Рішення № 103452296, 21.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27071/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження,за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А0666 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Військової частини А0666 про:

визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0666, яка полягає у не здійснені нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 15 січня 2016 року по 05 листопада 2021 року;

зобов`язання Військової частини А0666 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 15 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 15.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року;

зобов`язання Військової частини А0666 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 листопада 2021 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначила, що у період проходження військової служби у Військовій частини А0666 нарахування грошового забезпечення здійснювалося позивачеві не у повному обсязі, зокрема, у період з 15.01.2016 року по 05.11.2018 року, не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

ОСОБА_1 наголошувала, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення її прав.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений судом строк відповідачем надано відзив (вх.№ЕП/3435/22 від 01.02.2022р.) на позовну заяву (а.с.28-30).

Відзив обґрунтований наступним.

Військовою частиною А0666 вказувалося, що у межах фінансового ресурсу, можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року – лютому 2018 року, у Міністерства оборони України – не було.

Крім того, визначення базового місяця для розрахунку індексації відноситься до дискреційних повноважень військової частини та для позивача він не може бути визначений, як січень 2008 року, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Станом на 21 лютого 2022 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом командира Військової частини А0666 (по стройовій частині) №293 від 05.11.2021 року, старшого солдата ОСОБА_1 , механіка -радіотелефоніста відділення управління штабу батальйону взводу зв`язку 2 механізованого батальйону, звільнену наказом командира Військової частини А0666 (по особовому складу) №184-РС від 29 жовтня 2021 року з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу (а.с.16).

05.12.2021 року, ОСОБА_1 , через свого представника звернулась до Військової частини А0666 з запитом, зокрема, щодо нарахування та сплати індексації грошового забезпечення у період з 15.01.2016 року по 05.11.2021 року (а.с.13).

Адвокатський запит від 05.12.2021 року отримано Військовою частиною А0666 10.12.2021 року, проте, у встановлений законом строк відповідь від військової частини не надійшла (а.с.14-15).

Вважаючи бездіяльність військової частини щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.01.2016 року по 05.11.2021 року протиправною, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі – Закон №2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 року (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина 2 статті 5 Закону №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону №1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі – Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України №491-IV від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, з аналізу наведених положень законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Однак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 - не нараховувалася та не виплачувалась (а.с.31).

У свою чергу, суд наголошує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року, відповідно до Закону №1282-XII та Порядку №1078, як однієї з основних державних гарантій щодо оплати праці.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові по справі №825/874/17 від 12.12.2018 року.

У свою чергу, стосовно позовних вимог у частині застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року - січня 2008 року, суд зазначає наступне.

На момент початку невиплати позивачу індексації грошового забезпечення (січень 2016 року), пункт 5 Порядку №1078 передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем на момент розгляду даної справи не здійснено відповідного розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача, у тому числі і встановлення базового місяця для її здійснення.

Саме у процесі виконання рішення суду у порядку встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

За таких умов відсутні підстави вважати, що відбулося порушення прав позивача щодо застосування відповідачем базового місяця, який на думку позивача не повинен застосовуватись.

Окрім того, виходячи з положень статті 5 КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

Оскільки виплату та розрахунок індексації відповідачем проведено не було, тому в даному випадку, право позивача щодо застосування певного базового місяця, з яким він не погоджується, не є порушеним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року по справі №240/11882/19.

Суд наголошує, що наділений лише повноваженнями перевірити правильність розрахунку індексації у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Проте, у даній справі таке нарахування відповідачем здійснено ще не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що повноваження щодо обрахунку індексації, у тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» є передчасним.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Військової частини А0666 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 листопада 2021 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає наступне.

30.08.2017 року, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704).

Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміри посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, враховуючи підвищення посадових окладів військовослужбовців з березня 2018 року у зв`язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року, у контексті застосування у спірних правовідносинах норм абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078, є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем).

У свою чергу, відповідно до офіційних даних, розміщених на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2018 року становив 100,8 %, у травні 2018 року 100,0 %, у червні 2018 року 100,0 %, у липні 2018 року 99,3 %, у серпні 2018 року 100,0 %, у вересні 2018 року 101,9 %, у жовтні 2018 року 101,7 %.

Лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції у розмірі 103 % (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % * 99,3 % * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100).

При цьому, індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, а тому право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців, з урахуванням базового місяця березень 2018 року, виникло лише у грудні 2018 року.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачеві нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення з грудня 2018 року по листопад 2021 року, а тому, доводи позивача про невиплату їй індексації грошового забезпечення за період з 15 січня 2016 року по 05 листопада 2021 року, спростовуються матеріалами справи (а.с.32-35).

Крім того, суд зауважує, що відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078, обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

У даному випадку, у суду відсутні підстави вважати, що нарахування та виплата позивачеві індексації грошового забезпечення з березня 2018 року здійснювалась військовою частиною з порушенням норм чинного законодавства.

Під час звернення до суду з позовною завою, ОСОБА_1 вказувалось на повну не виплату індексації грошового забезпечення за період з 15 січня 2016 року по 05 листопада 2021 року (а.с.2) та не обґрунтовувалось, у чому полягає її порушене право щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 листопада 2021 року.

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0666 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року включно та зобов`язати Військову частину А0666 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року, включно.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення у період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року, включно.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А0666 (67570, с. Чорноморське, код ЄДРПОУ 07805221) про визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0666, яка полягає у не здійснені нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 15 січня 2016 року по 05 листопада 2021 року; зобов`язання Військової частини А0666 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 15 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 15.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року; зобов`язання Військової частини А0666 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 листопада 2021 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року – задовольнити частково.

Бездіяльність Військової частини А0666 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року включно – визнати протиправною.

Зобов`язати Військову частину А0666 (код ЄДРПОУ 07805221) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 15.01.2016 року по 28.02.2018 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Ярослава БАЛАН