Рішення № 103466033, 15.02.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2022 р. Справа № 924/1068/21

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Мазій І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консафеті", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", м. Хмельницький

про стягнення 101 378,28 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Вергелес П.В. згідно з ордером (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Крохмалюк Ю.В. - керівник

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Консафеті" м. Київ звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", м. Хмельницький в якому просить стягнути 101 378,28 грн., з яких 100 000 грн. основного боргу, 1 038,08 грн. 3% річних та 340,20 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 26.10.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.11.2021 р.

Ухвалою суду від 23.11.2021 р. відкладено підготовче засідання у справі №924/1068/21 на 09:30 год. 16 грудня 2021 р.

Ухвалою суду від 16.11.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/1068/21 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання у справі №924/1068/21 на 09:30 год. 25 січня 2022 р.

У засіданні 25.01.2021 р. закрито підготовче провадження у справі № 924/1068/21. Призначено справу № 924/1068/21 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 09:30 год. "15" лютого 2022 р.

В обґрунтування позову вказує на порушення відповідачем строку оплати згідно видаткової накладної № 2210 від 06.04.2021, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 05-08/2548/21 від 16.11.2021) просить суд позов задовольнити та розстрочити виконання рішення суду на суму 100 000 грн.

У відповіді на відзив на позов (вх. № 05-22/9984/21 від 15.12.2021) позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та відмовити відповідачу у розстрочці виконання рішення суду.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Консафеті", м. Київ передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", м. Хмельницький товар (засоби індивідуального захисту) на загальну суму 113400,00 грн. з ПДВ відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної №2210 від 06.04.2021 на суму 113400,00 грн. згідно довіреності №59 від 05.04.2021

Листом №14-05-01/2021 від 14.05.2021 постачальник звернувся до покупця з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар згідно вищевказаної накладної на товар.

Листом вих.№05/21-18 від 18.05.2021 покупець запропонував графік погашення заборгованості.

У відповідності до листів-вимог вих.№3-06/21 від 10.06.2021, №08-06/21 від 18.06.2021, №13-1/17 від 13.07.2021 позивач звертався до відповідача про погашення заборгованості за поставлений товар.

Згідно з наданими у матеріали справи копіями платіжних доручень від 07.07.2021 на суму 5000,00 грн. та від 14.07.2021 на суму 8400,00 грн. відповідачем погашено частину заборгованості за отриманий товар.

З огляду на оплату відповідачем отриманого від позивача товару не в повному обсязі та з порушенням погодженого сторонами строку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 101 378,28 грн., з яких 100 000 грн. основного боргу, 1 038,08 грн. 3% річних та 340,20 грн. інфляційних нарахувань.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 113400,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною, підписаною сторонами, довіреністю №59 від 05.04.2021 та визнається позивачем та відповідачем.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 691 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи убачається, що відповідач товар, отриманий від позивача згідно з наявною у матеріалах справи видатковою накладною, повністю не оплатив, сплативши лише 13400,00 грн., чим утворив заборгованість в сумі 100000,00 грн. Доказів погашення зазначеної заборгованості та доказів, які спростовують наявну заборгованість, суду не подано.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100000,00 грн. боргу за поставлений товар заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1038,08 грн. 3% річних за період з 26.05.2021 по 22.09.2021 та 340,20 грн. інфляційних нарахувань за період червень-липень 2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, суд вважає, що правомірним є нарахування 1037,39 грн. 3% річних, а тому у частині 0,69 грн. 3% річних необхідно відмовити та правомірним є 326,80 грн. інфляційних нарахувань, а тому у стягненні 13,40 грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Доказів, які би спростовували позовні вимоги про стягнення 1037,39 грн. 3% річних та 326,80 грн. інфляційних нарахувань, суду не подано.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідач також просить розстрочити стягнення заборгованості на 6 місяців до 15 травня 2022 року рівними частинами платежами за наступним графіком:

-до 15 грудня 2021 16666,66 грн.,

-до 15 січня 2022 16666,66 грн.,

-до 15 лютого 2022 16666,66 грн.,

-до 15 березня 2022 16666,66 грн.,

-до 15 квітня 2022 16666,66 грн.,

-до 15 травня 2022 16666,66 грн.,

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Проте, доводи, викладені відповідачем у клопотанні, не підтверджені жодними доказами, аналогічно як і не обґрунтовано реальну можливість виконати рішення суду за умови надання розстрочення виконання до 15.02.22 року.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі №924/1068/21.

Позивач у заяві (вх. №05-22/101021/21 від 20.12.2021р.) просить суд вирішити питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

10.11.2021р. між Адвокатським об`єднанням "Вергелес та партнери" укладено договір №6/21 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту з метою представництва інтересів Клієнта зі всіма правами, що має Клієнт, щодо стягнення заборгованості у судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек".

У відповідності до п. 6 цього договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується сторонами у додатках до цього договору.

Згідно Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги № 6/21, сторони погодили, що вартість за представництво інтересів Клієнта у судді першої інстанції у справі №924/1068/21 Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар, що складає 7827,00 грн.

В матеріали справи надано рахунок №1 від 10.11.2021 на суму 7827,00 грн., платіжне доручення №2508 від 23.11.2021 про сплату 7827,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому, за ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. А згідно п. 1 ч. 3 даної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі витрати на професійну правничу допомогу), покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Вказані матеріали є належними доказами (належно оформлені) того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі адвокатським об`єднанням "Вергелес та партнери" згідно відповідного договору, а позивач прийняв дані послуги, вартість яких становить 7827,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Консафеті", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укрінтек м. Хмельницький про стягнення 101 378,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укрінтек (м. Хмельницький, вул. Трудова,9, код 37462850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консафеті" (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 12, код 35466448) 100 000 грн. (сто тисяч гривень) основної заборгованості, 326,80 грн. (триста двадцять шість гривень вісімдесят коп.) втрат від інфляції, 1 037,39 грн. (одна тисяча тридцять сім гривень тридцять дев`ять коп.) 3% річних, 2 269,69 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень шістдесят дев`ять коп.) судового збору, 7 827 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять сім гривень) витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В позові в частині стягнення 0,69 грн. 3% річних та 13,40 грн. втрат від інфляції відмовити.

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укрінтек м. Хмельницький про розстрочення виконання рішення по справі № 924/1068/21 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 21.02.2022 р.

СуддяІ.В. Грамчук

Віддрук. 4 прим.: 1 до справи, 2-3- позивачу (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка,12; 04073, м.Київ, вул.С.Скляренко,9), 4 відповідачу (29000, м.Хмельницький , вул. Трудова, буд.9).