Рішення № 103459149, 31.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Київ № 640/11807/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

ОСОБА_1

до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена чиною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 по справі № 640/17187/19 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена чиною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням проведених виплат;

- виконати рішення суду протягом 15 діб з дня набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач вважає протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - ФУ ГШ ЗС України), яка полягає у виплаті у неповному розмірі ОСОБА_1 , всупереч рішенню Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 по справі № 640/17187/19 та чинному законодавству, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.12.2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2021 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, про необґрунтованість позовних вимог та їх безпідставність, у зв`язку з чим просить суд відмовити у їх задоволенні

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Головному управлінні Військової служби правопорядку Збройних Сил України на посаді начальника відділу запобігання профілактики злочинів і правопорушень управління запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та з 08.12.2017 був звільнений у запас та виключений зі списку особового складу та з усіх видів забезпечення.

На день звільнення зі служби позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні відпустки за 2016 - 2017 роки, як учаснику бойових дій.

У відповідності до судового рішення № 640/17187/19 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 по 2017 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.12.2017.

На виконання вказаного рішення суду відповідач у добровільному порядку 18.02.2021 виплатив позивачу компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 по 2017 роки (всього за 28 днів) у розмірі 9 299,27 грн., що підтверджується наданим розрахунком від 29.03.2021 №305/229 та довідкою від 29.03.2021 №305/231.

Разом з тим, позивач зазначає, що виплачений відповідачем розмір компенсації є неповним, оскільки розрахований, виходячи із його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.12.2017року, але без щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - ПКМУ №889).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі-Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 даного Закону).

Згідно з ч. З цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується в розмірах, шо встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗС України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (ч. 4 ст. 9 даного Закону).

Відповідно до п. 1 чинної на той час постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - ПКМУ №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно з ч. 2 п. 5 ПКМУ №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

На виконання ПКМУ №1294 Міністр оборони України наказом від 11.06.2008 №260 затвердив Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, далі - Інструкція № 260; втратила чинність на підставі Наказу МО України № 260 від 07.06.2018).

Згідно з п. п 1.2 Інструкції № 260 до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. п 2.1. даної Інструкції військовослужбовцям, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення (щорічні основні відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки у зв`язку з хворобою для лікування, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, що надаються в особливий період, інші додаткові відпустки, визначені відповідними законами України), грошове забезпечення виплачується за весь період цих відпусток.

Відповідно до п. п 31.1. Інструкції № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій ЗС України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.

При цьому, розміри премії, але не менше 10 відсотків посадових окладів, установлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження служби (п. п 31.2 даної Інструкції).

Виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання (п. п 31.4 даної Інструкції).

У відповідності до п. п 31.8. Інструкції № 260 премія військовослужбовцям виплачується з того дня, з якого вони стали до виконання обов`язків за посадами, і до дня звільнення від виконання обов`язків за посадами, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників).

Підпунктом 31.10 даної Інструкції передбачено виключні обставини, за яких не виплачується премія військовослужбовцям, а саме: які звільняються з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення); у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів (командиру та іншим посадовим особам, які не вживали заходів для запобігання аваріям, подіям і злочинам).

Постановою Кабінету Міністрів України № 889 передбачено новий вид щомісячної додаткової грошової винагороди.

Так, згідно із п. п 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 889 (зі змінами від 13.03.2013 відповідно до постанови КМУ №161) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у п. п 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), зокрема, з 1 липня 2014 року - У розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п. 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 889 Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям ЗС України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 за № 1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої застосовувалися до втрати чинності 16.12.2016.

Згідно з п. 1 Інструкції № 595 вона визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Відповідно до п. п 2.2 п. 2 вказаної Інструкції виплата винагороди здійснювалась військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) у розмірах, зокрема, з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 4 1 Інструкції № 595 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

При цьому, військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин зі збереженням посад за місцем служби, виплата винагороди не припиняється в разі вибуття, зокрема, у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці.

Згідно з п. 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації).

У подальшому, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 889 Міністр оборони України наказом від 24.10.2016 № 550 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям ЗС України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за № 1470/29600; з наступними змінами; далі - Інструкція №550), положення якої застосовувалися до втрати чинності 20.07.2018.

Аналогічно, Інструкція № 550 визначала порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях ЗС України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідно до п. п 2 п. 2 Інструкції № 550 військовослужбовцям (крім зазначених у п. п. 1 цього пункту) виплата вказаної винагороди здійснювалась у розмірі до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 4 даної Інструкції виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин зі збереженням посад за місцем служби, виплата винагороди не припиняється в разі вибуття, зокрема, у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці.

Відповідно до п. 5 інструкції № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації).

Так, частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до їх компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону № 2011-ХП.

Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Окрім того, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.

Зокрема, приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Щодо позовної вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом суду, а не обов`язком. В даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю, а тому відмовляє в цій частині позовних вимог.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статі 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати присудженню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 22990368) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена чиною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

3. Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 по справі № 640/17187/19 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена чиною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням проведених виплат.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур