Рішення № 103451206, 18.02.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року м.Київ № 320/16132/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність щодо виплати компенсації за користування послугою "муніципальна няня" за період з 01.02.2021 до 30.08.2021; визнати протиправним та скасувати рішення від 30.08.2021 про відмову у призначені компенсації за користування послугою "муніципальна няня"; зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення та виплату компенсації за користування послугою "муніципальна няня".

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, у відповідності до вимог Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», вона звернулася до відповідача з відповідною заявою. Разом з заявою, нею були подані документи в підтвердження зайнятості батьків дитини (копія трудової книжки та копія довідки з місця роботи), а також витяг з реєстру платників єдиного податку, витяг з ЄДР, додаткові угоди з нянею (для фізичних осіб - підприємців). Однак, відповідачем безпідставно відмовлено їй у призначенні компенсації «муніципальна няня» з огляду на те, що її няня ФОП ОСОБА_2 здійснює догляд одночасно більше ніж за трьома дітьми. Позивачка звертає увагу на те, що відповідач помилково вважає, що няня не може одночасно здійснювати догляд більш ніж за трьома дітьми.

Ухвалою суду від 13.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Третя особа, ФОП ОСОБА_2 , також не скористалась правом подачі письмових пояснень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданим 10.07.2019 органом №3228 (а.с. 25).

Позивачка є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 19).

01.02.2021 позивачкою укладено із ФОП ОСОБА_2 , яка є «муніципальною нянею», договір по здійсненню догляду за дитиною до трьох років згідно державної програми «Муніципальна няня» (а.с. 22-23).

За надані послуги позивачка сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_2 кошти в загальній сумі 14000 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №01118 від 31.08.2021, 31.07.2021, 30.06.2021, 31.05.2021, 30.04.2021, 31.03.2021, 28.02.2021.

З метою отримання компенсації за послугу "муніципальна няня" за період з лютого по серпень 2021 року, позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації з відповідною заявою.

Позивачкою надано Управлінню документи в підтвердження зайнятості батьків дитини (копія трудової книжки та копія довідки з місця роботи), а також витяг з реєстру платників єдиного податку, витяг з ЄДР, додаткові угоди з нянею (для фізичних осіб - підприємців).

Однак, рішенням від 30.08.2021 відповідачем відмовлено позивачу в призначенні компенсації «муніципальна няня» з огляду на те, що няня ФОП ОСОБА_2 може здійснювати догляд одночасно не більше ніж за трьома дітьми.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №68 затверджений Порядок відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня" (далі - Порядок №68).

Згідно з п. 3 Порядку №68, відшкодування вартості послуги "муніципальна няня" є щомісячною адресною компенсаційною виплатою одному з батьків (усиновлювачів), опікуну дитини до трьох років (далі - компенсація послуги "муніципальна няня").

Призначення та виплата компенсації послуги "муніципальна няня" здійснюються згідно з рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської ради, ради об`єднаної територіальної громади (далі - місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення).

Відповідно до п. 4 Порядку №68, компенсація послуги "муніципальна няня" виплачується отримувачу послуги "муніципальна няня" в розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років, установленого на 1 січня відповідного року, за кожну дитину, яку доглядає муніципальна няня, але не більше від вартості послуги "муніципальна няня", сплаченої отримувачем послуги "муніципальна няня".

Муніципальна няня, яка є фізичною особою - підприємцем (КВЕД 97.00 та/або КВЕД 88.91), може здійснювати догляд одночасно не більше ніж за трьома дітьми, за винятком догляду за дітьми з багатодітної сім`ї.

Муніципальна няня, яка є юридичною особою (КВЕД 78.20 та/або КВЕД 85.10), може забезпечувати здійснення догляду одночасно не більше ніж за десятьма дітьми з різних сімей за адресою, визначеною муніципальною нянею.

Згідно з п. 5 Порядку №68, право на отримання компенсації послуги "муніципальна няня" мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років (далі - договір) з муніципальною нянею.

Компенсація послуги "муніципальна няня" надається отримувачам послуги "муніципальна няня" за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", за винятком отримувачів послуги "муніципальна няня", які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також отримувачів послуги "муніципальна няня", у яких одночасно народилося троє і більше дітей.

Компенсація послуги "муніципальна няня" не призначається батькам, які є батьками - вихователями дитячих будинків сімейного типу, прийомними батьками, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства, отримувачам послуги "муніципальна няня", які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до п.6 Порядку №68, договір укладається у письмовій формі між отримувачем послуги "муніципальна няня" та муніципальною нянею.

У договорі має бути зазначено, зокрема, назву послуги, її обсяг з визначенням конкретних заходів, інформацію про дітей, за якими здійснюється догляд, та інформацію про особу, яка здійснює догляд за такими дітьми, умови та строк надання послуги, її вартість, періодичність оплати, відповідальність сторін, місце проживання отримувача послуги "муніципальна няня", місце проживання муніципальної няні (для фізичних осіб - підприємців) /місцезнаходження муніципальної няні (для юридичних осіб).

Пунктом 12 Порядку №68 передбачено, що компенсація послуги «муніципальна няня» призначається на строк здійснення догляду за дитиною до трьох років, визначений у договорі, укладеному між отримувачем послуги «муніципальна няня» та муніципальною нянею. У разі продовження строку дії цього договору виплата компенсації послуги «муніципальна няня» продовжується за заявою отримувача послуги «муніципальна няня» з місяця подання заяви. Виплата компенсації послуги «муніципальна няня» здійснюється щомісяця на підставі поданих отримувачем послуги «муніципальна няня» документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги «муніципальна няня».

Згідно з положеннями п.7 Порядку №68, для отримання компенсації послуги "муніципальна няня" отримувач послуги "муніципальна няня" подає заяву та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пунктах 8 і 9 цього Порядку.

За змістом п.8 Порядку №68, у паперовій формі отримувач послуги "муніципальна няня" подає такі документи: 1) заяву про надання компенсації послуги "муніципальна няня"; 2) заяву про перерахування коштів для компенсації послуги "муніципальна няня" із зазначенням рахунка в установі банку, вибраного отримувачем послуги "муніципальна няня" відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596; 2) копію договору між отримувачем послуги "муніципальна няня" та муніципальною нянею; 3) документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні вартості послуги "муніципальна няня", сплаченої отримувачем послуги "муніципальна няня" (виписка з банківського рахунка, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, оформлені відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Мінфіну від 21 січня 2016 р. № 13, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 р. № 88, за місяць, в якому подано заяву.

До заяви, зокрема, додаються копії: свідоцтва про народження дитини, паспорта отримувача компенсації послуги "муніципальна няня" з даними про прізвище, ім`я та по батькові, дату його видачі та місце реєстрації; документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу та мають про це відмітку в паспорті) отримувача компенсації послуги "муніципальна няня"; трудової книжки отримувача послуги "муніципальна няня".

Алгоритм дій місцевих структурних підрозділів з питань соціального захисту населення визначений пунктом 11 Порядку №68, а саме:

1) розглядають подані документи;

2) перевіряють факт реєстрації фізичної особи - підприємця/юридичної особи, яка надає послугу з догляду за дітьми, з якою укладено договір на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) протягом десяти робочих днів з дати надходження документів приймають рішення про призначення/відмову в призначенні компенсації послуги "муніципальна няня";

4) протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні компенсації послуги "муніципальна няня" письмово або в електронній формі інформують отримувача послуги "муніципальна няня" про прийняте рішення.

У силу вимог п.11 Порядку №68, отримувачу послуги "муніципальна няня" може бути відмовлено у призначенні компенсації послуги "муніципальна няня":

- у разі подання неповного пакета документів, передбаченого пунктами 8 і 9 цього Порядку,

- відсутності інформації про муніципальну няню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань,

- та/або викладення недостовірної інформації в договорі.

Підставою для відмови в призначенні або для припинення виплати компенсації послуги "муніципальна няня" є також установлення факту порушення:

- муніципальною нянею - вимог, передбачених абзацами третім і четвертим пункту 4 цього Порядку;

- отримувачем послуги "муніципальна няня" - вимог, передбачених абзацами другим і третім пункту 5 цього Порядку.

Згідно з абзацом 4 пункту 4 Порядку №68, муніципальна няня, яка є юридичною особою (КВЕД 78.20 та/або КВЕД 85.10), може забезпечувати здійснення догляду одночасно не більше ніж за десятьма дітьми з різних сімей за адресою, визначеною муніципальною нянею.

Буквальне тлумачення даної норми дає підстави для висновку, що за однією адресою, визначеною муніципальною нянею, одночасно може здійснюватися догляд не більше ніж за десятьма дітьми з різних сімей. Тобто, пункт 4 Порядку не містить обмеження щодо кількості отримувачів послуги "муніципальна няня", з якими юридична особа, яка надає цю послугу, може мати договірні відносини в один період та/або кількості договорів між муніципальною нянею та отримувачами цієї послуги, діючих одночасно. Отже, обмеження, визначені пунктом 4 Порядку, встановлюють кількість дітей (не більше 10), за якими муніципальною нянею здійснюється догляд одночасно за однією визначеною адресою. Практична доцільність такої редакції пункту 4 Порядку зводиться до необхідності розмежування функціоналу муніципальних нянь та закладів дошкільної освіти/дитячих закладів.

Зі змісту договору про здійсненню догляду за дитиною до трьох років за державною програмою "муніципальна няня" від 01.02.2021 №0118 вбачається, що місцем надання послуги "муніципальна няня" є адреса замовника, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.22).

Тобто, ФОП ОСОБА_2 здійснювався догляд тільки за дитиною позивачки без присутності інших дітей.

За надані послуги позивачем сплачено визначено договором суму грошових коштів, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що "муніципальна няня" здійснювала за адресою: АДРЕСА_1 догляд за однією дитиною - ОСОБА_3 .

Жодних належних та допустимих доказів того, що за цією адресою ФОП ОСОБА_2 здійснювала догляд одночасно більше ніж за 10 дітьми, відповідачем суду не надано, матеріали справи не містять і судом не встановлено.

За наведених обставин, на думку суду, у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновку про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог абзацу 4 п.4 Порядку, а також для відмови позивачці у виплаті компенсації послуги "муніципальна няня" за лютий-серпень 2021 року.

З огляду на наведене, суд вважає, що не нарахувавши та не виплативши позивачу компенсацію послуги "муніципальна няня" за лютий - серпень 2021 року, відповідач допустив протиправну бездіяльність, а отже діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавства.

Відповідно до п.14 Порядку кошти компенсації послуги «муніципальна няня», не одержані отримувачем послуги «муніципальна няня» з вини органу, який її призначає та виплачує, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком у розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років, встановленого у рік призначення виплати.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, що підтверджується квитанцією №3181407099 від 23.11.2021 (а.с. 1).

Враховуючи вищевикладене, судовий збір за подання адміністративного позову, у сумі 908 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.

Також, позивачем було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини четвертої статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з поданої позивачем заяви, сумою, яку останній просить включити до складу судових витрат по оплаті послуг адвоката, пов`язаних з розглядом справи, є 1000,00 грн.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Також, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відтак, судом встановлено, що 16.11.2021 між позивачкою та адвокатом Волощук Г.О. укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту з питань, що пов`язані з наданням правової допомоги клієнту (позивачу): складання від імені та в інтересах позивачки адміністративного позову для подачі до суду даного позову.

Пунктом 2 вказаного договору визначено, що гонорар за складання адмінінстратвиного позову становить 1000 грн.

Також, на підтвердження виконання адвокатом вищезазначених послуг з правової допомоги, позивачкою надано звіт про виконані роботи на підставі договору про надання професійної правничої допомоги з ОСОБА_1 , згідно якого адвокатом Волощук Г.О. витрачено 4 години на складання адміністративного позову та вартість цієї роботи складає 1000 грн., та квитанцію №0629260103643 від 16.11.2022 про сплату позивачкою гонорару у розмірі 1000 грн.

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права та задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачкою до стягнення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1000 грн підлягають компенсації позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за користування послугою "муніципальна няня" за період з 01.02.2021 до 30.08.2021.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 30.08.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначені компенсації за користування послугою "муніципальна няня".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ - 03193815) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) про призначення та виплату щомісячної компенсації за користування послугою "муніципальна няня» за період з лютого 2021 року по серпень 2021 року включно, враховуючи правові висновки суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ - 03193815) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.