Рішення № 103467300, 21.02.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10273/21

2/212/815/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., порядку ч.2 ст.247ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ЛИСЯКА 2», третя особа:УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ про визнання неправомірними дій, -

встановив:

15 листопада 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Жовневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лисяка 2» та просили суд :

- визнати неправомірними дії юридичної особи ОСББ «Лисяка 2», код ЄДРПОУ 42421947, адреса : вул. Миколи Лисяка, буд.2, Україна, 50053, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг стосовно поширення третім особам персональних даних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;

заборонити юридичній особі ОСББ «Лисяка 2», код ЄДРПОУ 42421947, обробляти, поширювати та передавати будь-які персональні дані ОСОБА_3 і ОСОБА_4 третім особам на усій території України;

стягнути з юридичної особи ОСББ «Лисяка 2», код ЄДРПОУ 42421947, на користь громадян України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 30000 грн.;

зобов`язати юридичну особу ОСББ «Лисяка 2», код ЄДРПОУ 42421947, вчинити певні дії, а саме видалити/знищити персональні громадян України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з документів, які використовує вищевказана юридична особа.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивачі 07.07.2020 року поштою отримали позов про стягнення з них заборгованості по оплаті внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території, за адресою : АДРЕСА_2 , на користь відповідача. Зазначають, що з чого стало відомо, що у позовній заяві були використані їх персональні дані, яких вони нікому не надавали, договір між сторонами в якому надано погодження на збирання, зберігання, обробку, використання та поширення конфедеційної інформації відсутній. Тому, вважають використання інформації пов`язані з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а саме ім`я, по- батькові, прізвище, адресу проживання та інші данні це поширенням конфедеційної інформації про особисте та сімейне життя позивачів, здобутті незаконим шляхом, а дії ОСББ «Лисяка 2» неправомірними, та такими що порушують їх права, чим нанесена моральна шкода .

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.11.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 21.12.2021 року .

22 грудня 2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату для оформлення відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.12.2021 року розгляд справи відкладено та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 21 січня 2022 року .

06.01.2022 року, в межах встановленого судом процесуального строку, на адресу суду від відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лисяка 2» надійшов відзив на позовну заяву, згідно до якого позовні вимоги позивачів не визнає, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивачі свої персональні дані надавали добровільно, до того ж вони є споживачами послуг що надаються ОСББ «Лисяка 2», тому несуть обов`язки по оплаті житлово-комунальних послуг, в зв`язку з заборгованістю позивачів по вказаним послугам відповідач звертався до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про стягнення з них боргу, справа № 212/2612/20. При цьому, діяв у випадку передбаченому законом, у порядку встановленому ст. 175 Цивільного Процесуального кодексу України. В особисте та сімейне життя позивачів не втручається, не збирає та не поширює персональну інформацію щодо позивачів третім особам. Права позивачів не порушував, оскільки персональні дані були надані добровільно позивачами та необхідні для звернення до суду відомості отримано з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до якого встановлений вільний доступ без отримання згоди суб`єкта обробки.

18.01.2022 року від відповідача отримано доповнення до відзиву на позовну заяву, котре направлено до суду поштою 06.01.2022 року, в межах строку для подання відзиву на позовну заяву.

21 січня 2022 року від відповідача до суду надійшла заява про підтвердження витрат про отримання професійної правничої допомоги з додатками.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до вимогст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правиламист.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтеюст.78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимогст.79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимогст.ст.80 ,81 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Спір між сторонами виник з приводу використання, обробки, поширення без згоди громадян, персональних даних в позовній заяві поданої до суду .

Відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних врегульованіЗаконом України «Про захист персональних даних».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 зареєстрована за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_3 .

Власниками квартир та нежитлових приміщень, з метою забезпечення належної експлуатації майнового комплексу багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лисяка 2» (ідентифікаційний код 42421947).

Основним законом, який регулює діяльність об`єднання співвласників багатоквартирних будинків є Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", згідно ст. 4 якого об`єднання є юридичною особою, основна діяльність якого полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИСЯКА 2», затвердженого установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку протоколом №1 від 17.07.2018 року, позивач створений для забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 та утримання прибудинкової території .

Згідно з розділом IV Статуту ОСББ джерелами фінансування є кошти об`єднання, які складаються, у тому числі, з внесків і платежів співвласників. За рішенням загальних зборів в об`єднанні можуть створюватися ремонтний, резервний та інші фонди, кошти яких спрямовуються на цілі, визначені загальними зборами.

До пункту 2 розділу V Статуту співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені цим Статутом; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені цим Статутом обов`язки перед об`єднанням.

Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 12 червня 2020 року було відкрито провадження та прийнято до розгляду позовну заяву Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Лисяка 2» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті внесків (платежів) за утримання будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.02.2021 року за заявою ОСББ «Лисяка 2» позовна заява залишена без розгляду . Повернення документів учаснику справи даною ухвалою не визначено.

Як убачається з матеріалів справи, 22.05.2019 року ОСОБА_1 зверталась, письмово за особистим підписом, до відповідача з заявою про надання інформації як співвласнику квартири АДРЕСА_3 , в якій зазначені персональні дані.

Статтею 32 Конституції Українипередбачено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст. 8 Європейської Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Як зазначено вст. 270 ЦК Українивідповідно доКонституції Українифізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

В силу частин першої та другоїстатті 11 Закону України "Про інформацію"інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

За правилами частин першої та другоїстатті 14 Закону України "Про захист персональних даних"поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу з баз персональних даних за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно достатті 20 Закону України "Про інформацію"за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 Закону України "Про інформацію"визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другоїстатті 32 Конституції Україниу рішенні від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 вказав, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другоїстатті 32 Конституції Україниу системному зв`язку з частиною другоюстатті 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Аналогічне твердження міститься у листі Міністерства юстиції України від 15.11.2013 року N 13232-0-26-13/61, у якому зазначено, що Рекомендацією CM/Лес (2010) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо захисту осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних в контексті їх профілювання визначено, що під персональними даними розуміється виключно інформація, за допомогою якої особа ідентифікується або може бути ідентифікована. Особа не може вважатись такою, що може бути ідентифікована, якщо її ідентифікація вимагає невиправдано великої кількості часу і зусиль. Повідомленням Європейської Комісії Європейського Парламенту, Раді, Економічно-соціальному комітету та Комітету регіонів "Комплексний підхід до захисту персональних даних в Європейському союзі" від 04.11.2010 року ЄОМ (2010) 609 встановлено, що визначення поняття "персональні дані" має на меті охопити всю інформацію, пов`язану з ідентифікацією або можливістю ідентифікувати особу прямо чи непрямо.

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних»визначено, що персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

Згідностатті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI, первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

У подальшому обробка персональних даних здійснюється протягом усього життя людини будь-якими підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування або фізичними особами - підприємцями, які можуть здійснювати ці дії відповідно до законодавства і які нерозривно пов`язані з обробкою відомостей про таку особу.

Персональні дані з`являються у кожної людини вже з моменту народження фізичної особи, зокрема такі як ім`я, прізвище та по-батькові, біометричні дані, належність до певної статі, дата народження тощо. Практично в цей же час розпочинається процес обробки цих персональних даних конкретної фізичної особи, у тому числі і в базах персональних даних.

Статтею 2 Закону № 2297-VI, обробка персональних даних визначається як будь-яка дія або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов`язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу.

Процес обробки персональних даних будь-якої людини нерозривно пов`язаний з настанням тих чи інших фактів та обставин в результаті її життєдіяльності. Як вже було зазначено, цей процес розпочинається до моменту народження та не припиняється протягом всього життя фізичної особи, як повноцінного члена сучасного суспільства.

При цьому, у багатьох випадках обробка персональних даних відбувається (відбувалася або буде відбуватися) без необхідності отримання згоди суб`єкта на обробку його персональних даних, як виключне право, а у багатьох випадках - як виключний обов`язок держави.

Отже, повне припинення обробки персональних даних будь-якої особи в межах держави фактично є неможливим, оскільки не відповідає нормам, встановленим законодавством України.

Безумовностаттею 8 Закону № 2297-VIкожній особі надано право пред`являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органами державної влади, місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законами. Необхідною умовою для того, щоб скористатися цим правом, громадянин повинен пред`явити саме вмотивовану вимогу.

Також кожному громадянину надається право вимагати зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем або розпорядником бази персональних даних - але винятково у разі, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Такої вмотивованої вимоги позивачами не зазначено, як і вказівки щодо того, в чому саме полягає незаконність чи недостовірність оброблення їх персональних даних - прізвища, імені та по-батькові, дати народження, адреси тощо .

Вимогами п.2 ч. 3 ст.175 Цивільного Процесуального кодексу України визначено обов`язкові умови , які повинна містити позовна заява , а саме:повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

А тому, для дотримання вимог закону - оформлення позову, згода на суб`єкта персональних даних не вимагається, з чого слідує, що відповідач при зверненні до суду з позовною заявою до позивачів діяв у випадку передбаченому законом, у порядку встановленому Цивільним Процесуальним кодексом України.

Позивачами у своїх доводах взагалі не обґрунтовано, яким чином зазначення персональної інформації в позовній заяві по захисту прав відповідача , при розгляді судового провадження, впливає на їх законні права та інтереси.

До суду не надано доказів, які б підтверджували незаконні дії відповідача щодо збирання, зберігання, оброблення та поширення третім особам персональних даних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Згідностатті 23 Цивільного кодексу Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно роз`яснень, викладених у п.4постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Доказів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходив, позивачем не надано.

Враховуючи відсутність належних, допустимих, достовірних доказів порушення права позивачів, а також відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленою позивачем шкодою, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог.

Відтак, оскільки матеріалами справи не доведено порушення прав позивача неправомірними діями відповідача, то і покладення на нього обов`язку щодо відшкодування шкоди, завдання якої не доведено, є безпідставним.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Нормами частин першої-третьоїстатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно ч.ч.1, 2ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу .(ч.ч. 1, 3ст.133 ЦПК України).

У відповідності до ч.ч. 1-4ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4ст.137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСББ «ЛИСЯКА 2», скориставшись своїм правом на правничу допомогу, уклали договір про надання професійної правової /правничої допомоги та додатковою угодами №3 від 22.12.2021 року та додатковою угодою №4 від 31.12.2021 року з адвокатом Зарівною С.В.

Відповідно до акту приймання-здачі наданих послуг з надання професійної правничої/правової допомоги від 06.01.2022 року адвокатом була надана правнича допомога у справі №212/10273/21 на суму 2000,00 грн. , яка сплачена відповідачем у повному обсязі , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 103 від 22.12.2021 року та № 109 від 10.01.2022 року .

Виходячи з викладеного, на підставі ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з позивачів на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.00 коп., з кожного по 1000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ЛИСЯКА 2», третя особаУПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ про визнання неправомірними дій відмовити повністю.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛИСЯКА 2» витрати на професійну правничу(правову) допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі гривень) ,00 копійок, по 1000 (одна) тисяча гривень 00 копійок з кожної.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складено 21 лютого 2022 року.

Суддя: Р. В. Дехта