Рішення № 103451902, 09.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

справа №380/5728/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

представник позивача Пивовар В.В.,

представника відповідача Семененко Ю.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ГАЛ-КАТ, Товариства з обмеженою відповідальністю ТОБАККО Трейдінг, про визнання договору недійсним.

Суть справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Волинській області (далі позивач, ГУДПС у Волинській області) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ГАЛ-КАТ (далі - відповідач 1, ТОВ ТД ГАЛ-КАТ), Товариства з обмеженою відповідальністю ТОБАККО Трейдінг (далі - відповідач 2, ТОВ «ТОБАКО Трейдінг»), в якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.01.2019 №11-п укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД ГАЛ-КАТ та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОБАККО Трейдінг.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС у Волинській області зазначає, що господарська операція, оформлена договором купівлі-продажу №11-п від 04.01.2019 фактично не відбулася, оскільки поставка товару (виливки мідні) по договору здійснена не була та здійснена не буде в зв`язку із відсутністю необхідного товару у продавця. В результаті того, що господарська операція фактично не відбулась, то первинні документи (зокрема податкові накладні) складені ТОВ ТД ГАЛ-КАТ та ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ на підтвердження такої операції не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення операції. Метою укладення Договору є формування штучного податкового кредиту ТОВ ТД ГАЛ-КАТ та ухилення від сплати податків на додану вартість. Походження виливок мідних не прослідковується по ланцюгу постачання. Крім того, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

Відсутність достатньої кількості працівників та відповідних господарських ресурсів вказує на відсутність наміру виконання умов договору ще при його укладенні. Наявність укладеного між учасниками господарської операції договору сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. Право платника на відображення в податковому обліку господарських операції виникає в разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети в розглядуваних операціях, добросовісності платника та дотримання учасниками операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства.

Ухвалою суду від 27.07.2020 цю позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 20.09.2020 суд відкрив загальне позовне провадження у справі.

Від представника відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він позову не визнав та зазначив про необґрунтованість твердження ГУ ДПС у Волинській області про те, що господарська операція згідно Договору купівлі-продажу є нереальною. Вказаний Договір був укладений з метою придбання сировини, зокрема, виливки мідні та чушки алюмінієві, для використання у господарській діяльності. На виконання вказаного Договору ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ здійснив поставку Товару ТОВ ТД ГАЛ-КАТ на загальну суму 1012925204,60 грн. Зі своєї сторони ТОВ ТД ГАЛ-КАТ належним чином виконував зобов`язання щодо оплати Товару, що є підтвердженням волевиявлення щодо реального виконання умов укладеного Договору. Твердження позивача про те, що походження виливок мідних не прослідковується по ланцюгу постачання жодним чином не стосується ТОВ ТД ГАЛ-КАТ, оскільки при досліджені факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також відповідачем 1 зазначено, що позивачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТД ГАЛ-КАТ за період з 01.10.2016 по 31.12.2019 за результатами якої складено Акт в якому жодним чином не зафіксовано здійснення нереальних господарських операцій з ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ, відтак і порушень щодо таких господарських операцій не було виявлено.

Відповідач 2 правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою від 17.02.2021 суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи, що не перешкоджає розгляду справи за даної явки.

Суд заслухав доводи представників сторін, з`ясував фактичні обставини, дослідив докази, що подані сторонами, та-

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ ТД ГАЛ-КАТ (далі - Покупець, відповідач) та ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ (далі також - Продавець) 04.01.2019 укладено договір купівлі-продажу за №11-п (далі - Договір). Відповідно до п.1.2 вказаного Договору: товаром за цим договором є виливки мідні, а також чушки алюмінієві.

ГУДПС у Волинській області вважає, що господарська операція, оформлена Договором поставки №11-п від 04.01.19 фактично не відбулася, оскільки поставка по договору здійснена не була в зв`язку із відсутністю товару у Продавця.

У зв`язку з вищенаведеним ГУДПС у Волинській області звернулося з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України; чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 20.1 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Підпунктом 20.1.30. пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з статтею 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 73.3 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

В обґрунтування нереальності договору позивач посилається на статтю 207 Господарського кодексу України, однак вказана стаття виключена на підставі Закону №2275-VIII від 06.02.2018.

Правовою підставою позову контролюючим органом вказано статтю 215 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (далі - Постанова Пленуму) встановлено, що нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина 1 статті 219, частина 1 статті 220, частина 1 статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина 2 статті 222, частина 2 статті 223, частина 1 статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК (435-15).

Для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Пунктом 18 Постанови Пленуму №9 передбачено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України (254к/96-ВР); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК (435-15) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, позивач має довести, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Оскільки позов ГУДПС у Волинській області спрямований на захист інтересів держави і суспільства, позивач має зазначити особу, якій завдано шкоду, протиправні наслідки оспорюваної угоди, а також вину у формі умислу.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними передбачено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина 3 статті 208 ЦК України, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди (наприклад, у вигляді податкового кредиту).

Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми частини 1 статті 77 КАС України належить позивачу.

Позивач, вважаючи недійсним договір від 04.01.2019 №11-п, виходить з того, що відповідачі - сторони договору - не мали на меті досягти наслідків, обумовлених цим договором, уклали його виключно для отримання податкової вигоди; у них відсутня можливість для виконання умов договору (достатня кількість працівників, відповідних господарських ресурсів); господарські операції з постачання виливок мідних не відбулися.

Суд зауважує, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Як випливає зі змісту частини 1 статті 216 ЦК України, у разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до положень статей 266, 267 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Суд з`ясував, що 04.01.2019 між ТОВ ТД ГАЛ-КАТ та ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ укладено договір купівлі-продажу за №11-п.

Договір купівлі-продажу від 04.01.2019 №11-п укладено у письмовій формі та він містить істотні умови, які характерні для такого виду договорів.

Вказаний Договір був укладений ТОВ ТД ГАЛ-КАТ з метою придбання виливок мідних, які використовується в господарській діяльності ТОВ ТД ГАЛ-КАТ де згідно договору на переробку давальницької сировини укладеного з ТзДВ ГАЛ-КАТ №1-д від 16.09.2015 ТОВ ТД ГАЛ-КАТ передає на переробку давальницьку сировину, в тому числі виливки мідні, а за результатами переробки отримує готову продукцію: дріт, жилу та інші напівфоабрикати мідні. Дану готову продукцію ТОВ ТД ГАЛ-КАТ реалізовує на ринку України.

Згідно з умовами Договору продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується своєчасно здійснити оплату за товар та прийняти його, право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі йому Товару.

Зобов`язання Продавця з поставки Товару вважаються виконаними, право власності на товар, а також ризики з його втрати переходять від Продавця до Покупця з моменту передачі товару (накладна чи інше).

Зобов`язання Покупця за розрахунками за Товар вважаються виконаними після зарахування 100% грошових коштів - вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 180 банківських днів з дня отримання товару, згідно з наданими рахунками-фактурами, договорами та видатковими накладними.

Податковим органом за результатами первинного аналізу операцій ТОВ ТД ГАЛ-КАТ, зокрема за даними ІС Податковий блок, ЄРПН встановлено, що ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ протягом 2020 року на адресу ТОВ ТД ГАЛ-КАТ виписані та зареєстровані в ЄРПН 14 податкових накладних на постачання виливок мідних вартістю 40032,0 грн. на суму ПДВ 6672,00 грн.

Підставою для реєстрації податкових накладних в ЄРПН стало перерахування ТОВ ТД ГАЛ-КАТ 01.03.2019, 04.03.2019, 04.03.2019, 26.03.2019, 05.03.2019, 07.03.2019, 13.03.2019, 19.03.2019, 20.03.2019, 26.03.2019, коштів (попередня оплата) за виливки мідні.

Позивач зазначає, що Договором не передбачено місця поставки та зберігання товару, однак, вказане спростовується наступним.

05.02.2020 між ТОВ ТД ГАЛ-КАТ та ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ було укладено Договір відповідального зберігання №05/02 відповідно до умов договору Зберігач (ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ зобов`язується за плату зберігати товар (виливки мідні), переданий йому Поклажодавцем (ТОВ ТД ГАЛ-КАТ і повернути це майно Поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п.1.2 вищезазначеного Договору на зберігання передається майно, перелік, кількість і заставна вартість якого мають бути зазначені в Актах прийому-передачі, що підписуються Сторонами безпосередньо при передачі майна на зберігання. Відповідальне зберігання майна є платним, місце зберігання майна є склад Зберігача: м. Львів, вул. Шевченка, 327.

На виконання умов Договору, ТОВ ТД ГАЛ-КАТ було надано акти приймання-передачі майна на зберігання від 07.02.2020, 08.02.2020, 10.02.2020, 11.02.2020, 12.02.2020, 01.04.2020, 05.05.2020.

Позивач без належного обґрунтування зазначає про те, що оскільки господарська операція фактично не відбулась, то первинні документи (зокрема податкові накладні) складені ТзОВ ТД ГАЛ-КАТ та ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ на підтвердження такої операції не відповідають дійсності.

Доводячи, що правочин між ТОВ ТД ГАЛ-КАТ та ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ спрямований на створення штучних підстав для незаконного отримання права ТОВ ТД ГАЛ-КАТ на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов`язань, позивач посилається на участь платника у схемах формування сумнівного податкового кредиту та ухилення від сплати податків на додану вартість.

Як встановлено пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Первинні документи в повному обсязі відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, та не викликають сумнівів у їх достовірності.

Згідно з положеннями частини 1 статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як передбачено частиною 1 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

ТОВ ТД ГАЛ-КАТ в підтвердження своїх аргументів було додано копію спірного договору та додаткової угоди до нього, копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, копії платіжних доручень про оплату товару, копію договору відповідального зберігання, копії актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, копію договору на переробку давальницької сировини, копію акту-приймання давальницької сировини, копію договору про надання транспортних послуг, копії актів про надання послуг з переробки давальницької сировини, копії податкових накладних, копію акту про результати документальної планової перевірки, копії комерційних пропозицій ТОВ ТОБАККО ТРЕЙДІНГ щодо поставки виливок мідних, копії протоколів випробувань щодо якості продукції, копію договору на надання послуг з проведення випробувань щодо якості поставленої продукції, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /І т. арк. спр. 78-250; ІІ т. арк. спр. 1-106/.

При цьому, на переконання позивача, такі докази підтверджують те, що дана господарська операція є нереальною і має на меті отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оцінюючи в сукупності докази подані сторонами, суд вважає, що докази подані позивачем за своїми якісними та кількісними характеристиками не є належними, допустимими, достатніми та достовірними в підтвердження обставин нереальності господарської операції та укладення спірного договору з метою отримання податкової вигоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, подані ТОВ ТД ГАЛ-КАТ докази вказують на те, що спірна угода укладалась з метою придбання виливок мідних, які необхідний для здійснення підприємницької діяльності, а саме використання їх для подальшої переробки по договору на переробку давальницької сировини з метою отримання готової продукції.

Ба більше, обмін листами між відповідачами вказує на те, що у даному випадку має місце невиконання умов договору, а не укладення його з метою, яка суперечить інтересам держави.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено в порядку визначеному КАС України, нереальності спірного договору, укладення його з метою отримання незаконної податкової вигоди, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а його аргументи ґрунтуються на припущеннях, та не підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, такі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 18.02.2022.

Суддя Кравців О.Р.