Рішення № 103451889, 18.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/19996/21

провадження № П/380/20223/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні, в м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (місцезнаходження: вул.Маяковського, 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333; ЄДРПОУ 39969443), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил у не проведенні повного розрахунку вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , вихідну допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів та з врахуванням 23 календарних років служби - з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , компенсацію за невикористану відпустку за 247 днів з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 13.02.2015 по 28.01.2020 року він проходив військову службу на прокурорських посадах в органах військової прокуратури. Вказує, що згідно даних військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_1 брав участь в бойових діях з 09.07.2015 р. по 28.01.2020 року, а час проходження військової служби становить з 05.02.2015 по 28.01.2020. Повідомляє, що наказом Міністра оборони України від 04 січня 2020 № 4, ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та у подальшому, наказом військового прокурора об`єднаних сил № 66 к від 22 січня 2020 року звільнено з 28 січня 2020 року з посади прокурора відділу участі прокурорів у суді та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури об`єднаних сил та виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил та усіх видів забезпечення. Також зазначає, що при звільненні відповідачем було виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби, згідно ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 238 324,80 грн., а також грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, та дні додаткової відпустки, згідно ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 237 364,53 грн. Водночас, вказує, що при такому розрахунку відповідачем безпідставно не нараховано та не виплачено вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпуски з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО/ООС, а також не враховано, що вислуга позивача становить 23 роки, а не 16 календарних років, які було взято до розрахунку. Тому просить суд задовольнити позов.

Ухвалою судді від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Винагорода за участь в АТО/ООС належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, який не враховується при обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців, а також її не можливо включити до складу компенсації за невикористані дні відпустки. За час звільнення від виконання службових обов`язків, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (крім випадків безперервного стаціонарного лікування після отриманих поранень (контузії, травми, каліцтва), у щорічній основній, щорічній додатковій відпустках, відпустці за сімейними обставинами, відрядження за межі районів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи проведення антитерористичній операції, інших заходів в умовах особливого періоду виплата винагороди не здійснюється.

Також вказано, що як наказ МОУ №260 та постанова КМУ №393, так і Закон №2011-ХІІ мають однаковий виключний критерій та передбачають здійснення виплати вихідної допомоги при звільненні з військової служби із розрахунку 50% місячного грошового забезпечення, саме за календарну вислугу років. Тобто виплата вихідної допомоги при звільненні з військової служби здійснюється виключно за календарні роки. В свою чергу, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити виплату за 23 календарні роки служби, що не відповідає дійсним обставинам та фактично вводить суд в оману, оскільки загальна вислуга років позивача, а саме 23 роки служби, складаються з календарної - 16 років, за які відповідачем виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, та пільгової - 7 років вислуги відповідно. З огляду на вищенаведене, відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою судді від 18.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Ухвалою судді від 18.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.10.2015 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Наказом Міністра оборони України від 04 січня 2020 № 4, ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та у подальшому, наказом військового прокурора об`єднаних сил № 66к від 22 січня 2020 року звільнено з 28 січня 2020 року з посади прокурора відділу участі прокурорів у суді та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальному провадженні управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності та з органів прокуратури, а також виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил та усіх видів забезпечення.

З листа Військової прокуратури об`єднаних сил від 31.01.2020 року № 14-40 вих-20 видно, що при звільненні позивачу були виплачені наступні виплати:

- одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби, згідно з ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 238 324,80 грн.

- грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, згідно з ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 237 364,53 грн.

Наказом №66к від 22 січня 2020 року також підтверджується, що позивачу при звільненні виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби.

Листом Військової прокуратури об`єднаних сил від 28.01.2020 року № 14-33 вих-20 ОСОБА_1 було повідомлено, що:

- за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року йому виплачувалася винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичної операції, інших заходах в умовах особливого періоду, згідно Порядку виплати військовослужбовцям військових прокуратур винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичної операції інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.06.2016 року № 198

- за період з травня 2018 року по січень 2020 року йому виплачувалася винагорода за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, згідно Порядку виплати військовослужбовцям військових прокуратур винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 26.07.2018 року № 152.

Листом Військової прокуратури об`єднаних сил від 23.04.2020 року № 14-127 вих-20 ОСОБА_1 було повідомлено, що винагорода АТО не відноситься до жодного з перелічених видів грошового забезпечення, передбаченого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197.

Листом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 22.03.2021 № 14/99 вих-21 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку грошового забезпечення з врахуванням винагороди АТО.

З розрахункових листів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що з серпня 2015 року по січень 2020 року позивачу щомісяця нараховувалася та виплачувалася винагорода, передбачена в різні періоди постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20.01.2016 № 18 та Порядком виплати військовослужбовцям військових прокуратур винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого Наказом Генерального прокурора України; від 26.07.2018 № 152.

Вважаючи, що при звільненні з військової служби, з позивачем не був проведений в повному обсязі розрахунок, а також не погоджуючись з відмовою у проведенні повного розрахунку при звільненні та вважаючи свої права порушеними, позивач звернуся з зазначеним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , вихідну допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів та з врахуванням 23 календарних років служби - з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Приписами ч.4 ст. 9 цього ж Закону передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20 січня 2016 року №18 установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за:

безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду;

створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів.

Суд звертає увагу, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 у справі 380/5904/20, на яке зокрема, посилається позивач, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134650009727 від 19.06.2020 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697 «Про прокуратуру». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати з 12 червня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років 25 років 8 місяців 7 днів, у тому числі стажу на посадах прокурорів 23 роки 3 місяці 9 днів відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру».

Зазначене рішення набрало законної сили 08.12.2020, а тому обставини, встановлені в ньому, в силу вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС - України) не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, даним рішенням встановлено, що позивач приймав участь в АТО/ООС з 09.07.2015 по 28.01.2020.

При цьому, як встановлено судом вище з розрахункових листів, наявних в матеріалах справи, з серпня 2015 року по січень 2020 року позивачу щомісяця нараховувалася та виплачувалася додаткова грошова винагорода за участь в АТО/ООС, яка входила до складу його грошового забезпечення, що свідчить про її системний характер.

Таким чином, оскільки останні 24 місяці перед звільненням грошова винагорода за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, нараховувалась і виплачувалась позивачеві щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.

Матеріали справи свідчать про те, що позивача звільнено з військової служби та на момент такого звільнення останній набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ, а тому така допомога повинна була бути виплачена з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні позивачем заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Водночас, як вже зазначалося вище, відповідно до частини другої статті 15 Закону України №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Згідно вказаних положень законодавства умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.

При цьому, в частині другій статті 15 Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.

На підставі системного аналізу вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги за вислугу років, а для визначення розміру грошової допомоги – «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

Відтак, суд звертає увагу, що така допомога нараховується лише за кожний повний календарний рік служби, а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги, у разі, якщо у нього немає 10 і більше календарної вислуги років.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №822/3008/17 від 24 листопада 2020 року.

Як вже було встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 у справі 380/5904/20, загальна вислуга років позивача становить 25 років 8 місяців 7 днів, з них 23 роки 3 місяці 9 днів на посадах прокурорів, в тому числі у календарному обчисленні вислуги років:

- половина строку навчання у Львівському національному університеті ім. Ів. Франка, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів (період навчання з 01.09.1999 по 25.06.2004);

- період роботи (служби) на прокурорських посадах - 9 років 6 місяців 11 днів (з 29.06.2004 по 18.08.2009, з 30.12.2010 по 02.10.2012, з 05.10.2012 р. по 08.07.2015;

- період роботи (служби) на прокурорських посадах (військова служба) - 13 років 7 місяців 3 дні на пільгових умовах (з 09.07.2015 по 28.01.2020) – з яких календарна вислуга років становить лише 4 роки 6 місяців 11 днів.

Так, суд звертає увагу, що в даному рішенні вирішувалося право позивача на призначення йому пенсії, тому і при обчисленні стажу у 23 роки 3 місяці 9 днів, на який, зокрема, посилається позивач, судом бралася до уваги не лише календарна вислуга років, але й пільгова, на яку ОСОБА_1 набув право приймаючи участь в АТО/ООС з 09.07.2015 по 28.01.2020.

З вказаного можна дійти висновку, що загальна вислуга років позивача саме у календарному обчисленні, яку, зокрема, необхідно враховувати при обрахунку спірної вихідної допомоги становить 16 років 7 місяців 17 днів, з яких на посадах прокурорів лише 14 років 2 місяці 17 днів.

Відтак, оскільки вихідна допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення була виплачена позивачу за 16 років календарної служби, суд дійшов висновку, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому позивачу таку допомогу з врахуванням 23 календарних років служби, з урахуванням раніше виплачених сум задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , компенсацію за невикористану відпустку за 247 днів з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2232-ХІІ у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки, їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям - жінкам, які мають дітей.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Аналогічні норми містяться й у пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 (надалі – Порядок № 260).

Згідно з п.6 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» цього Порядку розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Таким чином, аналіз викладених правових норм свідчить, що звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини, установи має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням та має право на отримання грошової компенсації за всі дні невикористаних відпусток.

Як слідує з матеріалів справи, сторонами не заперечується, що відповідачем на користь позивача було виплачено компенсацію за невикористану відпустку у кількості 247 днів. Предметом спору в даному випадку є не включення при розрахунку такої компенсації позивачу, грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Відтак, суд зазначає, що ця позовна вимога є аналогічною по своєму правовому обґрунтуванню щодо попередньої, зокрема, стосовно складових грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини.

Так, до грошового забезпечення військовослужбовців не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки, як вже зазначалося вище, останні 24 місяці перед звільненням винагорода за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях нараховувалася і виплачувалася позивачеві щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні, а тому вказана складова також повинна включатися і до розрахунку грошової компенсації за невикористані 247 днів відпустки. Відтак, вказана вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволенню позову.

Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1101895, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001489, розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, рахунок №26 від 05.07.2021 на суму 7000 грн., акт здачі-прийняття виконаних робіт від 01.07.2021, квитанція № 5615-06-011/С від 06.07.2021 на суму 7000 грн.

З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат, понесені позивачем витрати на правову допомогу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд врахувавши предмет спору, спрощений порядок розгляду даної справи, часткове задоволення позову, а також те, що позивач, маючи статус учасника бойових дій (що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії УБД від 23.10.2015, наявним в матеріалах справи), відповідно до положень статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» був вправі скористатися безоплатною правовою допомогою (оплаченою державою) дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у сумі 700,00 грн.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст.139 КАС України, такий розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил у не проведенні повного розрахунку вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 .

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (місцезнаходження: вул.Маяковського, 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333; ЄДРПОУ 39969443) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів та з врахуванням 16 календарних років служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (місцезнаходження: вул.Маяковського, 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333; ЄДРПОУ 39969443) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані відпустки за 247 днів з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (місцезнаходження: вул.Маяковського, 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333; ЄДРПОУ 39969443) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 700 (сімсот) грн. 00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна