Постанова № 1034569, 05.10.2007, Вінницький окружний адміністративний суд

                                                                                                                  Справа № 2-а-13655/07                                                                                        

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2007  року                               Вінницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого – судді Федчука В.В.

                 при секретарі – Педорук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Уладівський цукровий завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені , –

                                                      ВСТАНОВИВ:

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Уладівський цукровий завод» про стягнення 8758,14 гривень адміністративно-господарських санкцій та 355,05  гривень пені.

Позов мотивовано тим, що, не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда.    

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмове заперечення, в  якому зазначив, що відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). Як свідчать фінансові документи, підприємство є збитковим, тому і не може сплачувати нараховані адміністративно-господарські санкції та пеню.       

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уладівський цукровий завод» як роботодавець, що використовує найману працю, зобов’язаний виконувати соціальні програми щодо охорони прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.

Ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 даного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві ТОВ «Уладівський цукровий завод» станом на 01.01.2007 року становить 43 особи.

Виходячи із вищенаведеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 43 осіб, зобов’язаний забезпечити встановлення нормативу одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда.

В судовому засіданні були досліджені листи №01-16/891та №1364/06 від 30.07.2007 року. Так, зокрема, Літинський районний центр зайнятості повідомив, що в 2006 році ТОВ «Уладівський цукровий завод» робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, не заявляло. Управління праці проінформувало, що протягом 2006 року інваліди для працевлаштування до ТОВ «Уладівський цукровий завод» не направлялись, інформація про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, не надавалась.       

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що підприємство-відповідач не забезпечило виконання вимог ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в яких передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.  

            Законом передбачено, якщо підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, в такому випадку такі підприємства щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для  працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.

           Інструкцією щодо заповнення форми N10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 передбачено обчислення розміру адміністративно-господарських санкцій. Так, чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

           Відповідно до п. 3.6 даної Інструкції середньорічна заробітна плата штатного працівника розраховується за формулою:

                                      рядок 04 х 1 000

                 рядок 05 = ------------------------

                                      рядок 01

                 8758,14 = 376,6 х 1000 / 43

           Відповідно до п.3.7 Інструкції вираховується сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу: рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05;    8758,14грн. = (2-1) х 8758,14.

           Таким чином, сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен був  сплатити відповідач до 15.04.2007 року, становить 8758,14гривень.     

           Оскільки відповідачем порушено терміни сплати санкцій, тому позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 355,05гривень відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

           Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не було  забезпечено встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування інваліда, що з вищенаведеного розрахунку складає 8758,14гривень адміністративно-господарських санкцій, що зумовило нарахування пені у розмірі 355,05гривень.

           Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

           Посилання представника відповідача на те, що ТОВ «Уладівський цукровий завод» за 2006 рік має збитковість та не отримало прибуток, суд не приймає до уваги та вважає даний факт недоведеним, оскільки не підтверджено необхідними документами.  

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 159, 163, 186 КАС України, суд –

                                                    ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.                                                           

Стягнути зтовариства з обмеженою відповідальністю «Уладівський цукровий завод»(банківські реквізити: р/р 260063436 в ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 302623, код ЄДРПОУ 34142375) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет р/р 31216230700301, код ЭДРПОУ 34701125, банк одержувача: ГУДК у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної  класифікації 50070000, призначення платежу: «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2006 рік») 8758,14 гривень (вісім тисяч сімсот п’ятдесят вісім гривень 14 коп.) адміністративно-господарських санкцій, 355,05 гривень (триста п’ятдесят п’ять гривень 05 коп.) пені.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Уладівський цукровий завод» державне мито в сумі 3 гривні 40 копійок.

Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї  проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про  апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:

Станом на 10.10.2007 року постанова не набрала законної сили

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: