Рішення № 103452034, 21.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 р. № 400/7182/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Військової частини А2709, вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55212,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Військової частини А2709 про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.08.2018 та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.07.2018 року; зобов`язання провести нарахування та виплату середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.08.2018 та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.07.2018 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні. Тому повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження до виплати належних при звільненні сум. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17, від 10.04.2019 по справі № 823/1919/16.

Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Позивач проходив військову службу у Військовій частині А2709.

ОСОБА_1 у період з 24.06.2005 року по 18.07.2018 року проходив військову службу у військовій частині А2709 та перебував на грошовому забезпеченні відповідача.

Наказом командира військової частини А2709 (по стройовій частині) від 18.07.2018 № 164 позивача з 18.07.2018 виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 по справі № 400/1930/21 позов ОСОБА_1 до військової частини А2709 задоволено: визнано протиправними дії Військової частини А2709 щодо відмови провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки; зобов`язано Військову частину А2709 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55212, код ЄДРПОУ 08292953) провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.07.2018 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 по справі № 400/1931/21 позов ОСОБА_1 до військової частини А2709 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дій військової частини А2709 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно; зобов`язано військову частину А2709 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині А2709 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно; в частині позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини А2709 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2018 року та зобов`язання військової частини А2709 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року - відмовлено.

На виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 по справі № 400/1930/21, № 400/1931/21 відповідач 30.07.2021 нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.07.2018 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, суд вважає, що, при визначення розміру належних до виплати працівникові сум необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц.

Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 року по справі № 480/3105/19 висловлена правова позиція щодо можливості зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пропорційно до відсотку невиплачених сум при звільненні в порівнянні з сумою, які належали виплаті працівнику при звільненні.

Позивача звільнено з військової служби 18.07.2018. Повний розрахунок з позивачем проведено 30.07.2021 року.

Тому за період з 19.07.2018 по 29.07.2021 відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач ухвалу суду від 20.09.2021 не виконав, не надав суду довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, але надав відомості про виплату грошового забезпечення за липень 201 року, відповідно до якого позивачу нараховано 6628,62 грн.

Тому з огляду на те, що сторони не надали суду довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача, приймаючи до уваги характер середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20000,00 грн. зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17 стосовно нерозповсюдження ст. 117 КЗпП України на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження до виплати належних при звільненні сум, суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, висловленого у багатьох постановах, суди повинні застосовувати судами саме останню позицію Верховного Суду.

У постанові від 15.06.2021 по справі № 640/21555/18 Верховний Суд підтримав позицію, що застосування висновку, викладеного, зокрема, і у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №810/1543/17 є помилковим.

Тому позов належить задовольнити.

Вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати звіт відповідно до ст.382 КАС України в розумінні норм КАС України не є позовною вимогою, а є правом суду зобов`язати або не зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, на якого покладені певні обов`язки, надати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. У суду немає підстав вважати, що рішення суду відповідачем не буде виконуватись.

Правові підстави допустити рішення до негайного виконання відсутні, оскільки ст. 371 КАС України містить вичерпний перелік рішень, до яких рішення зобов`язального характеру (якими є позовні вимоги по даній справі) не відноситься.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України. Відповідно до постанов Верховного Суду від 12.02.2020 по справі № 545/1149/17, від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16, від 19.10.2020 № 240/934/20 позивач не звільнений від сплати судового збору, незважаючи не статус учасника бойових дій.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А2709 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код 08292953) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2709 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код 08292953) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки з 19.07.2018 по 29.07.2021 року.

3. Зобов`язати Військову частину А2709 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код 08292953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2018 по 29.07.2021 у сумі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).

4. Стягнути з Військової частини А2709 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код 08292953) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень), сплачений квитанцією № 0.0.2263419769.1 від 13.09.2021 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко