Рішення № 103453769, 16.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7008/21

16 лютого 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Волинця С.А.,

представника відповідача Грунди Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Волинця Сергія Анастасовича звернулася до суду з позовом до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Тернопільський ОТЦКСП), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.67), просить:

визнати протиправним рішення Тернопільського ОТЦКСП, оформлене листом №10/2/6259 від 30.07.2021, щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідки встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637);

зобов`язати Тернопільський ОТЦКСП підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідку встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку № 637, щодо перебування ОСОБА_1 з 10.02.1986 по 17.08.1986, з 23.07.1989 по 07.12.1989 в місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та має право на переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Однак до страхового стажу позивача не зараховано період перебування за місцем служби чоловіка у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування, а саме з 10.02.1986 по 17.08.1986, з 23.07.1989 по 07.12.1989.

18.08.2020 позивачка звернулася із заявою до Тернопільського ОТЦКСП про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідки встановленого зразка згідно з Порядком № 637 для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії. Проте отримала відмову, яку оскаржила у суді. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 500/376/21 від 10.06.2021 відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2020 про надання довідки, передбаченої додатком №4 Порядку № 637, та вжити передбачених законом заходів щодо витребування необхідних документів (для повного, обґрунтованого розгляду вказаної заяви впродовж розумного строку), за наслідками розгляду якої невідкладно прийняти відповідне рішення щодо складання запитуваної довідки, про яке невідкладно проінформувати ОСОБА_1 . В подальшому за результатами розгляду заяви та доданих на вимогу відповідача додаткових документів, Тернопільський ОТЦКСП повторно своїм рішенням, оформленим листом № 10/2/6259 від 30.07.2021, відмовив позивачці у видачі довідки, мотивуючи відсутністю документа про перетин державного кордону.

Разом з тим, у період з серпня 1984 по листопад 1989 чоловік позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у званні прапорщика проходив військову службу в 236 авіаційному полку, що розташовувався на аеродромі ОСОБА_3 ), та вибув для подальшого проходження військової служби у 452 окремий штурмовий полк. У цей період служби чоловіка позивачка проживала разом з ним та за час проживання у військовому містечку аеродром ОСОБА_3 ) не могла працевлаштуватись за спеціальністю, оскільки в тій місцевості не було вакантних місць.

Спірні правовідносини щодо необхідності видачі довідки (про період перебування за місцем служби чоловіка у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування) для зарахування до страхового стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, стосуються періодів з 10.02.1986 по 17.08.1986, з 23.07.1989 по 07.12.1989, оскільки у період з 18.08.1986 по 22.07.1989 позивачка була працевлаштована.

При цьому факт перебування ОСОБА_1 за місцем проходження служби прапорщика ОСОБА_2 за кордоном підтверджується записами трудової книжки позивачки, архівною довідкою Міністерства оборони Російської Федерації, витягом з послужного списку прапорщика ОСОБА_2 , що, на переконання представника позивачки, свідчить про перетин позивачкою державного кордону у 1984 та 1989 роках, та про обов`язок відповідача скласти та подати до пенсійного органу довідку встановленого зразка згідно з пунктом 13 Порядку № 637.

Відсутність такої довідки позбавляє можливості ОСОБА_1 перейти на пенсію по втраті годувальника, умовою для призначення якої є наявність страхового стажу не менше 25 років, страховий стаж позивачки становить 24 роки 11 місяців 8 днів.

Вважаючи протиправною відмову Тернопільського ОТЦКСП у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідки встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку № 637, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи суддею одноособово, призначено у справі судове засідання на 18.11.2021.

Ухвалою суду від 18.11.2021, постановлено без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи відкладено до 07.12.2021.

06.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, відповідач проти позову заперечує та вказує, що заявницею не надано жодного підтверджуючого документа про перетин державного кордону, а тому Тернопільський ОТЦКСП діяв у відповідності до норм чинного законодавства. Реалізація позивачкою свого права на отримання довідки не може відбуватись всупереч вимогам Порядку № 637 в частині подання нею передбачених нормативним актом документів. Стосовно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 500/376/21 від 10.06.2021 про зобов`язання Тернопільський ОЦТКСП вжити передбачуваних законом заходів для витребування необхідних документів, то відповідач вказує, що вже на час розгляду справи № 500/376/21 вжив усі можливі заходи для забезпечення повного та всебічного розгляду вказаної заяви. Так, було сформовано та направлено запит від 29.05.2019 №10/2/362 у Головний центр обробки інформації Державної прикордонної служби України, однак отримана відповідь, що таке звернення здійснюється лише особисто. Відомості особової справи ОСОБА_2 не містять інформації про перетин кордону позивачкою. Тернопільський ОТЦКСП активно допомагав ОСОБА_1 в оформленні документів, здійснював всі заходи передбачені Положенням про військові комісаріати, здійснював запити в органи, в яких могли бути будь-які згадування про перетин кордону нею та її чоловіком.

У судовому засіданні 07.12.2021 суд заслухав пояснення учасників справи та оголосив перерву до 05.01.2022, визнав явку позивачки у судове засідання обов`язковою.

Ухвалами суду від 05.01.2022 та 20.01.2022 розгляд справи відкладався через неможливість прибути ОСОБА_1 у судове засідання через захворювання. Також суд задовольнив клопотання представника позивачки про виклик свідків.

Судове засідання 10.02.2022 не відбулося через тимчасову непрацездатність головуючого судді, судове засідання було призначене на 16.02.2022.

У судовому засіданні 16.02.2022 суд за згодою ОСОБА_1 допитав її як свідка про обставини її проживання та перебування за кордоном за місцем служби чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 у спірний період.

Інші свідки, викликані у цій справі, у судове засідання 16.02.2022 не прибули через хворобу та перебування за межами Тернопільської області, а тому суд, заслухавши думку учасників справи, які не заперечували проти продовження розгляду справи, продовжив розгляд справи.

У судових засіданнях представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позов та вказав, що спірну довідку можливо видати тільки у випадку надання позивачем документів, що підтверджують перетин нею державного кордону, а таких документів матеріали справи не містять. З огляду на вказане просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 16.02.2022 свідок ОСОБА_1 дала покази про те, що у зв`язку з переведенням чоловіка-військовослужбовця на роботу за кордон, змушена була звільнитися влітку 1984 року з роботи в Україні та готувалася до переїзду до Чехословаччини. Проте за кордон поїхала не відразу, бо переїзд сім`єю вимагав часу для підготовки та пересилки речей (майна). ОСОБА_1 точної дати, коли поїхала за кордон не пригадала, проте вказувала, що на новорічні свята 1985 року вже перебувала з сім`єю (чоловіком і сином) за кордоном. Була зацікавлена швидше переїхати за кордон, бо там сім`я забезпечувалася квартирою у військовому містечку, а в Україні сім`я позивачки власного житла не мала, а винаймала квартиру. Зазначила, що з серпня 1986 року почала працювати директором підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування, які обслуговували військові частини, що були за кордоном (Чехія) в межах військового містечка, про це є відповідні записи у трудовій книжці. До цього періоду записів про її перебування за кордоном немає, проте спірний період її перебування за кордоном просить відраховувати з моменту досягнення сином трьох річного 10.02.1986, до цього часу страховий стаж зарахований органами пенсійного фонду та відповідний період по 09.02.1986 (включно) не є спірним. Сім`я ОСОБА_4 повернулася з-за кордону на постійне місце проживання в Україну в грудні 1989 року, коли переводився 236 авіаційний полк, де проходив службу ОСОБА_2 , назад до попереднього місця дислокації у місто Чортків.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, допитавши позивачку як свідка, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 16.05.1982 (а.с.15). ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.10.2006 (а.с.16).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком (а.с.29, 31).

З метою переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивачка звернулася з відповідною заявою до органів Пенсійного фонду, однак у листах Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 7665/03 від 24.09.2018 та Департаменту Пенсійного фонду України №2605/М-11 від 04.12.2018 їй відмовлено у призначенні такої пенсії з огляду на відсутність необхідних 25 років страхового стажу (а.с.27-28).

25.05.2019 позивач подала заяву до Тернопільського обласного військового комісаріату (згодом реорганізовано в Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), у якій просила Тернопільський обласний військовий комісаріат звернутись з листом до органів Державної прикордонної служби України для отримання інформації щодо перетину нею кордону України з Чехією з 29.08.1984 по січень 1990 року. Такі обставини підтверджуються постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 500/376/21 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського ОТЦКСП про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (а.с.8-11).

Як встановлено судом у справі № 500/376/21 на підставі вказаної заяви Тернопільський обласний військовий комісаріат звернувся в Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із листом від 29.05.2019 №10/2/3628 про надання інформації щодо перетину кордону ОСОБА_1 у зазначений нею період. Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.06.2019 Тернопільський обласний військовий комісаріат поінформовано, що запитувана інформація не може бути надана, оскільки є конфіденційною і її поширення можливе лише за згодою особи, якої вона стосується.

У подальшому 24.07.2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Тернопільського обласного військового комісаріату з проханням надати їй довідку про перебування її чоловіка ОСОБА_2 у військових частинах Центральної групи військ, де не завжди була можливість її працевлаштування. Довідка необхідна для надання органам Пенсійного фонду для підтвердження страхового стажу.

Листом Тернопільського обласного військового комісаріату від 02.08.2019 №10/2/5214 на вказану заяву надано відповідь про те, що підстав для надання довідки немає, оскільки відсутнє підтвердження стосовно перетину кордону ОСОБА_1 та рекомендовано заявнику особисто звернутися в Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо надання їй підтвердження про перетин державного кордону.

З метою отримання інформації про перетин кордону позивачка звернулася в Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із відповідною заявою, однак листом від 07.06.2019 №184/М-7941 їй повідомлено про відсутність можливості для надання такої інформації, оскільки у базі даних відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, зберігаються протягом п`яти років (а.с.19).

У подальшому на звернення позивачки до державної установи «Урядовий контактний центр» Міністерства оборони України щодо надання довідки про проходження її чоловіком служби в Чехії у 1984-1989 роках Військовою частиною А0105 у листі від 06.03.2020 повідомлено про відсутність підстав для видачі такої довідки у зв`язку з відсутністю підтвердження про перетин державного кордону (а.с.18).

18.08.2020 представник позивачки звернувся до Тернопільського обласного військового комісаріату з приводу видачі спірної довідки. До заяви долучено копії відповідних документів (а.с.12).

У відповідь на цю заяву Тернопільський обласний військовий комісаріат у листі №10/2/5514 від 03.09.2020 повідомив, що 27.08.2020 було надіслано запит в Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації м. Подольськ для підтвердження перебування ОСОБА_2 за кордоном та вказано, що при надходження вищезазначених документів буде повторно розглянуте питання щодо видачі довідки.

Зі змісту архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації за №4/206548 від 20.10.2020 слідує, що прапорщик ОСОБА_2 проходив військову службу в 236 авіаційному полку з 19.11.1981 по 07.12.1989 на посаді старшого авіаційного механіка у військовому званні прапорщика, у тому числі з серпня 1984 по листопад 1989 у місці дислокації: аеродром ОСОБА_3 . Склад сім`ї військовослужбовця: дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_5 1983 р.н (адреса, місце проживання не вказані) (а.с.10).

Через відсутність даних про перетин кордону ОСОБА_1 , відповідач не підготував та не надав довідку встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку № 637, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, для підтвердження страхового стажу позивачки. Не погоджуючись з діями відповідача фактично щодо відмови у наданні вказаної довідки, позивачка звернулася до суду з позовом.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 500/376/21 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 про відмову в позові скасовано. Ухвалено постанову, якою зобов`язано Тернопільський ОТЦКСП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2020 про надання довідки, передбаченої додатком №4 Порядку № 637, та вжити передбачених законом заходів щодо витребування необхідних документів (для повного, обґрунтованого розгляду вказаної заяви впродовж розумного строку), за наслідками розгляду якої невідкладно прийняти відповідне рішення щодо складання запитуваної довідки, про яке невідкладно проінформувати ОСОБА_1 . У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.

14.07.2021 Тернопільським ОТЦКСП надіслано ОСОБА_1 лист про те, що для виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 500/376/21 позивачці необхідно повторно звернутися до Тернопільського ОТЦКСП з заявою та підтверджуючими документами стосовно перебування її за кордоном та неможливості працевлаштування (а.с.20).

21.07.2021 ОСОБА_1 через представника адвоката Волинця С.А. звернулася до Тернопільського ОТЦКСП з заявою у якій просила підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідку встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку № 637, щодо перебування її з 10.02.1986 по 17.08.1986, з 23.07.1989 по 31.12.1989 в місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю (а.с.21).

Додатково надала до цієї заяви реєстраційні документи на підтвердження перебування та повернення з-за кордону її та її чоловіка (а.с.22-24).

За результатами розгляду цієї заяви 30.07.2021 Тернопільським ОТЦКСП направлено ОСОБА_1 лист за №10/2/6259 про відмову в оформлені та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідки встановленого зразка, передбаченого додатком №4 Порядку № 637. Дане рішення містить посилання на абзац третій пункту 13 Порядку № 637, відповідно до якого у гарнізонах, які розташовувалися за кордонами колишнього СРСР та України довідка видається на підставі: особової справи звільненого військовослужбовця; документу про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця. З огляду на отримані матеріали по справі, встановлено відсутність документів про перетин державного кордону, обов`язковість подання яких прямо передбачена Порядком №637, для отримання відповідної довідки. У зв`язку з тим, що у заявниці відсутнє підтвердження стосовно перетину кордону, підстав для надання довідки немає (а.с.25).

Не погоджуючись з таким рішенням позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Згідно з пунктом «з» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Пункт 13 Порядку № 637 передбачає, що період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток № 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, військових навчальних закладів на підставі документів, які підтверджують зазначений період.

При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 р. з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами, за період проживання:

у гарнізонах, розташованих за кордонами колишнього СРСР та України, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця та документів про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця;

у гарнізонах, розташованих у межах колишнього СРСР, України та країн - членів Співдружності незалежних держав, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця, довідки місцевих органів влади про період фактичного проживання (реєстрації, прописки) дружини військовослужбовця у відповідній місцевості та довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю у відповідній місцевості.

Період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) після 1 січня 2004 р. з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, зараховується до страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Така редакція пункту 13 Порядку №637 почала діяти з 23.02.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №109 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 і від 16 липня 2008 р. № 654».

До цього часу, до 23.02.2019, пункт 13 Порядку №637 визначав: «Період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток № 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, військово-навчальних (навчальних) закладів, підприємств, установ і організацій в порядку, що визначається Міноборони.

При цьому для дружин військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби до 1 січня 1990 р., період проживання з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами».

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що за загальним правилом, проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які виданими командирами (начальниками) військових частин, військових навчальних закладів.

В той же час, запроваджено окрему процедуру підтвердження проживання дружини військовослужбовця у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю до 01.01.2004. Такі обставини підтверджуються довідками військових комісаріатів. При цьому, Порядок № 637 встановлює різний перелік документів, на підставі яких військовий комісаріат видає такі довідки, в залежності від місця розташування гарнізону. Так, якщо гарнізон був розташований за межами колишнього СРСР та України, то довідка видається на підставі 1) особової справи та 2) документів про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця. Якщо гарнізон був розташований у межах колишнього СРСР, України, то довідка видається на підставі 1) особової справи військовослужбовця, 2) довідки місцевих органів влади про період фактичного проживання дружини військовослужбовця у відповідній місцевості та 3) довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю.

Так як позивач просить відповідача підтвердити її проживання з чоловіком-військовослужбовцем у період 1984-1989 років на території, що знаходилась за межами України (Чехословаччина), то в такому випадку за змістом Порядку №637 від неї вимагається подання документів про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця.

Як вже зазначалося судом вимога щодо подання документів про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця для підтвердження її проживання у місцевостях, де не було можливості для працевлаштування за спеціальністю, була визначена згідно з пунктом 13 Порядку №637 з 23.02.2019.

Спірний період у цій справі з 1986 року по 1989 рік.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з послужного списку про проходження дійсної військової служби в Збройних Силах (а.с.26), прапорщик ОСОБА_2 , технік розрахунку підготовки літаків окремого штурмового авіаційного полку з 01.12.1981 по 19.01.1990 проходив військову на різних посадах службу в 236 авіаційному полку.

Зі змісту архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації за №4/206548 від 20.10.2020 слідує, що прапорщик ОСОБА_2 проходив військову службу в 236 авіаційному полку з 19.11.1981 по 07.12.1989 на посаді старшого авіаційного механіка у військовому званні прапорщика, у тому числі з серпня 1984 по листопад 1989 у місці дислокації: аеродром ОСОБА_3 . Склад сім`ї військовослужбовця: дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_5 1983 р.н (адреса, місце проживання не вказані) (а.с.24).

Вказана архівна довідка містить інформацію про проходження служби військовослужбовцем ОСОБА_2 в 236 авіаційному полку та про склад його сім`ї, однак не є документом, що свідчить про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця. З неї також не вбачається відомостей про те, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 перебувала з чоловіком у спірний період за місцем дислокації 236 авіаційного полку: аеродром Градчани, ОСОБА_6 , оскільки місце проживання членів сім`ї ОСОБА_2 у довідці не зазначене.

На підтвердження вказаної обставини представник позивача покликається на записи трудової книжки ОСОБА_1 .

Так, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 позивачка 28.08.1984 була звільнена з роботи на підставі статті 38 КЗпП УРСР за власним бажанням, у зв`язку з виїздом за місцем служби чоловіка - військовослужбовця (запис 6).

З 18.08.1986 по 22.07.1989 позивач обіймала різні посади у 386 та 391 відділеннях торгівлі військової частини, які розташовувалися на території Чехословаччини.

22.07.1989 була звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку з переведенням чоловіка в СРСР до нового місця служби (записи 7-12) (а.с.17).

Записи 7-12 трудової книжки ОСОБА_1 стосуються її роботи у період з 18.08.1986 по 22.07.1989 у 386 та 391 відділеннях торгівлі військової частини пп79410-Б. Зі слів позивачки це було підприємство роздрібної торгівлі та громадського харчування в межах військового містечка, які обслуговували військові частини, що були за кордоном ( ОСОБА_6 ).

Доказів того, коли саме до 18.08.1986 позивач виїхала за кордон до чоловіка немає, проте подальше працевлаштування за кордоном підтверджує факт виїзду ОСОБА_1 за кордон.

Надаючи покази як свідок ОСОБА_1 зазначила, що взимку вона переїхала до чоловіка у Чехословаччину, на новорічні свята у 1985 році була разом з сім`єю за кордоном.

Інших доказів на підтвердження факту перетину державного кордону позивачкою зібрати не вдалося, незважаючи на запити протягом 2019-2020 років до органів Державної прикордонної служби України та Міністерства оборони України.

Неможливість отримати інформацію про перетин кордону позивачкою пояснюється обмеженим терміном зберігання такої інформації. Так, у базі даних державної прикордонної служби відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, зберігаються протягом п`яти років (а.с.19), а тому ОСОБА_1 позбавлена будь-якої можливості здобути додаткові офіційні відомості щодо дати перетину нею державного кордону, як того вимагає відповідач для підготовки спірної довідки.

Суд звертає увагу на висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 500/376/21, про те, що виконання завдань по забезпеченню соціального і правового захисту, пенсіонерів із числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей (в тому рахунку і щодо оформлення та подання документів органам Пенсійного фонду України для призначення (перерахунку) пенсій) забезпечують обласні військові комісаріати, які знаходяться в підпорядкуванні Міністерства оборони України, яке у спірних правовідносинах є правонаступником Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР.

Такі висновки суду апеляційної інстанції зроблені на підставі того, що завданням військових комісаріатів відповідно до покладених обов`язків є, серед іншого, забезпечення соціального і правового захисту, пенсіонерів із числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей (пункт 8 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №389 від 03.06.2013 (далі - Положення № 389). Обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення забезпечують оформлення та подання документів органам Пенсійного фонду України для призначення (перерахунку) пенсій особам, звільненим з військової служби, і членам їх сімей відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також у передбачених законодавством випадках виплату грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, і сім`ям загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил (пункт 10 Положення № 389).

Відтак, саме на відповідача покладено обов`язок щодо збору, аналізу та витребування відповідної інформації необхідної для оформлення подання до органу Пенсійного фонду України відповідної довідки про період перебування позивачки, як дружини померлого військовослужбовця, на території дислокації військової частини (аеродром Градчани, Чехословаччина), у якій проходив службу чоловік позивачки у період з 1984 року по 31.12.1989 для призначення їй відповідного виду пенсії по втраті годувальника.

У зв`язку з цим судовим рішенням від 10.06.2021 у справі № 500/376/21 зобов`язано Тернопільський ОТЦКСП вжити заходів щодо повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для своєчасного і правильного вирішення питань пенсійного забезпечення позивача в тому числі і щодо витребування в установленому порядку від Міністерства оборони Російської Федерації, інших відповідних органів держаної прикордонної служби Російської Федерації та архівних установ: 1) копії особової справи військовослужбовця ОСОБА_2 ; 2) документів про перетин державного кордону ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 у період 1984-1989 років.

Судом встановлено, що копія особової справи військовослужбовця ОСОБА_2 знаходиться у відповідача і з її документів не вбачається за можливе встановити дату перетину кордону ОСОБА_1 через відсутність таких відомостей.

Як вже зазначено судом вище, інформація у Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про дату перетину кордону ОСОБА_1 відсутня, оскільки у базі даних відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, зберігаються протягом п`яти років (а.с.19).

Фактично позивачкою вжито всіх можливих дій та заходів для отримання у компетентних органів інформації про дату її виїзду за кордон.

В свою чергу відповідач вважає, що також вжив усіх можливих заходів через направлення запитів до прикордонної служби та архівної установи Міністерства оборони Російської Федерації для з`ясування відомостей про перетин кордону ОСОБА_1 відтак, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 500/376/21 додаткових запитів не направляв.

Отже, у цій справі відповідачем не заперечується фактичне перебування ОСОБА_1 за кордоном, проте відсутні документальне підтвердження дати виїзду за кордон. Обставини перетину кордону підтвердила позивачка допитана у судовому засіданні як свідок.

Разом з тим, точної дати виїзду за кордон в Чехословаччину ОСОБА_1 сказати не змогла, проте однозначно стверджувала про те, що це був початок 1985 року.

Визначаючись щодо дати, з якої можливо рахувати страховий стаж ОСОБА_1 як особи, яка перебувала разом з чоловіком військовослужбовцем за кордоном у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, суд враховує, що з інформації з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, до страхового стажу позивачці зараховано період догляду за дитиною до 3 років, а саме з 16.04.1983 по 09.02.1986 (а.с.29), до матеріалів справи долучена копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.30). Період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зарахований пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 , а з 18.08.1986 по 22.07.1989 позивачка була працевлаштована відповідно до записів трудової книжки. Оскільки спірним залишається період з 10.02.1986 по 17.08.1986, то саме з цієї дати суд вважає за можливе визначити початок періоду перебування за кордоном ОСОБА_1 у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, і до дати її фактичного працевлаштування, тобто по 17.08.1986.

Щодо періоду перебування ОСОБА_1 з 23.07.1989 по 07.12.1989 у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, то судом встановлено, що 22.07.1989 позивачка була звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку з переведенням чоловіка в СРСР до нового місця служби (запис 12 трудової книжки) (а.с.17). При цьому в архівній довідці Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації за №4/206548 від 20.10.2020 вказано, що прапорщик ОСОБА_2 проходив військову службу в 236 авіаційному полку з 19.11.1981 по 07.12.1989 (наказ №256 від 04.11.1989 у урахуванням наданої відпустки) на посаді старшого авіаційного механіка у військовому званні прапорщика, а тому суд вважає, за можливе визначити період перебування за кордоном ОСОБА_1 у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, також з 23.07.1989 по 07.12.1989, як просить позивачка в уточненій позовній вимозі.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю шляхом ухвалення рішення про визнання рішення відповідача, оформленого листом №10/2/6259 від 30.07.2021, щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідки встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку № 637, протиправним та зобов`язання Тернопільський ОТЦКСП підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідку встановленого зразка, щодо перебування позивачки з 10.02.1986 по 17.08.1986, з 23.07.1989 по 07.12.1989 у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дій. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачці слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції №58681235 від 11.10.2021 (а.с.39).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформлене листом №10/2/6259 від 30.07.2021, щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідки встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.

Зобов`язати Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідку встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, щодо перебування ОСОБА_1 з 10.02.1986 по 17.08.1986, з 23.07.1989 по 07.12.1989 в місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Чортківським РВ УМВС України в Тернопільській області 12 вересня 2006 року).

Відповідач: Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вулиця Січових Стрільців, 2, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 07704709).

Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.