Рішення № 103451414, 18.02.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3990/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою овариства з обмеженою відповідальністю Феросистема - Трейд до Кропивницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2021/000012/2 від 07.07.2021р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901030/2021/00004 від 08.07.2021р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивач відповідно до контракту купівлі-продажу № 15/01/21 від 15.01.2021р., укладеного з індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 (Російська Федерація), та додатку №7 до вказаного контракту від 02.06.2021р. придбав товар - феросиліцій ФС45. Для митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту до Кропивницької митниці Держмитслужби подано 06.07.2021 митну декларацію №UA901030/2021/000021, у якій декларантом визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, а саме - у розмірі 1321600,00 російських рублів за 20 тон феросиліцію ФС45. При цьому, позивач зазначає, що під час митного оформлення товарів відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст.53 МКУ, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржувані рішення на його думку є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що підставою для виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом, стало те, що до експертного висновку ДП Держзовнішінформ № 123/196 від 18.06.2021р. не надано всі додатки, хоча до митного контролю надавались додатки - лист ДП Держзовнішінформ від 17.06.2021р. № 123/1312-е, лист індивідуального підприємця ОСОБА_1 від 17.06.2021р. № 39. При цьому, позивач звертав увагу на те, що навіть у разі відсутності додатків в експертному висновку ДП Держзовнішінформ № 123/196 від 18.06.2021р., цей факт не міг би бути підставою для невизнання митної вартості, заявленої позивачем, з огляду на те, що відповідач не має законодавчих повноважень контролювати роботу Державного підприємства Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків. Крім того, вказує, що вимога відповідача щодо надання позивачем обґрунтування розподілу суми експедиційних послуг, понесених перевізником на митній території України та за її межами (згідно наданого до митного оформлення рахунку-фактури від 06.07.2021р. № 281 експедиційні послуги по території РФ 500,00 грн. при відповідних транспортних витратах 14000,00 грн. та кілометражі орієнтовно 762 км, а експедиційні послуги по території України 750,00 грн. при відповідних транспортних витратах 11000,00 грн. та кілометражі орієнтовно 427 км), не обґрунтована положеннями Митного кодексу України чи іншого законодавчого акту. Митним кодексом України передбачено включення до вартості товару витрат на перевезення товару до кордону України. Зокрема, пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які підтверджують митну вартість товару, включено транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак в Митному кодексі України відсутня вимога про надання митному органу документів про обґрунтування розподілу експедиційних послуг, як і не передбачено включення вартості експедиційних послуг до вартості товару. Крім того, посилався на те, що на виконання положень Митного кодексу України позивач надав відповідачу товарно-транспортну накладну СМR № 147 від 02.07.2021р; договір про надання транспортних послуг № 04022021-ТР1 від 04.02.2021р; заявку до договору про перевезення від 29.06.2021р.; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 281 від 06.07.2021р. та довідку від 29.06.2021р., яка підтверджує вартість перевезення товару. Тобто, вважає, що позивач повністю виконав свій обов`язок щодо документального підтвердження задекларованої ним митної вартості товару, зокрема в частині підтвердження витрат на його транспортування. Також, зазначав, що відповідачем взагалі не враховано той факт, що позивач 22.06.2021 року вже імпортував ідентичний товар - феросиліцій ФС45 за цим же контрактом № 15/01/21 від 15.01.2021р. по тій же ціні, що була вказана у митній декларації №UA 901030/2021/000021 від 06.07.2021р. - 66080,00 російських рублів за тону товару, що підтверджується митною декларацією від 22.06.2021р. №UA110390/2021/001141, і ця ціна визнавалась митним органом. Позивач вважає, що Кропивницька митниця Держмитслужби протиправно та безпідставно прийняла оскаржувані рішення, всупереч положенням Митного кодексу України.

Ухвалою судді від 04.08.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.61).

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що з експертним висновком ДП Держзовнішінформ від 18.06.2021 № 123/196 щодо оцінки товару ввезеного на митну територію України на адресу ТОВФеросистема - Трейд, не надано зазначені в висновку додатки які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. Також, зазначав, що позивачем не надано обґрунтування розподілу суми експедиційних послуг понесених перевізником на митній території України та за її межами (згідно наданого до митного оформлення рахунку-фактури від 06.07.2021 №281 експедиційні послуги по території РФ 500 грн. при відповідних транспортних витратах 14000 грн. та кілометражі орієнтовно 762 км, а експедиційні послуги по території України 750 грн. при відповідних транспортних витратах 11000 грн. та кілометражі орієнтовно 427 км). Посилався на те, що для визначення митної вартості товару використана інформація з ЕМД від 29/06/2021 № UA110020/2021/006016 (ідентичний товар феросіліций марки ФС45, у біг-бегах - 21 біг-бегів, вагою нетто 21000 кг ввезено за прямим контрактом з виробником автомобільним транспортом з українською реєстрацією на умовах поставки FСА-місто виробництва товару в РФ, при здійсненні попередньої оплати вартості товару 16.06.2021, наданні МД країни експорту; товар експортовано із РФ в Україну; рівень митної вартості у валюті контракту 1,0836 дол. США за 1 кг). Згідно періодичного видання ДП УКРПРОМЗОВНІШЕНСПЕРТИЗА Дайджест цін товарів на світових ринках № 179 з 01.06.2021 по 15.06.2021, мінімальна вартість у перерахунку на феросиліцій ФС 45 на внутрішньому ринку країн Європейського регіону на умовах DDU/DDP становить 1 140,00 USD за 1 тону. Вважає, що дії посадових осіб відповідача, які приймали участь у прийнятті рішень про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що повністю відповідають чинному законодавству (а.с.67-70).

Позивачем надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача (а.с.82-85).

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2021 між індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 (Російська Федерація) (Продавець) та ТОВ Феросистема-Трейд (Покупець) укладено контракт купівлі-продажу №15/01/21, відповідно до якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець прийняти та оплатити 4товар відповідно до Додатку, в строки та на умовах зазначених в контракті (а.с.20-24).

Відповідно до додатку №7 від 02.06.2021 до контракту №15/01/21 від 15.01.2021, індивідуальний підприємець ОСОБА_1 зобов`язався відвантажити на адресу позивача феросиліцій марки ФС45, вагою 40,000 умовних тон, за 66080,00 російських рублів за умовну тону, виробник ТОВ МЕТАЛЕКС (а.с.26).

Позивачем здійснено оплату на користь індивідуального підприємця ОСОБА_1 за вказаним контрактом за 20,000 умовних тон феросиліцій марки ФС45 у розмірі 1321600,00 російських рублів, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №22 від 29.06.2021 (а.с.31).

06.07.2021 року ТОВ Феросистема-Трейд заявлено до митного оформлення отриманий від індивідуального підприємця ОСОБА_1 товар: феросиліцій марки ФС45 у кількості 20 базових тон, на загальну суму 1321600,00 російських рублів, розфасований у поліпропіленові біг-беги, фракції 0-150 мм, з масовою часткою кремнію 44,8%; хімічний склад: кремній 44,8%, хром 0,09 %, марганець 0,57 %, алюміній 0,52 %, вуглець 0,054%, фосфор 0,06%, сірка 0,0055%; залізо 53,9545%; магній 0%. ГОСТ 1415-93. Партія №370. Використовується для розкислення та легування сталі у металургійній промисловості, виробник ТОВ МЕТАЛЕКС, та подано до Кропивницької митниці Держмитслужби митну декларацію за №UA901030/2021/000021 (а.с.16-19). Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивачем, разом з митною декларацію за №UA901030/2021/000021, було подано: контракт№ 15/01/21 від 15.01.2021 (а.с.20-24); додаткову угоду №1 від 21.01.2021 до контракту №15/01/21 від 15.01.2021 (а.с.25); додаток № 7 від 02.06.2021 до контракту № 15/01/21 від 15.01.2021 (а.с.26); рахунок-проформу № 61 від 03.06.2021 (а.с.27); рахунок-фактуру № 147 від 02.07.2021р. (а.с.28); товарно-транспортну накладну СМR № 147 від 02.07.2021 (а.с.29); сертифікат якості продукції №370 від 30.06.2021 (а.с.30); банківський платіжний документ про сплату вартості товару № 22 від 29.06.2021 (а.с.31); висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін Державного підприємства Держзовнішінформ від 18.06.2021р. № 123/196 (а.с.37); експортну митну декларацію країни відправлення № 10323010/020721/0111610 від 03.07.2021 (а.с.35-36); договір про надання транспортних послуг № 04022021-ТР1 від 04.02.2021 (а.с.37-40); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 281 від 06.07.2021 (а.с.41); довідку про транспортні витрати від 29.06.2021 (а.с.42); заявку до договору 04022021-ТР1 від 04.02.2021р про перевезення товару (а.с.43).

Надання вказаних документів позивачем, не заперечується відповідачем.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару феросиліцію ФС-45.

Так, відповідач, за результатами здійснення митного контролю з урахуванням ризикованості операцій, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності до вимог ч.ч.2, ч.3 ст.53 та ст.335 МКУ протягом 10 календарних днів додатково витребував (за наявності): каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; додатки до висновку ДП Держзовнішінформ від 18.06.2021 №123/196 про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, які підтверджують цінову інформацію яка в ньому наведена; договір-угоду із третіми особами, пов`язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором; рахунки про сплату посередницьких послуг пов`язаних з виконанням умов договору. При цьому, надіславши 07.07.2021 повідомлення (а.с.44-45).

Позивачем, на виконання вимог відповідача надано лист №173 від 07.07.2021, в якому наведено перелік документів доданих до митної декларації №UA901030/2021/000021. Інших додаткових документів надати не має можливості (а.с.46).

07.07.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2021/000012/2, яким митну вартість феросиліцію ФС45 було скориговано до рівня 1591500,00, із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних товарів (а.с.12-13, 71-73).

Підставою для коригування митної вартості стало те, що до митного контролю декларантом надано висновок Державного підприємства Держзовнішінформ № 123/196 від 18.06.2021, який складений з урахуванням наступних джерел інформації: цінова інформація спеціалізованих видань Argus Metals International, FerroaAloynet.соm, цінової інформації Індивідуального підприємця ОСОБА_1 , інформації з мережі інтернет. Проте, з експертним висновком щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ Феросистема-Трейд не надано зазначені у висновку додатки, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені.

Також, вказано, що не надано обґрунтування розподілу суми експедиційних послуг, понесених перевізником на митній території України та за її межами (згідно наданого до митного оформлення рахунку-фактури від 06.07.2021 №281 експедиційні послуги по території РФ 500 грн. при відповідних транспортних витратах 14000 грн. та кілометражі орієнтовно 762 км, а експедиційні послуги по території України 750 грн. при відповідних транспортних витратах 11000 грн. та кілометражі орієнтовно 427 км.

Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що у відповідності до положень ст.ст.54, 55 МКУ, на підставі інформації, яка міститься в ПІК та враховуючи встановлену ст.57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено згідно вимог статті 59 МКУ за ціною договору щодо ідентичних товарів. Для визначення митної вартості товару використана наявна інформація щодо митного оформлення феросиліцію ФС-45 за ціною угоди по МД від 29.06.2021 №UA110020/2021/006016 на рівні 1,0836 доларів США за кг.

На підставі вказаного рішення митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901030/2021/00004 від 08.07.2021 (а.с.14-15)

У зазначеній картці відмови декларанту роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів.

Позивач, не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, скористався своїм правом застосувати положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України та подав 08.07.2021 митному органу митну декларацію №UA901030/2021/000041, за якою товари були випущені у вільний обіг (а.с.49-50).

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).

За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації №UA901030/2021/000021 від 06.07.2021, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв`язку з неможливістю надати запропоновані у запиті митного органу додаткових документів.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Доводи відповідача, що до митного оформлення позивачем не надано обґрунтування розподілу суми експедиційних послуг понесених перевізником на митній території України та за її межами (згідно наданого до митного оформлення рахунку-фактури від 06.07.2021 №281 експедиційні послуги по території РФ 500 грн. при відповідних транспортних витратах 14000 грн. та кілометражі орієнтовно 762 км, а експедиційні послуги по території України 750 грн. при відповідних транспортних витратах 11000 грн. та кілометражі орієнтовно 427 км), судом не приймаються до уваги, оскільки протирічать положенням Митного кодексу України.

Пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6 ч.2 ст.53 МК України).

Позивачем під час митного оформлення товару надано відповідні документи щодо транспортування товару (а.с.29, 37-40, 41, 42, 43) .

Відповідачем не доведено обґрунтованість не врахування поставки товару на умовах FCA, що визначено в контракті та додатку, відповідно до якої, FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (…назва місця) термін Інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Отже, позивачем доведено документальне підтвердження задекларованої ним митної вартості товару, зокрема в частині підтвердження витрат на транспортування.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що до експертного висновку ДП Держзовнішінформ від 18.06.2021 №123/196 щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ Феросистема-Трейд не надано відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість наведених в ньому висновків.

Проте, суд зазначає, що дане твердження не є підставою для невизнання митної вартості, заявленої позивачем, з огляду на те, що відповідач не має законодавчих повноважень контролювати роботу ДП Держзовнішінформ, яке здійснює моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджує динаміку цінових процесів на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юктурі світового ринку відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 02.05.2018 № 608. Відповідно до листа Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 07.10.1996р. № 25-28/215 експертні висновки ДП Держзовнішінформ мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами та повинні братися до уваги митними органами при здійсненні цінового контролю.

До того ж, дане твердження відповідача жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням ч.3 ст.53 Митного кодексу України, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердження митної вартості придбаного позивачем феросиліцію ФС-45.

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий товар.

Крім того, суд звертає увагу на те, що аналіз норм Митного Кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом, суд зазначає.

Положеннями статті 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що митну вартість товарів визначено згідно статті 59 МК України та для визначення митної вартості товару використана інформація з ЕМД 29.06.2021 №UA110020/2021/006016 щодо митного оформлення ідентичного товару феросиліцію ФС-45 у біг-бегах 21, вагою нетто 21000 кг, ввезено за прямим контрактом з виробником автомобільним транспортом з українською реєстрацією на умовах поставки FCA - місто виробництво товару в РФ, при здійсненні попередньої оплати товару 16.06.2021, рівень митної вартості у валюті контракту 1,0836 доларів США за кг.

Проте позивач заперечував таке твердження відповідача, повідомивши суду, що товар феросиліцій ФС45, ідентичний тому, відносно якого митним органом прийнято оскаржуване рішення, оформлявся ТОВ Феросистема-Трейд за ціною договору за цим же контрактом по тій же ціні, що була вказана у митній декларації №UA901030/2021/000021 від 06.07.2021 66080,00 російських рублів за тону товарів, що підтверджується митною декларацією від 22.06.2021 №UA110390/2021/001141 (а.с.51-52), та вказана ціна визнавалася митним органом.

Будь-яких доказів на спростування вказаних доводів позивача, відповідачем не надано.

Відповідно до ст.361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Цілями застосування системи управління ризиками є:1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи;2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Однак, суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

При цьому, на думку суду зазначені вище обставини, а саме те, що в інформаційних ресурсах митних органів є інформація, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворюють підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, постачальник, торгова марка, умови і обсяги поставок, загальна вартість контракту, наявність знижок тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах основного методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість феросиліцію марки ФС45 є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати неправильне визначення митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні феросиліцію марки ФС45, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару.

До того ж, з аналізу положень Митного кодексу України у їх системному зв`язку вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів та застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів виникає лише у разі встановлення ним обставин, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах. Однак, такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем, разом із декларацією, подано митному органу документи, які містяться в матеріалах справи та описані вище.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, які підтверджують законність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2021/000012/2 від 07.07.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901030/2021/00004 від 08.07.2021, тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 4540 грн. (а.с.11) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Феросистема - Трейд (25009, м.Кропивницький, вул.Комарова, 68, ЄДРПОУ 37530038) до Кропивницької митниці Державної митної служби України (25030, м.Кропивницький, вул.Лавандова, 27-Б, код ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2021/000012/2 від 07.07.2021.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901030/2021/00004 від 08.07.2021.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Феросистема - Трейд (ЄДРПОУ 37530038) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 4540 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина