Рішення № 103459493, 31.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Київ № 640/17354/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

Прийняв до уваги таке:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:

Визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонд України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року та з 01 липня 2029 року пенсії із розрахунку 90 % грошового забезпечення без обмеження максимального розміру за посадою командувач Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідок командування Повітряних Збройних Сил України № 366 та № 368 від 23.03.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 січня 2019 року та з 01 липня 2019 року пенсію з розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру, за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідок № 366 та № 368 від 23.03.2020 року, виготовлених згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 року № 718, із змінами, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат.

На обґрунтування вимог позивач зазначає, що відмова Головного управління ПФУ в м. Києві у перерахуванні ОСОБА_1 пенсії із розрахунку 90% грошового забезпечення без обмежень максимального розміру з урахуванням посадового окладу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, який визначений постановою Кабінету Міністрів України № 718 від 19.10.2016 року, із змінами, на підставі виданих Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сип України довідок від 03.04.2019 року № 366 та № 368 від 23.03.2020 року не відповідає чинному законодавству України та є протиправною.

Позивач вважає такі дії протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності дій. Крім того, вказав, що сума пенсійної виплати позивачу перерахована за посадою «заступник Голови Служби безпеки України», що не відповідає матеріалам справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2018, яке набрало законної сили 23.02.2018, визнано дії Головного управління ПФУ Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.05.2016 пенсії із розрахунку 90% грошового забезпечення з усіма видами підвищення або надбавок до пенсії - протиправними. Зобов`язано Головне управління ПФУ в м Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 01.05.2016 пенсію без обмежень максимального розміру із розрахунку 90% грошового забезпечення посади Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 07.03.2017 № 163, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» в 19.10.2016 №718, з усіма видами підвищення або надбавок до пенсії та проведених виплат.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2020 у справі №640/15261/19, що набрало законної сили 05.03.2020, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.05.2018 пенсії з розрахунку 90 % грошового забезпечення без обмеження максимального розміру за посадою Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.09.2018 № 530; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.05.2018 пенсії із розрахунку 90 % грошового забезпечення без обмежень максимального розміру за посадою Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.09.2018 № 530, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 №718, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 121 від 28.02.2018.

Не отримавши запитуваного перерахунку належної йому пенсії, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, пенсія за вислугу років призначена позивачу у розмірі 90 % грошового забезпечення з 2002 року.

Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі по тексту - Закон України від 08.07.2011 №3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі - Закон України від 27.03.2014 № 1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до частини 2 статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

При цьому, частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень частини 2 статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Внесені Законом України від 08.07.2011 №3668-VI та Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати положення частини 2 статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція в частині щодо застосування відсотка від розміру грошового забезпечення при здійсненні перерахунку вже призначеної пенсії висловлена й Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 19.10.2019 № 718 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу" посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.

Пунктом 2 зазначеної постанови установлено, що військовослужбовцям та особам начальницького складу, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, виплачується: надбавка за інтенсивність служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу; премія відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання військовослужбовців та осіб начальницького складу відповідного органу; грошова допомога на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 3 постанови №718 грошове забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу, зазначених у пункті 1 цієї постанови, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим (спеціальним) званням і надбавки за вислугу років, установлених у розмірі та порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.

Пунктом 5 постанови № 718 визначено, що рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення приймається в порядку, установленому керівником відповідного органу, в межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовцям та особам начальницького складу, що є керівниками центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, їх заступникам приймаються міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади; керівникам органів військового управління та їх заступникам - міністром, якому підпорядковуються військові формування та правоохоронні органи (абзац 2 пункту 5 постанови № 718.

Відповідно до пункту 7 постанови № 718 умови грошового забезпечення, визначені цією постановою, застосовуються з 1 травня 2016 року.

В свою чергу, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок, затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1.

Відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.

Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).

Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного вбачається, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.

Аналогічний правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 553/3619/16-а.

Відповідно до частин 2, 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що перерахунок пенсій у визначеному вище порядку здійснюється виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

З огляду на наведене та виходячи з приписів ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ОСОБА_1 має право на перерахунок призначеною йому пенсії згідно наданих довідок.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).

В Рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту пенсіонерів органів внутрішніх справ України, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано право, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011, від 20.12.2016 №7-рп/2016).

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Законом України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набув чинності 01.01.2017) у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами, а саме:

- частина 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень;

- перше речення частини 1 статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;

- положення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, не більше 10 740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016 року.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2016), частина 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».

Після чого, Законом України від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2017), у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ слова і цифри» у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Отже, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено у 2002 році.

Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17.

Більше того, право позивача на перерахунок пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру встановленні в судових рішення, що набрали законної сили: рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2018 у справі №760/970/18, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2020 у справі №640/7634/19.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Практика Європейського суду з прав людини, викладена, зокрема, у рішеннях по справах "Совтрансавто Холдінг" проти України" та "Україна-Тюмень" проти України", засвідчує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Отже, викладені у наведених постановах адміністративних судів висновки в обов`язковому порядку повинні братися до уваги при вирішенні даного спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Зважаючи на те, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, відшкодування витрат на оплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на рахунок позивача не проводиться.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонд України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року та з 01 липня 2029 року пенсії із розрахунку 90 % грошового забезпечення без обмеження максимального розміру за посадою командувач Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідок командування Повітряних Збройних Сил України № 366 та № 368 від 23.03.2020 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 січня 2019 року та з 01 липня 2019 року пенсію з розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру, за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідок № 366 та № 368 від 23.03.2020 року, виготовлених згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 року № 718, із змінами, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДР 42098368)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя Р.О. Арсірій