Рішення № 103453799, 17.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/9747/21

17 лютого 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Пилипенко О.Д.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 24 вересня 2021 року за №475 "Про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, яка входить до Більче-Золотецької об`єднаної територіальної громади для ведення особистого селянського господарства";

зобов`язати Більче-Золотецьку сільську раду Чортківського району Тернопільської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, яка входить до Більче-Золотецької об`єднаної територіальної громади (в межах території Шершенівської сільської ради) для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправним оскаржуване рішення, оскільки наведені у ньому мотиви є такими, що суперечать положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, натомість у ньому не наведено жодної із передбачених підстав.

Ухвалою судді від 04.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.01.2022 представник відповідача подав до суду заперечення, яке у розумінні ст.162 КАС України, приймає як відзив на позовну заяву, в яких просить відмовити в задоволенні позовну та вказує, що на спірній земельній ділянці знаходяться залишки тютюнової сушарки. Враховуючи те, що будівля тютюнової сушарки вартістю 200000,00 грн, яка згідно протоколу загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" від 25 квітня 2001 року, була включена до переліку вартості активів і пасивів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, та була затверджена до розміру майнових паїв колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб", які є їхніми власниками, тому відповідно до с. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України власники майнових паїв і являються власниками земельної ділянки під приміщенням тютюнової сушарки.

Ухвалою суду від 31.01.2022 розгляд справи відкладено.

Також, ухвалою суду від 31.01.2022 витребувано у Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області належним чином завірену копію протоколу загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" від 25 квітня 2001 року та докази того, що на спірній земельній ділянці знаходяться залишки будівлі тютюнової сушарки.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, додатково пояснив, що на спірній земельній ділянці знаходиться смітник, що підтверджується долученою до матеріалів справи фотографією земельної ділянки, та немає залишків тютюнової сушарки.

Відповідач в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 26.08.2021 ОСОБА_1 подав до Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га. До заяви було додано копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду вказаної заяви, Більче-Золотецька сільська рада Чортківського району Тернопільської області на восьмій сесії восьмого скликання, прийняла рішення від 24.09.2021 року № 475, якою відмовила ОСОБА_1 у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для відмови слугувало те, що наданому масиві знаходиться залишки будівлі тютюнової сушарки вартістю 200000,00 грн, яка згідно протоколу загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" від 25 квітня 2001 року, були включені до переліку вартості активів і пасивів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, та були затверджені до розміру майнових паїв колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб", які є їхніми власниками.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Насамперед суд зазначає, що "залишки" будівлі не є об`єктом нерухомого майна в розумінні Цивільного кодексу України, а тому відповідач не надав жодних допустимих доказів на підтвердження того, що на спірній земельній ділянці, на час розгляду справи, знаходиться нерухоме майно, що належить колишнім членам колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб".

Разом з тим, статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Згідно ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, не мотивував причини своєї відмови, та не навів жодної із передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для такої відмови.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, право громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки не може бути обумовлено діями чи бездіяльністю будь-якого органу місцевого самоврядування чи його посадової особи, або поставлено в залежність від настання подій, на які не може впливати громадянин.

Відповідач в своїй діяльності повинен керуватися чинним законодавством та приймати свої підзаконні акти з дотриманням вимог нормативно-правових актів, що врегульовують порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність. Водночас, такі підзаконні акти відповідача, прийняті у формі рішень чи наказів, не є спеціальними актами, що врегульовують спірні правовідносини, на відміну від Земельного кодексу України.

Додатково суд вважає за необхідне підкреслити, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не є вирішенням питання про передачу земельної ділянки у власність, оскільки цей дозвіл лише засвідчує намір щодо розпорядження земельною ділянкою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивач та відповідач мають ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що рішення Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області про відмову у надані ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області (в межах території Шершенівської сільської ради) є протиправним та в силу повноважень, якими наділений суд при вирішенні справи відповідно до ст.245 КАС України, а також повноважень визначених ч.2 ст.9 КАС, підлягає до скасування.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 зазначила таке:

"Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою".

Таким чином, у цій справі відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу. При цьому суд зазначає, що при прийнятті рішення відповідач не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, які не знайшли свого підтвердження при оцінці судом у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №806/2540/17.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 серпня 2021 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цій адміністративній справі шляхом зобов`язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеної норми слідує, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Проте позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку зобов`язувати відповідача, як суб`єкта владних повноважень, подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 24 вересня 2021 року № 475.

Зобов`язати Більче-Золотецьку сільську раду Чортківського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 серпня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Більче-Золотецька сільська рада Чортківського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Махнівка, 101, с. Більче-Золоте, Чортківський район, Тернопільська область, 48733, код ЄДРПОУ 04395277).

Головуючий суддя Баранюк А.З.