Рішення № 103467571, 11.01.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3525/21

№ 2-а/183/27/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської радипро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі,-

в с т а н о в и в:

31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської радипро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі.

В обґрунтування позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що 28 січня 2021 року головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Олефіром О.Г.винесена постанова серії РАП № 285659117 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 200,00 грн.

Адміністративне правопорушення виразилось у тому, що 22 грудня 2020 року о 14.39 год. вона, керуючи транспортним засобом Renault Logan, р.н. НОМЕР_1 здійснила користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Шевченківський район, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, 2, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушила вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1342.

З даною постановою головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Олефіра О.Г. вона не погоджується в повному обсязі, оскільки постанова необґрунтована, недоведена, не відповідає вимогам закону, а інкримінуєме їй правопорушення не підтверджується жодним доказом. Крім того, вказує на те, що оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази вчинення нею правопорушення. Зокрема зазначила, що вона зайшла на веб-сайт відповідача проглянути фотозйомки, з яких не вбачається, що її транспортний засіб знаходився під час зйомки на майданчику платного користування. При цьому, на знімках відсутні знаки, що позначають майданчик платного паркування, обов`язкова наявність яких передбачена п. 15 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 р.н. № 1342. Також на фотознімках відсутні паркувальні автомати, інші платіжні пристрої для оплати вартості паркування, наявність яких є обов`язковою згідно з п. 14 зазначених Правил. Більш того, відповідно до п. 13 цих Правил, відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної. На фото видно, що синя/блакитна смуга відсутня як на проїзній частині, так і на бордюрі, а тому місце, де було зафіксовано її автомобіль не містить ознак, яким має відповідати майданчик для платного паркування. За відсутності цих ознак особа, яка керує транспортним засобом не може знати, що паркує його на платному майданчику, в тому числі сплатити за паркування. Крім того вважає, що інспектором був порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки останній розгляну справу без її участі та не забезпечив ознайомлення з її правами, більш того, інспектором на її адресу оскаржувана постанова не надсилалась.

Оскільки правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП вона не вчиняла, у зв`язку з чим просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зокрема відшкодувати сплачений нею судовий збір в розмірі 454,00 грн. Крім того, просить поновити їй строк на оскарження постанови, про наявність якої вона дізналася 20 травня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 65456008.

Ухвалою суду від 03 червня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відповідності до статті 262 КАС України, 1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. 2. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. 3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного провадження не проводиться. 4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. 5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 6. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. 7. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. 8. При розгляді справи за правилами спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на правомірність ухваленої інспектором постанови з дотриманням процедури її складення та наявності всіх доказів вчиненого позивачем адміністративного правопорушення. Зазначив, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності як власника, за яким зареєстровано транспортний засіб марки Renault Logan, р.н. НОМЕР_1 , яким 22 грудня 2020 року о 14.39 год. було здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходився за адресою АДРЕСА_1 , з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ № 1342 від 03.12.2009 року. у відповідності до положень ст. 142 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату та час порушення, місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта, географічні координати. Враховуючи, що було проведено фотофіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки та через відсутність технічних можливостей встановити особу, зазначену у ч. 5 ст. 142 КУпАП на місці вчинення правопорушення, інспектором з паркування на лобовому склі транспортного засобу у відповідності до вимог ст. 2791 КУпАП, було розміщено повідомлення серії ІЛ № 00285923 про притягнення до адміністративної відповідальності. Після встановлення відповідальної особи, інспектором винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Враховуючи наведене, просив позов ОСОБА_1 залити без задоволення.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та перевіривши достатність наявних у справі доказів для їх встановлення, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 січня 2021 року головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Олефіром О.Г. винесена постанова серії РАП № 285659117про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 200,00 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона 22 грудня 2020 року о 14.39 год. транспортним засобом Renault Logan, р.н. НОМЕР_1 здійснила користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Шевченківський район, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, 2, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушила вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1342.

Встановлено, що поро наявність зазначеної постанови позивачу стало відомо 20 травня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 65456008.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

При вирішенні питання про поновлення строку для звернення до суду з відповідним позовом, суд виходить з наступного.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 289 КУпАП визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як передбачено ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 28 січня 2021 року, про наявність якої позивач дізналася 20 травня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а до суду звернулася з позовом 31 травня 2021 року.

Суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що строк звернення до суду пропущено нею з поважних причин, а тому заява про його поновлення підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП).

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, згідно зі ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 72 КАС України визначено поняття доказів, якими у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушення. Отже, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення обставини повинні чітко та однозначно свідчити про повноту та об`єктивність встановлених обставин справи та її розгляду, а також відображати конкретний склад адміністративного правопорушення, підтверджений відповідними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою і третьою статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Рішенням Дніпровської міської ради від 25 липня 2018 року №55/34 "Про затвердження Положення про інспекцію з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради"було уповноважено інспекторів з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 3 статті 122, частинами 1, 2 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладати адміністративні стягнення.

Отже, у зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що головний спеціаліст-інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Олефір О.Г. наділений повноваженнями щодо винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.

Приписами ч. 1 ст. 152-1 КУпАП передбачено, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою до вказаної статті визначено, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 142 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 2793 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентуються Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2009 року № 1342.

Абзац 11 п. 4 вказаних Правил визначає, що паркування це - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.

Пункт 5 цих Правил передбачає, що паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.

Відповідно до пункту 13 зазначених Правил, відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.

Відповідно до п. 26 Правил паркування транспортних засобів затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1342 від 03.12.2009 року, користувач зобов`язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування та розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки. Після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).

Порядок та особливості розгляду справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлений у статтях 279-1 - 279-4 КУпАП.

