Рішення № 103460229, 02.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року м. Київ № 640/4512/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Української військово-медичної академії

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Української військово-медичної академії (далі по тексту - відповідач), у якому просив:

- визнати бездіяльність відповідача з невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік тривалістю 10 календарних днів протиправною;

- зобов`язати відповідача виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік тривалістю 10 календарних днів;

- визнати бездіяльність відповідача з невиплати позивачу грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій і одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби до включення його зі списків особового складу військової частини протиправною;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення з урахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу, доплат за вчене звання і науковий ступінь, премії та індексації грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - з 17 лютого 2021 року по 25 лютого 2021 року включно;

- зобов`язати відповідача змінити дату виключення позивача зі списків особового складу з 16 лютого 2021 року на 25 лютого 2021 року шляхом внесення відповідних змін до його наказу від 30 грудня 2021 року № 262 (по стройовій частині);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок календарної і пільгової вислуги років у ЗС позивача станом на 25 лютого 2021 року шляхом внесення відповідних змін до його наказу від 30 грудня 2021 № 262 (по стройовій частині).

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на протиправність дій Української військово-медичної академії, які полягають у тому, що відповідач протиправно при звільненні позивача з військової служби не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік; несвоєчасно виплачено належні до виплати кошти при звільненні, невірно зазначено дату виключення позивача зі списків особового складу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/4512/21 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/6153/21.

22 квітня 2021 року у справі №640/4512/21 Окружним адміністративним судом міста Києва постановлено хвалу від 22 квітня 2021 року про об`єднання для спільного розгляду справи №640/4512/21 та №640/6153/21 і присвоєно об`єднаним справам загальний номер 640/4512/21; подальший розгляд та вирішення адміністративних позовів в межах об`єднаної адміністративної справи №640/4512/21 продовжено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому Українська військово-медична академія не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки законодавством не передбачена компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік; виключення позивача зі списків особового складу та направлення розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (заявку), зокрема і щодо позивача, відповідачем направлено вчасно, а подальшого впливу на рух коштів відповідач не має. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що всі дії, які від нього залежали, вчинено відповідно до законодавчо встановлених вимог.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відзив відповідача не спростовує заявлених позовних вимог.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) від 27 листопада 2020 року №408 відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я).

Рапортом від 23 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача з проханням виплати грошову компенсацію за не використані додаткові відпустки як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік і як учаснику бойових дій за 2018-2020 рок одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до витягу з наказу начальника Української військово-медичної академії Міністерства оборони України від 30 грудня 2020 року №262 (по стройовій частині) ОСОБА_1 надано щорічну відпустку за 2020 рік на 45 діб з 31 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року; 16 лютого 2021 року виключити зі списків особового складу, всіх видів забезпечення ; вислуга років у Збройних Силах на 16 лютого 2021 року становить: календарна - 34 роки 06 місяців 15 днів, пільгова - 35 років 03 місяці 03 дні; виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію з 01 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року у розмірі 35% посадового окладу; виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік - 14 календарних днів, за 2019 рік - 14 календарних днів, за 2020 рік - 14 календарних днів, у розмірі 42392,00 грн; виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 34 повних календарних роки військової служби, у розмірі 514760,00 грн; грошову допомогу на оздоровлення та грошову матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік отримав.

Відповідно до виписки по банківському рахунку позивача заробітна плата у розмірі 30338,79 грн надійшла на рахунок позивача 05 лютого 2021 року, заробітна плата у розмірі 565838,04 грн - 25 лютого 2021 року.

Вважаючи дії відповідача щодо дати виключення його зі списків особового складу, невиплату грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік тривалістю 10 календарних днів, невиплату грошового забезпечення при звільненні протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог визнати бездіяльність відповідача з невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік тривалістю 10 календарних днів протиправною та зобов`язати виплатити вказану грошову компенсацію

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статті 19 Закону України «Про відпустки» передбачає, що, зокрема, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (статті 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Таким чином, зміст наведеної статті встановлює категорії працівників, що мають право на додаткову відпустку, зокрема, батько, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі).

Оскільки дитиною вважається особа, що не досягла віку 18 років, що передбачено в силу статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», підставою виникнення права на додаткову відпустку є наявність дитини у зазначеному віці.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Пунктом 5 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров`я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).

Відповідно до частини десятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Отже, чинним законодавством закріплені гарантії військовослужбовців на отримання, окрім основної щорічної відпустки, за наявності передбачених законом підстав, додаткових відпусток, при цьому додаткові відпустки працівникам, які мають дітей надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону України «Про відпустки», а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами.

Згідно статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що пунктом 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено особливості надання деяких видів відпусток в особливий період.

При цьому, віднесення позивача до категорії працівників, що мають право на додаткову відпустку, не заперечується відповідачем та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_1 , свідоцтво про смерть матері - ОСОБА_2 ).

Так, відповідно до пункту 17 та 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Пунктом 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Отже, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпуски.

Однак, вказаним Законом не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Крім цього, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі по тексту - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що на законодавчому рівні визначено право позивача на компенсацію невикористаної додаткової відпустки під час звільнення, це право не обмежене жодними нормами закону, проте, відповідач покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення позивача соціальною гарантією не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про підтвердження позовних вимог у цій частині документально та нормативно та, як наслідок, наявність правових підстав для їх задоволення у цій частині.

Щодо решти заявлених позовних вимог

Зі змісту позовної заяви видно, що предметом спору у цій справі, серед іншого, є, зокрема перевірка правомірності наказу в частині виключення позивача зі списків особового складу військової частини за умов неповного розрахунку на час такого виключення.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XI (далі по тексту - Закон № 2232-XI) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2232-XI військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 2232-XI початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2232-XI закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною дев`ятою статті 26 Закону № 2232-XI звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як свідчать матеріали справи, наказом Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) від 27 листопада 2020 року №408 відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я).

Рапортом від 23 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача з проханням виплати грошову компенсацію за не використані додаткові відпустки як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік і як учаснику бойових дій за 2018-2020 рок одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до витягу з наказу начальника Української військово-медичної академії Міністерства оборони України від 30 грудня 2020 року №262 (по стройовій частині) ОСОБА_1 надано щорічну відпустку за 2020 рік на 45 діб з 31 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року; 16 лютого 2021 року виключити зі списків особового складу, всіх видів забезпечення; вислуга років у Збройних Силах на 16 лютого 2021 року становить: календарна - 34 роки 06 місяців 15 днів, пільгова - 35 років 03 місяці 03 дні; виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію з 01 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року у розмірі 35% посадового окладу; виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік - 14 календарних днів, за 2019 рік - 14 календарних днів, за 2020 рік - 14 календарних днів, у розмірі 42392,00 грн; виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 34 повних календарних роки військової служби, у розмірі 514760,00 грн; грошову допомогу на оздоровлення та грошову матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік отримав.

Відповідно до виписки по банківському рахунку позивача заробітна плата у розмірі 30338,79 грн надійшла на рахунок позивача 05 лютого 2021 року, заробітна плата у розмірі 565838,04 грн - 25 лютого 2021 року.

Тобто, станом на час виключення позивача зі списків особового складу у відповідача виник обов`язок щодо виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача з невиплати позивачу грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій і одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби до виключення його зі списків особового складу військової частини підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в цих рапортах позивачем не заперечувалася можливість його виключення зі списків особового складу Української військово-медичної академії.

З наведеного видно, що позивач не ставив у залежність виплату грошової компенсації за неотримане речове майно із його виключенням зі списків частини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що альтернативних дій відповідача по відношенню до подальшого проходження військової служби позивачем не було, окрім як видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу.

Відповідач був позбавлений можливості не прийняти відповідний наказ та продовжувати утримувати у штаті та на службі з виконанням відповідних позивачем обов`язків такої служби проти його волі, оскільки позивача було звільнено у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що підтверджується також аркушами співбесіди від 04 листопада 2020 року, 23 листопада 2020 року, де у графі «ставлення до звільнення» вказано, що ОСОБА_1 бажає звільнитися. Таке утримання було б явним порушенням прав позивача щодо подальшого такого проходження служби.

При цьому, питання продовження проходження служби та розрахунку при звільненні мають різну правову природу їх виникнення так і припинення, а тому за таких обставин жодних підстав для включення позивача до списків особового складу, нарахуванні йому всіх видів забезпечення, виплати грошового забезпечення за вимушений прогул та інше пов`язані з цим вимогами не має.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 820/4141/17.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача змінити дату виключення позивача зі списків особового складу з 16 лютого 2021 року на 25 лютого 2021 року шляхом внесення відповідних змін до його наказу від 30 грудня 2021 року № 262 (по стройовій частині), зобов`язання відповідача здійснити перерахунок календарної і пільгової вислуги років у ЗС позивача станом на 25 лютого 2021 року шляхом внесення відповідних змін до його наказу від 30 грудня 2021 № 262 (по стройовій частині) та про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення з урахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу, доплат за вчене звання і науковий ступінь, премії та індексації грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - з 17 лютого 2021 року по 25 лютого 2021 року включно, слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Української військово-медичної академії, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік тривалістю 10 календарних днів протиправною.

3. Зобов`язати Українську військово-медичну академію (код ЄДРПОУ 22998499; адреса: 01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 45/1) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку як батьку з числа військовослужбовців, що виховує дитину без матері, за 2014 рік тривалістю 10 календарних днів.

4. Визнати протиправною бездіяльність Української військово-медичної академії з невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій і одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби до включення його зі списків особового складу військової частини.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська