначити, що судовий розгляд триває, що не виключає ризику впливу на учасників кримінального провадження у випадку застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинувачених. Наявність у обвинувачених захворювань не вказує на неможливість їх утримання під вартою.

Суд також враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій. Окрім того суд, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також слід вказати, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Ризики продовжують існувати, тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинувачених. З метою забезпечення судового розгляду продовження тримання під вартою є виправданим.

Тому застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Таким чином, виходячи з вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів.

Судом вирішувалося питання про можливість вжиття до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище ризиків та обставин виключає, на думку суду, застосування таких. Між тим, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою. Необхідно також зауважити, що приведена вище позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння.

При цьому необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченому діяння.

Керуючись статтями 177, 194, 199, 331, 371-372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Гелета О.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 18 квітня 2022 року включно.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 18 квітня 2022 року включно.

Строк дії ухвали встановити до 18 квітня 2022 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захиснику, прокурору.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченими - в той же строк, з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошено 21 лютого 2022 року.

Суддя Т.В. Бобко