Ухвала суду № 103460508, 02.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

02 лютого 2022 року м. Київ № 640/19318/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпростягнення невиплачених сум пенсії встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з невиплаченої пенсії за період з 01 травня 2014 року по 31 серпня 2017 року у сумі 187956,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/19318/19 29 квітня 2020 року видано виконавчі листи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року в адміністративній справі №640/19318/19 - залишено без задоволення.

В той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року та встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №640/19318/18 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368) подати до Окружного адміністративного суду м. Києва у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2020 року.

22 червня 2021 року відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, в якому пенсійний орган зазначає, що таке судове рішення підлягає виконанню органами казначейства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року повторно встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду від 27 січня 2020 року.

Представником відповідача 17 листопада 2021 року до суду подано звіт про виконання судового рішення від 27 січня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року відмовлено у прийнятті звіту та надано новий строк для подачі звіту.

Представник відповідача 12 січня 2022 року до суду подав звіт про виконання судового рішення від 27 січня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2022 року призначено судове засідання для розгляду питання щодо прийняття звіту.

В судове засідання 01 лютого 2022 року прибув представник відповідача, позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, хоч і повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала поданий звіт та просила прийняти останній.

В той же час, зауважила, що позивачу здійснено перерахунок пенсії, однак такій категорії осіб, як позивач (внутрішньо переміщена особа) законодавчо не визначений порядок здійснення виплат за минулий час; позивача включено до переліку осіб, які за рішенням суду мають право на виплату заборгованості по невиплаченій пенсії, але така виплата буде здійснена в порядку черговості.

Проте жодного доказу на підтвердження даного факту, зокрема щодо включення позивача до відповідного списку на виплату заборгованості в порядку черговості, представник відповідача не надала і, як зазначила, надати не може, підтверджує лише ті пояснення, що зазначені у звіті.

Заслухавши пояснення представника відповідача щодо змісту звіту про виконання судового рішення, суд вирішив завершити розгляд даного питання у порядку письмового провадження.

Розглянувши звіт ГУ ПФУ в м. Києві про стан виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року по справі №640/19318/19, суд не вбачає підстав для прийняття останнього у зв`язку із тим, що суб`єктом владних повноважень, відповідальним за виконання рішення, не надано доказів на підтвердження виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 травня 2020 року по справі № 766/4587/16-а, що враховується судом, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пункт 1 Порядку №637 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України №788 від 21 серпня 2019 року: «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Суд враховує, що на момент розгляду звіту відповідача відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено. Однак відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права, оскільки це прямо суперечить положенням статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, судом встановлено, що невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року по справі №640/19318/19 обумовлено хибним тлумаченням суб`єктом владних повноважень вимог чинного пенсійного законодавства, а також застосуванням до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.

Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що правові норми Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07 липня 1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Підставою для встановлення звіту є невиконання судового рішення повністю чи в частині, тоді як підставою для відмови у встановленні звіту може бути виконання судового рішення.

Стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає розгляд судом першої інстанції звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду та надання обґрунтованої оцінки поданому звіту.

Суд має переконатися, що суб`єктом владних повноважень прийняте ним рішення виконується належним чином та в повному обсязі. Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання ним постанови суду необхідно перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Так, суд враховує, що після встановлення по даній справі судового контролю ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення та ухвалою від 06 грудня 2021 року шляхом встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення пройшов тривалий строк, наданий відповідачу для виконання рішення суду.

При цьому рішення суду після набрання ним законної сили залишається невиконаним 2 роки. В той же час, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення конкретних дій для організації процесу його виконання, а саме виплати позивачу заборгованості по виплаті пенсії за спірний період, натомість лише констатовано неможливість виконання рішення у зв`язку з відсутністю відповідного нормативного акту, який би встановлював процедуру виплати заборгованості за минулий період для внутрішньо переміщених осіб.

З урахуванням відсутності підстав для прийняття звіту ГУ ПФУ в м. Києві про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року по справі №640/19318/19, суд вважає за необхідне з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення, що в свою чергу сприяє гарантуванню прав громадянина України на виконання судового рішення, винесеного на його користь, протягом розумного строку, накласти штраф на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 в сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 24810,00 грн.

Згідно частини третьої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

При цьому, відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України такий штраф накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, а не на самого суб`єкта владних повноважень.

Отже суд вважає за необхідне стягнути штраф з начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 12405,00 грн та на користь Державного бюджету України у розмірі 12405,00 грн.

Крім того, згідно частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подання звіту про його виконання.

Суд приходить до висновку, що враховуючи положення частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку, окрім застосування штрафу належить зобов`язати відповідача подати до суду у місячний строк з дати прийняття даної ухвали суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року по справі №640/19318/19.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві в прийнятті звіту від 12 січня 2022 року про виконання рішення суду від 27 січня 2020 року у справі №640/19318/19.

2. Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_2 штраф у розмірі 10 (десяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 24810,00 грн.

3. Половину штрафу в розмірі 12405,00 грн стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину штрафу в розмірі 12405,00 грн стягнути на користь Державного бюджету України.

4. Попередити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ларису Вікторівну Дзядевич про те, що за правилами частини шостої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

5. Попередити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_2 про те, що відповідно до частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

6. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року по справі №640/19318/19.

Ухвала є виконавчим документом.

Ухвала набирає законної сили 02 лютого 2022 року.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 02 травня 2022 року.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795).

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник: Керівник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві Дзядевич Лариса Вікторівна (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко