Рішення № 103459829, 31.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Київ № 640/1512/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному позовномупровадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» (далі - позивач, ТОВ «Пакпрінт») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі також - Митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2018/000004/1 від 19.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначення митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, по другорядному (резервному) методу, а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), як було здійснено позивачем, суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх. Також, зазначив, що відповідач своїм рішеням, значно завищив суму порівняно із заявленою у наданих декларантом документах. Крім того, на думку позивача в оскаржуваному рішенні не зазначені конкретні обставини, відповідно до яких відповідач дійшов висновку про неможливість застосування основного методу.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було скориговано у зв`язку із непідтвердженням позивачем правильності обраного методу визначення їх митної вартості та її складових, а також наявністю розбіжностей у поданих ним документах. Також, зазначає, що експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 23.04.2018 №Ц-236 прийнятий до уваги органом державної фіскальної служби, однак не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки висновоки спецалізовних експертних організацій носять виключно інформаційний характер. Також, відповідач зазначив, що прайс-листи виробників аналогічної продукції прийняти до уваги митницею, але не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, оскільки зазначені виробники не приймали участь у виробництві оцінюваних товарів. Відповідач вказав, що ненадання договору на перевезення товарів. Також, ТОВ «Керріленд Логістикс ЛТД» не виступає перевізником відповідно до коносаменту від 28.01.2018 № D0118011641-А.

Представником позивача подана відповідь на відзив, в якій заперечуються доводи відповідача та повторно наголошено на порушеннях митного органу, що слугували для позивача підставою для звернення до суду із цим позовом. Крім того, позивач зазначив щодо посилання відповідача на те, що експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 23.04.2018 №Ц-236 носить виключно інформаційний характер є необґрунтованим, оскільки такий висновок спеціалізованих експертних організацій визначений переліком документів ст.53 МК України. Також, позивач зазначив, що чинним законодавством не передбачені чіткі вимоги до прайс-листів. Щодо твердження відповідача про те, що позивачем до митного органу не було надано договору на перевезення товарів, позивач звернув увагу на те, що позивачем надано довідку про транспортні витрати ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» від 19.03.2018 року №СLL01502 (в якій зазначені номер коносаменту, номер контейнера, номер морської накладної, шлях проходження вантажу) та платіжні доручення (що підтверджують сплату транспортних витрат), акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг). Позивач акценту увагу на тому, що згідно з частиною другою статті 53 МК України ТОВ «Пакпрінт» подало весь перелік документів, що дозволяли митному органу визначити митну вартість товару за першим методом - ціна договору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

21.02.2019 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку на оскарження.

Оцінюючи доводи відповідача, суд, при вирішенні його клопотання по суті виходить з такого.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої цієї з норми Кодексу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем при митному оформлені товару ввезеного позивачем на митну територію України, декларанту було видане рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2018/000004/1 від 19.03.2018.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з тим, відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Декларант скориставшись зазначеним правом, листом від 26.04.2018 б/н надав Київської міської митниці ДФС додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару.

У відповідь відповідач листом від 04.05.2018 №3374/10/26-70-19-01 Київська міська митниця ДФС повідомила декларанта щодо не можливості застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Тобто, саме з дати отримання листа відповіача декларантом повинен обліковуватись строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

06.03.2018 позивачем засобами поштового зв`язку подано до суду позовну заяву із дотриманням встановленого шестимісячного строку на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, в межах стоку звернення до суду з адміністративним позовом.

Виходячи з встановлених судом обставин справи, суд не встановив підстав для залишення позову ТОВ «Пакпрінт» без розгляду.

Оскільки на день розгляду справи Київська митниця ДФС перебуває в стані припинення у зв`язку з реорганізацією митного органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2019 №858 та наказу Держслужби від 28.10.2019 №22 «Про введення в дію структур територіальних органів Держслужби та затвердження граничної чисельності їх працівників», як і її процесуальний правонаступник - Київську митницю Держмитслужби, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 20.11.2020 внесено відповідний запис, а також враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» і наказів Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» та від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» суд, зважаючи на зміст позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Київську міську митницю ДФС на його процесуального правонаступника - Київську митницю (03124, місто Київ, бул. Гавела Вацлава, будинок 8А, код ЄДРПОУ 43997555).

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами позивача, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

28.09.2017 між ТОВ «Пакпрінт» (Покупець) та компанією «SIDIKE NEW MATERIALS (JIANGSU) CO., LTD» (Китай; Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 130 (далі - Контракт), умовами якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує клейку стрічку скотч, різних розмірів згідно з інвойсом, іменовані надалі «Продукція». Продавець є виробником даної «Продукції». Детальна характеристика та номенклатура продукції надається в комерційному інвойсі на кожну конкретну партію товару, який є невід`ємною частиною контракту.

Продавець поставляє товар на умовах FOB LIANYUNGANG (пункт 1.5 Контракту).

Згідно підпунктів 1.7.1 та 1.7.2 пунктів 1.7. Контракту умови оплати - передоплата 10%, 90% за копією BILL OF LADING за кожну конкретну партію товару. Валютою платежу за контрактом є долари США.

Позивач розрахувався за поставлений товар в повному обсязі відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті №1798 від 28.12.2017 на загальну суму оплати 3672,00 дол. США та №271 від 01.03.2018 на загальну суму оплати 32717,03 дол. США.

Щодо визначення вартості перевезення вантажу, позивачем надано довідку про транспортні витрати ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» від 19.03.2018 №СLL01502 (в якій зазначені номер коносаменту, номер контейнера, номер морської накладної, шлях проходження вантажу) та платіжні доручення (що підтверджують сплату транспортних витрат), акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг).

Для здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту, ТОВ «Пакпрінт» подало митну декларацію, у якій Митним постом Київської міської митниці ДФС присвоєно № UA 100080/2018/256181 від 19.03.2018. Митну вартість товару визначено та заявлено декларантом за методом № 1 - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Разом з тим, Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2018/000004/1 від 19.03.2018, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій): документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Декларантом не надано договір на перевезення товарів.

З огляду на викладене митним органом запропоновано позивачу надати документи згідно статті 53 МК України: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 7) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 8) розрахунок ціни (калькуляцію).

Декларант повідомлено про можливість подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларант ознайомлений з вимогами митного органу. Декларант відмовився від подання додаткових документів.

За змістом оскаржуваного рішення, у Митниці наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості МД № UA 100080/2018/256181 від 19.03.2018.

Митна вартість визначена із застосуванням методу №2ґ (резервний метод). Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог ч.3 ст.53 та ч.6 ст.54 МК України; метод 2а - у зв`язку з відсутністю вартості операції з Ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 59 МКУ); метод 2б - у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 60 МКУ); методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.

Надалі, ТОВ «Пакпрінт» направило до Митниці лист від 26.04.2018 б/н та документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 19.03.2018 №Ц-144; прайс-листи компанії «Shanghai Yongguan Adhesive Products Corp.LTD» (Китай) від 20.12.2017 та «Qianshun Packaging Material Co.LTD» від 16.12.2017; проформу інвойс від 26.12.2017 №РІ-SDK171226-11; рахунки та акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) ТОВ«Керріленд логістикс ЛТД» від 19.03.2018 №CLL76/18, від 26.03.2018 №215/18, від 27.03.2018 №215.1/18 та платіжні доручення до них.

За результатами розгляду вказаного листа та доданими до нього матеріалами листом від 04.05.2018 №3374/10/26-70-19-01 Київська міська митниця ДФС повідомила ТОВ «Пакпрінт» про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від №UA100080/2018/000004/1 від 19.03.2018.

При цьому відповідачем було зазначено, що експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 23.04.2018 №Ц-236 прийнятий до уваги органом державної фіскальної служби, однак не може бути підставою для заявленої митної вартості, оскільки висновки спеціалізованих експертних організацій носять виключно інформаційний характер, про що також зазначено експертом, та не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що декларуються митним органам.

Як зазначено у листі, прайс-листи виробників аналогічної продукції прийняти до уваги митницею, але не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, оскільки зазначені виробники не приймали участь у виробництві оцінюваних товарів.

Також зазначено, що для підтвердження транспортних витрат оцінюваної партії товарів надано рахунки, акти здачі-прийнятті робіт (наданих послуг) та платіжні доручення на користь ТОВ «Керріленд Логістико ЛТД». В той же час, не виконано вимог митниці щодо надання договору на перевезення товарів. Також, ТОВ «Керріленд Логістико ЛТД» не виступає перевізником відповідно до коносаменту від 28.01.2018 № D0118011641-А.

Окрім того, відповідач зазначив, що платіжні доручення від 02.04.2018 № 841, №842, №843 надані без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

Крім того, не виконано вимоги Митниці щодо надання додаткових документів, а саме не надано: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.

Тому на думку відповідача, надані документи прийняті до уваги органом державної фіскальної служби, однак не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100080/2018/000004/1 від 19.03.2018 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Згідно зі встановленим МК України порядком, митна вартість товару, який переміщується через митний кордон, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина перша статті 51 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа заявляють митну вартість товарів під час їх декларування у встановленому МК України порядку (частина перша статті 52 МК України).

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами, у порядку, коли кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 МК України).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Умови та порядок застосування першого методу визначення митної вартості товарів встановлені статтею 58 МК України.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари (частина перша статті 49, частина четверта статті 58 МК України).

При цьому ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, у розумінні МК України, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Частина 10 статті 58 МК України визначає перелік витрат (складових митної вартості), з урахуванням яких повинна коригуватися ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари ввезені на митну територію у такому режимі, за умови, якщо вони не включались до цієї ціни.

До цих витрат, серед інших, віднесено і витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування таких товарів (пункти 5, 7 частини десятої статті 58 МК України).

Частина друга статті 58 МК України містить заборону застосування основного методу визначення митної вартості, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Загальними положеннями щодо митної вартості МК України передбачено перелік документів, якими декларант має підтвердити заявлену митну вартість товарів, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; а якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як було зазначено вище, Контрактом від 28.09.2017 сторони погодили найменування товару, його асортимент та ціну, а також вказали, що товар поставляється на умовах FOB LIANYUNGANG.

Відповідно до Інкотермс, FOB (free on board): товар доставляється на судно покупця, перевалку оплачує продавець. FOB Free on Board / Вільно на борту «Free on Board / Вільно на борту» означає, що продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем, в пойменованому порту відвантаження, або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати.

На підтвердження транспортних витрат оцінюваної партії товарів надано рахунки, акти здачі-прийнятті робіт (наданих послуг) та платіжні доручення на користь ТОВ «Керріленд Логістико ЛТД». В той же час, не виконано вимог митниці щодо надання договору на перевезення товарів. Також, ТОВ «Керріленд Логістико ЛТД» не виступає перевізником відповідно до коносаменту від 28.01.2018 № D0118011641-А.

Окрім того, відповідач зазначив, що платіжні доручення від 02.04.2018 № 841, №842, №843 надані без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами та матеріалами, які були також надані митному органу, підтверджено вартість перевезення оцінюваних товарів та факт його оплати.

Зазначені документи містили відомості про умови поставки імпортованого товару, його ціну, асортимент та кількість.

Отже, ціна, що підлягала оплаті за імпортований товар, включала витрати на його транспортування і не підлягала коригуванню за правилами, визначеними частиною десятою статті 58 МК України.

Відповідач не посилався у спірних рішеннях на розбіжності або ознаки підробки у поданих декларантом документах.

Крім іншого, суд зазначає, що ненадання усіх запитуваних митним органом документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною законодавець пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних переконливих доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи частини третьої статті 57 МК України.

Стосовно доводів відповідача щодо неподання декларантом договору на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення, то суд вважає за необхідне зазначити, що Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що таким доказам може бути лише договір про перевезення), подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21.11.2019 у справі № 804/9754/15.

Оцінюючи доводів відповідача про те, що платіжні доручення від 02.04.2018 № 841, №842, №843 надані без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976) (далі - Інструкція №22), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку, суд враховує таке.

Згідно з пунктом 1.6. Інструкція №22 Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 1.7. Інструкції №22 передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 11 цієї Інструкції.

Оскільки у даному випадку оплата здійснювалась з рахунків клієнтів банки, крім того надані копії роздрукованих платіжних доручень завірені печаткою банку, суд визнає доводи відповідача безпідставними.

З огляду на наведені норми МК України, підтверджені належними доказами встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що, оскільки підтверджена доданими до митної декларації документами ціна отриманого позивачем за Контрактом товару включала витрати на його транспортування (фрахт), у відповідача не було підстав посилатися в спірних рішеннях на відсутність відомостей щодо числових значень такої складової митної вартості оцінюваного товару.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України викладеної в постановах від 15.06.2021 у справі №№804/2584/16 та від 28.05.2021 у справі № 826/10465/17.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого за МД товару - за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Натомість митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100080/2018/000004/1 від 19.03.2018.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» (код ЄДРПОУ 334343964, юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; адреса: 03124, місто Київ, бул. Гавела Вацлава, будинок 8А).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська