Рішення № 103464828, 09.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2022Справа № 910/14902/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Продторг-17"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про визнання незаконною відмови у виплаті страхового відшкодування та стягнення 283 053,00 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Синельніков М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Продторг-17" до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про визнання незаконною відмови у виплаті страхового відшкодування та стягнення 283 053,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № FO-00485266 від 06.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/14902/21, призначено підготовче засідання у справі на 18.10.2021.

05.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 18.10.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 15.11.2021.

18.10.2021 до суду від представника позивача надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою суду від 25.10.2021 вказане клопотання позивача задоволено.

В підготовчому засіданні 15.11.2021 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; клопотання представника позивача задовольнити; оголосити в підготовчому засіданні перерву до 08.12.2021.

02.12.2021 до суду від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання у режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою суду від 06.12.2021 у задоволенні вказаного клопотання позивача відмовлено.

08.12.2021 до суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та проведення засідання в режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою суду від 08.12.2021 вказане клопотання позивача задоволено.

В підготовче засідання 08.12.2021 з`явився представник відповідача.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 20.09.2021.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника позивача задовольнити, відкласти підготовче засідання на 17.01.2022.

В підготовче засідання 17.01.2022 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та за згодою сторін розпочав розгляд справи по суті у цей самий день.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 09.02.2022.

В судове засідання 09.02.2022 з`явився представник відповідача.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаної особи.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 09.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (Страховик) та Приватним підприємством "Продторг-17" (Страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № FO-00485266 (надалі також - Договір), що складається з Частини 1 «Особливі умови страхування» (надалі - Частина 1) та Частини 2 «Загальні умови страхування» (надалі - Частина 2), що не діють одна без одної.

Цей Договір є договором приєднання до публічного договору у розумінні ст. 633 і 634 Цивільного кодексу України, тому підписанням цього Договору Страхувальник підтверджує згоду та приєднується до публічного договору. А саме, Частина 2 розміщена на веб-сторінці Страховика в мережі Інтернет за адресою http://products.sgtas.com.ua/106/03/08/Conditions.pdf, що не перешкоджає правильному розумінні її змісту, та яка є захищеною від внесення будь-яких змін до неї. Страхувальник погоджується дотримуватись умов, викладених в Частинах 1 і 2 Договору. (п. 10.2 Договору).

Застрахованим майном, за умовами Договору, значиться нерухомість, вміст, товар, відповідальність; строк дії договору - з 07.08.2019 по 06.08.2020; місце дії договору - м. Херсон, вул. Перекопська, 158.

Згідно з п. 3.1 Договору, страховим випадком за цим Договором є:

3.1.1. Пошкодження та/або знищення Застрахованого майна внаслідок наступних страхових ризиків: Пожежі, Вибуху, Удару блискавки, Падіння пілотованих літаючих апаратів. Атмосферних стихійних явищ, Паводку, Землетрусу, Зсуву (осідання) ґрунту Тиску снігового (льодового) шару, Дії води, Протиправних дій третіх осіб та Наїзду наземних транспортних засобів (страхування майна).

3.1.2. Виникнення обов`язку у Страхувальника відшкодувати шкоду, завдану майну, життю та/або здоров`ю Третіх осіб внаслідок здійснення господарської діяльності (страхування відповідальності).

Відповідно до п. 14.1 Договору, предметом цього Договору е майнові інтереси, що не суперечать Закону України, пов`язані:

- з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, що знаходиться у Місці страхування відповідно до умов цього Договору (вид страхування: «Страхування майна»);

- з обов`язком Страхувальника відшкодувати Третім особам шкоду, завдану їх майну, життю та/або здоров`ю внаслідок здійснення застрахованої діяльності у Місці страхування (вид страхування; «Страхування відповідальності»).

Серед прав Страхувальника, визначених п. 18.2 Договору, визначено право отримати страхова відшкодування при настання страхового випадку відповідно до положень цього Договору.

До обов`язків Страховика, визначених п. 18.3 Договору, є обов`язок при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов, встановлених цим Договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 20.02.2020 відбувся страховий випадок: внаслідок аварії системи опалення було пошкоджене розташоване у місці страхування обладнання (еквалайзер KLARK TEKNIK SQ1G, компресор лімітер KLARK TEKNIK SQ1DNA, процесор ефектів YAMAHA SPX990, мікшерний пульт ALLEN@HEATH ZED 436, програвач CD/usd Pioneer CDJ-1000MK (2 одиниці), еквалайзер YAMAHA Q2031B, еквалайзер DBX 1231, ревербератор Lexinon Reflex Revered), про що страховика було письмово повідомлено в цей же день за телефоном гарячої лінії, після чого (в цей же день) представником страховика було здійснено огляд пошкодженого майна та складено відповідний Акт огляду пошкодженого майна.

Розмір спричинених позивачу внаслідок настання страхового випадку збитків складає 283 053,00 грн. (вартість пошкодженого обладнання відповідно до накладних).

У листі від 08.04.2020 № 01300/0120 страховик, посилаючись на п. 18.4.4 Договору № 00485266, для встановлення причин пошкодження просив страхувальника надати такі документи: висновок/заключення (акт діагностики) офіційного сертифікованого сервісного центру про причини пошкодження та ремонтно придатності майна; технічну документацію на пошкоджене майно, гарантійний талон; згідно з п. 20.5.2.1. Договору: довідки комунальних та/або експлуатаційних підприємств (зокрема, житлово-комунальних підприємств).

У відповідь на вказаний лист страхувальник разом з листом № 48 від 18.05.2020 надав страховику такі документи: копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав; копії виписок із журналу реєстрації ремонтів СЦ «Крок-ТТЦ» на 9-ти арк.; копія договору № 19/12-18 від 19.12.2018; копія договору купівлі-продажу № 7 від 01.11.2018; копії гарантійних талонів на 9-ти арк.; копія видаткових накладних на 4-арк. (від 28.11.2018, 29.11.2018, 23.11.2018, 26.12.2018); оригінали Інструкцій користувача на 9-ти одиниць обладнання; копії довідки про здійснення виїзду та акту огляду, а також подав заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 283 053,00 грн.

Однак, у липні 2020 року позивач отримав від відповідача лист № 02088/0120 від 02.07.2020 про відмову у визнанні вказаної події страховим випадком та виплаті страхового відшкодування на підставі п. 24.7, п. 24.8 Договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № FO-00485266 від 06.08.2019 у зв`язку з неподанням страхувальником запитуваних у листі № 01300/0120 від 08.04.2020 документів.

З указаною відмовою позивач не погоджується та вважає, що невиконання позивачем вимоги страховика про надання висновків сертифікованих сервісних центрів, а також помилкова оцінка страховиком наданої страхувальником довідки як такої, що не відповідає вимогам п. 20.5.2.1. договору № 00485266, могло бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому випадку, коли б це були передбачені законом або договором випадки, і якщо це позбавляло б страховика можливості дізнатися, чи існує можливість відновлення майна та чи є відповідна подія страховим випадком. Водночас, будучи своєчасно повідомленим про настання страхового випадку, отримавши доступ до застрахованого майна, отримавши від страхувальника всі передбачені договором документи та маючі можливість скористатися правом на проведення експертизи, - відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування.

У зв`язку з цим позивач просить суд визнати незаконною відмову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у виплаті страхового відшкодування за договором від 06.08.2019 добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № 00485266 за наслідками настання страхового випадку, який мав місце 20.02.2020 та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування в сумі 283 053,00 грн.

Заперечуючи проти задоволенні позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач порушив (не виконав) свої обов`язки, визначені пунктами 19.1.11, 20.5.2.1 Договору страхування та не надав довідку комунального або житлово-експлуатаційного підприємства про настання 20.02.2020 аварії системи опалення за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 158 , а тому відповідач відмовив у здійсненні страхової виплати згідно з положеннями пунктів 24.7, 24.8 Договору страхування, норм частини другої статті 991 ЦК України, частини другої статті 26 Закону України «Про страхування».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

В контексті наведеного суд зазначає, що вимога позивача про визнання незаконною відмови Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у виплаті страхового відшкодування за договором від 06.08.2019 добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № 00485266 за наслідками настання страхового випадку, який мав місце 20.02.2020, по своїй суті є вимогою про встановлення обставин та надання їм правової оцінки як неналежного виконання зобов`язання учасником господарської діяльності.

Таким чином, звертаючись до суду з указаною вимогою позивач фактично просить встановити певні обставини, які, за його твердженнями, мали місце у минулому, та надати їм правову оцінку, а саме, неналежне відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором страхування.

Однак, законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання незаконними дій (бездіяльності) суб`єкта цивільних правовідносин щодо виконання договору, адже задоволення відповідної вимоги не здатне призвести до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Так, встановлення законності/незаконності відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування здійснюється при розгляді господарським судом спору щодо стягнення страхового відшкодування, який і пред`явлений до суду позивачем поряд указаною вимогою.

Вказаний позивачем спосіб захисту шляхом визнання незаконною відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування у такому вигляді не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі задоволення відповідної вимоги, не може бути виконаний у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконною відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, оскільки така вимога не може бути самостійним предметом спору і відповідно способом захисту та підлягає встановленню при розгляді позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування, яка також заявлена позивачем у цьому позові.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування за Договором у розмірі 283 053,00 грн суд зазначає таке.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення містить частина перша статті 354 Господарського кодексу України.

Статтею 6 Закону України "Про страхування" встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В силу статті 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У пункті 3.1 договору сторонами погоджено, що страховим випадком за цим Договором є: Пошкодження та/або знищення Застрахованого майна внаслідок наступних страхових ризиків: Пожежі, Вибуху, Удару блискавки, Падіння пілотованих літаючих апаратів. Атмосферних стихійних явищ, Паводку, Землетрусу, Зсуву (осідання) ґрунту Тиску снігового (льодового) шару, Дії води, Протиправних дій третіх осіб та Наїзду наземних транспортних засобів (страхування майна).

За твердженнями позивача, 20.02.2020 стався страховий випадок - пошкодження застрахованого майна (обладнання) внаслідок дії води у зв`язку з аварією системи опалення.

У п. 16.10.1 Договору визначено, що страховим випадком є пошкодження та/або знищення Застрахованого модна внаслідок: протікання будь-якої рідини внаслідок аварії системи водопроводу, опалення, каналізації, пожежогасіння, резервуарів, в тому числі внаслідок аварії (проривання) приладів та/або обладнання, що стаціонарно з`єднані з такими системами в процесі їх використання за прямим призначенням, що відбулися і місці страхування, або поза ним.

За приписами ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика.

За приписами ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов`язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Підприємства, установи та організації зобов`язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

У розділі 19 Договору визначено перелік дій страхувальника при настанні події, що може бути визнана страховим випадком, зокрема, страхувальник зобов`язаний на вимогу Страховика надавати всю інформацію у письмовому вигляді, за умови наявності такої інформації у Страхувальника, необхідну для встановлення факту та обставин (причин) страхового випадку (п. 19.1.10); зібрати та надати Страховику документи, зазначені в Розділі 20 цього Договору протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту настання події, що може бути визнана страховим випадком (п. 19.1.11).

У розділі 20 Договору наведено перелік документів, необхідних для виплати страхового відшкодування:

- заява про настання страхового випадку, яка має включати перелік та вартість пошкодженого та/або знищеного (викраденого) майна (п. 20.1);

- заява про виплату страхового відшкодування (п. 20.2);

- копія Договору (п. 20.3);

- технічний паспорт (п. 20.4);

- В частині страхування майна (п. 20.5):

- документи, що підтверджують загальну кількість Товарів, що знаходяться у Місці страхування, щодо яких Страхувальник має майновий інтерес (у випадку страхування Товарів);

Документи, що підтверджують факт та причини (можливі причини) настання страхового випадку:

Надаються Страхувальником (Вигодонабувачем):

- довідки комунальних та/або експлуатаційних підприємств (зокрема, житлово-комунальних підприємств);

- документ, який підтверджує порушення або відмову у порушенні, рішення про припинення, судове рішення або постанова слідчого про закриття кримінального провадження (довідка органу досудового слідства, копія постанови Про порушення або відмову в порушенні кримінального провадження) - надається у разі, коли в розслідуванні обставин і причин настання страхового випадку зобов`язані брати участь правоохоронні органи.

Забезпечуються Страховиком:

- довідки державних органів про подію;

- Акт огляду, складений Страховиком;

- експертний висновок (у випадку ініціювання та проведення експертизи Страховиком).

Документи, що підтверджують майновий інтерес (надаються Страхувальником):

- Правовстановлюючі документи на нерухомість (свідоцтво про право власності, договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, договір іпотеки, інші, передбачені законом документи, що підтверджують майновий інтерес);

- У разі страхування Вмісту та/ або Товарів - документи, що підтверджують право власності на таке майно (квитанції, чеки, договори поставки, купівлі-продажу тощо).

У випадку неможливості надання таких документів, документом, що підтверджує факт наявності Застрахованого майна та майновий інтерес Страхувальника може вважатися Акт огляду пошкодженого/знищеного майна Страховиком, який належним чином підписаний Сторонами. При цьому, у випадку повного знищення майна Страховик здійснює виплату страхового відшкодування лише в частині того майна, яке вдалося ідентифікувати за залишками.

Документи, що підтверджують розмір збитків:

Надаються Страхувальником:

- документи організацій (ремонтних, будівельних, магазинів), що підтверджують розмір Матеріального збитку;

- у разі перерви у господарській діяльності - документи, що підтверджують повне припинення діяльності або скорочення обсягу виробництва (надання послуг) Страхувальника через пошкодження чи знищення застрахованого майна внаслідок вогневих ризиків; фінансові документи, що підтверджують розмір фактично понесених поточних витрат протягом перерви у господарській діяльності.

Забезпечуються страховиком:

- експертний висновок (у випадку ініціювання та проведення експертизи Страховиком);

- угода сторін про розмір збитків (у випадку її укладення).

Пунктом 18.4.4 Договору Страховику надано право вимагати від Страхувальника надання інформації, необхідної для встановлення факту та причин страхового випадку, розміру страхового відшкодування, з урахуванням вимог чинного законодавства про дотримання таємниці страхування.

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу позивача щодо виконання обов`язку, передбаченого п. 20.5.2.1 Договору, з надання довідки комунальних та/або експлуатаційних підприємств (зокрема, житлово-комунальних підприємств) позивач надав:

- довідку за підписом ПП «Продторг-17» та ФОП Глазник Л.В. без дати складання, згідно з якою ФОП Глазник Л.В. 21.02.2020 о 9 год 20 хв здійснено виїзд за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 158 з метою усунення аварії системи водопроводу; при виїзді встановлено, що в приміщенні за адресою: вул. Перекопська, 158 відбувся розрив повірезбросного клапану в районі лівого кута сцени;

- акт огляду за підписом ПП «Продторг-17» та ФОП Глазник Л.В. без дати складання, згідно з яким спеціалістом-сантехніком ФОП Глазник Л.В. про огляді місця пригоди був виявлений наступний дефект: вийшов з ладу підривний повітрезбросний клапан, у результаті чого стався витік рідини з системи опалення над лівим кутом сцени, а тому підлягає заміні підривний повітрезабірний клапан.

Однак, суд погоджується з відповідачем, що вказані довідка та акт огляду, складені ФОП Глазник Л.В. не можуть вважатися такими, що підтверджують факт та причини настання страхового випадку, оскільки:

1) ФОП Глазник Л.В. не є комунальним або житлово-експлуатаційним підприємством та не є виконавцем послуг теплопостачання за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 158 ;

2) ФОП Глазик Л.В. не володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для з`ясування причин та складання актів про аварії системи опалення, та не може вважатися і експертом, ні спеціалістом у даній справі;

3) ФОП Глазник Л.В. не встановив причину виходу з ладу повітрезбросного клапану, місця його встановлення, та причину заміни повітрезабірного клапану, обсяг завданої шкоди, осіб, відповідальних за систему опалення в даному приміщенні;

4) ФОП Гланзик Л.В. дійшов суперечливих висновків, оскільки зазначає, що вийшов з ладу повірезбросний клапан, однак вказує про необхідність заміни повітрезабірного клапану.

За приписами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:

аварія - пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров`ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг споживачам;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Однак, виконавцем надання послуг теплопостачання в приміщенні а адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 158 не складався акт про настання аварії системи опалення, як і не складався акт про залиття, аварію відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, або ж висновок уповноваженого експерта або спеціаліста про встановлення причин затоплення приміщення.

Отже, з наведеного вище вбачається, що а ні в самостійному порядку, а ні на вимогу відповідача позивач не виконав свого обов`язку, передбаченого п. 20.5.2.1 Договору, з надання довідки комунальних та/або експлуатаційних підприємств (зокрема, житлово-комунальних підприємств) на підтвердження факту та причини настання страхового випадку.

Відповідних доказів, які б дійсно підтверджували факт та причини настання страхового випадку, позивач також не пред`явив і суду.

У ст. 991 Цивільного кодексу України визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Серед причин відмови у виплаті страхового відшкодування, наведених у розділі 24 Договору, визначені такі: порушення (невиконання) страхувальником своїх обов`язків за Договором (п. 24.7); відсутність (часткова або повна) документів, необхідних для прийняття рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування, або наявність обґрунтованих сумнівів у страховика з приводу достовірності наданих документів (п. 24.8).

Враховуючи неподання страховиком усього обсягу документів, передбачених Договором, які необхідні для кваліфікації випадку як страхового та причин його настання, суд доходить висновку про те, що відмова відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування за Договором страхування є обґрунтованою та такою, що узгоджується з приписами законодавства та умовами Договору.

При цьому, за доводами позивача, у разі відсутності усіх необхідних документів відповідач мав право на проведення експертизи згідно з п. 20.5.2.5 Договору та на відстрочення прийняття рішення про виплату страхового відшкодування згідно з п. 23.7.1 Договору, однак ним не скористався.

Однак, вказані доводи позивача суд відхиляє, оскільки позивач не має права перекладати виконання своїх обов`язків щодо надання документів, чітко встановлених Договором, на відповідача.

Крім того, страховик наділений правом відстрочення прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, а не обов`язком, що в будь-якому разі у даному випадку видається безпідставним, оскільки відповідач надав відповідачу можливість подати документ, що підтверджує факт та причини збитків (страхового випадку), шляхом направлення листа № 01300/0120 від 08.04.2020, який залишився позивачем без належного виконання.

Разом з тим, суд вважає слушними аргументи позивача про необґрунтованість такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як відсутність інформації на сайті Сервісного центру «Крок-ТТЦ» щодо сертифікації виробників на проведення ремонтних робіт обладнання як такої, що не узгоджується з умовами Договору, однак, це не нівелює наявності вказаної вище самостійної підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з недоведеністю самого факту та причин страхового випадку.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.02.2022.

Суддя Т.Ю. Трофименко