Рішення № 103459008, 28.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року м. Київ № 640/1055/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

установив:

15.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 14.08.2020 №UA110230/2020/000148/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00286.

В обґрунтування заявлених вимог з урахуванням відповіді на відзив на позовну заяву зазначено, що позивачем під час митного оформлення товарів за митною декларацією від 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 подано передбачені Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (МК України), документи, що підтверджують правомірність формування митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Такі документи у повній мірі підтверджують числові значення складових декларованої позивачем митної вартості товару та правомірність визначення митної вартості за ціною договору.

Щодо констатованої відповідачем невідповідності інформації щодо вартості перевезення товару, що зазначена у заявці на перевезення вантажу від 03.08.2020 №1 даним довідки про транспортні-експедиційні послуги, позивач зазначає, що заявка на перевезення вантажу має інформаційний характер, є попереднім документом з приблизними умовами, остаточна вартість перевезення зазначена у довідці транспортні-експедиційні послуги. Фактична відсутність вказаної невідповідності підтверджується також листом перевізника ПП «Бриз-АТ» від 14.08.2020 №1, в якому також вказано про те, що позивачем понесено лише витрати по доставці до кордону України, оплати послуг на перевезення буде проведена після надання послуг з перевезення також по території України.

Стосовно доводів відповідача про те, що в інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 відсутнє посилання на контракт від 21.05.2019 №29 та специфікацію від 24.06.2020 №3, якими визначено обсяги, найменування й вартість товарів, позивач зауважив, що вказана обставина не може бути обґрунтованим сумнівом митного органу у достовірності поданих декларантом відомостей, що зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості, адже факт відсутності у інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 посилання на контракт від 21.05.2019 №29 та специфікацію від 24.06.2020 №3, з урахуванням умов Контракту, не стосується предмету доказування - ціни товару.

Також позивач зауважив, що строк оплати, що зазначений в інвойсі закінчується 04.10.2020, а дата 17.09.2020 не перевищує 60 календарних днів після дати інвойсу, що зазначені в останньому. Отже, попередня оплата в розмірі 50% здійснені не пізніше 03.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням від 03.07.2020 №2. Платіжне доручення щодо оплати другої частини платежу до митного оформлення не надавалось, так як друга частина платежу на час митного оформлення товару ще не оплачена. При цьому, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлена декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Зауваження митного органу, що наданий до митного оформлення рахунок не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, і що це начебто може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, і що начебто це дає відповідачу підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару, позивач вважає таким, що не може братися судом до уваги, адже наявність печаток, їх форма, зміст чи їх відсутність, є виключно в юрисдикції країни відправника. Тим не менш інвойс містить відбиток відправника.

Доводи відповідача про те, що наданий прайс-лист від 14.08.2020 №б/н адресований конкретній особі ТОВ «Євроформат Стальконструкція» та не містить всіх необхідних відомостей, позивач вважає безпідставними, адже чинним законодавством не визначено вимог до таких документів.

Крім того, використання при визначенні митної вартості товару наявної в митниці інформації щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки FCA TR (Ankara) з урахуванням всіх складових на рівні 2,12 дол.США/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією (МД №UA500070/2020/228496 від 30.07.2020), позивач вважає необґрунтованим, адже митницею не зазначено обґрунтувань того, що в даному випадку товар поставлявся тим же виробником, в тій же кількості та за тими ж технічними та якісними характеристиками та розмірами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Дніпровської митниці Держмитслужби у якому вказано на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Євроформат Стальконструкція».

Відповідач зазначає, що після отримання МД 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 та доданих до неї документів згенеровано обов`язкові до виконання форми митного контролю « 101-1», « 103-1», « 105-2», « 106-2», « 107-3», « 203-1», « 911-1», що зумовило необхідність здійснити посилений контроль перевірки правильності визначення митної вартості товару.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, за результатом опрацювання наданих до МД 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 документів встановлено наступні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару:

1) Згідно наданої до митного оформлення заяви на перевезення вантажу від 03.08.2020 №1 сума фрахту та форма оплати складає 2800 дол. США протягом п`яти днів, що на дату складання по курсу USD = 27.5266 грн дорівнює сумі у розмірі 77 074,48 грн, крім цього, в довідці про транспортно-експедиційні послуги, витрати на доставку вантажу складають 51 747 грн, в зв`язку з чим неможливо перевірити достовірність транспортних витрат. Платіжне доручення щодо оплати транспортних витрат до митного оформлення не надавалось.

2) В інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 відсутнє посилання на контракт від

21.05.2019 №29 та специфікацію від 24.06.2020 №3, якими визначено обсяги, найменування й вартість товарів.

3) В інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 в графі Payment term зазначено « 50% in advance, 50% 60 calender days after the invoice date», тобто 50% передплата, 50% 60 календарних днів після дати інвойсу (до 04.10.2020), при цьому відповідно до умов специфікації №3 від 24.06.2020 попередня оплата 8 255 Євро не пізніше 03.07.2020, залишок в розмірі 8 255 Євро здійснюється не пізніше 17.09.2020. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої статті 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Платіжне доручення щодо оплати другої частини платежу до митного оформлення не надавалось.

4) Наданий до митного оформлення рахунок не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

13.08.2020 посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, на виконання якого декларантом додатково подано лист від 14.08.2020 №1, прайс-лист від 14.08.2020 №б/н, лист від 14.08.2020 №126.

Разом з цим, прайс-лист від 14.08.2020 №б/н адресований конкретній особі ТОВ «Євроформат Стальконструкція» та не містить всіх необхідних вищезазначених відомостей. Відповідач зазначає, що особа, уповноважена на роботу з митницею 14.08.2020 відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно, зокрема, надана відповідь наступного змісту «Інші документи протягом 10 днів надаватись не будуть».

Враховуючи вимоги частини другої статті 64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки FCA TR (Ankara) з урахуванням всіх складових на рівні 2,12 дол.США/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією від 30.07.2020 №UA500070/2020/228496.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

12.08.2020 представником ТОВ «Євроформат Стальконструкція», декларантом ТОВ «В-Бест» який діє па підставі Договору про надання послуг митного брокера від 10.08.2020 ВБ-167 подано до митного посту «Запоріжжя» Дніпровської митниці Держмитслужби шляхом електронного декларування, митну декларацію від 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 із зазначенням товару, а саме: 10 м неоцинкований ствол опори освітлення - 130 шт., без анкерних болтів, діаметр 103-220 мм, товщина стінки - 4 мм. SТ37 (S235JR) являють собою частини металоконструкції з чорного металу, спеціальної форми та розміру. Призначені для постійного встановлення на вулицях або дорогах для монтажу та ціною товару, визначеної відповідно до основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 563 130,01 грн.

До МД від 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 декларантом додано наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 21.05.2019 №29;

- пакувальний CS12020000000107 від 06.08.2020;

- рахунок-фактура (інвойс) №CS12020000000107 від 06.08.2020;

- автотранспортна накладна №072410 від 07.08.2020;

- сертифікат про походження товару A (GSP)) D0157903 від 07.08.2020;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.07.2020 №2;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 11.08.2020 №1;

- Додаткова угода від 27.12.2019 №1;

- Специфікація від 24.06.2020 №3;

- договір про надання послуг митного брокера від 10.08.2020 ВБ-167;

- договір (контракт) про перевезення від 31.07.2020 №008/2020;

- договір (контракт) про перевезення від 27.07.2020 №01/20-К;

- договір найму (оренди, лізингу, фрахтування, чартеру) повітряних, морських, річкових суден та інших транспортних засобів без екіпажу від 20.09.2018 б/н;

- заява на перевезення вантажу від 03.08.2020 №1;

- комерційна пропозицій від 23.06.2020 б/н;

- креслення від 06.07.2020 б/н;

- лист б/н від 12.08.2020;

- опис опор від 12.08.2020 №123/1;

- заява підприємства, подання, якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів 2375/7.5-28-13-34 від 12.08.2020;

- копія митної декларації країни відправлення від 07.08.2020 №20061600ЕХ017878.

У МД від 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 декларантом заявлена митна вартість товару, відповідно до графи 42 ЕМД №1, яка становила 16 510,00 Євро, що при перерахуванні на кілограми становить 0,8581 Євро за 1 кілограм. Вказана вартість визначена відповідно до Специфікації №3 до Контракту від 21.05.2019 №29 згідно якої вартість однієї одиниці складає 127,00 Євро.

після отримання МД 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 та доданих до неї документів згенеровано обов`язкові до виконання форми митного контролю « 101-1», « 103-1», « 105-2», « 106-2», « 107-3», « 203-1», « 911-1», що зумовило необхідність здійснити посилений контроль перевірки правильності визначення митної вартості товару.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, за результатом опрацювання наданих до МД 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 документів відповідачем встановлено наступні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару:

1) Згідно наданої до митного оформлення заяви на перевезення вантажу від 03.08.2020 №1 сума фрахту та форма оплати складає 2 800 дол. США протягом п`яти днів, що на дату складання по курсу USD = 27.5266 грн дорівнює сумі у розмірі 77 074,48 грн, крім цього, в довідці про транспортно-експедиційні послуги, витрати на доставку вантажу складають 51747,00 грн, в зв`язку з чим неможливо перевірити достовірність транспортних витрат. Платіжне доручення щодо оплати транспортних витрат до митного оформлення не надавалось.

2) В інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 відсутнє посилання на контракт від

21.05.2019 №29 та специфікацію від 24.06.2020 №3, якими визначено обсяги, найменування й вартість товарів.

3) В інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 в графі Payment term зазначено « 50% in advance, 50% 60 calender days after the invoice date», тобто 50% передплата, 50% 60 календарних днів після дати інвойсу (до 04.10.2020), при цьому відповідно до умов специфікації №3 від 24.06.2020 попередня оплата 8 255 Євро не пізніше 03.07.2020, залишок в розмірі 8 255 Євро здійснюється не пізніше 17.09.2020. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини 2 статті 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Платіжне доручення щодо оплати другої частини платежу до митного оформлення не надавалось.

4) Наданий до митного оформлення рахунок не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

13.08.2020 посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експортними-організаціями та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаного запиту декларантом додатково подано лист перевізника ПП «Бриз-АТ» від 14.08.2020 №1, прайс-лист від 14.08.2020 №б/н, лист від 14.08.2020 №126.

Згідно листа перевізника ПП «Бриз-АТ» від 14.08.2020 №1 у наданій до митного оформлення заявки №1 на перевезення вантажу від 03.08.2020 сума фрахту вказана як еквівалент 2800 дол. США, і носить інформативний характер. Оплата за перевезення здійснюється протягом 5-ти днів на підставі оригіналу рахунку та акту виконаних робіт, котрі надаються експедитором, після факту виконання послуги, тобто після розвантаження автомобіля, про що також вказано в цій заявці та в договорі між ТОВ «Євроформат Стальконструкція» і ПП «БРИЗ-AT». В зв`язку з тим, що послуга ще не завершена, рахунок за перевезення та акт виконаних робіт не надавались, копію рахунку, а також копію банківської виписки щодо оплати транспортних витрат надати не можливо. Також проінформовано, що в довідці про транспортно-експедиційні витрати при використанні автомобільного транспорту з перевезення вантажу по маршруту Туреччина - Україна, вказані витрати на доставку вантажу тільки від місця завантаження до кордону України, м/п Чорноморськ, які складають 51 747 грн. Витрати на доставку вантажу від кордону України, м/п Чорноморськ до місця розвантаження будуть додатково пораховані та вказані в рахунку після розвантаження.

Прайс-лист від 14.08.2020 №б/н адресований ТОВ "Євроформат Стальконструкція" та містить інформацію про вартість декларованого товару.

