Рішення № 103452739, 21.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/9402/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради щодо відмови позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради повторно розглянути заяву позивача про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видачу відповідного посвідчення та нагрудного знаку.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України, потім в Національній поліції України. Повідомив, що під час виконання службових обов`язків отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого був визнаний непридатним до служби в органах поліції. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією встановлена ІІ група інвалідності з 04.03.2021, причина інвалідності: травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків. У зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, яка настала у період виконання службових обов`язків, вважає, що набув статусу особи з інвалідності внаслідок війни. Позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу особи з інвалідності внаслідок війни та видачі безстрокового посвідчення. Однак, відповідач повідомив про відсутність підстав для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

15.09.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на правомірність своєї відмови. Стверджував, що позивач не набув законодавчо встановленого права на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Розгляд цієї справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив з 26.01.2004 по 06.11.2015 службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 15.01.2016 - в Національній поліції, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

Відповідно до акта №60 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженого начальником Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області 12.10.2012, та акта розслідування нещасного випадку від 12.10.2012 ОСОБА_1 11.04.2012 о 10 год 30 хв в робочий час при виконанні службових обов`язків під час навчань на військовому аеродромі, проводячи маневри, отримав травму 1-го пальця правої кисті, що призвела до часткової ампутації нігтьової пластини.

Згідно з довідкою УМВС України в Полтавській області №5/5-24 від 11.12.2013 розслідування нещасного випадку, який стався 11.04.2012 з ОСОБА_1 , проведено та встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до довідок про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №1/16961 від 17.11.2014 та №1/12649 від 26.07.2015 ОСОБА_1 у періоди з 15.10.2014 по 17.11.2014 та з 25.06.2015 по 26.07.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в місті Костянтинівка Донецької області.

Згідно з актом №5 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим т.в.о командира БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області 18.12.2020 та акта розслідування нещасного випадку від 18.12.2020 ОСОБА_1 18.11.2015, перебуваючи на робочому місці, двічі втратив свідомість у зв`язку з судомним нападом та внаслідок падіння отримав ЗЧМТ, струс головного мозку та встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №703729 від 12.05.2020 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності (повторний огляд) з 12.05.2020 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до постанови №6 медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" від 17.02.2021 захворювання (травми) колишнього співробітника ОСОБА_1 "наслідки органічного ураження центральної нервової системи з розсіяною органічною симптоматикою, синдромом вегетативної дисфункції за змішаним типом, лікворно-венозною дистензією, цефалгічним синдромом, епісиндромом у вигляді генералізованих судомних епінападів (18.11.2015 два напади), … закрита черепно-мозкова травма (18.11.2015, … ТРАВМА, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків; забійна рана 1-го пальця правої кисті, часткова ампутація нігтьової пластини (11.04.2012), ТРАВМИ, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків; хронічна виразкова хвороба 12-ти палої кишки … ускладнена кровотечею 24.11.2014 … ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції".

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №095807 від 16.03.2021 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності (повторний огляд) з 04.03.2021 внаслідок травми, так, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради із заявою від 19.03.2021, у якій просив надати йому статус та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з 04.03.2021 до 01.06.2023 внаслідок травми, так, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

На проведеному засіданні 24.03.2021 робочою групою щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи по заяві ОСОБА_1 прийнято рішення відмовити у наданні статусу згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Розпорядженням Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №12 від 24.03.2021 відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи згідно з чинним законодавством.

Листом Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №05-46/2373 від 26.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи. Зазначено, зокрема, підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 вказаного Закону є довідки МСЕК, які підтверджують факт встановлення особам начальницького і рядового складу (визначених у цьому пункті органів) інвалідності, пов`язаної з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. За інформацією Національної поліції (лист №5007/01/12-2020 від 22.04.2020) законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції, узагальнюючого поняття - особи начальницького і рядового складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. ОСОБА_1 проходив службу з 26.01.2004 по 06.11.2015 в Управлінні МВС України в Полтавській області та з 07.11.2015 по 15.01.2016 - в Національній поліції України. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни він не має.

Наведені обставини встановлені в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №440/4167/21 (набрало законної сили 30.06.2021), у силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №440/4167/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.03.2021 (вх.№12 від 19.03.2021). Зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2021 (вх.№12 від 19.03.2021) про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи та видачу відповідного посвідчення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення відповідач повторно розглянув заяву позивача, проте, листом Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №05-46/5659 від 06.07.2021 повідомило ОСОБА_1 про відмову у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи.

Позивач, вважаючи таку відмову Управління соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закон №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за №83/7404, затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (надалі - Порядок №1346).

Згідно з пунктами 3.9, 3.10 Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час, зокрема: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху.

Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

Право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно із пунктом 2 частини другої статті 7 Закон №3551-XII законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №21-45а14.

У цій справі, відмовляючи позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідач виходив з того, що положення пункту 2 частини другої статті 7 Закон №3551-XII не поширюються на осіб, які проходили службу у Національній поліції.

Однак, відповідач не врахував, що позивач у період з 26.01.2004 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 15.01.2016 - в Національній поліції України, водночас, нещасний випадок, внаслідок якого ним отримано травму, що зумовила настання інвалідності, з ним трапився 11.04.2012 - у період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, у матеріалах справи наявна копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії від 15.03.2018, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 05.03.2018 внаслідок травми, так, пов`язаної з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ.

Отримана позивачем травма пов`язана з виконанням ним службових обов`язків особи рядового/начальницького складу органів внутрішніх справ (МВС України) та зумовила настання інвалідності, що підтверджено залученими до матеріалів справи матеріалами службового розслідування та довідками про встановлення групи інвалідності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ поширюються на позивача, як на особу рядового/начальницького складу органів внутрішніх справ (МВС України).

Факт звільнення позивача зі служби в поліції через хворобу не впливає на обставини визнання за ним права на набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки визначальним у спірних відносинах є момент отримання травми (поранення, контузії) та її зв`язок з виконанням службових обов`язків.

На цій підставі, дії відповідача щодо відмови у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни належить визнати протиправними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому статусу статус особи з інвалідністю внаслідок війни, з урахуванням висновків суду.

Щодо надання посвідчення та нагрудного знаку суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на надання йому статусу статус особи з інвалідністю внаслідок війни, заява позивача по суті не розглядалась, а висновок про відсутність підстав для її задоволення відповідачем зроблений з огляду на помилкове розуміння норм чинного законодавства, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду угоду про надання адвокатських послуг від 20.07.2021, рахунок, акт виконаних робіт, ордер на надання правничої допомоги.

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує такі обставини.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 1000,00 грн.

Позивач інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради (вул. Ст. Халтуріна, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 03195240) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити чатково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2021 про надання статусу статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистом", з урахуванням висновків суду.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (вул. Ст.Халтуріна, буд.13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 03195240) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна