Рішення № 103459599, 31.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Київ № 640/22431/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" (03115, м. Київ вул. Святошинська, буд. 6, кв. 234, код ЄДРПОУ 41958197)

до: Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 4333759)

про: визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000338/2 від 19.08.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2020/00340 Київської митниці Держмитслужби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення, що не містить підстав та мотивів його прийняття та ґрунтується на формальних зауваженнях до поданих документів. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на адміністративний, в якому зазначено про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а відтак митна вартість визначена із застосуванням резервного методу. З огляду на вищевикладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.06.2018 між ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як покупцем та Компанією «SOLARITY S.R.O.», як Постачальником було укладено Договір поставки товару № 006/18, відповідно до умов якого Компанія «SOLARITY S.R.O» приймає на себе зобов`язання протягом терміну дії даного договору забезпечити поставку і передачу у власність ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених даним Договором, а ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» бере на себе зобов`язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах передбачених договором.

В рамках вказаного договору поставки та відповідно до проформ-інвойсів №52032618 від 10.08.2020, №52032619 від 10.08.2020, №52032619 від 10.08.2020, №52052391 від 10.08.2020 Компанія «SOLARITY S.R.O.» здійснила поставку товарів: сонячні фотогальванічні елементи зібрані у модуль для отримання електричної енергії (сонячні панелі).

З метою здійснення митного оформлення товару уповноваженою особою позивача подано електронну митну декларацію № UА100070/2020/427531 від 18.08.2020 та документи підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договір поставки товару від 13.06.2018 №006/18, додаткова угода від 04.03.2019 №1 до договору поставки товару від 13.06.2018 №006/18; рахунок-фактура (інвойс) №52032618 від 10.08.2020, №52032619 від 10.08.2020, №52032619 від 10.08.2020, №52052391 від 10.08.2020; комерційний інвойс від 08.07.2020 №GECS9099007333v; комерційний інвойс від 08.07.2020 №GECS9099007334v.

Митна вартість продукції була визначена за першим методом визначення митної вартості - ціною договору у розмірі 168601,50 USD (з урахуванням доставки).

Перевіркою поданих документів відповідачем було встановлено наявність невідповідностей, а саме: умовами поставки СІF передбачено страхування вантажу, проте до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування товару; в рахунках від 10.08.2020 № 52052391, 52032619, 52032618 наявна інформація про валюти Євро та долар США; рахунки від 08.07.2020 № GЕСS9099007333v та № GЕСS89099007334v не містять підписів та печаток; відомості щодо виробника зазначені в митній декларації не відповідають відомостям про виробника в рахунках від 08.07.2020 № GЕСS9099007333v та № GЕСS89099007334v; відповідно до рахунків від 10.08.2020 № 52052391, 52032619, 52032618 передбачено 10% передоплати, проте, до митного оформлення не надано банківські платіжні документи.

У зв`язку з вищенаведеним, відповідно до частини 3 статті 53 МК України декларанту було запропоновано подання протягом 10 календарних днів наступних додаткові документи (за наявності): договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів виписку з бухгалтерської документації; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У відповідь на вказаний запит, позивачем подано до митного органу скан-копії: коносаменту №142000997210 від 08.08.2020; автотранспортних накладних №58408 від 17.08.2020, №58409 від 17.08.2020, №58410 від 17.08.2020; договору про надання послуг митного брокера №SC/AF-011535 від 03.05.2019; технічного опису від 05.07.2019; декларацій про походження товару від 10.08.2020 №52032618, №52032619, №52052391; комерційних інвойсів від 08.07.2020 №GECS9099007333v, №GECS9099007334v; договору поставки товару від 13.06.2018 №006/18; додаткової угоди від 04.03.2019 №1 до договору поставки товару від 13.06.2018 №006/18; митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів UA100070.2020.427531 від 18.08.2020; страхового полісу №ASUZD1024220Q003779T; експертних митних декларацій країни відправлення №23270200270581843, №23270200270581844.

За результатами розгляду вищезазначених документів, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000338/2 від 19.08.2020, яким вартість товару було визначено за шостим «Резервним» методом, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100070/2020/00340 від 19.08.2020, якою відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000338/2 від 19.08.2020, яким вартість товару була визначена за шостим «Резервним» методом, митна вартість товару була визначена митним органом у розмірі 191721,60 USD.

Позивач, вважаючи вищезазначені рішення Київської митниці Держмитслужби протиправними, звернувся до суду з позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з п. 2 параграфу (а) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до п. 2 параграфу (b) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з п. 2 параграфу (с) ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів ст.49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч.4 ст.52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.2 та 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до положень ч.4 та 5 ст.58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами п. 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 у справі 826/27058/15.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим силу ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару слугували висновки відповідача про те, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, зокрема, зазначено, що:

- декларантом не забезпечено переклад митних декларацій країн відправлення та страхового полісу;

- в наданих копіях митних декларацій країн відправлення №23270200270581843, №23270200270581844 вага нетто не відповідає вазі заявленій в митній декларації та в наданих рахунках від виробника;

- в страховому полісі №ASUZD1024220Q003779T зазначена валюта страхування Євро, проте в наданих до митного оформлення документах зазначена валюта дол.США.

Інші надані документи прийнято до уваги митницею, але не визнані підставою для визначення митної вартості. Митним органом резюмовано, що декларантом не виконано вимоги митниці в повному обсязі.

З приводу зауважень митного органу до оформлення страхового полісу суд вважає за необхідне зауважити, що за умовами страхового полісу №ASUZD1024220Q003779T, страхування продукції з Шанхаю (Китай) до м. Одеса (Україна) здійснювалось експортером «CANADIAN SOLAR EMEA GMBH» постачальника Компанії «SOLARITY S.R.O.».

Таким чином, ТОВ «СОЛАРІТІ Україна» не було учасником вказаних страхових правовідносин, оскільки замовлення послуги страхування та оплата була здійснена саме експортером на користь постачальника, а сам страховий поліс було витребувано позивачем у постачальника та надано на вимогу митного органу про надання додаткових документів.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товарів за наявності розбіжностей в страховому полісі, оскільки такий документ у даному випадку не мав вимагатися.

Те саме стосується стосовно виявлених митним органом розбіжностей у наданих позивачем на запит митного органу деклараціях країн відправлення.

Вказаний документ не відноситься до переліку документів, що подаються декларантом на підтвердження митної вартості, згідно вимог ч.2 ст.53 МК України та було надано на запит митного органу з підстав виявлення розбіжностей у первинно наданих документах, наявність яких суду не доведено.

Крім того, суд враховує, відсутність у оскаржуваному рішенні посилань на недоліки або зауваження до документів, що подавались митному органу разом з ЕМД № UА100070/2020/427531 від 18.08.2020 в підтвердження заявленої митної вартості.

Отже, суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором поставки, додатковою угодою; рахунками-фактури (інвойсами); комерційними інвойсами, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Враховуючи надані позивачем документи та пояснення, суд вважає, що висновок відповідача щодо відсутності всіх відомостей, що підтверджують відомості стосовно ціни товару та митної вартості, не відповідає фактичним обставинам справи.

Окремо суд наголошує, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2019 у справі №810/4296/16 вказав: "у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів".

Як вбачається з оскаржуваного рішення, в ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, при цьому, вказане рішення не містить інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації для застосування резервного методу, які числові значення митної вартості таких товарів, обсяги та умови їх поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним.

Крім того, суд наголошує, що вимоги вказаних вище статей МК України зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Також, суд наголошує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є порушенням ч.7 ст.54 МК України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що неподання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 810/1479/16.

Таким чином, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав відповідачу належні та допустимі докази на підтвердження митної вартості, а документи не містять розбіжностей суд приходить до висновку про те, що відповідач прийняв рішення про коригування за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. Тому відповідач під час здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статті 134 КАС України.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, з метою отримання правової допомоги позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги №01/09 від 01.09.2020 з адвокатським об`єднанням «Летрадо».

Згідно змісту п.4.1 розділу 4 договору, після надання послуг, зазначених у п.5.1 договору, адвокатське об`єднання надає клієнту акт про надання правової допомоги, оформлений відповідно до форми обліку і вимог чинного законодавства.

В підтвердження факту отримання правової допомоги від адвокатського об`єднання «Летрадо», позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору №01/09 про надання правової допомоги від 01.09.2020, датований 17.08.2020.

Враховуючи, що акт приймання-передачі наданих послуг складено та підписано раніше за укладення між сторонами договору про надання правової допомоги, вказаний документ не може свідчити про отримання позивачем послуг з правничої допомоги від адвокатського об`єднання «Летрадо».

З урахуванням наведеного, підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Однак, з підстав задоволення позовних вимог, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" підлягають витрати по сплаті судового збору понесені позивачем у розмірі 4204 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77,241-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" (03115, м. Київ вул. Святошинська, буд. 6, кв. 234, код ЄДРПОУ 41958197) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 4333759) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000338/2 від 19.08.2020.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2020/00340 Київської митниці Держмитслужби.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" (03115, м. Київ вул. Святошинська, буд. 6, кв. 234, код ЄДРПОУ 41958197) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 4333759).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська