Рішення № 103451419, 14.02.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/9870/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

представника позивача: Коваленко Д.П.

представника відповідача: Данілова С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 28.09.2021 № 000041990703 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1 047 744,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 523 872,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 28.09.2021 № 000042010703 за формою «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 17 983,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА "КОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 22219911) сплачений судовий збір;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА "КОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 22219911) витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що уповноваженими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» (код ЄДРПОУ 22219911) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн., з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість. За результатами даної перевірки складено акт № 2982/11-28-07-03/22219911 від 02.09.2021, на підставі якого, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, а тому підлягають скасуванню у повному обсязі.

12.01.2022 (вх.№ 1192/21) представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлені порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню (Т.3 а.с.120-131).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволені в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши думки сторін, дослідивши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 19.08.2021 по 27.08.2021, на підставі направлень від 18.08.2021 № 1564, 1565 та згідно з наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 17.08.2021 № 976-п, проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Комплект».

За результатами перевірки складено акт № 2982/11-28-07-03/22219911 від 02.09.2021 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Комплект» (код ЄДРПОУ 22219911) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн., з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість» (Т.1 а.с.31-75).

Відповідно до висновків викладених в акті № 2982/11-28-07-03/22219911 від 02.09.2021, документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.п. «а», п.198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 ст. 198 і абзацу третьому п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

-завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою

податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за червень 2021 року в розмірі 17983,0 грн.;

-завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації), за червень 2021 року в розмірі 1047744,0 грн.

На підстав акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №000042010703 від 28.09.2021, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 17983,0 грн. та №000041990703 від 28.09.2021, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 047 744,0 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 523872,0 грн. (Т.1 а.с.76-77).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (підпункт 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1статті 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є обов`язковими видом обліку, який ведеться підприємством.

Відповідно до статті 8 Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що в ході здійсненої перевірки, Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області зроблено висновок про те, що окремі господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комплект» з придбання товарів/послуг визначаються як безтоварні.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по господарським операціям із контрагентами ТОВ «Транзпостач», ПП «Вектор і К» та ПП «Гідросенд» до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що 10.05.2013 року між ТОВ Фірмою «Комплект» та ПП «Віктор і К» було укладено договір поставки № 10051301, за яким: постачальник - ПП «Віктор і К» передає у власність покупцеві - ТОВ ФІРМА «КОМПЛЕКТ» товари в асортименті, а покупець їх приймає та оплачує.

Пунктом 2.1 договору (з урахуванням додаткової угода від 04.052018 № 5) поставки передбачено, що передача Товару здійснюється на території Постачальники (Кіровоградська області., м.Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, буд. 52) за попередньою домовленістю сторін. У зв`язку з особливостями технологічного циклу виробництва, фізичного переміщення ТМЦ при переході права власності на Товар не відбувається і факт передачі Товару підтверджується підписаними п Сторонами відповідної видаткової накладної (Т.1 а.с.132-133)

Суд зазначає, що на підтвердження виконання договору №10051301 від 10.05.2013 було надано під час перевірки картки рахунку 631 за лютий-червень 2021 року, видаткові та податкові накладні, платіжними дорученнями (Т.1 а.с.134-225).

В подальшому товари, придбані у ПП «Віктор і К» були експортовані ТОВ ФІРМА "КОМПЛЕКТ", що підтверджується митними деклараціями, міжнародними транспортними накладними, рахунками- фактури, контрактом №14011905 від 14.01.2019 року зі специфікаціями, контрактом № 22104 від 13.01.2021 зі спеціфікаціями, контрактом № 101273 від 11.02.2021, контрактом № 26022103/1 від 26.02.2021 року, податковими накладними, актом прийому-передачі.

Судом встановлено, що 01 квітня 2021 року між ПП «Гідросенд» (Орендар) та ТОВ ФІРМА "КОМПЛЕКТ (Суборендар) укладено договір суборенди №01042114/1 від 01.04.2021, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар бере у тимчасове володіння та користування вагони об`ємом 120 кв.м. (Т.2 а.с.115)

Вартість користування одним вагоном за одну добу вказується орендарем у відповідних рахунках та актах наданих послуг (п. 5.1 Договору).

Виконання договору № 01042114/1 від 01.04.2021 роду підтверджується наданими під час перевірки та в судове засідання, картками рахунку 631 за червень 2021 року, актом наданих послуг № 21 від 30.06.2021 та податковими накладними, а оплата товару підтверджується платіжним дорученнями (Т.2.116-123).

Також судом встановлено, 01.062018 між ТОВ ФІРМА "КОМПЛЕКТ" та ТОВ «Транзпостач» було укладено договір поставки № 01061818, за яким постачальних - ТОВ «Транзпостач» передає у власність покупцеві - ТОВ ФІРМА "КОМПЛЕКТ" товари в асортименті, а покупець їх приймає та оплачує (Т.2 а.с.124-125).

Пунктом 2.1 договору постави передбачено, що передача Товару здійснюється на території Постачальника за попередньою домовленістю сторін. У зв`язку з особливостями технологічного циклу виробництва, фізичного переміщення ТМЦ при переході права власності на Товар не відбувається і факт передачі Товару підтверджується підписаними Сторонами відповідної видаткової накладної.

Виконання договору № 01061818 від 01.06.2018 підтверджується наданими підчас перевірки та долученими до матеріалів справи картками рахунку 631 за червень 2021 року, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями (Т.2 а.с. 126-208).

На виконанні вимог договору поставки ТОВ «Транзпостач» на адресу ТОВ ФІРМА «Комплект» поставлено шрот соєвий кормовий тостований гранульований висипом.

В подальшому товари, придбані у ТОВ «Транзпостач» були експортовані ТОВ ФІРМА «КОМПЛЕКТ", що підтверджується митними деклараціями, міжнародними транспортними накладними, рахунками-фактури, контрактом № 28092002/1 від 28.09.2020, №20052102/1 від 20.05.2021, №07062101/1 від 07.06.202, податковими накладними, актом прийому-передачі, що як доказ знаходяться в матеріалах справи.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Стосовно посилання відповідача на відповіді АТ «Українська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 01.02.2021 №ЦЦІТ-07/15 (вх. №3645/6 від 16.02.2021) та від 05.03.2021 №ІДЦІТ-07/32 (вх. №6040/6 від 16.03.2021), суд погоджується з доводами позивача, що вказані листи не можуть бути визнані як докази, оскільки листи надані АТ «Українська залізниця» у лютому та березні 2021 року не встановлюють обставини пов`язані з здійсненням господарських операцій з контрагентом ПП «Гідросенд» у червні 2021 року.

Крім того, суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Так, оцінивши надані первинні документи, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, податковим, видатковим накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Суд зазначає, що відсутність трудових та матеріальних ресурсів, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у Позивача первинних документів, які спростовують такі доводи. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 813/2761/17, від 21 січня 2021 року у справі № 820/4411/16.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Транзпостач», приватним підприємством «Віктор і К» та приватним підприємством «Гідросенд», спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим прийняття податкових повідомлень - рішень в цій частині є протиправним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В контексті викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та їх задоволення у повному обсязі.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги, рахунок за надані послуги та акт виконаних робіт (прийняття послуг), суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 18000,00 грн.

Також, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 22700,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (вул. Молодіжна, 65, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552, ЄДРПОУ: 22219911) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна,55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ:43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 28.09.2021 № 000041990703 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1 047 744,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 523 872,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 28.09.2021 р. № 000042010703 за формою «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 17 983,00 грн.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 22700,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула