Рішення № 103460019, 20.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року м. Київ № 640/32719/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув адміністративну справу

за позовом до третя особа ОСОБА_1 Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України ОСОБА_4 проскасування рішень, зобов`язання вчинити дії за участі:

Позивача - ОСОБА_1 ,

представника Позивача - Кочулова М.А.,

представника Відповідача - Єфремова Є.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України (далі також - Відповідач, ВКДКА), в якій просить:

1. Скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01 жовтня 2020 року № Х-001/2020.

2. Зобов`язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури прийняти нове рішення, в якому зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Херсонської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки ВКДК, при розгляді скарги Позивача не врахувала явні порушення в діях адвоката ОСОБА_4. , не звернула увагу на експертизи, що проводились та висновки, що вказують на неправомірні дії зі сторони адвоката, то оскаржуване рішення ВКДК є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник ВКДК подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив на безпідставності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки вважає спірне рішення ВКДК таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи, враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про необхідність залучення ОСОБА_4 (далі також - Третя особа, ОСОБА_4 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні Відповідача.

Третя особа подала суду письмову заяву з поясненнями по суті позовних вимог, в яких зазначила, що викладені Позивачем у позові обставини не відповідають дійсності та направлені на примушування його незаконно відмовитись від захисту обвинуваченого ОСОБА_3 , є фактично прямим тиском на захист на підставі надуманих звинувачень.

Розглянувши подані учасниками справи (їх представниками) документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до дисциплінарної палати КДКА Херсонської області зі скаргою на адвоката ОСОБА_4., в якій просив провести перевірку викладених ним у скарзі доводів та притягнути адвоката до дисциплінарної відповідальності із наступним позбавленням заняття адвокатською діяльністю та виключенням із Єдиного реєстру адвокатів України.

Зі змісту зазначеної скарги, копія якої міститься в матеріалах справи вбачається, що обґрунтовуючи таку скаргу ОСОБА_1 зазначав про порушення адвокатом ОСОБА_4. статей 44, 25, 12, 7, 42 Правил адвокатської етики, при цьому, вдаючись до оцінки тексту обвинувального вироку Генічеського районного суду від 11.06.2018 по кримінальній справі № 653/1897/16-к щодо ОСОБА_3 , в якій адвокат ОСОБА_4 виступав в якості захисника обвинуваченого. Також, у скарзі ОСОБА_1 навів доводи щодо використання адвокатом ОСОБА_4. особистих зв`язків з суддями, у тому числі слідчою суддею Венглєвською Н.Б. у відповідній кримінальній справі № 653/1897/16-к, вказуючи на наявність непроцесуальних відносин з суддею в обхід судочинства. Надав оцінку складеним адвокатом ОСОБА_4. касаційній та апеляційній скаргам, його виступам у судових засіданнях.

За результатом розгляду зазначеної скарги ОСОБА_1 , дисциплінарна палата КДКА Херсонської області прийняла рішення від 28.02.2020, яким відмовила в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_4

Не погоджуючись з таким рішенням дисциплінарної палати КДКА Херсонської області, Позивач подав до ВКДК скаргу на рішення дисциплінарної палати КДКА Херсонської області від 28.02.2020, в якій просив скасувати зазначене рішення, провести перевірку по викладеним ним доводам та притягнути адвоката ОСОБА_4. до дисциплінарної відповідальності.

Обґрунтовуючи зазначену скаргу Позивач зазначив, що адвокат ОСОБА_4 та дисциплінарна палата не надали вичерпних пояснень та спростувань щодо вказаних ним у скарзі порушень адвокатом Правил адвокатської етики, у той час, як зазначені Позивачем факти свідчать про те, що за сім років адвокат ОСОБА_4 не тільки детально не вивчив, а навіть уважно не переглянув жодної з чотирьох автотехнічних експертиз за обставинами ДТП, на яких ґрунтується досудове слідство та судове розслідування, не вивчив матеріали судової справи, тому його виступи в судових засіданнях, складені ним апеляційні та касаційні скарги суперечать висновкам всіх експертиз, судовим рішенням та прийнятим нормам. Дійсно, маючи особисті непроцесуальні стосунки з суддею, йому необов`язково знати матеріали судової справи. Таким чином, звинувачення автором скарги ОСОБА_1 у порушенні адвокатом ОСОБА_4. Правил адвокатської етики ґрунтується на правдивих, достовірних фактах, встановлених судовими експертизами за обставинами ДТП, об`єктивність яких підтверджена всіма судовими інстанціями. Натомість, незважаючи на наведені скаржником обставини, дисциплінарна палата у тексті рішення вдалася до фальсифікації фактів, обставин, документів, матеріалів та самого рішення, тож таке рішення є необ`єктивним, упередженим та несправедливим.

За результатами розгляду зазначеної скарги Позивача, Відповідачем було прийняте спірне рішення від 01 жовтня 2020 року № Х-001/2020, яким вирішено: скаргу Позивача залишити без задоволення, а рішення дисциплінарної палати КДКА Херсонської області від 28.02.2020 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_4 - залишити без змін.

Мотивами прийняття Відповідачем такого рішення стало відсутність порушення дисциплінарною палатою КДКА Херсонської області процедури розгляду справи та прийняття рішення, а також те, що усі звинувачення ОСОБА_1 , наведені у скарзі, ґрунтуються на припущеннях, на оцінці процесуальних рішень та дій судді і адвоката протилежної сторони у кримінальній справі.

Вважаючи таке рішення Відповідача неправомірним, Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам і поясненням учасників справи (їх представників) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано зокрема, положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі також - Закон № 5076-VI), Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 13.10.2016 № 81/зп-16 (далі також - Регламент), Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 30.08.2014 № 120 (далі також - Положення № 120) (у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон № 5076-VI.

За приписами частини першої статті 4, статті 5, частини першої статті 23 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості; забороняється втручання у правову позицію адвоката; не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката; дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.

Відповідно до статті 33 Закону № 5076-VI, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно з частиною першою, пунктом 3 частини другої статті 34 Закону № 5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є порушення правил адвокатської етики.

Відповідно до статті 36 Закону № 5076-VI, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі (стаття 37 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статей 38, 39 Закону № 5076-VI, заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії (частини перша статті 42 Закону № 5076-VI).

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи (частини друга статті 42 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Згідно з пунктами 2-6 Положення № 120, дисциплінарним провадженням визнається процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознаки дисциплінарного проступку.

Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження, з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. Визнання інших діянь дисциплінарним проступком адвоката та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за їх вчинення не допускається.

Не може бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.

Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Пунктом 7 Положення № 120 закріплено, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Адвокат не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов`язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката (пункт 31 Положення № 120).

Дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (пункт 32 Положення № 120).

Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Строк на оскарження до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути поновлено за рішенням цієї Комісії згідно заяви скаржника про поважність причин його пропуску (пункт 34 Положення № 120).

Скарги на рішення дії чи бездіяльність дисциплінарної палати КДКА розглядаються ВКДКА відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», цього Положення, Регламенту ВКДКА, інших актів ВКДКА та актів РАУ.

Згідно з положеннями підпункту 1.3.1. пункту 1.3., пунктів 3.1., 3.2. Регламенту для виконання завдань ВКДКА та у порядку, визначеному цим Регламентом, ВКДКА, окрім іншого, розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Формою роботи ВКДКА є засідання. Голова ВКДКА скликає засідання, визначає місце, день та час його проведення, порядок розгляду питань порядку денного, а також доповідачів.

Про місце, день, час та перелік питань порядку денного засідання ВКДКА, члени ВКДКА та інші особи, які мають право брати участь у засіданнях, повідомляються із зазначенням місця, дня та часу проведення засідання, не пізніше як за десять днів до дня його проведення шляхом повідомлення, відправленого засобами поштового зв`язку або кур`єром, або електронною поштою та розміщення інформації на офіційному сайті ВКДКА.

Скарга на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури реєструється у ВКДКА та у розумний строк передається члену ВКДКА, із урахуванням пропорційності навантаження на членів комісії, для вивчення, перевірки і підготовки матеріалів до засідання ВКДКА. Член ВКДКА, якому доручено проведення перевірки відомостей, викладених у зверненні або скарзі, у разі, якщо такі відомості містяться у судовому рішенні, перевіряє наявність відповідного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (пункт 3.37. Регламенту).

За наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ВКДКА має право, зокрема, залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін (пункт 3.43. Регламенту).

У рішенні ВКДКА повинно бути зазначено: назву комісії, її склад, місце, дату проведення засідання, зміст питання, що розглядалося, обґрунтування підстав та мотивів прийнятого рішення, результати розгляду, порядок і строки його оскарження, вказівка про порядок видачі рішення (пункт 3.48. Регламенту).

Оцінивши обставини прийняття Відповідачем спірного рішення, у взаємозв`язку з наведеними нормами, судом не встановлено процедурних порушень з боку Відповідача під час його прийняття.

Доводи ж Позивача про неналежне його повідомлення Відповідачем про розгляд справи 30.09.2020, всупереч частини другої статті 39 Закону № 5076-VI, судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, зазначена норма Закону № 5076-VI регулює порядок надіслання (вручення) безпосередньо вже прийнятого рішення про порушення дисциплінарної справи або відмову в порушенні дисциплінарної справи, а не повідомлення про дату, час та місце засідання ВКДК; по-друге, матеріалами справи підтверджується, що повідомлення про дату, час та місце засідання ВКДК (щодо розгляду скарги) надсилалося Відповідачем Позивачу у порядку та у спосіб, визначений пунктом 3.2. Регламенту.

Окрім того, з матеріалів справи судом встановлено, що на думку Позивача адвокатом ОСОБА_4 порушено статті 7, 12, 25, 42, 44 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року від 15.02.2019), у зв`язку з чим відмова в порушенні щодо такого адвоката дисциплінарної справи є протиправною.

Натомість, дослідивши та надавши об`єктивну оцінку наданим сторонами у справі доказам, у взаємозв`язку з положеннями пункту 7 Положення № 120 та пункту 70 Правил адвокатської етики, суд погоджується з висновками Відповідача, що наведені у скарзі обставини і звинувачення Позивача, ґрунтуються на припущеннях, на оцінці процесуальних рішень та дій судді і адвоката протилежної сторони у кримінальній справі, що не може бути підставою для порушення відносно адвоката дисциплінарної справи в силу положень Закону № 5076-VI.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01 жовтня 2020 року № Х-001/2020 є правомірним, тож відсутні підстави для його скасування.

Окрім вищенаведеного, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України закріплено право кожної особи на судовий захист, якщо така особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, окрім іншого, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, у порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені лише за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують його права, свободи або законні інтереси шляхом обмежень у реалізації суб`єктивних прав чи покладення на нього необґрунтованих (у тому числі додаткових) обов`язків.

Тож, у розумінні статті 19 КАС України, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки для учасників спірних відносин.

Згідно з пунктами 1, 2, 7, 8 частини першої статті 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, окрім іншого, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

З аналізу наведених норм вбачається, що публічно-правовим спором згідно з КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій та предметом якого є рішення, дія чи бездіяльність, що на думку особи порушує її права, свободи або законні інтереси.

Одночасно, суд акцентує увагу, що за змістом наведених норм Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право або інтерес особи, які порушуються у конкретних правовідносинах, в межах яких виник спір.

При цьому, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Також, аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення, у постановах Верховного Суду України, зокрема від 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 у справі № 800/206/15, в яких зазначено, окрім іншого, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, та таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі № 522/3665/17 (провадження № К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. Також, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Окрім наведеного, суд не залишає поза увагою правову позицію Верховного Суду, який зокрема у постанові від 15.08.2019 по справі № 1340/4630/18 констатував, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Більше того, Верховний Суд у згаданій постанові від 15.08.2019 по справі № 1340/4630/18 встановив, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення. За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивачів спірним рішенням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши зміст наведених норм та правових висновків вищих судових інстанцій, у взаємозв`язку з доводами Позивача, викладеними у позовній заяві та наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про те, що Позивачем не визначено, які саме його права або законні інтереси порушено внаслідок прийняття Відповідачем спірного рішення від 01 жовтня 2020 року № Х-001/2020. При цьому, суд також вважає за доцільне зазначити, що неодмінною ознакою порушення права або охоронюваного законом інтересу є настання негативних наслідків для суб`єкта порушеного права. Однак, як свідчать матеріали справи, Позивачем на момент розгляду справи, не наведено доводів та не надано доказів на підтвердження настання для нього будь-яких особисто негативних наслідків прийняттям Відповідачем спірного рішення.

Таким чином, Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що Відповідачем порушені права, свободи та/або інтереси, що належать безпосередньо Позивачу та, які підлягають судовому захисту у заявлений ним спосіб, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач виконав обов`язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (код ЄДРПОУ 26080214, адреса: 04070, місто Київ, вул.Борисоглібська, будинок 3, 5-поверх).

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 01.02.2022.

Суддя П.О. Григорович