Рішення № 103459924, 31.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Київ № 640/14245/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» (далі по тексту - позивач), адреса: 01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0006023207 від 21 серпня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0006013207 від 21 серпня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність винесених податкових повідомлень-рішень, оскільки податковим органом порушено процедуру їх прийняття, зокрема не направлення акту фактичної перевірки контролюючим органом, неподібність витребуваних у контролюючих органів копій відповідного акту, що проявляються у наявності у відповідному документі виправлень та наявності дописок, яких не було в момент підписання та реєстрації акту.

Також позивач посилався на необґрунтованість висновків контролюючого органу, щодо порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, враховуючи, що контролюючим органом не враховано факт нездійснення господарською діяльністю позивачем 16 квітня 2020 року та 11 червня 2020 року, а також наявність розбіжностей відомостей Акту перевірки про три введені в експлуатацію резервуари, та даних розрахунку штрафної санкції до оскаржуваних рішень, де міститься інформація про не реєстрацію витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу у кількості 5 штук.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідною ухвалою витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та зобов`язати останнього у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання копії даної ухвали, подати їх через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем 03 червня 2021 року відзиву на адміністративний позов не надано.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» здійснює діяльність у сфері виробництва інших металевих баків, резервуарів і контейнерів (основний) (КВЕД 25.29), виробництва будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (КВЕД 25.11), неспеціалізованої оптова торгівля (КВЕД 46.90), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20), організації будівництва будівель (КВЕД 41.10), будівництва житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20) та роздрібної торгівлі пальним (КВЕД 47.30).

21 липня 2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Волинській області, на підставі підпунктів 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (надалі по тексту - ПК України), Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (надалі по тексту - Закон №481/95-ВР), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР із змінами та доповненнями (надалі по тексту - Закон № № 265/95-ВР) та відповідно до наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 21 липня 2020 року № 1362 проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» (РНОКПП 40245020), а саме Волинська область, Ковельський район, село Воля-Любитівська, вулиця Луцька, 1А, за результатами якої складено Акт про результати фактичної перевірки № 03/121/32-05/40245020 від 22 липня 2020 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 230.1.2, підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, а саме не обладнання витратимірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, а також неподання платником податків контролюючим органам дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального.

21 серпня 2020 року з урахуванням висновку акту перевірки № 03/121/32-05/40245020 від 22 липня 2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0006023207, згідно з яким, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 1281.3 статті 1281 ПК України до платника податків застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 111 000,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0006013207, згідно з яким, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 1281.3 статті 1281 ПК України до платника податків застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 160 000,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Аналізуючи наведені положення Закону суд зазначає, що фактична перевірка може бути проведена лише з підстав, передбачених у пункті 80.2 ст. 80 ПК, а проведення самої перевірки обов`язково потребує оформлення відповідного наказу.

Згідно з пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 80.10. статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (уразі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Таким чином, результати фактичної перевірки можуть бути оформлені лише у вигляді акту перевірки або довідки, щодо яких встановлений чіткий порядок ознайомлення та відміток про наявність заперечень.

Отже, проаналізувавши вищевказані норми у сукупності, суд приходить до висновку про те, що у разі виявлення контролюючим органом порушень законодавства з питань регулювання обігу підакцизних товарів такий орган за результатами перевірки, проведеної в порядку, передбаченому виключно нормами Податкового кодексу України, зобов`язаний оформити відповідний акт перевірки.

Судом встановлено, що позивачем фактично допущено посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки, та проводилась у присутності оператора АЗС ОСОБА_1 , якою згідно сторінки 2 акта надано ряд документів, зокрема надано копію виписки з ЄДРПОУ, Книгу обліку розрахункових операцій, ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, Х звіт за 21 липня 2020 року, Періодичний звіт з 01 квтіня 2020 року по 20 липня 2020 року та видаткові накладні.

Суд зауважує, що фактичні перевірки мають певну специфіку щодо процедури їх проведення і, як слідує з положень пункту 81.1 статті 81 ПК України, можуть бути розпочаті як в присутності платника податків, так і в присутності його посадових (службових) осіб або його уповноваженого представника, або осіб, які фактично проводять розрахункові операції (незалежно від належного чи неналежного оформлення трудових відносин цих осіб).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ознайомившись з актом фактичної перевірки, оператор АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» ОСОБА_1 відмовилась від підписання акта фактичної перевірки та вручення примірника відповідного акта.

У відповідності до вимог пункту 86.5 статті 86 ПК України, працівниками ГУ ДПС у Волинській області складено акт відмови від підписання матеріалів фактичної перевірки №32/05-20-32-05-15 від 21 липня 2020 року, а також акт відмови від отримання акта перевірки № 31/03-20-32-05-15 від 21 липня 2020 року.

Крім того, матеріали справи свідчать, що один примірник акта фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» у порядку визначеному статтею 58 ПК України надіслано позивачу.

При цьому, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошує, що акт перевірки, що був надісланих позивачу та його копії, що були надіслані на адвокатські запити не співпадають, в частині номеру такого акту та його дати, а тому відповідний факт свідчить про протиправність висновків фактичної перевірки.

З приводу відповідного посилання, суд вертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 березня 2013 року № 395 (далі - Порядок № 395) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за № 607/23139, порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

Відповідно до абзаців 2-3 пункту 1.4 розділу ІІ Порядку № 395 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також платником податків або його законними представниками.

Згідно з пунктами 1.5-1.7 розділу ІІ Порядку № 395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок.

Водночас в акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних (пункт 1.8 розділу ІІ Порядку № 395).

Згідно з пункту 4.2 розділу IV Порядку № 395 акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку, з дотриманням визначених у пункті 4.5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

При цьому строк складення акта (довідки) не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого Кодексом, з урахуванням його продовження.

Абзацами 1-2 пункту 4.2 розділу IV Порядку № 395 встановлено, що реєстрація актів (довідок) документальних перевірок здійснюється в єдиному журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, який ведеться в електронній формі структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби.

При цьому в акті перевірки на першому аркуші у верхньому лівому куті зазначаються дата реєстрації акта (довідки) перевірки та номер акта (довідки) перевірки, який складається із порядкового номера в єдиному журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті.

Таким чином комплексний аналіз вищевикладених норм, дає підстави дійти до висновку, що акт фактичної перевірки реєструється контролюючим органом в єдиному журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, який ведеться в електронній формі структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.

Як вже наголошувалось, відповідно до наявних матеріалів справи, за результатами фактичної перевірки, що здійснювалась з 13 год. 27 хв до 16 год. 00 хв. 21 липня 2021 року, Головним управлінням ДПС у Волинській області складено акт про результати фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» в присутності представника суб`єкта господарювання ОСОБА_1.

При цьому, посадовими особами Головного управління ДПС у Волинській області було відібрано пояснення від зазначеної вище посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп», зі змісту яких вбачається, що факт невстановлення на АЗС рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників, а також щодо неподання щоденних звітів про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального їй не було відомо, оскільки відповідним питанням займається керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ознайомившись з актом фактичної перевірки, оператор АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» ОСОБА_1 відмовилась від підписання акта фактичної перевірки та вручення примірника відповідного акта.

У відповідності до вимог пункту 86.5 статті 86 ПК України, працівниками Головного управління ДПС у Волинській області складено акт відмови від підписання матеріалів фактичної перевірки №32/05-20-32-05-15 від 21 липня 2020 року, а також акт відмови від отримання акта перевірки № 31/03-20-32-05-15 від 21 липня 2020 року.

Крім того, матеріали справи свідчать, що один примірник акта фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» у порядку визначеному статтею 58 ПК України надіслано позивачу.

Окремо суд звертає увагу, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Водночас платник податку за обставинами справи заперечень на акт не подавав.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного суду від 19 травня 2020 по справі № 820/2300/18 (адміністративне провадження №К/9901/58866/18) зроблено висновок, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції , та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду від 25 січня 2019 року по справі № 812/1112/16 (адміністративне провадження № К/9901 /40300/18), від 17 березня 2020 року по справі № 808/4140/15 (адміністративне провадження № К/9901/28734/18.

Відтак процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом, зокрема надсилання акту податкової перевірки без попередньої реєстрації, на переконання суду не можуть розцінюватися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права.

З огляду на викладене суд вважає, що доводи позивача стосовно порушень при наявності факту вручення акта перевірки, складанні актів про відмову в отриманні акта перевірки та відмові у підписанні акта перевірки та зазначенні номера акта перевірки не впливають на правомірність прийняття за наслідками перевірки оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, суд зауважує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» не обґрунтовано, яким чином надсилання йому акту перевірки на місці перевірки без попередньої реєстрації акту в податковому органу, порушує його права та законні інтереси як суб`єкта господарювання, що перевірявся, та яким чином відсутність реєстраційного номера спростовує факт вчинення ним порушення.