Згідно зі статтею 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Частиною 2 ст. 277 КУпАП визначено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою статті 122 КУпАП, зафіксовані в режимі фотозйомки, розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта того правопорушення.

З аналізу ч.2 ст. 277 КУпАП можна дійти висновку, що справи про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП розглядаються невідкладно при виконанні одночасно двох умов: виявлення правопорушення та отриманні відомостей про суб`єкта цього правопорушення.

Згідно ч.1 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Після встановлення відповідальної особи (тобто отриманих відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів), а саме ОСОБА_1 , за якою зареєстрований транспортний засіб Renault Logan, р.н. НОМЕР_1 , інспектором з паркування винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 285659117від 28 січня 2021 року.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення без участі позивача, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є порушенням вимог законодавства та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що фотозйомка (відеозапис) здійснювалась за допомогою технічного засобу: LOGININSTRUMENTFIELDBOOKK 80V2.

Згідно вимог ч. 4 ст. 283 КУпАП, в постанові та повідомленні до постанови інспектором повинні бути зазначені відомості про адресу веб-сайту:i pkp.dniprorada.gov.ua, на якому правопорушник може ознайомитися із зображеннями (фотознімками) транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення. Ідентифікатор для доступу до зображень транспортного засобу - державний номер транспортного засобу.

Оскаржувана постанова містить відомості про адресу веб-сайту: ipkp.dniprorada.gov.ua.

Статтею 52-2 КУпАП визначено, що При розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення.

Положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідної міської, селищної, сільської ради звільняються від оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих майданчиках місцях.

Міські, селищні, сільські ради можуть прийняти рішення про впровадження на території населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, програмно-технічний комплекс якої надає можливість в онлайн-режимі контролювати оплату послуг з користування майданчиками для платного паркування.

У разі впровадження у відповідному населеному пункті автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування оплата послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів через установи банків, платіжні пристрої (банківські автомати, платіжні термінали), паркувальні автомати, засоби мобільного зв`язку, за допомогою інших програмно-технічних комплексів, призначених для автоматизованого зарахування грошових коштів на відповідні рахунки.

Особи, які розміщують транспортні засоби на майданчику для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджено автоматизованої системи контролю оплати паркування, але фіксація обставин порушення правил паркування транспортних засобів здійснюється інспекторами з паркування в режимі фотозйомки (відеозапису), зобов`язані сплачувати вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу та залишати на час паркування під лобовим склом транспортного засобу відповідний документ про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Як зазначалось вище, Пункт 5 цих Правил паркування транспортних засобів затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1342 від 03.12.2009 року передбачає, що паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.

Так, рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 року затверджений Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, в якому зокрема відведений майданчик для паркування транспортних засобів по вул. Володимира Мономаха (вул. Московська), в районі буд. № 2-4.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1272 від 18.12.2018 року впроваджено у межах м. Дніпра автоматизовану систему контролю оплати вартості послуг з паркування.

Згідно з п. 3 рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 90/60 від 02.09.2020 року тимчасово, до затвердження виконавчим комітетом міської ради тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі в порядку, передбаченому п. 2 цього рішення, затверджено вартість послуг паркування транспортних засобів у м. Дніпрі у розмірі 10,00 грн. за годину паркування.

Пунктом 4 вказаного рішення рекомендовано інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради при першій фіксації адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху не накладати стягнення у вигляді штрафу, а виносити попередження правопорушнику.

Встановлено, що інспектор з паркування при винесенні оскаржуваної постанови керувався тарифами, встановленими у п. 3 рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 90/60 від 02.09.2020 року, в той же час останній не врахував, що пункт третій даного рішення є регуляторним актом, тобто нормативно-правовим, який рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 160/10500/20 визнано протиправним і недійсним, в той час як застосування таких актів та покладення на їх підставі майнових обов`язків є неприпустимим, оскільки суперечить головному принципу законності (втручання у право мирно володіти майном). Зазначена правова позиція викладена у постанові Верхового Суду України від 10 березня 2020 року у справі 160/1088/19, провадження № К/9901/36421/19.

Крім того, як вже зазначалося вище, приписами ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Між тим, Верховний Суд постановою від 26 квітня 2018 у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України Відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Як слідує з оскаржуваної постанови, вона не містить посилань на будь-який доказ (відеофіксацію) вчинення правопорушення.

Долучені відповідачем в якості доказу фотознімки, що були покладені в основу прийняття інспектором за паркування рішення про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд визнає неналежними та недопустимими, оскільки постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на фотознімки.

В порушення статті 280 КУпАП відповідачем фактично не зафіксовано порушення правил дорожнього руху, яке б доводило вину позивача. У відповідності до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач винною себе не визнає, оскільки Правил паркування вона не порушувала, а тому вважає, що її вина у інкримінуємому їй правопорушенні інспектором не доведена.

В матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем вимог абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1342, за яке настає відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17, провадження № К/9901/32368/18).

Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 152-1 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил паркування, оскільки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, суд дійшов висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.

Відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як уст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, адже відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, всупереч положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач не навів належних доказів на підтвердження правомірності рішення інспектора з паркування при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення останньою адміністративного правопорушення та не виконав обов`язок щодо доведення обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП є недоведеним.

Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

Таким чином, із врахуванням того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення позивачем Правил паркування, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Так, приписами п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП передбачено, що в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують наведених висновків суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 454,00 грн., а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 79, 120, 132, 139, 241-246, 250-251, 257-263, 268-271, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської радипро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської радипро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі, - задовольнити.

Постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської радиОлефіра Олександра Григоровича серії РАП № 285659117від 28 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської радина користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 42403446, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 11 січня 2022 року.

Суддя Д. І. Городецький