У листі від 14.08.2020 №126 декларант повідомив митницю про наступне:

1) щодо пункту 1) вказаних зауважень митниці надано лист перевізника від 14.08.2020 №1.

2) щодо пункту 2) вказаних зауважень митниці зазначено, що виписка інвойсу свідчить про те що (крім випадків, коли поставка виконується за попередньою передплатою) у покупця виникають зобов`язання щодо оплати товару у відповідності із вказаними умовами. Затвердженої форми інвойсу і вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено, тому висловлено прохання обґрунтувати вимогу посадової особи митниці.

3) щодо пункту 3) вказаних зауважень митниці зазначено, що відсутні розбіжності в даному випадку, так як 50% передплати здійснено не пізніше 03.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням від 03.07.2020 №2, та 50 % оплати здійснюється не пізніше 17.09.2020 не перевищує 60 календарних днів після дати інвойсу. Платіжне доручення щодо оплати другої частини платежу до митного оформлення не надавалось, так як друга частина платежу ще була оплачена.

4) щодо пункту 4) вказаних зауважень митниці зазначено, що наявність зазначених печаток на документах є виключно в юрисдикції країни відправлення. Висловлено прохання обґрунтувати вимогу стосовно наявності печаток штампів іноземних служб на документах експортера нормами чинного законодавства України.

14.08.2020 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110230/2020/000148/2.

Згідно вказаного рішення додатково надані декларантом документи не усунули зазначені сумніви у заявленій у МД від 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 митній вартості товару, адже прайс-лист від 14.08.2020 №б/н адресований конкретній особі ТОВ «Євроформат Стальконструкція» та не містить всіх необхідних вищезазначених відомостей. Відповідач зазначає, що особа, уповноважена на роботу з митницею 14.08.2020 відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно, зокрема, надана відповідь наступного змісту «Інші документи протягом 10 днів надаватись не будуть.

У зв`язку із наведеним відповідач у спірному рішенні від №UA110230/2020/000148/2 констатував неможливість визначення дійної митної вартості за основним методом (за ціною договору). Також вказав, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами за ціною угоди, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами за ціною угоди, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, визначено митну вартість із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням при визначенні митної вартості товару наявної в митниці інформації щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки FCA TR (Ankara) з урахуванням всіх складових на рівні 2,12 дол.США/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією (МД №UA500070/2020/228496 від 30.07.2020).

З огляду на прийняття вказаного рішення про коригування митної вартості від 14.08.2020 №UA110230/2020/000148/2 відповідачем також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2020 №UA110230/2020/00286.

Вважаючи протиправними вказані рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2020 №UA110230/2020/000148/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2020 №UA110230/2020/00286, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, у якій Верховний Суд зауважив, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановлено, що декларантом подано разом із від 13.08.2020 №UA110230/2020/017657 всі документи, передбачені у частині другій статті 53 МК України, окрім передбачених пунктами 5), 7) та 8) частини другої статті 53 МК України, адже відсутні інші платіжні та/або бухгалтерські документи, імпорт товару не підлягає ліцензуванню, страхування товару не здійснювалось.

Наявність сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товару відповідач обґрунтував тим, що у ході здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості задекларованих товарів встановлено, що наданні для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять відомостей щодо усіх складових митної вартості задекларованих товарів, а саме вартості транспортування та страхування товару, адже:

1) Згідно наданої до митного оформлення заяви на перевезення вантажу від 03.08.2020 №1 сума фрахту та форма оплати складає 2800 дол. США протягом п`яти днів, що на дату складання по курсу USD = 27.5266 грн дорівнює сумі у розмірі 77074,48 грн, крім цього, в довідці про транспортно-експедиційні послуги, витрати на доставку вантажу складають 51747,00 грн, в зв`язку з чим неможливо перевірити достовірність транспортних витрат. Платіжне доручення щодо оплати транспортних витрат до митного оформлення не надавалось.

2) В інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 відсутнє посилання на контракт від

21.05.2019 №29 та специфікацію від 24.06.2020 №3, якими визначено обсяги, найменування й вартість товарів.

3) В інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 в графі Payment term зазначено « 50% in advance, 50% 60 calender days after the invoice date», тобто 50% передплата, 50% 60 календарних днів після дати інвойсу (до 04.10.2020), при цьому відповідно до умов специфікації №3 від 24.06.2020 попередня оплата 8 255 Євро не пізніше 03.07.2020, залишок в розмірі 8 255 Євро здійснюється не пізніше 17.09.2020. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої статті 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Платіжне доручення щодо оплати другої частини платежу до митного оформлення не надавалось.

4) Наданий до митного оформлення рахунок не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

Проаналізувавши вказані доводи суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.3 Договору про перевезення від 27.07.2020 №01/20-К, укладеного між ТОВ «Євроформат Стальконструкція» та ПП «Бриз-АТ» оплата наданих послуг здійснюється згідно виставленого Експедитором рахунку протягом 5-ти банківських днів після отримання оригіналу рахунку, якщо інше не передбачено заявкою на перевезення або додатками до цього Договору. Інших умов щодо строку оплати послуг в заявці не зазначалось, додатки не укладались.

Як обґрунтовано зауважив позивач та підтвердив перевізник ПП «Бриз-АТ» від 14.08.2020 №1 у листі заявка на перевезення вантажу від 03.08.2020 №1 має інформаційний характер, є попереднім документом з приблизними умовами, остаточна вартість перевезення зазначена у довідці транспортні-експедиційні послуги. За умовами договору про перевезення від 27.07.2020 №01/20-К оплата за перевезення здійснюється протягом 5-ти днів на підставі оригіналу рахунку та акту виконаних робіт, котрі надаються експедитором, після факту виконання послуги, тобто після розвантаження автомобіля, про що також вказано в заявці на перевезення вантажу від 03.08.2020 №1 . В зв`язку з тим, що послуга станом на час митного оформлення товару ще не завершена, рахунок за перевезення та акт виконаних робіт не надавались, копію рахунку, а також копію банківської виписки щодо оплати транспортних витрат надати не можливо. В довідці про транспортно-експедиційні витрати при використанні автомобільного транспорту з перевезення вантажу по маршруту Туреччина - Україна, вказані витрати на доставку вантажу тільки від місця завантаження до кордону України, м/п Чорноморськ, які складають 51747,00 грн. Витрати на доставку вантажу від кордону України, м/п Чорноморськ до місця розвантаження будуть додатково пораховані та вказані в рахунку після розвантаження.

Щодо відсутності у інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 посилання на Контракт від 21.05.2019 №29 та Специфікацію від 24.06.2020 №3, якими визначено обсяги, найменування й вартість товарів, суд зазначає, що законодавством України не передбачено форми інвойсу і вимог щодо його заповнення.

Крім того, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2. Контракту від 21.05.2019 №29 передбачено, що покупець зобов`язаний, оплатити та прийняти товар у строки, що передбачені Контрактом.

У Специфікації від 24.06.2020 №3 в частині умов оплати зазначено наступне: «попередня оплата 8 255 Євро не пізніше 03.07.2020, залишок в розмірі 8 255 Євро здійснюється не пізніше 17.09.2020.

При цьому, зміст інвойс від 06.08.2020 №CS12020000000107 свідчить, що його оформлено відповідно до Контракту від 21.05.2019 №29 та Специфікації від 24.06.2020 №3. До того ж, ціна товару узгоджена сторонами Контракту від 21.05.2019 №29 та визначена у Специфікації від 24.06.2020 №3 до Контракту від 21.05.2019 №29, а не у вказаному інвойсі.

Здійснення попередньої оплати за товар підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 03.07.2020 №2 у сумі 8 255 Євро.

Таким чином, відсутність в інвойсі від 06.08.2020 №CS12020000000107 посилання на Контракт від 21.05.2019 №29 та Специфікацію від 24.06.2020 №3, безпосередньо ціни товару - не стосується, а тому сумніви відповідача у цій частині суд вважає безпідставними.

Відповідно до пункту 4.1 Контракту від 21.05.2019 №29, оплата за цим контрактом буде здійснюватись шляхом банківського переводу загальної вартості поставленої партії Товару з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Продавця в строки та на умовах сказаних у Специфікаціях.

Як обґрунтовано зазначає відповідач строк оплати, що зазначений в інвойсі закінчується 04.10.2020, а згідно Специфікації від 24.06.2020 №3 - 17.09.2020.

Разом з цим, суд зазначає, що попередня оплата в розмірі 50% здійснена не пізніше 03.07.2020 згідно платіжного доручення від 03.07.2020 №2, а зазначена у Специфікації від 24.06.2020 №3 дата повного розрахунку знаходиться в межах строку оплати, визначеного в інвойсі.

Таким чином, суд вважає, що вказана відмінність у датах проведення оплати за інвойсом та специфікацією не є розбіжністю, яка могла вплинути на дійсну митну вартість товару.

При цьому, суд наголошує на тому, що відсутність доказів повної оплати за товар пояснюється тим, що строк повного розрахунку (як за інвойсом так за специфікацією) не настав на час митного оформлення товару, відповідно позивач не об`єктивно не міг надати відповідні підтверджуючі документи.

Стосовно доводів відповідача про те, що рахунок не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення суд зазначає, що відповідач чітко не обґрунтував в силу вимог якої норми закону інвойс має містити печатки і штампи митних органів країни відправлення та яким чином відсутність вказаних реквізитів свідчить про необґрунтованість заявленої митної вартості.

При цьому, відповідачем не враховано, що заявлено позивачем митна вартість товару, узгоджується із відомостями поданої до митного органу копії митної декларації країни відправлення від 07.08.2020 №20061600ЕХ017878.

До того ж, варто зауважити, що відповідно до підпункту 5 пункту 5 статті 54 МК України, митний орган з метою контролю правильності визначення митної вартості товару, має право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, відповідач міг звернутись до митних органів країни відправлення з питанням справжності рахунку (інвойсу), що був наданий позивачем для підтвердження заявленої митної вартості. Однак, відповідач не вчинив таких дій.

З урахуванням наведеного, суд вважає не вважає обґрунтованими вказані сумніви відповідача у заявленій позивачем митній вартості товару. При цьому, необґрунтованість вказаних сумнівів відповідача щодо заявленої позивачем митної вартості товару свідчить про незаконність витребування у позивача додаткових документів та подальших дій відповідача щодо визначення митної вартості товару.

Окремо щодо висновків відповідача щодо додатково наданих позивачем документів, суд зазначає, що відповідачем у спірному рішенні не обґрунтовано неврахування листа декларанта лист від 14.08.2020 №126 та листа перевізника від 14.08.2020 №1.

Доводи відповідача про те, що прайс-лист від 14.08.2020 №б/н адресований конкретній особі ТОВ «Євроформат Стальконструкція» та не містить всіх необхідних вищезазначених відомостей, суд не вважає такими, що свідчать про заниження позивачем митної вартості товару.

Так, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

Згідно постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/2277/16 прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

При вирішенні даної справи, суд також враховує наступне.

У постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 Верховний Суд вказав, що зі змісту положень розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №160/9473/19 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв (принципів), які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Між тим, згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 14.08.2020 №UA110230/2020/000148/2, щодо обставин проведення коригування митної вартості та обґрунтування її скоригованого розміру, зазначено, що враховуючи неможливість застосування попередніх методів, визначено митну вартість із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, за ціною угоди на умовах поставки FCA TR (Ankara) з урахуванням всіх складових на рівні 2,12 дол.США/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією від 30.07.2020 №UA500070/2020/228496.

