Рішення № 103453599, 21.02.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року Справа №480/3423/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3423/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.10.2020 року № 1800-0302- 8/52730 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за його заявою від 19.10.2020 року;

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 19.10.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням від 20.10.2020 відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 26 років (наявний стаж 24 роки 11 місяців 6 днів).

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки згідно записів в трудовій книжці на момент його звернення із заявою про призначення пенсії йому виповнилося 61 рік та, як стверджує позивач, він мав страховий стаж 26 років 10 місяців 20 днів.

Відтак відмова ГУ ПФУ в Сумській області в призначенні позивачу пенсії за віком, на думку позивача, є цілком необґрунтованою та такою, що порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, обґрунтовуючи тим, що за період роботи позивача, з 28.06.1988 по 05.07.1990 (що зазначений у графі 22-23 трудової книжки позивача) наявне виправлення у даті про звільнення з роботи. А тому, як вказує відповідач, для точного зарахування стажу, згідно вимог законодавства має надаватися уточнююча довідка. Проте при повторній подачі заяви про призначення пенсії за вказаний період роботи такої довідки позивачем не було надано. А тому, за висновками відповідача, період роботи з 28.06.1988 по 05.07.1990 не підлягає зарахуванню головним управлінням. Таким чином, відмова головного управління у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є правомірною та такою, що відповідає чинному законодавству, так як у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії.

На виконання вимог ухвали суду від 23.11.2021 про витребування доказів на підтвердження стажу роботи з 28.06.1988 по 05.07.1990, представником позивача до суду надано довідку архівного відділу Сумської міської ради від 28.12.2021 №3136, в якій зазначено, що документи з кадрових питань (особового складу) будівельно-монтажного управління «Хіммашбуд» тресту «Сумихіммашбуд» м. Суми на зберігання до архівного відділу Сумської міської ради не надходили, тому підтвердити стаж роботи заявника та заробітну плату на цьому підприємстві архівний відділу не має можливості.

Крім того, представником позивача до суду надано письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Запис щодо роботи позивача будівельно-монтажного управління «Хіммашбуд» тресту «Сумхіммашбуд» міститься на аркуші 15 трудової книжки ОСОБА_2 . Записи про прийняття на роботу та звільнення з неї внесені на підставі відповідних наказів по підприємству, підписані інспектором відділу кадрів та скріплені печаткою. Підстава внесення запису про звільнення позивача з вказаного підприємства - наказ № 78 від 06.07.1990 року. Запис під номером 23 про звільнення Позивача за власним бажанням має дату 06.07.1990 року. При цьому цифра «6» має певні недоліки виконання, однак на думку представника позивача цілком очевидно, що з будь-якою іншою цифрою її не можна сплутати. Неохайність ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

19.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 31, 33).

Рішенням від 20.10.2020 №902/1 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років (наявний стаж 24 роки 11 місяців 6 днів) (а.с.35).

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.10.2020 №1800-0302-8/52730 (а.с.5).

Вважаючи дану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

При цьому судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 28.06.1988 по 05.07.1990, оскільки у графі 2 трудової книжки позивача наявне виправлення у даті звільнення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(далі - Закон №1058) розроблений відповідно доКонституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цимЗаконом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першоїстатті 9 Закону № 1058-ІVвизначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За правилами частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі Закон №1788) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Як передбачено пунктом 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

На момент внесення записів за період з 28.06.1988 по 05.07.1990 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі-Інструкція №162).

Відповідно до підпункту 2.26 пункту 2Інструкції № 162запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - підстава звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1.Інструкції № 162трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2.Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3.Інструкції № 162усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується « 1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; « 05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5.Інструкції № 162).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13.Інструкції № 162у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.26.Інструкції № 162запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 -причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній робочий день.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1.Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як встановлено судом, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з не зарахуванням органом пенсійного фонду до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 28.06.1988 по 05.07.1990 згідно записів у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Як вбачається із записів №22-23 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 28.06.1988 прийнято в будівельно-монтажне управління «Хіммашбуд» тресту «Сумхіммашбуд» по спеціальності «плотник-бетонщик 2-го розряда» згідно наказу №81-к від 28.06.1988 та 06.07.1990 звільнено по ст. 38 КЗпП УССР, згідно наказу №78 від 06.07.1990.

Разом з тим, судом під час дослідження засвідченої копії трудової книжки позивача виявлено, що в записі 23 графи 2 цифра «6» (в даті звільнення - 06.07.1990) має певні недоліки. Проте слід зазначити, що вказана цифра повністю читаєма. Крім того, дата звільнення «06.07.1990» підтверджується записом у графі 4, в якій вказані реквізити наказу про звільнення, а саме від 06.07.1990.

При цьому, слід зазначити, що відповідач у відзиві (а.с.22) "читає" вказану виправлену цифру у трудовій книжці, як дату звільнення «05.07.1990». Однак суд вважає таку позицію відповідача безпідставною та недоречною, оскільки Наказ про звільнення датований 06.07.1990р., отже твердження відповідача про те, що позивача було звільнено саме 05.07.1990р. є необґрунтованим.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Так, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Така правова позиція Верховного Суду відповідно до вимог частини п`ятоїстатті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також суд звертає увагу, що позивач звертався до архівних установ щодо отримання інформації для підтвердження його роботи за спірний період. Однак, листом від 28.12.2021 №3136 архівний відділ Сумської міської ради повідомив позивача, що документи з кадрових питань (особового складу) будівельно-монтажного управління «Хіммашбуд» тресту «Сумихіммашбуд» м. Суми на зберігання до архівного відділу Сумської міської ради не надходили, тому підтвердити стаж роботи заявника та заробітну плату на цьому підприємстві архівний відділу не має можливості.

Таким чином, позивачем вживалися заходи для підтвердження спірного періоду роботи додатковими документами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що стаж роботи позивача з 28.06.1988 по 06.07.1990 у будівельно-монтажному управлінні «Хіммашбуд» тресту «Сумихіммашбуд», підтверджується відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цих періодів роботи до загального страхового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем повністю вказаних періодів до загального страхового стажу позивача є протиправним.

Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.

У відповідності до частини другоїстатті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, згідно з ч. 2ст. 9 КАС Українисуд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.10.2020 року № 1800-0302-8/52730 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за його заявою від 19.10.2020 року. Натомість в матеріалах справи міститься рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №902/1 від 20.10.2020, яким і відбулося порушення права позивача на призначення пенсії за віком, а листом від 21.10.2020 №1800-0302-8/52730 відповідач лише повідомив про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії, що у розумінні чинного законодавства не є рішенням органів владних повноважень, не тягне для позивача жодних наслідків, а лише інформує про прийняте рішення, а відтак в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з цим враховуючи те, що протиправні дії відповідача відображені у прийнятому рішенні №902/1 від 20.10.2020, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №902/1 від 20.10.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами).

Також з огляду на те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 28.06.1988 по 06.07.1990 у будівельно-монтажному управлінні «Хіммашбуд» тресту «Сумихіммашбуд» при розгляді заяви про призначення пенсії за віком, суд, з урахуванням повноважень ч. 2ст. 9 КАС України, вважає за можливе вийти за межі позовних та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 28.06.1988 по 06.07.1990 у будівельно-монтажному управлінні «Хіммашбуд» тресту «Сумихіммашбуд».

Водночас, що стосується позовних вимог в частині зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 19.10.2020 року, суд виходить з того, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду - ГУ ПФУ в Сумській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, вимоги позивача в зазначеній частині суд залишає без задоволення.

Водночас суд, з метою ефективного поновлення прав позивача, вважає за необхідне, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2020 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №902/1 від 20.10.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами).

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період його роботи з 28.06.1988 по 06.07.1990 у будівельно-монтажному управлінні «Хіммашбуд» тресту «Сумихіммашбуд».

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 19.10.2020 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець