Рішення № 103460247, 02.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року м. Київ № 640/5945/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Військової частини А0693 Міністерства оборони України

2) Міністерства оборони України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Військової частини А0693 Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач 1, ВЧ А0693), Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач 2, МОУ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 стосовно не розгляду рапорту позивача про розірвання (припинення) контракту про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, укладеного 01 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та МОУ в особі командувача ВЧ польова пошта В0946, полковника Солякова В.О. , на підставі частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням) та звільнення позивача з військової служби;

- зобов`язати відповідача 1 в 10-денний строк прийняти наказ про припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, укладений 01 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та МОУ в особі командувача ВЧ польова пошта В0946, полковника Солякова В.О. , на підставі підпункту «ж» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням) та звільнити позивача з військової служби;

- стягнути з відповідачів 1 та 2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на систематичне порушення відповідачем 1 умов контракту в частині призначення на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово-облікової спеціальності, присвоєння військових звань, просування по службі, неналежного харчування військовослужбовців, тривалість службового часу та часу для відпочинку, доручення роботи, що не відповідає займаній посаді, неналежного медичного забезпечення, наслідком чого є виникнення у позивача права на розірвання контракту достроково. Проте, відповідачами не розглянуто поданий позивачем рапорт про дострокове звільнення зі служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/5945/19 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).

МОУ подано відзив на позовну заяву, згідно якої відповідач 2 не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач проходив військову службу не у МОУ, а у ВЧ, яка є самостійною юридичною особою що виключає відповідальність МОУ в межах спірних відносин.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач 2 подав клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Проте, суд зазначає, що судове засідання в режимі відеоконференції відповідно до положень статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України може проводитися у випадках призначення справи до розгляду у судовому засіданні. Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/5945/19 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) без проведення судового засіданні, з урахуванням чого клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції не підлягає задоволенню.

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, у якому ВЧ А0693 не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки порушення в частині призначення на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово-облікової спеціальності, присвоєння військових звань, просування по службі, неналежного харчування військовослужбовців усунуто в добровільному порядку; в іншій частині відсутні невиконанням умов контракту командуванням.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира в/ч польова пошта В0946 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу від 01 грудня 2016 року.

29 серпня 2018 року відповідачем засобами поштового зв`язку отримано рапорт ОСОБА_1 від 15 серпня 2018 року з проханням припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, укладений 01 грудня 2016 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира в/ч польова пошта В0946 на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця) та видати відповідний наказ про його звільнення.

Вважаючи бездіяльність відповідача 1 стосовно не розгляду рапорту позивача про розірвання (припинення) контракту про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, укладеного 01 грудня 2016 року протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджених Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі по тексту - Положення №1153).

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «д», «з» та «м» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з підпунктом «ж» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у мирний час у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).

Пунктом 2.12 Розділу ІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 в редакції на час звернення позивача з відповідним рапортом, визначено, що контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення.

Так, абзацом 7 цього пункту передбачено, що систематичним невиконанням умов контракту командуванням є невиконання одного із зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались два чи більше разів протягом останніх 12 місяців служби військовослужбовця. Невиконання зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, не враховується для встановлення систематичного невиконання умов контракту командуванням, якщо їх виконання стало неможливим у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій, а також залучення до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та беручи до уваги ситуацію, яка склалася в державі, невиконання зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, неможливо визначити як систематичне невиконання умов контракту з боку командування.

Крім того, до подання рапорту про звільнення з військової служби за пунктом у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням необхідна така передумова, що протягом останніх 12 місяців служби військовослужбовця командуванням два чи більше разів не виконувалось одне або декілька із зобов`язань та інших умов, визначених контрактом. Про факти невиконання контракту командуванням може свідчити подані військовослужбовцем рапорти, скарги, заяви, а також службові розслідування.

Дисциплінарним Статутом Збройних сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, (розділ 5) передбачено, що усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів досудового розслідування та інших державних органів у разі: незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності. З інших питань службової діяльності скарга подається безпосередньому командирові тієї особи, чиї дії оскаржуються, а якщо ті, хто подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, скарга подається у порядку підпорядкованості.

Військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право: особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків; подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу; бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги; оскаржити прийняте за їхньою заявою чи скаргою рішення в суді; вимагати відшкодування збитків у встановленому законом порядку. Ніхто не може бути скривджений на службі чи покараний за те, що він подає пропозицію, заяву чи скаргу.

Пропозиція, заява чи скарга, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в пропозиції, заяві чи скарзі, не входять до компетенції командира, органу військового управління, вони в строк не більше п`яти днів пересилаються ним за належністю відповідній посадовій особі чи органу, про що сповіщається військовослужбовець, який подав пропозицію, заяву чи скаргу. Якщо пропозиція, заява чи скарга не містять даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, вони в той же строк повертаються військовослужбовцю з відповідним роз`ясненням.

Пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання і з приводу їх вжито необхідних заходів або дано вичерпні відповіді. Відмова в задоволенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на закон або військові статути і зазначенням мотивів відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Усі пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця з часу їх отримання, а ті, що не потребують додаткового вивчення й перевірки, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому загальний строк розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати сорока п`яти днів.

До того ж статтею 121 Дисциплінарного Статуту передбачено, що командири військових частин, начальники органів військового управління зобов`язані проводити особистий прийом військовослужбовців, членів їх сімей, а також інших громадян з питань, що стосуються їх діяльності. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години. Усі звернення на особистому прийомі реєструються, і якщо вирішити їх безпосередньо на особистому прийомі неможливо, вони розглядаються у такому ж порядку, що й письмові звернення. Усі пропозиції, заяви та скарги в день їх надходження заносяться до Журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян (додаток 4 до цього Статуту), який ведеться і зберігається у кожній військовій частині, закладі та установі.

Отже, рапорту про звільнення за такою підставою як систематичне невиконання умов контракту командуванням повинно передувати подання інших рапортів, заяв, скарг до безпосереднього командира чи вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку із цим відповідного прохання. Усі рапорти пишуться на підставі Статуту ЗСУ. Саме факт подачі рапорту щодо конкретного питання (несвоєчасне призначення на посади, неналежне харчування, порушення тривалості службового часу та часу відпочинку, неналежне медичне забезпечення тощо) впливає на виникнення чи припинення військових правовідносин. У кожній військовій частині організовано несекретне діловодство і його ведення покладено на службу діловодства, а там, де вона за штатом не передбачається, на особу (групу осіб), відповідальну за ведення діловодства, яка призначається наказом командира (керівника) військової частини. Начальник служби діловодства або інша посадова особа зобов`язана зареєструвати рапорт військовослужбовця.

В ході судового розгляду позивачем не надано доказів того, що ним подавались (крім рапорту від 01 вересня 2018 року) інші рапорти, наприклад, які стосувались викладених в позовній заяві порушень умов контракту зі сторони командування. Копій цих рапортів суду не надано.

Отже, недоведеним є факти подання позивачем відповідних рапортів з приводу порушень умов контракту.

З урахуванням викладеного, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів звернення позивача у законодавчо встановленому порядку до відповідачів шляхом подання відповідних рапортів щодо порушення конкретних питань (несвоєчасне призначення на посади, неналежне харчування, порушення тривалості службового часу та часу відпочинку, неналежне медичне забезпечення тощо) суд дійшов висновку про відсутність обставин протиправності бездіяльності відповідачів щодо не розгляду рапорту позивача про дострокове звільнення з військової служби та як наслідок відсутності підстав для спонукання відповідачів до активної поведінки, тобто до зобов`язання розірвати достроково контракт та звільнити позивача з військової служби.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська