Рішення № 103464752, 08.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2022Справа № 910/14927/21Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

- Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

- Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 2 821 907,84 грн

Представники:

від позивача: Чайка Ю.М.

від відповідача: Онищенко А.О.

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований Покупець» про стягнення 2 821 907,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови Договору №451/01 від 22.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої електроенергії, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 418 415,47 грн, 3% річних - 496 832,35 грн та інфляційні втрати - 1 906 660,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 19.10.2021; залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

30.09.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли пояснення.

30.09.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке призначено на 19.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» про участь у судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 19.10.2021 у справі № 910/14927/21 відмовлено з підстав відсутності у суду технічної можливості.

04.10.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли пояснення по суті спору.

11.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей", у якій заявник просить суд визнати недійсним п. 4.6 Договору від 22.07.2019 № 451/01 в редакції чинній на момент розгляду справи, що був укладений між ТОВ «Енерджі Рей» та ДП «Гарантований покупець».

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Державне підприємство "Гарантований покупець" зазначає, що умови, визначені в пункті 4.6 Договору створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду державному підприємству.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічного позову; зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" залишено без руху.

Разом з тим, підготовче засідання призначене на 19.10.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 09.11.2021.

21.10.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли пояснення.

02.11.2021 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про усунення недоліків зустрічного позову.

Відповідно до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" про визнання недійсним пункту договору.

У підготовче засідання 09.11.2021 прибув представник позивача та відповідача, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 09.11.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 07.12.2021.

12.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

29.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

02.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

07.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат та клопотання про залучення третьої особи - Кабінету Міністрів України.

У підготовче засідання 07.12.2021 прибули представники сторін, представники третіх осіб у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 07.12.2021 судом задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву до 14.12.2021.

14.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про залишення зустрічного позову без розгляду.

У підготовче засідання 14.12.2021 прибули представники сторін, представники третіх осіб у підготовче засідання не прибули.

Представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечив.

Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України, суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки, з огляду на предмет та підстави позовних вимог у даній справі (стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором), суд прийшов до висновку, що рішення у даній справі не вплине на права чи обов`язки Кабінету Міністрів України.

У підготовчому засіданні 14.12.2021 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2022.

25.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У судове засідання 25.01.2022 прибули представники позивача та відповідача, представники інших учасників судової справи у судове засідання не прибули.

У судовому засіданні 25.01.2022 судом оголошено перерву до 08.02.2022.

У судове засідання 08.02.2022 прибули представники позивача та відповідача, представники інших учасників судової справи у судове засідання не прибули.

Представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом та не заперечував проти залишення зустрічного позову без розгляду, представник відповідача проти позовних вимог заперечив та підтримав заяву про залишення зустрічного позову без розгляду.

Розглянувши заяву відповідача про залишення без розгляду зустрічного позову Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" про визнання недійсним п. 4.6 Договору від 22.07.2019 № 451/01 в редакції чинній на момент розгляду справи, що був укладений між ТОВ «Енерджі Рей» та ДП «Гарантований покупець», суд прийшов до висновку про її задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 суд ухвалив: зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" про визнання недійсним пункту договору - залишено без розгляду.

Поряд з цим, за змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 08.02.2022, за відсутності представників третіх осіб, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 08.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) укладено договір № 451/01 (далі - Договір) за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.3. Договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4. Договору, сторони погодили, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у національній валюті України.

Пунктом п. 2.5 Договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробника за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

У п. 7.4 Договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

У ч. 3 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії «зеленого» тарифу, встановленого Законом України «Про альтернативні джерела енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством;

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Відповідно до п. 1.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, виробник за «зеленим» тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 у справі № 910/17369/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021, закрито провадження у справі № 910/17369/20 в частині позовних вимог ТОВ "ЕНЕРДЖІ РЕЙ" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення суми основного боргу в розмірі 234 384, 54 грн. Позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "ЕНЕРДЖІ РЕЙ" суму основного боргу в розмірі 19 250 934,96 грн, 3% річних в розмірі 172 436,06 грн, інфляційні втрати в розмірі 82 979,13 грн пеню в розмірі 695 611,65 грн, штраф в розмірі 1 347 565,45 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 323 242,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У межах розгляду справи № 910/17369/20 судом встановлено, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання за актами купівлі-продажу електроенергії за березень-липень 2020, у зв`язку з чим й утворилася заборгованість у загальному розмірі 19 250 934,96 грн. Станом на час розгляду справи відповідач належних і допустимих доказів щодо погашення заборгованості, яка утворилась перед позивачем, суду не надав, у зв`язку із викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню та відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 19 250 934, 96 грн.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 у справі № 910/17369/20 набрало законної сили, а відтак, встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №451/01 від 22.07.2019 зі сплати коштів за куплену у березні-липні 2020 електроенергію та наявність обов`язку сплатити 19250934,96 грн боргу за вказаний період).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем станом на дату звернення до суду не сплачено, зокрема, суму основного боргу за Договором у розмірі 19 250 934,96 грн, наявність якої підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 у справі №910/17369/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі №910/17369/20, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 418 415,47 грн, 3% річних - 496 832,35 грн та інфляційні втрати - 1 906 660,02 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов`язання відповідача та відповідно дати виникнення прострочення зобов`язання, відтак, періоди нарахування 3% річних, інфляції та пені є необґрунтованими; вимоги позивача, що зводяться до стягнення неустойки за спірні періоди не відповідають порядку та способу виконання грошового зобов`язання, оскільки, такі порядок та спосіб встановлений на законодавчому рівні - виконання зобов`язань повинно здійснюватися протягом 2021-2022 року шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років; джерелом надходження грошових коштів для продавців електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК «Укренерго» послуг гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, відтак, невиконання НЕК «Укренерго» своїх спеціальних обов`язків виключає фактичну можливість здійснення гарантованим покупцем розрахунків з виробниками.

Третя особа 2 у письмових поясненнях зазначає, що ПрАТ НЕК «Укренерго» не є стороною Договору, а предмет позову у даній справі стосується лише зобов`язань між позивачем та відповідачем; отримання коштів від ПрАТ НЕК «Укренерго» не є єдиним джерелом доходів відповідача; при цьому, відповідачем не надано доказів відсутності коштів на час спливу строку виконання грошових зобов`язань перед позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 22.07.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" укладено договір № 451/01 за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.3. Договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Так, судом в межах розгляду справи №910/17369/20 було встановлено, що остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач повинен був здійснити після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за березень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902, а відтак, відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за березень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець», враховуючи святкові дні (1 травня 2020 року) в строк до 04.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за квітень 2020 року була затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995, а відтак, відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за квітень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 29.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за травень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211, а тому відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за травень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 26.06.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за червень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 22.07.2020 №1435, а відтак, відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за червень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 24.07.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за липень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 19.08.2020 № 1600, а відтак, відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за липень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 21.08.2020.

Так, судом було встановлено, що:

за березень 2020 року було продано 682284,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 3 236 809, 88 грн з ПДВ, відповідачем оплачено 1 510 828, 88 грн, а заборгованість становить 1 725 981, 00 грн;

за квітень 2020 року було продано 911406,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 4 652 107, 87 грн разом з ПДВ, відповідачем оплачено 223 475,50 грн, а заборгованість становить 4 428 632, 37 грн;

за травень 2020 року було продано 781132,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 3 987 147, 70 грн разом з ПДВ, відповідачем оплачено 189 379, 30 грн, а заборгованість становить 3 797 768, 40 грн;

за червень 2020 року було продано 921119,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 4 701 686, 14 грн разом з ПДВ, відповідачем оплачено 180 802, 42 грн, а заборгованість становить 4 520 883, 72 грн;

за липень 2020 року було продано 914446,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 4 951 176, 42 грн разом з ПДВ, відповідачем оплачено 175 506, 95 грн, а заборгованість становить 4 777 669, 47 грн.

Вказані обставини є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню.

Відтак, зазначеним вище спростовуються доводи відповідача про те, що позивачем не підтверджено настання строку остаточної оплати заборгованості за спірні періоди (березень-липень 2020).

При цьому, суд зазначає, що рішення суду про стягнення заборгованості, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Однак, доказів сплати відповідачем зазначеної суми коштів, у межах розгляду справи № 910/14927/21 подано до суду не було.

Також підлягають відхиленню посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем встановлено на законодавчому рівні та повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Проте, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 418 415,47 грн, яка нарахована за наступні періоди: щодо суми заборгованість за березень 2020 року (1 725 981,00 грн) за період з 01.11.2020 до 02.11.2020; щодо суми заборгованості за квітень 2020 року (4 428 632,37 грн) за період з 01.11.2020 по 29.11.2020; щодо суми заборгованості за травень 2020 року (3 797 768,40 грн) за період з 01.11.2020 по 27.12.2020; щодо суми заборгованості за червень 2020 року (4 520 883,72 грн) за період з 01.11.2020 по 25.01.2021; щодо суми заборгованості за липень 2020 року (4 777 669,47 грн) за період з 01.11.2020 по 22.02.2021.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.

Поряд з цим, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що вказані розрахунки здійснено правильно, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим та враховують обмеження, визначені ч. 6 ст. 232 ГК України, а відтак, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 418 415,47 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних - 496 832,35 грн та інфляційні втрати - 1 906 660,02 грн за період з 01.11.2020 по 10.09.2021 на суму заборгованості у розмірі 19 250 934,96 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних та сума боргу щодо якої здійснюється таке нарахування є обґрунтованими, однак, розрахунок арифметично неправильний.

Відтак, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що обґрунтованою сумою 3% річних та інфляційних втрат є 496 586,64 грн та 1 864 344,83 грн відповідно, з огляду на що позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме у вказаному вище розмірі.

Стосовно доводів відповідача, які зводяться до того, що виникнення заборгованості пов`язане з відсутністю від ПрАТ НЕК «Укренерго» фінансування вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, суд звертає увагу на таке.

Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Приписи ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення боржника від відповідальності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, факт відсутності фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати вартості придбаної електроенергії, оскільки, зазначені обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних до 1,00 грн суд відзначає наступне.

Так, вказане клопотання обґрунтоване складним економічним становищем відповідача, зокрема, через невиконанням Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» своїх зобов`язань за договорами, укладеними з відповідачем, у зв`язку з чим у відповідача відсутні необхідні суми грошових коштів.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).

Суд зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Доказів на підтвердження існування вказаних обставин відповідачем суду не надано, при цьому, невиконання контрагентом своїх зобов`язань не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Поряд з цим, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 902/417/18 були вимоги про стягнення іншого розміру процентів річних (40% річних), що був визначений умовами договору. При цьому предметом розгляду у справі № 902/417/18 не були вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Зважаючи на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних до 1,00 грн, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» (52042, Дніпропетровська обл., Дніпровський р- н, с. Любимівка, вул. Східна, 23; ідентифікаційний код: 42355644) пеню у розмірі 418 415 (чотириста вісімнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 496 568 (чотириста дев`яносто шість тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 864 344 (один мільйон вісімсот шістдесят чотири тисячі триста сорок чотири) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 41 689 (сорок одна тисяча шістсот вісімдесят дев`ять) грн 93 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.02.2022

Суддя Ю.В. Картавцева