Рішення № 103451388, 21.02.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року справа №320/8248/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки), від 03.07.2020 №Ю-1451-17, складену ГУ ДПС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.07.2020 року отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ю-1451-17, складену ГУ ДПС у Київській області, згідно якої підприємству визначено суму боргу в розмірі 350 213,85 грн.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки не погоджується з визначеною контролюючим органом сумою боргу та посилається на порушення приписів податкового законодавства при складанні та направленні оскаржуваної вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вимога про сплату боргу була направлена позивачу в порушення триденного строку з дня її винесення. Крім того, позивачем неодноразово отримувалися від відповідача вимоги про сплату боргу з єдиного внеску, які оскаржувались ним у судовому порядку, з огляду на це, грошове зобов`язання вважається неузгодженим. Також, зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі № 810/4033/18 визнано протиправним та скасовано рішення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013471702 від 02.09.2015. Фактично штрафні санкції контролюючим органом нараховано на суму зобов`язань, що увійшли до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів у рамках провадження у справі №Б8/022-12 про банкрутство ЗАТ (ПАТ) "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі", та які згодом стали предметом мирової угоди.

Позивач зазначив, що ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі про банкрутство позивача №Б8/022-12 була затверджена мирова угода, було встановлено, що суму вимог управління Пенсійного фонду у м. Ірпені Київської області у розмірі 510 442,80 грн. віднесено до шостої черги задоволення вимог кредиторів. Розстрочка платежу становить дев`ять місяців з моменту затвердження мирової угоди, платежі здійснюються починаючи з четвертого місяця з моменту затвердження морової угоди, сплата відбувається рівними частинами у сумі 85073,80 грн. щомісячно. Позивачем погашено заборгованість перед Ірпінською ОДПІ у розмірі 211 652,85 грн., однак облікова картка платника містила залишок недоїмки станом на 31.12.2012 у сумі 277 454,87 грн. та пені 1764,4 грн. Тобто, фактично сума недоїмки та пені містить в собі суму, яку включено до реєстру вимог кредиторів, а отже на зазначені суми розповсюджується дія мораторію відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивач вважає, що платежі за поточними зобов`язаннями враховувалися в рахунок погашення боргу (недоїмки) за попередні періоди, в тому числі зараховувалися в рахунок погашення заборгованості за зобов`язання, які були включені до затвердженого ухвалою суду реєстру вимог кредиторів. Відтак, нарахування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" боргу (недоїмки) не ґрунтується на вимогах закону.

Зазначає, що відповідач протиправно здійснив зарахування коштів, сплачених позивачем в рахунок оплати поточних зобов`язань з єдиного соціального внеску в рахунок погашення недоїмки та пені з єдиного соціального внеску, яка включена до шостої черги конкурсних кредиторських вимог УПФУ у Київській області в рамках справи про банкрутство позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду в судове засідання.

Відповідач позов не визнав, подав до Київського окружного адміністративного суду відзив, у якому зазначив, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв в рамках закону, згідно ч. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Згідно даних ІС "Податковий блок", заборгованість по єдиному внеску станом на день формування вимоги становить 350213,85 грн. З огляду на положення Закону № 2464 відповідачем було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 03.07.2020 № Ю-1451-17.

До Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подані представниками клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" зареєстроване як юридична особа 22.02.1994, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13571200000000384, місцезнаходження: 08298 Київська область, місто Ірпінь, смт Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 13, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.06.2019 № 1005400142.

Публічне акціонерне товариство "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" з 26.06.1995 перебуває на обліку в Ірпінській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області як платник єдиного внеску № 10-30-04-0407.

ПАТ "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" 28.07.2020 отримано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 №Ю-1451-17 складену ГУ ДПС у Київській області, згідно якої підприємству визначено суму боргу у розмірі 350 231,85 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваною вимогою про сплату боргу позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ю-1451-17 ГУ ДПС у Київській області.

Рішенням Державної фіскальної служби від 28.08.2020 № 2646/6/99-00-06-03-01-06 вимогу про сплату боргу від 03.07.2020 № Ю-1451-17 залишено без змін, а скаргу Публічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" без задоволення.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваних рішень контролюючого органу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464).

Статтею 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до ч.7 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до положень частин 5, 6 та 10 ст. 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 8 ст 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Приписами ч.11 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 цієї ж статті передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином умовою, з якою законодавець пов`язує можливість застосування визначених у статті 25 Закону № 2464-VI заходів примусу та стягнення, є наявність у платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування недоїмки.

Відповідно до пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Як слідує з облікової картки, станом на 31.12.2012 за позивачем обліковувалася недоїмка у сумі 274546, 87 грн та пеня у сумі 1764, 40 грн, яка і стала стала підставою для визначення заборгованості за оскаржуваною вимогою.

Досліджуючи фактичні підстави виникнення заборгованості з ЄСВ у розмірі 350 213,85 грн, судом встановлено, що у 2012 році Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про банкрутство ЗАТ (ПАТ) "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2012 порушено провадження у справі № Б8/022-12 про банкрутство ЗАТ "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2015 визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області у розмірі 510442,80 грн., у вигляді штрафних санкцій і пені у сумі 510442,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі № Б8/022-12 затверджено мирову угоду, укладену 29.10.2015 між боржником ПАТ "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" та кредиторами боржника.

Відповідно до тексту мирової угоди дана мирова угода укладена щодо вимог, включених до реєстру вимог кредиторів шостої черги у загальній сумі 510442,80 грн. З них 211 652,85 грн. на користь Ірпінської ДПІ та 298 789,95 грн. на користь Пенсійного фонду.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов мирової угоди платіжними дорученнями від 29.07.2016 № 347, від 29.08.2016 № 379 та від 27.09.2016 № 388 позивачем було сплачено заборгованість з ЄСВ на користь Ірпінської ДПІ у розмірі 211 652,85 грн.

Одночасно з зарахуванням вказаних коштів на рахунок ПАТ "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" контролюючий орган в інтегрованій картці позивача з ЄСВ здійснював нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску та у подальшому оформив рішенням, яке є предметом позову.

Отже, заборгованість позивача зі сплати ЄСВ виникла не у зв`язку з несплатою єдиного внеску, а у зв`язку з наявністю в інтегрованій картці ПАТ "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" недоїмки, у рахунок погашення якої контролюючий орган з 2013 року зараховує поточні платежі позивача, у тому числі платежі, що були здійснені платіжними дорученнями від 29.07.2016 № 347, від 29.08.2016 № 379 та від 27.09.2016 № 388 на виконання мирової угоди.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначено у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону, кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як слідує з матеріалів справи, грошові зобов`язання у розмірі 276 311,27 грн., сплата яких потягла нарахування штрафних санкцій, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та належать до конкурсних вимог.

Частиною 15 статті 16 Закону № 2343-XII передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Отже, з моменту порушення справи про банкрутство зупиняється виконання боржником зобов`язань щодо сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, строк сплати яких настав на момент порушення справи про банкрутство, та виключається можливість стягнення таких зобов`язань за межами процедури банкрутства.

При цьому, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань грошових зобов`язань, строк спати яких настав до дня порушення справи про банкрутство, не нараховується штраф та пеня або інші фінансові санкції.

Тобто, зобов`язання боржника (позивача), строк виконання яких настав на 21.02.2012 (дата порушення справи про банкрутство позивача) можуть виконуватись лише в процедурі провадження у справі про банкрутство у порядку господарського судочинства (конкурсні зобов`язання). Їх погашення у інший спосіб, у тому числі шляхом самостійного зарахування контролюючим органом у рахунок такого боргу платежів, спрямованих на сплату поточних зобов`язань з ЄСВ, не ґрунтується на вимогах закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку, між кредиторами та боржником (позивачем) було укладено мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі № Б8/022-12.

Відповідно до статті 77 Закону №2343-XII під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

Згідно з частиною 2 статті 78 Закону № 2343-XII, у разі якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов`язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов`язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника.

Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування України.

Відповідно до частини 5 статті 81 Закону №2343-XII, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами цієї мирової угоди.

Таким чином, вимоги конкурсних кредиторів, що є предметом мирової угоди, затвердженої у рамках провадження про банкрутство, виконуються у порядку та строки, визначені цією мировою угодою та Законом №2343-XII.

При цьому, положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до вказаних правовідносин не застосовуються.

Статтею 25 Закону №2464-VI передбачені заходи впливу та стягнення, які застосовуються до платників єдиного внеску.

Відповідно до частин другої та третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно абз. 4 п.56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що позивачем сплачено на рахунок відповідача кошти по сплаті податку за єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Натомість, поточні платежі, які здійснював позивач, сплачуючи податкові зобов`язання вчасно та у повному обсязі, стягувались відповідачем як борг у порядку п. 87.9 статті 87 ПК України та нараховувалась пеня, не дивлячись на те, що він відсутній та ігноруючи судові рішення, що призвело до безпідставного та протиправного прийняття вимоги про сплату недоїмки (боргу) від 03.07.2020 №Ю-1451-17.

Суд також зазначає, що обставини даної адміністративної справи вже неодноразово були досліджені та встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі № 810/4033/18 визнано протиправним та скасовано рішення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013471702 від 02.09.2015.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі № 810/4033/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 та набрало законної сили 06.08.2019, та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 та набрало законної сили 30.05.2018, одночасно з зарахуванням коштів на виконання умов мирової угоди платіжними дорученнями від 29.07.2016 №347, від 29.08.2016 №379 та від 27.09.2016 №388 на рахунок ПАТ "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі", контролюючий орган в інтегрованій картці позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснював нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, та у подальшому оформлював рішеннями, які виступали предметами оскарження. Таким чином, фактично штрафні санкції контролюючим органом було визначено позивачеві у зв`язку зі сплатою зобов`язань, що були включені до реєстру вимог кредиторів та згодом стали предметом мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі №Б8/022-12.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2018, яке набрало законної сили 30.05.2018 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі № 810/4033/18, яке набрало законної сили 06.08.2019, має для суду преюдиційний характер та обставини, встановлені цими рішеннями в силу положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають повторному доказуванню у цій справі, тому суд повторно їх не встановлює.

Також, судом встановлено, що контролюючий орган, ігноруючи судові рішення, що набрали законної сили, у яких встановлені обставини протиправності нарахування боргу позивачу, продовжує нараховувати недоїмку зі сплати єдиного внеску та виносити податкові вимоги.

Так, рішеннями Київського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, №№ 810/2691/18, 810/4625/18, 320/5181/18, 320/601/19, 320/2150/19, 320/6112/20, 320/6116/20 визнані протиправними та скасовані вимоги про сплату боргу (недоїмки), складені Головним управлінням Державної фіскальної (податкової) служби у Київській області № Ю-1451-17.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 5253,22 грн (платіжне доручення від 07.09.2020 № 235), отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 03.07.2020 № Ю-1451-17.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" (код ЄДРПОУ 00292474) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) судовий збір у розмірі 5253 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят три) грн 22 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.