Щодо не обладнання витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 розділу І Формату даних та структура Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 27 листопада 2018 року № 944, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 січня 2019 року за №4/32975 (надалі по тексту - Формат даних), єдиний державний реєстр витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (надалі по тексту - Реєстр) - електронна база даних, яка містить податкову інформацію про наявність у розпорядників акцизних складів витратомірів та рівнемірів, їх серійні (ідентифікаційні) номери, відомості щодо резервуарів та акцизних складів, на яких встановлені витратоміри і рівнеміри, а також облікові дані щодо обсягів обігу та залишку пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД у розрізі резервуарів та акцизних складів.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Формату даних, реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм: довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри; довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального.

Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Пунктом 1281.1 статті 1281 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Встановлені перевіряючими особами Головного управління ДПС у Волинській області, за результатом розгляду наданих матеріалів фактичної перевірки, порушення податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006013207 від 21 серпня 2020 року на загальну суму 160 000 грн: з них 100 000 грн (розрахунок 5 незареєстрованих витратомір-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу х 20.0 тис грн), а також 60 000 грн (розрахунок 3 незареєстрованих рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі в ЄДР на акцизному складі х 20.0 тис грн).

Суд враховує, що позивачем не заперечується факт відсутності реєстрації витратомірів-лічильників рівня пального та витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу та їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

Посилання позивача на помилковість висновку про порушення пункту 1281.1 статті 1281 ПК України через невідповідність нереєстрації витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу та кількості експлуатованих резервуарів суд звертає увагу, що кількість витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу не залежить від кількості експлуатованих резервуарів при здійсненні господарської діяльності АЗС.

Суд зауважує, що при проведенні перевірки посадові особи контролюючого органу діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законами, при цьому в діях відповідача не встановлено обґрунтованої протиправності при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0006013207 від 21 серпня 2020 року.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0006023207 від 21 серпня 2020 року щодо неподання контролюючому органу даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого, суд зазначає наступне.

Згідно з підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:

- обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;

- добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;

- добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Фактичні показники витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15° C, крім показників паливороздавальних колонок та/або оливороздавальних колонок, які виконують функції витратомірів-лічильників.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

Відповідно до пункту 1281.3 статті 1281 ПК України, незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Згідно з п. 25 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України, норми пункту 1281.3 статті 1281 цього Кодексу за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, починають застосовуватися з 01 квітня 2020 року.

Аналізуючи наведені положення норм ПК України, суд дійшов висновку, що законодавець чітко встановив платнику податків обов`язок щодо подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового та встановив відповідальність за його не виконання.

Контролюючим органом відповідно до підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, було застосовано штрафні санкції в розмірі 111 000,00 грн, тобто за кожен день не подання електронного документа з 01 квтіня 2020 року по 20 липня 2020 року (111 днівЧ1000 грн = 111 000,00 грн).

Судом встановлено, що у зазначений період позивач не подавав засобами електронного зв`язку передбачених підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України даних до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що не заперечується позивачем.

Водночас позивач наголошує на неврахування податковим органом, при обрахунку штрафної санкції, на факт відсутності здійснення господарської діяльності 16 квтіня 2020 року та 11 червня 2020 року, що підтверджується Z-звітом PРO з № 0046 від 01 квітня 2020 року по № 0158 від 20 липня 2020 року.

Надаючи оцінку спірних правовідносин, суд зауважує, що норма підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України не зобов`язує розпорядника акцизного складу формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С, за період часу в який акцизний склад не працює. Проте факт зупинення (припинення) реалізації господарської діяльності розпорядником акцизного складу повинен бути встановлений на підставі належних, допустимих та достатніх доказів.

Суд звертає увагу, що дані періодичного повного звіту PРO з № 0046 від 01 квтіня 2020 року по № 0158 від 20 липня 2020 року не можуть бути самостійним доказом зупинення здійснення господарської діяльності позивачем, оскільки відповідний звіт лише фіксує реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо неподання контролюючим органом даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року, набула чинності для України 11 вересня 1997 року) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Вирішуючи питання про застосування статті 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява №27798/95 п. 88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а матеріали справи не містять доказів понесення судлових витрат іншими учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх розподілу.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайт Груп» - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник