Рішення № 103452969, 04.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/15135/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування Рішення відділу з питань перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №163750006949 від 23.10.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до закону України "Про державну службу" та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області перевести ОСОБА_1 з 19.10.2021 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням стажу державної служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби від 12.10.2021 №211/10/16-31-10-02-12 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 112.10.2021 №210/10/16-31-10-02-12.

Підставою позову зазначено про порушення права позивача на отримання пенсії внаслідок відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у переведенні на пенсію за віком відповідно до закону України "Про державну службу".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). витребувано докази.

10 грудня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив, у якому представник відповідача зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працював в Держінспекції з контролю за цінами з 15.10.1991 по 31.10.1995 на посадах державного інспектора та головного інспектора та в органах податкової служби з 01.11.1995 по 11.09.2019 на посадах головного державного податкового ревізора-інспектора, головного державного податкового інспектора, начальника відділу, заступника начальника управління, начальника управління, завідувача сектору. Періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. За час роботи в Держінспекцій з контролю за цінами та податкових органах ОСОБА_1 з 01.06.1992 присвоєно персональне звання радник цінової служби 111 рангу, з 05.05.1996 спеціальне звання радник податкової служби 11 рангу, з 18.12.1998 персональне звання радник податкової служби І рангу, з 27.12.2013 радник податкової та митної служби І рангу, зазначений період не відноситься до відповідних посад державної служби та не зараховується до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за Законом №889, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

20 грудня 201 року від Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області надійшов відзив, у якому представник відповідача зазначає, що оскільки за час роботи позивача в Держінспекції контролю за цінами та податкових органах з 19.06.1992 присвоєне персональне звання - радник цінової служби ІІІ рангу, а з 05.05.1996 спеціальне звання радник податкової служби ІІ рангу, з 18.12.1998 персональне звання радник податкової служби І рангу, з 27.12.2013 радник податкової та митної служби І рангу, зазначений період не відноситься до відповідних посад державної служби та не зараховується до стажу державної служби, а отже не має права на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу».

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

19.10.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

До зави позивачем додано: довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.10.2021 №210/10/16-31-10-02-12; довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії від 12.10.2021 №211/10/16-31-10-02-12 видану Головним

За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Луганській області прийнято рішення від 23.10.2021 №163750006949, яким відмовлено у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування підстави відмови у даному рішенні зазначено, що аналіз наданих документів та документів пенсійної справи показав, що за час роботи в Держінспенції з контролю за цінами та податкових органах ОСОБА_1 з 01.06.1992 присвоєно персональне звання радник цінової служби ІІІ рангу, з 05.05.1996 спеціальне звання радник податкової служби ІІ рангу, з 18.12.1998 персональне звання радник податкової служби І рангу, з 27.12.2013 радник податкової та митної служби І рангу, зазначений період не відноситься до відповідних посад державної служби та не зараховується до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за Законом №889.

Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 23.10.2021 №163750006949, позивач звернувся до суду цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює особливості призначення пенсії державним службовцям, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01.05.2016 (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01.05.2016), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для отримання права на пенсію державного службовця особами, які станом на 01.05.2016 мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державної служби, та особами, які станом на 01.05.2016 мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01.05.2016, є досягнення пенсійного віку, зокрема, чоловіками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Наведені висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.

Як встановлено судом, та вбачається з оскаржуваного рішення, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 37 Закону №3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно приписів пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинного до 19.11.2012) правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Статтею 344 Податкового кодексу України визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін відповідно до Закону України "Про державну службу".

На роботу до контролюючих органів не можуть бути прийняті особи, стосовно яких встановлено обмеження законами України "Про державну службу".

Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Податковим кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно записів у трудові книжці серії НОМЕР_1 , виданої 21.08.1978 працював:

- 15.10.1991 по 31.10.1995 на посадах державного інспектора та головного інспектора Держінспекції з контролю за цінами;

19.06.1992 присвоєно спеціальне звання радник цінової служби ІІІ рангу.

- з 01.11.1995 по 26.11.1996 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу

контролю законності валютних операцій в Державній податковій інспекції у Полтавській області

При цьому, 05.05.1996 позивачеві присвоєно спеціальне звання радник податкової служби ІІ рангу (наказ №38-0 від 19.04.1996) та прийнято присягу державного службовця.

- з 26.11.1996 по 06.05.1997 головний державний податковий інспектор відділу економічного аналізу

Державної податкової адміністрації у Полтавській області;

- з 06.05.1997 по 01.03.1999 головний державний податковий інспектор відділу контролю за роботою ДПА Державної податкової адміністрації у Полтавській області;

18.12.1998 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби І рангу (наказ №134-о від 22.12.1998).

- з 01.03.1999 по 03.04.2000 начальник відділу валютного контролю управління валютного контролю Державної податкової адміністрації у Полтавській області;

- з 03.04.2000 по 01.09.2003 начальник відділу організації, роботи ДПА та роботи ДПІ організаційно-розпорядчого управління Державної податкової адміністрації у Полтавській області;

- 01.09.2003 по 10.10.2005 заступник начальника управління - начальник відділу організації моніторингу роботи органів ДПС управління організаційно-розпорядчої роботи Державної податкової адміністрації у Полтавській області;

- 10.10.2005 по 15.09.2006 начальник управління контрольно-перевірочної роботи Державної податкової адміністрації у Полтавській області;

- 15.09.2006 по 21.02.2007 завідувач сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Державної податкової адміністрації у Полтавській області;

- з 21.02.2007 по 31.01.2012 начальник відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Державної податкової адміністрації у Полтавській області;

- 31.01.2012 по 22.05.2013 начальник відділу організації перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю Державної податкової служби у Полтавській області;

- з 22.05.2013 по 03.03.2013 завідувач сектору організації перевірок банківських і небанківських фінансових установ управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Полтавській області;

ОСОБА_1 був присвоєний 9 ранг державного службовця (наказ від 22.05.2013 №3-о) спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу (наказ від 27.12.2013 №432-о).

- з 03.03.2013 по 10.11.2015 завідувач сектору аудиту фінансових установ та валютного контролю

управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Полтавській області;

- з 10.11.2015 по 17.02.2016 заступник начальника відділу валютого контролю Головного управління ДФС у Полтавській області;

- з 17.02.2016 по 11.09.2019 заступник начальника відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту Головного управління ДФС у Полтавській області.

ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу валютного контролю управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Полтавській області 11 вересня 2019 року.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області видано ОСОБА_1 довідку від 11.10.2021 №112/16-31-11-27 про те, що ОСОБА_1 27.12.2013 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної служби І рангу» згідно з наказом Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27.12.2013 №232-о «Про присвоєння спеціальних звань», стаж державної служби ОСОБА_2 на дату звільнення, 11 вересня 2019 року, склав 29 років 11 місяців 08 днів.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (надалі - Постанова №306), якою затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Пунктом 3 зазначеної Постанови №306 зазначено, що співвідношення між рангами державних службовців та рангами посадових осіб місцевого самоврядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку - податкових органів, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Додатком 6 до цієї Постанови №306 встановлені співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів.

Отже, як встановлено в ході розгляду справи: 05.05.1996 позивачем прийнята присяга державного службовця та присвоєно спеціальне звання радник податкової служби ІІ рангу; 18.12.1998 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби І рангу; 22.05.2013 присвоєний 9 ранг державного службовця, 27.12.2013 №432-о присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу.

Згідно статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, на момент звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" позивач мав стаж державної служби 29 роки 11 місяці 08 дні, а тому твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу для призначення пенсії за віком згідно з Законом України "Про державну службу" є безпідставними.

Зі змісту оскаржуваного рішення та відзиву на позовну заяву вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" є недостатність стажу державної служби, а саме, не зарахування до державної служби періодів роботи позивача з 19.06.1992 по 11.09.2019, оскільки в цей період ОСОБА_1 були присвоєні персональні звання.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII (у редакції, що діяла з 01.02.1994) Державна податкова служба складається з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

За визначенням статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII (у редакції, що діяла з 14.02.1998) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII (у редакції, що діяла з 01.01.2011) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 05.07.2012 №5083-VI, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі "Статтею 344. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби 344.1. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України "Про державну службу".".

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що у порушення наведених вище норм права, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період з 19.06.1992 по 11.09.2019 на посадах державної податкової служби, в той час коли, відповідно до довідки Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.10.2021 №112/16-31-11-27 та трудової книжки, стаж державної служби склав 29 років 11 місяців 08 днів ( період з 15.10.1991 по 11.09.2019)

При цьому, стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 складав більше 20 років.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 23.10.2021 №1637500069049, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу", прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки під час розгляду справи встановлено наявність у позивача права на переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця, проте, обрахунок розміру пенсії за віком згідно з Законом України "Про державну службу" відповідачем не проведений, зважаючи на те, що відповідно до частини третьої статті 45 Закон №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного суду України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" відповідно до статті 37 Закону "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами першою, другою та третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До позовної заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1051067, виданий ОСОБА_3 на представлення інтересів ОСОБА_1 в Полтавському окружному адміністративному суді, та попередній розрахунок судових витрат від10.11.2021, підписаний адвокатом Фесенко Ю.О.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Однак, позивачем не надано до суду договору на надання правничої (правової) допомоги із зазначенням умов оплати послуг адвоката, не зазначено причин неможливості надання договору до суду, а наданий до суду попередній розрахунок від 10.11.2021, у якому зазначено вартість робіт на загальну суму 4000 грн., підписаний виключно адвокатом Фесенко Ю.О., не містить відомостей про узгодження вказаних у ньому сум та видів робіт із позивачем.

У попередній розрахунок включено витрати по участі адвоката у судових засіданнях 300 грн. за одне засідання, однак жодного засіданні по справі не відбулося, також до витрат включена підготовка відповіді на відзив на позовну заяву 1000 грн, проте відповідь на відзив до суду не надходила.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, належним доказом на підтвердження факту здійснення господарської операції щодо надання послуг (виконання) робіт є первинний документ бухгалтерського обліку, зокрема, акт виконаних робіт (наданих послуг), вимоги до обов`язкових реквізитів якого встановлені частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, позивачем не надано до суду акту виконаних робіт (наданих послуг), а також розрахункових документів, на підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., як не вказано і причин неможливості надання до суду таких документів на час розгляду справи.

За наведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 10.11.2021. Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 132, 134, 139, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області ( вул. Шевченка, буд.9, м. Сєвєродонецьк, 93404, код ЄРДПОУ 21782461 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №163750006949 від 23.10.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2021 щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" відповідно до статті 37 Закону "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко