Рішення № 103454000, 21.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 р. №520/24646/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа - Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування вимог, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057), третя особа - Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул.Мироносицька,99, літ. А, м. Харків, 61023) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) Ф-129502-17 від 21.08.2019 про сплату боргу 23642,50 грн., платник єдиного внеску - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); здійснити поворот виконання за цим виконавчим документом;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) Ф-129502-17 від 11.10.2021 про сплату боргу 23649,35 грн., платник єдиного внеску - ОСОБА_1 (РНОЮІП НОМЕР_1 );

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОК: 41413704) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не отримуючи тривалий час прибутку від своєї підприємницької діяльності, він подав заяву до державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у зв`язку з чим вважав, що його діяльність припинена. Позивач зазначив, що контролюючим органом жодна перевірка щодо нього не проводилась, а тому рішення про визначення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску не могло бути прийнято. На думку позивача вимоги ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-129502-17 від 21.08.2019 та №Ф-129502-17 від 11.10.2021 про сплату боргу є протиправними та підлягають скасування..

Ухвалою суду від 26.11.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача 13.12.2021 до суду було надано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) є правомірними, та відповідають вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суддя у період з 30.12.2021 по 12.01.2022 знаходився у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 11.03.1998 ОСОБА_1 зареєстрований в якості Фізичної особи - підприємця, а з 01.10.2012 відомості про реєстрацію внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, номер запису: 24800170001144007.

Позивач зазначив, що станом на січень 2017 року, коли були прийняті зміни зі сплати ЕСВ сплячими підприємцями, позивач не вів підприємницької діяльності, і тому, відповідно не сплачував ЕСВ.

06.02.2020 позивач прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності та надав заяву про припинення підприємницької діяльності державному реєстратору. Під час проведення реєстрації припинення він дізнався про існування недоїмки із сплати ЕСВ у сумі 23642,5 грн. Вимога № Ф-129502-17 від 21.08.2019 була пред`явлена до виконання у Московський ДВС у м. Харкові (ВП 50953854)- Недоїмка була сплачена у повному обсязі 07.02.2020 на рахунок ДВС.

02.11.2021 позивач отримав Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-129502-17 про сплату боргу 23649,35 грн.

Позивач вважаючи вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, а також порядок, строки подання звіту до фіскальних органів та його форму визначає та встановлює Закон України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ) та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом від 14.04.2015 №435 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441.

Відповідно до п. 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно ч. 12 ст. 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Так, платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Так, з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 №1774-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Згідно із абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, у разі, якщо платник єдиного внеску, визначений п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, максимальна база величини нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Таким чином, з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності.

Отже, конструкція вказаної норми встановлює обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі мінімального з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують для досягнення мети збору єдиного внеску.

Аналогічний по суті висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 04,12.2019 по справі №440/2149/19, згідно якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З 01.01.2018 Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у п. 2 частини 1 ст. 7 Закону №2464 для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки, визначеної ст. 7 Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200,00 гривень.

У 2017 році, за який здійснено нарахування, мінімальний місячний розмір страхового внеску складав 704 гривні, в той час як річний - 8448 гривні.

Відповідачем зазначено, що згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів "Податковий блок" ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа- підприємець з11.03.1998 по 06.02.2020.

Процедура взяття на облік платників податків регламентується Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 №1562/20310 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).

Згідно з розд. XI Порядку №1588 підставою для зняття ФОП як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням.

Дата зняття з обліку ФОП відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Дані про зняття з обліку ФОП передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до ЄДР із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах.

Відповідно пп. 10, 11 розд. III Порядку № 435, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платниками ЄСВ ФОП, в тому числі ФОП - платниками єдиного податку подається протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Згідно пп. і п. 13 розд. IV Інструкції №449, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити ЄСВ, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення. Сплачується ЄСВ протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Звіту із зазначенням типу форми "ліквідаційна".

Відповідно ст. 5 Закону № 2464, зняття з обліку ФОП - платників ЄСВ здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. Такі перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковм кодексом України.

Крім того, суд зазначає, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, згідно ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а отже, позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 Закону №2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що на даний час інтегрована картка ОСОБА_1 з єдиного внеску не закрита та її з обліку в контролюючому органі в якості платника єдиного внеску не знято.

Нормами п. 6 розділу IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 передбачено, що дата зняття з обліку відповідає даті закриття інтегрованої картки платника єдиного внеску або даті отримання від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у разі, якщо на дату отримання таких відомостей закрито інтегровану картку такого платника.

Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників, відповідно п. 8 розділу IV Порядку №1162.

Згідно з п. 1. п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, як раніше зазначалось, станом на 31.07.2019 згідно даних інтегрованої картки платника ІС "Податковий блок" «ЄСВ за себе» обліковується борг по позивачу з єдиного соціального внеску у сумі 23642,50 гривень.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок несплати нарахувань: 8448 грн. - розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік;

- нарахування від 19.04.2018, термін сплати - 19.04.2018 - 2 457, 18 гривень (за 1

квартал 2018 року);

- нараховано від 19.07.2018, термін сплати 19.07.2018 - 2 457, 18 гривень ( за 2 квартал 2018 року);

- нараховано від 19.10.2018, термін сплати 19.10.2018 - 2 457, 18 гривень (за 3 квартал 2018 року);

- нараховано від 19.01.2019, термін сплати 19.01.2019 - 2 457, 18 гривень (за 4 квартал 2018 року);

- нараховано від 19.04.2019, термін сплати 19.04.2019 - 2 754, 18 гривень (за 1 квартал 2019 року);

- нараховано від 19.07.2019, термін сплати 19.07.2019 - 2 754, 18 гривень (за 2 квартал 2019 року).

Суми єдиного внеску ОСОБА_1 за період провадження підприємницької діяльності не сплачувались.

Відповідно до IV "Порядок стягнення заборгованості з платників" "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацом 2 пункту 2 вказаного розділу Інструкції №449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Пунктом 3 Розділу VI. "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою такої недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сумнедоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується.

Згідно п. 4 Розділу VI Інструкції 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Відтак, нарахування сум заборгованості з єдиного соціального внеску здійнсювалося контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Таким чином, визначальним є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ фізичної особи-підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування та сплати єдиного внеску.

У зв`язку з заборгованість зі сплати ЄСВ податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-129502-17 від 21.08.2019 у розмірі 23642,50 грн.

Враховуючи що з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності, та те що за даними інтегрованої картки платника інформаційної системи ГУДПС у Харківській області за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску, у контролюючого органу були законодавчо визначені підстави для визначення заборгованості позивача відповідно до облікових даних з інформаційної системи фіскального органу, відтак правомірно сформовано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-129502-17 від 21.08.2019 у розмірі 23642,50 грн., у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-129502-17 від 21.08.2019 про сплату боргу 23642,50 грн., суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище , станом на 31.07.2019 року в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковувався борг з єдиного внеску у загальному розмірі 23642,50 грн. На цю суму податковим органом, як встановлено під час судового розгляду правомірно винесено вимогу №Ф-129502-17 від 21.08.2019.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем було сплачено вказану заборгованість, про що свідчать дані, які відображенні в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 .

Вказані обставини також підтверджується квитанцією АТ КБ Приват Банк 0.0.1607710989.1 від 07.02.2020.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру, 06.02.2020 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Натомість, 11.10.2021 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-129502-17 від 11.10.2021 про сплату боргу 23649,35 грн., з яких недоїмка 5508,36 грн., штраф- 4728,52 грн., пеня- 13412,47 грн.

На думку позивача, після слати заборгованості 07.02.2020 він погасив недоїмку з ЄСВ у повному обсязі, а дії податкового органу щодо не зарахування до ЄСВ частки сплаченої суми у розмірі 5508,36 грн (яку включено в вимогу від 11.10.2021) вважає протиправними.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , недоїмка зі сплати ЄСВ станом на 21.10.2019 року складала - 26396,68 грн., крім того 20.01.2020 позивачу було нараховано ЄВ у розмірі 2754,18 грн., у зв`язку з чим сума недоїмки склала 29150,86 грн.

Позивач припинив свою підприємницьку діяльність 06.02.2020, разом з тим заборгованість за вимогою №Ф-129502-17 від 21.08.2019 у розмірі 23642,50 грн. ним було сплачено в межах виконавчого провадження 07.02.2020.

Отже, на момент сплати 07.02.2020 позивачем заборгованості за вимогою №Ф-129502-17 від 21.08.2019 у розмірі 23642,50 грн., сума недоїмки за відомостями інтегрованої картки ОСОБА_1 складала 29150,86 з урахуванням нарахованого ЄСВ за період з 21.10.2019 по 20.01.2020.

Таким чином, позивачем не було сплачено ЄСВ за період з 21.10.2019 по 20.01.2020.

На підставі вищевикладеного, враховуючи не сплату позивачем ЄСВ за період з 21.10.2019 по 20.01.2020 (період перебування позивача в статусі ФОП) суд приходить до висновку, про правомірність вимоги ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-129502-17 від 21.08.2019 про сплату боргу 23642,50 грн.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем строків обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, суд вважає за необхідне зазначити те, що у відповідності до частини 16 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа - Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування вимог - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов