Ухвала суду № 103465194, 07.02.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

попереднього засідання

"07" лютого 2022 р. Справа № 911/2759/21

За заявою Фізичної особи-підприємця Баса Романа Олексійовича

до боржника Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада»

про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Секретар судового засідання Мишак І.Ю.

Представники:

від Фізичної особи-підприємця Баса Романа Олексійовича: не з`явилися

від боржника: не з`явилися

від розпорядника майна боржника: Глеваський В.В.

від Головного управління ДПС у Донецькій області: не з`явилися

від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області: не з`явилися

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2759/21 за заявою Фізичної особи-підприємця Баса Романа Олексійовича до боржника Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2021 відкрито провадження у даній справі, визнано вимоги Фізичної особи-підприємця Баса Романа Олексійовича до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 60 000, 00 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника - Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Святошинська, будинок 41, офіс 10, ідентифікаційний код - 13481225) арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1724 від 20.03.2015; адреса: 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Надрічна, будинок 68, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), зобов`язано розпорядника майна боржника в строк до 20.12.2021 подати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та складений реєстр вимог кредиторів відповідно до норм ч. 3 ст. 44, ч. 5 та ч. 8 ст. 45, ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду призначено на 17.01.2022, встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника та визначення його вартості до 31.12.2021, відомості про що зобов`язано надати суду.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» здійснено судом 02.11.2021, номер публікації якого 67516.

До господарського суду Київської області звернулося Головне управління ДПС у Донецькій області із заявою б/н від 17.11.2021 (вх. № 28038/21 від 06.12.2021) про визнання грошових вимог до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 80 790, 35 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2021 розгляд кредиторської заяви Головного управління ДПС у Донецькій області призначено на 17.01.2022 та зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області, боржника і розпорядника майна боржника надати суду певні документи.

21.12.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від розпорядника майна боржника надійшов письмовий звіт вих. № 17/12/21-3 від 17.12.2021 (вх. № 29421/21 від 21.12.2021) про надсилання повідомлень про результати розгляду кредиторських вимог.

До господарського суду Київської області від розпорядника майна боржника надійшли проміжний звіт вих. № 01/12/21-1 від 01.12.2021 (вх. № 29722/21 від 24.12.2021) про виконану ним роботу у процедурі розпорядження майном Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» станом на 01.12.2021, клопотання вих. № 31/12/21-1 від 31.12.2021 (вх. № 127/22 від 05.01.2022, вх. № 479/22 від 10.01.2022) про приєднання до матеріалів справи копії наказу про проведення інвентаризації та інвентаризаційних описів, а також проміжний звіт вих. № 04/01/22-1 від 04.01.2022 (вх. № 811/22 від 14.01.2022) про виконану ним роботу у процедурі розпорядження майном Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» станом на 04.01.2022.

13.12.2021 до господарського суду Київської області звернулося Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою № 1000-0904-7/126710 від 08.12.2021 (вх. № 28660/21 від 13.12.2021) про визнання грошових вимог до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 608 429, 67 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2022 розгляд кредиторської заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначено на 07.02.2022 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, боржника і розпорядника майна боржника надати суду певні документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2022, враховуючи неявку у судове засідання представника Головного управління ДПС у Донецькій області та невиконання ним вимог суду, розгляд даної справи у попередньому засіданні відкладено на 07.02.2022.

До господарського суду Київської області від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшли письмові пояснення б/н б/д (вх. № 2024/22 від 31.01.2022) та документи по справі.

У судовому засіданні 07.02.2022 розглядаються грошові вимоги кредиторів до боржника - Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада».

Стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок виявлення кредиторів. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.

Після офіційного оприлюднення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Зі змісту ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір своїх кредиторських вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у відповідності до статей 73-79 та ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки лише наявних у матеріалах справи доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також витребуваних судом.

До суду звернувся кредитор - Головне управління ДПС у Донецькій області із заявою б/н від 17.11.2021 (вх. № 28038/21 від 06.12.2021) про визнання грошових вимог до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 80 790, 35 грн.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані інтегрованими картками платника податку за 2012 - 2022 роки, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у справі № 2а/0570/22663/2011, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі № 2а/0570/16381/2012 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 2а/0570/16381/2012.

Загальна сума вимог Головного управління ДПС у Донецькій області становить 85 330, 35 грн., з яких: 80 790, 35 грн. - заборгованість з земельного податку з юридичних осіб та 4 540, 00 грн. - судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог у даній справі.

Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 07/12/21-3 від 07.12.2021 (вх. № 29421/21 від 21.12.2021) відхилив повністю грошові вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області, посилаючись на таке: інтегровані картки не є належним доказами в розумінні процесуального законодавства; до заявленої заборгованості слід застосувати строки давності, що визначені податковим законодавством; Головне управління ДПС у Донецькій області є відокремленим підрозділом, а отже не має статусу юридичної особи і відповідно не має матеріального права на подання заяв з грошовими вимогами до боржника; до заяви не додано документ, що підтверджує повноваження підписанта; до заяви не додано доказів процесуального правонаступництва Головним управлінням ДПС у Донецькій області ДПІ у Будьонівському районі міста Донецька Донецької області.

Боржник будь-яких пояснень щодо кредиторських вимог Головного управління ДПС у Донецькій області суду не надав, проте згідно наявного у матеріалах справи акту інвентаризації розрахунків з дебіторам і кредиторами від 28.12.2021 боржником підтверджено наявність у нього кредиторської заборгованості перед Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних інформаційної системи ДПС України у Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» станом на 17.11.2021 по Головному управлінню ДПС у Донецькій області обліковується заборгованість, що виникла до 01.11.2021, а саме: заборгованість з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 80 790, 35 грн., що виникла у 2011 році у зв`язку з несплатою боржником самостійно визначених зобов`язань згідно декларації з плати за землю № 1880 від 31.01.2011.

Вказана заборгованість підтверджується також постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у справі № 2а/0570/22663/2011, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі № 2а/0570/16381/2012 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 2а/0570/16381/2012.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у справі № 2а/0570/22663/2011 стягнуто податковий борг з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Спільне українсько-російське підприємство «Донецьк-Лада» в формі Закритого акціонерного товариства (ідентифікаційний код - 13481225), у розмірі 278 806, 35грн., у тому числі: з податку на додану вартість у розмірі 198 016, 00 грн. та по земельному податку у розмірі 80 790, 35 грн.

Разом з тим, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі № 2а/0570/16381/2012 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 2а/0570/16381/2012 підтверджено, що стягнутий з боржника постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у справі № 2а/0570/22663/2011 податковий борг не сплачений.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що податковий борг боржника підтверджується не лише інтегрованими картками платника податку, а і судовими рішеннями, які мають преюдиціальне значення, а тому посилання розпорядника майна боржника на те, що інтегровані картки не є належним доказами в розумінні процесуального законодавства, не спростовує наявність у боржника заборгованості з земельного податку.

Щодо статусу Головного управління ДПС у Донецькій області та наявності у нього права на подання заяв з грошовими вимогами до боржника, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Суд звертає увагу, що розгляд грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, регулюються Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з підпункту 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функцію контролю щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім віднесених до компетенції митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, серед іншого, мають право: стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 63 Податкового кодексу України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Згідно з ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що контролюючим органом (з відповідним обсягом повноважень) є податковий орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, будь-який його територіальний орган як за місцем основного обліку платника, так за місцем його неосновного обліку (у тому числі за місцем реєстрації його підрозділів, знаходженням майна тощо), який здійснює адміністрування певного виду податку.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник за основним місцем обліку з 09.08.2019 перебуває у Головному управлінню ДПС у Київській області, попереднє місце обліку та неосновне місце обліку - у Головному управлінню ДПС у Донецькій області (Будьонівський район м. Донецьк).

Відповідно до Положення про Головне управлінню ДПС у Донецькій області, яке затверджено наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020, Головне управління ДПС у Донецькій області є територіальним органом утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Головне управління ДПС забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби України на території Донецької області.

Згідно з п. 7 вказаного Положення Головне управлінню ДПС у Донецькій області є контролюючим органом (податковим органом, органом стягнення). У складі Головного управління ДПС діють ДПІ, які є його структурними підрозділами та перелік яких затверджується окремим наказом Державної податкової служби України.

Отже, усі ДПІ у Донецькій області є структурними підрозділами Головного управління ДПС у Донецькій області, разом з тим, відповідно до змін, які відбулися у системі органів Державної податкової служби України на сьогодні ДПІ у Будьонівському районі міста Донецька Донецької області фактично не існує, його повноваження передані іншому ДПІ як структурному підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області, останній, у даному випадку, і є податковим органом, органом стягнення з відповідними повноваженнями.

За таких обставин, суд вважає спростованим та недоведим посилання розпорядника майна боржника на те, що Головне управління ДПС у Донецькій області є відокремленим підрозділом, який не має статусу юридичної особи і відповідно не має матеріального права на подання заяв з грошовими вимогами до боржника, а також на те, що відсутні докази процесуального правонаступництва Головним управлінням ДПС у Донецькій області ДПІ у Будьонівському районі міста Донецька Донецької області.

Крім того, суд звертає увагу, що заява Головного управління ДПС у Донецькій області б/н від 17.11.2021 (вх. № 28038/21 від 06.12.2021) про визнання грошових вимог до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» підписана уповноваженою особою Головного управління ДПС у Донецькій області Свистуновою Н.О., яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань уповноважена діяти в судах України без окремого доручення керівника (само представництво ДПС, Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення документів, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних та касаційних скарг.

Щодо посилання розпорядника майна боржника на те, що до заявленої заборгованості слід застосувати строки давності, які визначені податковим законодавством, суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абз. 3 п. 59.1 ст. 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з пунктами 101.1 та 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний" розуміється: 101.2.1 - податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 101.2.2 - податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; 101.2.3 - податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ст. 102 цього Кодексу; 101.2.4 - податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 101.2.5 - податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду; 101.2.6 - податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ст. 102 Податкового кодексу України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Водночас, у другому реченні п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Виходячи із зазначених вище приписів суд вважає, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1 та 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 922/2632/20.

З матеріалів справи вбачається, що вжиття податковим органом заходів до стягнення податкового боргу в судовому порядку в межах визначеного ст. 102 Податкового кодексу України строку підтверджується постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у справі № 2а/0570/22663/2011, що засвідчує наявність матеріально-правової підстави для грошових вимог контролюючого органу до боржника, обґрунтованих цим рішенням, а також відсутність підстав для застування строків давності, визначених податковим законодавством.

Так, вказаною постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у справі № 2а/0570/22663/2011 стягнуто з боржника, зокрема, податковий борг по земельному податку у розмірі 80 790, 35 грн., який виник у 2011 році у зв`язку з несплатою боржником самостійно визначених зобов`язань згідно податкової декларації з плати за землю № 1880 від 31.01.2011.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що грошові вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області є обґрунтованими і документально підтвердженими.

Таким чином, у відповідності до вимог статей 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд визнає повністю кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» на загальну суму 85 330, 35 грн., з яких: 4 540, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів та 80 790, 35 грн. - третя черга задоволення вимог кредиторів.

До суду звернувся кредитор - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою № 1000-0904-7/126710 від 08.12.2021 (вх. № 28660/21 від 13.12.2021) про визнання грошових вимог до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 608 429, 67 грн.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані актом прийому-передачі облікових показників , карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком 2 за період з 01.01.2004 по 07.12.2021, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з жовтня 2014 року по грудень 2018 року.

Загальна сума вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області становить 612 969, 67 грн., з яких: 608 429, 67 грн. - заборгованість з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 2 за період з жовтня 2014 року по грудень 2018 року та 4 540, 00 грн. - судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог у даній справі.

Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 16/12/21-2 від 16.12.2021 (вх. № 29421/21 від 21.12.2021) відхилив повністю грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, посилаючись на таке: інтегровані картки не є належним доказами в розумінні процесуального законодавства; до заяви додані документи, які незасвідчені належним чином; до заяви не додано доказів сплати судового збору; заява подана з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Боржник будь-яких пояснень щодо кредиторських вимог Головного управління ДПС у Донецькій області суду не надав, проте згідно наявного у матеріалах справи акту інвентаризації розрахунків з дебіторам і кредиторами від 28.12.2021 боржником підтверджено наявність у нього кредиторської заборгованості перед Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області у розмірі 608 429, 67 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

- підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

- за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України) та відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.

У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Пунктами 6.4 - 6.7 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема "Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи" (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства. У разі ліквідації підприємства без правонаступників або визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства розрахунки для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням такого підприємства та безпосередньо підприємству не направляються.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій не входять до складу страхових внесків, які визначені ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не всі обов`язкові платежі, що підлягають перерахуванню згідно цього закону віднесені законодавцем до страхових внесків, визначених вказаним законом.

При цьому, з вищевикладеного вбачається, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є належними доказами та підставами для оплати таких пенсій, які і надані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на підтвердження своїх кредиторських вимог, а тому посилання розпорядника майна боржника на те, що інтегровані картки не є належним доказами в розумінні процесуального законодавства є необґрунтованим.

Крім того, суд звертає увагу, що додані до заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 1000-0904-7/126710 від 08.12.2021 (вх. № 28660/21 від 13.12.2021) документи прошиті, пронумеровані, підписані начальником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та скріплені печаткою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а тому посилання розпорядника майна боржника на те, що документи незасвідчені належним чином є необґрунтованим.

Щодо доказів сплати судового збору, то з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано до суду 13.01.2022 на виконання ухвали суду від 20.12.2021 платіжне доручення № 6019 від 10.01.2022 про сплату судового збору у розмірі 4 540, 00 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є обґрунтованими і документально підтвердженими.

Разом з тим, суд звертає увагу, що офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» здійснено судом 02.11.2021, в той час як заяву № 1000-0904-7/126710 від 08.12.2021 (вх. № 28660/21 від 13.12.2021) про визнання грошових вимог направлено до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 09.12.2021, тобто після закінчення строку, встановленого для її подання ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, у відповідності до вимог статей 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд визнає повністю кредиторські вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» на загальну суму 612 969, 67 грн., з яких: 4 540, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів та 608 429, 67 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі (абз. 5, 6 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

За результатами розгляду справи в попередньому засіданні, з урахуванням ухвали господарського суду Київської області від 01.11.2021 у даній справі, суд дійшов висновку про:

- визнання вимог Фізичної особи-підприємця Баса Романа Олексійовича до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 136 700, 00 грн. у такій черговості: 76 700, 00 грн. (судовий збір та авансування винагороди арбітражному керуючому) - перша черга задоволення вимог кредиторів та 60 000, 00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- визнання вимог Головного управління ДПС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 85 330, 35 грн., з яких: 4 540, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та 80 790, 35 грн. - третя черга задоволення вимог кредиторів;

- визнання вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 612 969, 67 грн., з яких: 4 540, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та 608 429, 67 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Згідно з ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Положеннями частин 6, 7, 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 2, 44-47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства і статтями 73-79, 86, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати вимоги Фізичної особи-підприємця Баса Романа Олексійовича до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 136 700, 00 грн. у такій черговості: 76 700, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та 60 000, 00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

2. Визнати вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 85 330, 35 грн., з яких: 4 540, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та 80 790, 35 грн. - третя черга задоволення вимог кредиторів.

3. Визнати вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» у розмірі 612 969, 67 грн., з яких: 4 540, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та 608 429, 67 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

4. Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

5. Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

6. Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника за місцезнаходження Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада»; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів боржника, належні докази про що надати суду. Скликання перших загальних зборів кредиторів призначити на 24 лютого 2022 року.

7. Зобов`язати кредиторів Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» створити комітет кредиторів. Призначити збори комітету кредиторів боржника на 03 березня 2022 року.

8. Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість, про що надати суду відповідний звіт, розглянутий комітетом кредиторів боржника.

9. Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятими рішеннями відповідно до ч. 5 та ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

10. Підсумкове засідання суду призначити на 14 березня 2022 року о 15:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1).

11. Копію ухвали направити учасникам у справі про банкрутство та державному органу з питань банкрутства.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 21.02.2022 (після виходу судді Лутак Т.В. з лікарняного)

Суддя Т.В. Лутак