Ухвала суду № 103449918, 21.02.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1639/19

Провадження № 1-і/219/3/22

У Х В А Л А

17 лютого 2022 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cудді Феняк О.Р

за участю секретаря Романченко І.О.

прокурора Мітіної В.О.,

захисника Гостренко С.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинувальним актом складеним відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 187 ч. 2, 357 ч. 3 КК України,

встановив:

В провадження Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшло клопотання прокурора про продовження строку триманні під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 187 ч. 2, 357 ч. 3 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Згідно довідки Бахмутської міської медичної частини філії державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях від 17.02.2022, у ОСОБА_1 діагностовано захворювання на Covid-19, через що він не може прямувати етапом до 25.02.22. Також, листом від 17.02.2022 вих.№ 7/256-21, начальника ДУ «Бахмутська установа виконання покарань №6» повідомлено, що ОСОБА_1 з 17.02.2022 хворіє на COVID-19, знаходиться на ізоляції, етапом прямувати не може до 25.02.2022 включно, відео конференція не може бути призначена до 25.02.2022 включно у зв`язку із повною ізоляцією обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти розгляду клопотання прокурора за відсутності обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на неможливість забезпечення йому права на захист. Також захисник обвинуваченого заперечувала проти заявленого клопотання та просила обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 21-00 години до 6-00 години, обґрунтовуючи свою позицію недоведеністю прокурором ризиків неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, а також необхідністю проведення обвинуваченому дообстеження, так як 26.04.2021 швидким тестом на наявність антитіл до вірусного гепатиту С були виявлені антитіла, що підтверджується виданою 16.02.2022 лікарем терапевтом Бахмутської міської медичної частини медичною довідкою.

В судовому засідання прокурор підтримала клопотання про продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань. Також прокурор вважала за можливе його розгляд судом за відсутності обвинуваченого, враховуючи, що в судовому засіданні приймає участь його захисник.

Суд, з`ясувавши думку учасників провадження вважає за необхідне розглянути клопотання прокурора виходячи з наступного.

Статтею 42 КПК України визначені права підозрюваного та обвинуваченого, серед яких, у пунктах 2,3 частини 4 статті зазначено, що обвинувачений також має право збирати і подавати суду докази; висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження.

Аналізуючи вказані норми права, суд доходить висновку, що одним із складових елементів права на захист є право обвинуваченого брати особисту участь у кримінальному провадженні.

Комітет з прав людини при ООН роз`яснив, що для забезпечення права на захист «у будь-якому кримінальному судочинстві обвинуваченому має надаватися право на усний розгляд, на якому йому дозволяється бути присутнім особисто або бути представленим захисником, і на якому він може представляти докази і допитувати свідків» (Герраде ла Еспріел`я проти Колумбії, КПЛ, документ ООН CCPR / C / 98 / D / 1623/2007 (2010) §9.3). ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого постати перед судом особисто в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення».

Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). В §4 статті 5 Конвенції передбачено доставляння затриманого до суду. Воно забезпечує затриманій особі право вимагати перевірки правомірності її затримання (Mooren v. Germany (Моорен проти Німеччини) [ВП], § 106; Rakevich v. Russia (Ракевич проти Росії), § 43).

Надання можливості бути заслуханим особисто або за допомогою представника займає важливе місце серед основоположних процесуальних гарантій у справах, що стосуються позбавлення волі (Kampanis v. Greece (Кампаніс проти Греції), § 47). Влада повинна доставити затриманого в суд без невиправданих затримок. Затриманий має право бути присутнім на слуханні (Кампаніс проти Греції (17977/91), (1995) §§47- 59; Вінтерверп проти Нідерландів (6301/73), (1979) §60). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду. Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від свого права бути присутнім на судових слуханнях, проте така відмова має бути встановлена недвозначним чином, бажано в письмовій формі; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73). До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був належним чином повідомлений про судовий розгляд, а також про час і місце слухань (Малекі проти Італії, КПЛ, документ ООН CCPR / C / 66 / D / 699/1996 (1999 ) §9.4).

Згідно практики ЄСПЛ, Конвенції та норм національного законодавства, участь обвинуваченого у судовому засіданні під час продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачена кримінальним процесуальним законодавством. Однак, беручи до уваги обставини які склалися, зокрема знаходження обвинуваченого ОСОБА_1 на ізоляції по захворюванню на COVID-19 та відсутність можливості прийняти участь у судовому засіданні та пристати перед судом та те, що згідно медичної довідки, він не може прямувати етапом та приймати участь у відео конференції до 25 лютого 2022 року. Суд враховує, що обвинувачений отримав завчасно клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, мав спілкування з захисником, якому передав документи для обґрунтування застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також участь при розгляді клопотання прокурора захисника обвинуваченого.

За викладених обставин, беручи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне враховувати в даному випадку суспільний інтерес.

В судовому засіданні стороною захисту та обвинуваченим не було надано матеріалів, які обґрунтовують доводи клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Медична довідка, видана 16.02.2022 лікарем терапевтом Бахмутської міської медичної частини, про необхідність проведення обвинуваченому ОСОБА_1 дообстеження, так як 26.04.2021 швидким тестом на наявність антитіл до вірусного гепатиту С були виявлені антитіла, не може бути єдиною підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, враховуючи тривалий час (більше 9 місяців) між проведенням швидкого тесту та судовим засіданням, а також відсутність інформації про неможливість проведення такого дообстеження при знаходженні обвинуваченого в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого та обвинуваченого про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, слід відмовити.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2021 року ОСОБА_1 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.02.2022 року.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Так, відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ніде не працює, не одружений, раніше судимий, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які проживають з ним в одному населеному пункті, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду. Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, не зникли.

Таким чином, суд приходить до висновку за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, оскільки скасування запобіжного заходу або його зміна на більш м`який запобіжний захід є недоцільним, так як не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Керуючись ст. ст. 131, 177, 183, 199, 331 КПК України, суд

ухвалив:

продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обвинуваченому увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ст.ст.185ч.2,185ч.3,187ч.2,357ч.3КК України,строк діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою вДержавній установі«Бахмутська установавиконання покарань(№6)»Південно-східногомежрегіонального управлінняз питаньвиконання кримінальнихпокарань тапробації Міністерстваюстиції Українина термін60(шістдесят)днів,тобто, до 17.04.2022 року включно.

В клопотанні захисника адвоката Гостренко С.Д. про зміну запобіжного заходу на більш м`який, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити до Державної установу «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України для виконання в частині продовження строків тримання під вартою.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим- в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Вступна та резолютивна частина проголошена 17 лютого 2022 року.

Повний текст ухвали проголошено 21 лютого 2022 року.

Суддя О.Р. Феняк