Рішення № 103452147, 18.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 р. Справа № 400/1246/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (даті також відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.08.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити мені пенсію за віком з 07.08.2019 року із застосуванням актуальної середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та, відповідно, виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона звернулась до відповідача із заявою про отримання пенсії за віком та виплатити на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій. Відповідач відмовив, оскільки він здійснює переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, а оскільки було призначено пенсію за вислугу років, то підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відсутні.

Ухвалою від 25.03.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачу здійснено переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, а оскільки було призначено пенсію за вислугу років, а отже підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відсутні.

Ухвалою від 26.10.2020 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/3360/20.

Ухвалою від 20.12.2021 року суд поновив провадження у справі.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

15.07.2010 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788).

23.07.2010 року позивач надала відповідачу заяву про припинення виплати пенсії у зв`язку з її працевлаштуванням з 21.07.2010 року.

31.07.2010 року відповідач протоколом № 528222 призначив позивачу пенсію.

Після працевлаштування виплату пенсії позивачу припинено.

За період з 15.07.2010 року по 21.07.2010 року позивачу було виплачено пенсію у вересні 2010 року в сумі 259,95 грн.

22.10.2019 року позивач звернулась до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 04.12.2019 року ГУ ПФУ повідомлено про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки їй до виходу на пенсії за віком була призначена пенсія за вислугу років.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 2 Закону № 1788 за цим законом призначалися наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 року Закон № 1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Згідно положень ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 було визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частинами 1 і 2 ст. 43 Закону № 1058 (в редакції діючій з 01.01.2004 року до теперішнього часу) передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», який набрав чинності 13.12.2005 року, внесено зміни до пункту 15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, доповнено його абзацами другим і третім такого змісту: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Погашення заборгованості зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону».

На теперішній час діє редакція п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Отже, з часу набрання чинності Законом № 1058 більшість положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність, у зв`язку з чим державні пенсії, у тому числі і пенсії по інвалідності, пенсії за віком, призначаються на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і на підставі цього ж Закону здійснюється перерахунок цих пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені ст. 9 Закону № 1058 або положеннями Закону № 1788.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 з 1984 року по 2010 рік працювала на посаді лікаря-експерта в Обласному центрі медико-соціальної експертизи Управління охорони здоров`я Миколаївської облдержадміністрації.

30.06.2010 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи відповідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

15.07.2010 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788.

21.07.2010 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду лікаря-нервопатолога до Обласного центру медико-соціальної експертизи Управління охорони здоров`я Миколаївської облдержадміністрації.

23.07.2010 року позивач звернулася до відповідача із заявою про припинення виплати пенсії у зв`язку з її працевлаштуванням з 21.07.2010 року.

31.07.2010 року пенсійний орган протоколом № 528222 призначив позивачу пенсію за вислугу років.

Після працевлаштування виплату пенсії позивачці припинено.

За період з 15.07.2010 року по 21.07.2010 року позивачці було виплачено пенсію у вересні 2010 року в сумі 259,95 грн. (а.с. 54).

22.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії.

Рішенням від 28.10.2019 року № 948030165423 ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону № 1058.

Отже, в даному випадку має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення нового виду пенсії, оскільки державні пенсії по інвалідності, за віком, які раніше призначалися за Законом № 1788 і державні пенсії по інвалідності, за віком, які призначаються з 01.01.2004 року на підставі Закону № 1058 є одними і тими ж видами пенсійного забезпечення (фактично лише змінено Закон, який регламентує призначення таких пенсій), і з 01.01.2004 року формула для обчислення цих видів пенсій єдина, і визначена Законом № 1058.

Посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України № 512/4655/17 від 15.03.2018 року, є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі було переведення з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, на пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тоді як предметом спору у справі що розглядається є переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, що фактично є переведення з одного виду пенсії на інший за Законом № 1058.

Щодо вимог позивача про виплату грошової допомоги суд зазначає наступне:

Згідно п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» «ж» ст. 55 Закону № 1788, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 (далі Порядок № 1191).

Пунктом 2 Порядку № 1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.

Позивачу з 15.07.2010 року було призначено пенсію за вислугу років, а рішенням від 28.10.2019 року № 948030165423 було переведено на пенсію за віком.

Відмовляючи позивачці в виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідач зазначив, що оскільки позивачу з 15.07.2010 року було призначено пенсію за вислугу років, то підстави для виплати грошової допомоги відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 15.07.2010 року було призначено пенсії за вислугу років, та виплачено пенсію у сумі 259,95 грн. Враховуючи викладене, підстави для виплати грошової допомоги відсутні.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.08.2019 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити мені пенсію за віком з 07.08.2019 року із застосуванням актуальної середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та, відповідно, виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.02.2022 року.

Суддя О.В. Малих