Рішення № 103465262, 09.02.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2022 р. м. Київ Справа №911/3199/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання - помічник судді: Кулакова С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Золушка"

до фізичної особи-підприємця Калініченко Наталії Станіславівни

про стягнення боргу в сумі 22 750,00 грн.,

за участю представника:

позивача: Фатєєва А.О. - адвоката (посвідчення №1090, видане 24.11.2017 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Золушка" (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Калініченко Наталії Станіславівни (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 22 750,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг оренди робочого місця для провадження надання професійних послуг від 15 грудня 2017 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу в строкове платне користування робоче місце, а відповідач зобов`язувалась сплачувати за користування ним орендну плату.

Відповідач плату за користування робочим місцем за період з 15.12.2017 року до 30.09.2021 року не сплатила, тому, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 22 750,00 грн. боргу.

Ухвалою суду від 08.11.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 24 листопада 2021 року.

24 листопада 2021 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Підготовче засідання відкладено на 15 грудня 2021 року, про що постановлено ухвалу суду.

24 листопада 2021 року, після засідання, на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

15 грудня 2021 року представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Ухвалою суду від 15.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 12 січня 2022 року.

12 січня 2022 року в засідання представник позивача та відповідач не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 09 лютого 2022 року.

09 лютого 2022 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, до закінчення судових дебатів, представник позивача заявив клопотання про вирішення судом питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката після прийняття рішення в цій справі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

15 грудня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Золушка" (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем Калініченко Наталією Станіславівною (далі - відповідач) був укладений договір про надання послуг оренди робочого місця для провадження надання професійних послуг (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язується протягом визначеного в договорі строку надавати відповідачу за плату наступні послуги (надалі іменуються "послуги"): передати відповідачу у платне використання робоче місце за адресою: м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 11, яке обладнане та пристосоване для надання відповідачем населенню індивідуальних професійних послуг у відповідності до умов цього договору; забезпечення нормальних умов для здійснення діяльності відповідача на переданих в оренду робочих місцях, в т.ч. обслуговування робочих місць (забезпечення електроенергією, водопостачанням, теплопостачання, організація прибирання тощо); інформаційні та рекламні послуги, а відповідач прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору, діяльність відповідача з використанням робочого місця обмежується його професійним напрямком як самозайнятої особи, що провадить незалежну діяльність в одному з перелічених напрямків: проектування та художнє моделювання зачісок; формування спецкомпозицій; робота з декоративною косметикою і гримом; стрижка тощо; художнього манікюру та індивідуальних художніх розписів з використанням нарощувань або без такого тощо; нанесення художнього тату; догляд за створеними композиціями тощо.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що позивач зобов`язаний: протягом одного дня з моменту підписання даного договору надати відповідачу необхідну кількість робочих місць; не перешкоджати відповідачу експлуатувати надані робочі місця; надати вільний доступ до робочих місць як відповідачу, так і клієнтам відповідача; раз на квартал проводити обстеження робочих місць, що надаються відповідачу; на вимогу відповідача негайно проводити відповідні роботи щодо приведення робочих місць, що надаються відповідачу, до відповідного робочого стану.

Згідно з п. 2.2 договору, позивач має право: отримувати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором; ініціювати переговори з відповідачем, щодо внесення змін до цього договору; у випадку наявності заборгованості відповідача на момент припинення дії цього договору за погодженням із відповідачем прийняти в рахунок погашення заборгованості майно відповідача, яке потрібно позивачу для здійснення своєї діяльності.

Відповідно до п. 2.3 договору, відповідач зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати якісно та своєчасно надані послуги; дотримуватись розпорядку роботи позивача з питань щодо режиму роботи, а саме: щоденно з 8-00 до 20-00 без вихідних; дотримуватись вимог чинного законодавства щодо питань охорони праці, охорони здоров`я, пожежної безпеки на робочих місцях.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що відповідач має право: відмовитись від прийняття результатів надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору і вимагати від позивача відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання позивачем взятих на себе обов`язків за цим договором; обладнати, надані згідно даного договору, робочі місця необхідним для здійснення своєї діяльності обладнанням; ініціювати переговори з відповідачем щодо внесення змін до цього договору; достроково розірвати даний договір письмово попередивши позивача за 1 місяць; використовувати надані позивачем послуги для здійснення своєї діяльності.

Згідно з п. 3.1 договору, за надання передбачених договором послуг відповідач виплачує позивачу щомісячно 500 (п`ятсот) грн. Оплата проводиться до 15 числа поточного місяця.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2018 року.

Згідно з п. 6.2 договору, якщо за один місяць до закінчення даного договору жодна із сторін письмово не відмовиться від даного договору, цей договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.

Відповідно до п. 6.3 договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.

Згідно з п. 6.6 договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 6.7 договору, цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України.

За твердженнями представника позивача, після розірвання договору з відповідачем, відповідач орендну плату за користування робочим місцем у період з 15.12.2017 року до 30.09.2021 року не сплатила, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 22 750,00 грн. боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 15 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг оренди робочого місця для провадження надання професійних послуг.

Строк дії договору був продовжений до 15.01.2019 року, до 31.07.2019 року, до 15.02.2020 року, а згодом до 31.08.2020 року.

Згідно з п. 3.1 договору, за надання передбачених договором послуг відповідач виплачує позивачу щомісячно 500 (п`ятсот) грн. Оплата проводиться до 15 числа поточного місяця.

За твердженнями представника позивача, у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати, 25 березня 2020 року позивач направив на адресу відповідача лист від 24.03.2020 року, в якому повідомляв відповідача про припинення дії договору з 30.08.2016 року.

15 квітня 2020 року відповідач направив позивачу лист, в якому повідомила позивача про те, що дію договору продовжено на той самий строк, а також послалась на те, що позивачем передано відповідачу робоче місце, не обладнане належним чином, зобов`язувалась сплатити борг за користування робочим місцем протягом 5 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі робочого місця в експлуатацію.

14 серпня 2020 року представник позивача повторно направила на адресу відповідача лист №232/20 від 13.08.2020 року, в якому просив відповідача оплатити борг по сплаті орендної плати за користування робочим місцем та повернути орендоване робоче місце позивачу.

Відповідач направила на адресу представника позивача лист від 21.08.2021 року, в якому повідомила про продовження терміну дії договору, повторно послалась на порушення позивачем п.п. 1.1, 1.2 договору, а також вимагала зменшення орендної плати до 250,00 грн. Крім цього, послалась на те, що розмір орендної плати підлягає зменшенню, у зв`язку із введенням на території України карантину.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 18.08.2021 року з вимогою оплатити заборгованість.

Відповідач відповіді на претензію від 18.08.2021 року не надала, заборгованість не оплатила.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

24 листопада 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав, що позивач не виконав передбаченого умовами договору обов`язку щодо передачі відповідачу робочого місця, акт приймання - передачі робочого місця сторонами не підписувався, а також послався на те, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження №12020115030000791, не можуть підтверджувати або спростовувати обставини в цій справі.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступними обставинами.

Як уже зазначалось, відповідно до умов договору, позивач зобов`язувався передати відповідачу протягом 1 робочого дня з моменту підписання договору в користування робоче місце, обладнане та пристосоване для надання відповідачем професійних послуг населенню, а також зобов`язувався не перешкоджати відповідачу експлуатувати робоче місце, надати вільний доступ до нього відповідачу, а також клієнтам тощо (п.п. 1.1, 1.2 договору).

За твердженнями представника відповідача, позивач у встановленому умовами договору порядку робоче місце відповідачу не передав. Разом з цим, документів, що підтверджували б обов`язковість підписання акту прийому - передачі сторонами, а також звернення відповідача до позивача щодо необладнання належним чином робочого місця, представник відповідача суду не надав.

Як вбачається з протоколу допиту свідка від 18.11.2020 року в кримінальному провадженні №12020115030000791, а також не спростовується представником відповідача у відзиві на позовну заяву, відповідач після укладення договору з позивачем користувалась робочим місцем та сплачувала орендну плату.

Твердження представника відповідача про те, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження №12020115030000791, не є належними доказами в цій справі, спростовуються, у зв`язку з наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Кримінального процесуального кодексу України, свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Свідок має право: 1) знати, у зв`язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується; 2) користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу; 3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім`ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім`ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню; 4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача; 5) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам`яті; 6) на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для давання показань; 7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження; 8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом; 9) заявляти відвід перекладачу. Свідок зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; 2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв`язку з виконанням його обов`язків. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов`язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії (ст. 66 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Частиною 3 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що свідок зобов`язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду, а експерт - слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кримінального процесуального кодексу України, допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 224 Кримінального процесуального кодексу України, перед допитом встановлюється особа, роз`яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі якщо вік особи не встановлено, але є підстави вважати, що особа є малолітньою або неповнолітньою, до встановлення віку такої особи її допит проводиться за правилами, передбаченими для допиту малолітньої або неповнолітньої особи. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

Як вбачається з копії протоколу свідка від 18.11.2020 року, відповідачу були роз`яснені положення ст. 66 Кримінального процесуального кодексу України, а саме обов`язок свідка давати правдиві показання під час досудового розгляду та судового розгляду, про що міститься підпис відповідача.

Крім цього, відповідача окремо попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 Кримінального процесуального кодексу України, а саме відповідальність за завідомо неправдиві показання, про що також міститься підпис відповідача.

Так, документів, що спростовували б доводи позивача про користування відповідачем орендованим робочим місцем, представником відповідача суду надано не було.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Документів, що підтверджували б внесення змін до договору щодо зменшення розміру орендної плати у встановленому законом порядку, представником відповідача суду також надано не було.

Оскільки, згідно з умовами договору, відповідач зобов`язувалась сплачувати орендну плату за користування робочим місцем щомісячно, до 15 числа кожного місяця, тому стягненню з відповідача підлягає орендна плата в сумі 22 758,06 грн. (за розрахунком суду) (258,06 грн. за 16 днів з 16.12.2017 року до 31.12.2017 року, 6 000,00 грн. за 12 місяців 2018 року, 6 000,00 грн. за 12 місяців 2019 року, 6 000,00 грн. за 12 місяців 2020 року, 4 500,00 грн. за 9 місяців 2021 року з 01.01.2021 року до 30.09.2021 року).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем борг визначений у сумі 22 750,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 65, ст. 66, ч. ч. 1, 3 ст. 95, ч. ч. 1, 3 ст. 224 Кримінального процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 6 ст. 283, ч. 1, ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 759, ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 123, ч. 9 ст. 129, ст. 223, ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Золушка" до фізичної особи-підприємця Калініченко Наталії Станіславівни про стягнення боргу в сумі 22 750,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Калініченко Наталії Станіславівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Золушка" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 11, ідентифікаційний код 20605260) 22 750,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят грн. 00 коп.) боргу; 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 21.02.2022 року.

Суддя С. Грабець