Тобто, ціна товару на рівні 2,12 дол.США/кг взята відповідачем із МД від 30.07.2020 №UA500070/2020/228496. При цьому, у спірному рішенні про визначення митної вартості не зазначено характеристик товару, задекларованого за МД від 30.07.2020 №UA500070/2020/228496.

У ході судового розгляду даної справи відповідачем не доведено, що товар, ввезений за МД від 30.07.2020 №UA500070/2020/228496, та умови його поставки аналогічні таким за МД від 13.08.2020 №UA110230/2020/017657.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 14.08.2020 №UA110230/2020/000148/2 не відповідає імперативній вимозі щодо обґрунтованості таких рішень, що свідчить про протиправність та необхідність скасування вказаного рішення.

Протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2020 №UA110230/2020/000148/2 беззаперечно свідчить також і про протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2020 №UA110230/2020/00286, складеної у зв`язку із прийняттям вказаного рішення про коригування митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості оскаржуваних рішень, а надані позивачем докази та встановлені судом обставини свідчать про протилежне, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом задоволення позовних вимог.

Частиною 1, 7 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно матеріалів позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Стосовно вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно з частиною 7 статті 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Встановлено, що на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн позивачем подано до суду наступні документи:

- договір про надання правової допомоги від 05.01.2021 №0201 (т. 1 а.с. 74-77);

- додаткова угода від 05.01.2021 №1 (т. 1 а.с. 78-79);

- розрахунок від 11.01.2021 суми гонорару адвоката за надання правової допомоги згідно договору від 05.01.2021 №0201 у розмірі 20 000 грн (т. 1 а.с. 80-81);

- акт виконаних робіт по договору від 05.01.2021 №0201 на суму 20 000 грн (т. 1 а.с. 82-83);

- платіжне доручення від 15.01.2021 №9940 на суму 20 000 грн (т. 1 а.с. 84).

Вказаними документами підтверджується наявність договірних відносин позивача з адвокатом Бондаренко І.Ю., надання адвокатом у даній справі та оплату ТОВ «Євроформат Стальконструкція» юридичних послуг загальною вартістю 20 000 грн (загальна кількість витраченого часу - 16 годин, вартість години роботи адвоката - 1 250 грн), а саме:

- попередня консультація щодо характеру спірних відносин - 2 години;

- пошук, вивчення на правовий аналіз доказів для матеріалів справи - 4 години;

- пошук судової практики - 3 години;

- підготовка позовної заяви, в тому числі копіювання доказів, розрахунок судового збору - 7 годин.

Заперечуючи проти відшкодування позивачу вказаної суми витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що:

- матеріали справи не містять доказів підготовки позовної заяви саме адвокатом, адже позовна заява підписана безпосередньо директором ТОВ «Євроформі Стальконструкція»;

- такі послуги, як «...консультація, правовий аналіз, пошук судової практики…» є частиною підготовки позовної заяви, та крім того не підтверджені фактичними доказами. Вказані види правової допомоги не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви, що як вид правової допомоги вже виділено в окрему позицію;

- заявлений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн не є співмірним з ціною позову;

- справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а згідно з статтею 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи в суді, виходячи із змісту та обсягу наданих послуг, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та заперечення поданого представником відповідачів, суд зазначає наступне.

Факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн підтверджений належними документами.

Разом з цим, заявлена до відшкодування сума витрат на правову допомогу не є співмірною із складністю даної справи (є справою незначної складності та достатньо типовою), ціною позову, а також обсягом роботи адвоката, фактично необхідної для супроводу даної справи у суді.

До того ж, зміст зазначених в розрахунку та акті послуг свідчить, що такі послуги зводяться виключно до консультації позивача та підготовки позовної заяви.

З урахуванням наведеного, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 10 000 грн. за всіма визначеними у названому акті складовими правничих послуг.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2020 №UA110230/2020/000148/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2020 №UA110230/2020/00286.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 35197729).

Відповідач - Дніпровська митниця Держмитслужби (місцезнаходження юридичної особи: 49000, місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43350935).

Суддя О.М. Чудак