Рішення № 103460819, 03.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року м. Київ № 640/24075/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 11 серпня 2021 року ВП 66448999 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивачем здійснено всі можливі заходи для виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у справі №826/10852/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що станом на час винесення оскаржуваної постанови від 11 серпня 2021 року ВП 66448999 судове рішення боржником не виконано, що відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для накладення штрафу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження №66448999 з примусового виконання виконавчого листа №826/10852/18, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 26 листопада 2020 року, про зобов`язання Офіс великих платників податків Державної податкової служби внести показники уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток від 22 лютого 2018 року №9082312237 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА» за 2014 рік до інтегрованої картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 19341005) та здійснити наступні коригування станом на 22 лютого 2018 року, а саме:

- виключити дані про суми штрафних санкцій у загальному розмірі 7 498 757 грн. (штрафу у розмірі 1 944 201 грн. та пені у розмірі 5 554 556 грн.), що були нараховані безпідставно в ході опрацювання уточнюючої декларації від 19 листопада 2015 року; зміну даних про суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА», код 19341005, а саме замість суми 13 336 848,75 грн. (тринадцять мільйонів триста тридцять шість тисяч вісімсот сорок вісім гривень сімдесят п`ять копійок), вказати суму 20 835 605, 75 грн. (двадцять мільйонів вісімсот тридцять п`ять тисяч шістсот п`ять гривень сімдесят п`ять копійок). Також, постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11 серпня 2021 року стягнуто з боржника витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій; стягнуто з боржника виконавчий збір.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 вересня 2021 року за невиконання рішення без поважних причин накладено на боржника (позивача) штраф в сумі 5 100 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено підстави за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Суд наголошує, що судом не встановлено та позивачем не наведено наявності підстав, визначених частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", для повернення виконавчого листа №826/10852/18, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 26 листопада 2020 року стягувачу, без прийняття до виконання.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Отже, за рішенням немайнового характеру боржник зобов`язаний виконати таке рішення протягом 10 робочих днів, що слідують за днем отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною.

В той же час, згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2, частиною 4 статті 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частинами 1, 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими до виконання усіма учасниками виконавчого провадження, у тому числі боржником. Державний виконавець зобов`язаний вживати ефективних, своєчасних та у повному обсязі заходів передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, а у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу.

Так, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року відповідачем надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №66448999, за результатом аналізу яких встановлено, що відповідачем постанова від 11 серпня 2021 року не приймалась.

Доказів прийняття відповідачем постанови від 11 серпня 2021 року ВП№66448999 про накладення штрафу позивачем не надано.

Також, як зазначено вище, докази наявності підстав, визначених частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", для повернення виконавчого листа №826/10852/18 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 26 листопада 2020 року стягувачу без прийняття до виконання в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання позивача на неможливість виконання рішення суду в певній частині з технічних причин, можуть бути вирішені шляхом звернення позивача до суду за роз`ясненням рішення суду.

З урахуванням наведеного вище, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатніх доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пунктом 3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення», Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко