Рішення № 103449559, 07.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року Справа№200/11361/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., при секретарі судового засідання - Кабановій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства соціальної політики України (ЄДРПОУ 37567866; 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10) в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (ЄДРПОУ 26010987; 84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Машинобудівників, 64) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, оформленого протоколом від 28 квітня 2020 року № 12, про відсутність правових підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією, та зобов`язання прийняти рішення про підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 1 серії А.

В обґрунтування позову зазначає, що він є особою з інвалідністю 2 групи та віднесений до 1-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. В липні 2021 року він отримав витяг з протоколу № 12 засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно якого його документи не дають правових підстав для підтвердження зазначеного статусу, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією.

Позивач вважає вказане рішення Комісії необґрунтованим, протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки чітко встановлено причинно-наслідковий зв`язок його інвалідності з наслідками ліквідації наслядків Чорнобильської катастрофи, що підтверджено висновком Експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що згідно з нормами Порядку у редакції, що діяла до 27.08.2021, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішувались комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входили представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об`єднань, статутна діяльність яких пов`язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів. Особові справи громадян надсилались на розгляд Комісії за рішенням регіональних комісій. Зазначає, що під час розгляду документів ОСОБА_1 . Комісією прийнято рішення про відсутність правових підстав для підтвердження позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки надані документи не підтверджують факт виконання робіт у зоні відчуження.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі та справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 10 листопада 2021 року.

10 листопада 2021 року підготовче засідання відкладене на 10 грудня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі на тридцять днів, підготовче засідання у справі відкладене на 10 січня 2022 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 07 лютого 2022 року.

У судове засідання, яке відбулося 07.02.2022, позивач і представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , згідно довідки Військової частини 57278 від 13 травня 1987 року № 2831/25 з 17 лютого 1987 року по 24 травня 1987 року перебував на зборах у в/ч 57278.

Записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 та картці обліку доз радіаційного опромінення, які засвідчені печаткою в/ч 57278, ОСОБА_1 з 16.01.1987 по 24.05.1987 виконував службові обов`язки в ЗПР Чорнобильській АЕС та отримав дозу опромінення, що дорівнює 11,855 рентген.

Експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та їх професійного характеру від 24.04.1999 встановлено, що наявне у позивача захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби на ЧАЕС.

Відповідно до Довідки МСЕК серії ДОН-04 № 025866 від 15.09.2008 про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності ступінь втрати працездатності позивача становить 70%, що відповідає 2 групі інвалідності.

Згідно довідки МСЕК серії ДОН-07 № 077231 від 15.09.2008 позивачу встановлена 2 група інвалідності безстроково. Причиною інвалідності визначено захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків проходження військової служби на ЧАЕС.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.07.1999, яке в подальшому перереєстроване 19.09.2008, позивачу присвоєно статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1.

26.08.1999 позивач отримав нове посвідчення серії НОМЕР_4 особи з інвалідністю 3 групи, прирівняне до інваліда війни, - безстроково.

Як вбачається з витягу з протоколу № 12 від 28.04.2020 Комісією зі спірних питань Мінсоцполітики прийняте рішення про відсутність підстав для підтвердження статусу учасника наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою ОДА ОСОБА_1 , у зв`язку з непідтвердженням факту виконання робіт в зоні відчуження. Посвідчення підлягає вилученню з повідомленням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Матеріали справи свідчать, що позивач фактично не погоджується із позбавленням його статусу учасника наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а спірні відносини між сторонами справи виникли у зв`язку із прийняттям Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України рішення, оформленого протоколом № 12 від 28.04.2020, про непідтвердження факту виконання робіт позивача у зоні відчуження та вилучення у нього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відтак, правовій оцінці підлягає саме вказане вище рішення суб`єкта владних повноважень, а саме Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 Положення про Комісію зі спірних питань, затвердженим наказом Міністерства від 17 травня 2006 року № 187 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за № 626/12500, визначено, що Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії.

Підпунктом 3.2 пункту 3, підпунктом 4.2 пункту 4, підпунктами 5.1, 5.3 та 5.4 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що одним із завдань Комісії є перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Комісія зобов`язана при визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (із змінами). Рішення Комісії приймаються колегіально і є обов`язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно. Рішення Комісії оформлюється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії. Комісія розглядає спірні питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення Комісії може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

Аналогічного змісту норми визначено і у Положенні про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України 26 грудня 2018 року № 1945 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2019 року за № 52/33023.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону № 796-XII визначено осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 14 Закону № 796-ХІІ визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.

Відповідно до положень частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються чотири категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Згідно частини першої та четвертої статті 15 Закону № 796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок № 51 в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII, іншими актами законодавства.

Пунктом 10 Порядку № 51 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видача посвідчень провадиться обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Аналогічного змісту норми наведені й у Порядку № 551 (діючий з 25 липня 2018 року).

Так, згідно пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів, зокрема, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

За фактичними обставинами справи встановлено, що до висновку про направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань Регіональна комісія з визначення статусу осіб дійшла у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населенні пункти зони відчуження.

Комісія зі спірних питань дійшла висновку про відсутність підтвердженого факту виконання позивачем робіт у зоні відчуження.

Проте спірне рішення суд вважає необґрунтованим, оскільки воно прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Як вже було зазначено судом, згідно довідки від 13 травня 1987 року № 2831/25 Військової частини 57278 позивач з 17 лютого 1987 року по 24 травня 1987 року перебував на зборах у в/ч 57278.

Записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 та картці обліку доз радіаційного опромінення, які засвідчені печаткою в/ч 57278, ОСОБА_1 з 16.01.1987 по 24.05.1987 виконував службові обов`язки в ЗПР Чорнобильській АЕС та отримав дозу опромінення, що дорівнює 11,855 рентген.

Згідно норм радіаційної безпеки НРБ-76/87, затвердженими Національною комісією з радіаційного захисту при Міністерстві охорони здоров`я СРСР та головним санітарним лікарем 26.05.1987 №43902-87, для категорії А (до якої відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) встановлено гранично-допустима доза, що дорівнює 5 БЕР (п.3,2, таб. 3.1) 1 БЕР-0,95 рентгенів (Держкомпраця УРСР, Укррадпроф: №05/2-25-2 ДСП від 08.01.1987р., №03/51-8 ДСП від 08.01.1987р.).

Експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та їх професійного характеру від 24.04.1999 встановлено, що наявне у позивача захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби на ЧАЕС.

Відповідно до Довідки МСЕК серії ДОН-04 № 025866 від 15.09.2008 про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності ступінь втрати працездатності позивача становить 70%, що відповідає 2 групі інвалідності.

Згідно довідки МСЕК серії ДОН-07 № 077231 від 15.09.2008 позивачу встановлена 2 група інвалідності безстроково. Причиною інвалідності визначено захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків проходження військової служби на ЧАЕС.

Зазначені вище документи згідно пункту 10 Порядку № 551 є підставами для видачі посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до якого посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі, зокрема військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Слід звернути увагу на те, що згідно переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» місто Чорнобиль відноситься до зони відчуження.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено те, що він виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження (що фактично і ставилось під сумнів відповідачем), що відповідно до положень статті 10, пункту 2 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ є підставами для визначення особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1.

При цьому, на переконання суду, відомості в наданих позивачем документах не спростовують факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження.

Крім цього, слід зважати на таке.

Питання визначення статусу осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.

Статтею 10 Закону № 796-ХІІ (в редакції на час його прийняття) було прямо визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків в зоні відчуження, організації проведення евакуації із цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, в тому числі військовослужбовці, включаючи резервістів, працівники державних, громадських організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки як у цій зоні, так і за її межами.

Отже, у зв`язку з ухваленням цього Закону, в силу його прямих норм, тобто, без необхідності підтвердження такого статусу якимось окремим рішенням будь-якого органу влади, ОСОБА_1 вже вважався учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» , п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» , п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст. 1 Протоколу № 12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації: 1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1» .

Варто зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об`єктивного та розумного виправдання. Однак, це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об`єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Крім цього, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на позицію відповідача, доцільно зазначити, що дискримінація у правовідносинах, які є предметом даного судового розгляду, може проявлятись у тому, що за наявності у позивача протягом тривалого часу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, суб`єкт владних повноважень при оцінці документів віддав перевагу тим, в яких містяться відомості, що не дають безумовних підстав для підтвердження вказаного вище статусу, над тими документами, в яких міститься інформація, що дає правові підстави для висновку про законність наданого раніше позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб під час розгляду справи не зазначила обґрунтованих мотивів прийняття рішення, оформленого протоколом № 12 від 27.05.2021, й не обґрунтувала чому при прийнятті такого нею було віддано перевагу відомостям, що зазначені в довідках, згаданих позивачем, сукупний аналіз яких дає підстави для висновку, що позивач виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження, що є підставою для надання йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, а тому таке рішення, яке оформлене протоколом № 12 від 27.05.2021, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про підтвердження статусу учасника ліквідації на Чорнобильській АЕС, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, який саме пакет документів було надано для розгляду питання підтвердження позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією, до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Проте, судом встановлено, що позивачем доведено те, що він виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження (що фактично і ставилось під сумнів відповідачем), що, відповідно до положень статті 10, пункту 2 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ, є підставами для визначення особі (позивачу), яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно з п. 4 ч. 5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Виходячи з вимог ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов`язати відповідача повторно розглянути питання підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 , з урахуванням правових висновків, викладених судом у даному рішенні.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з наявної в матеріалах справи копії довідки МСЕК серії ДОН-07 № 077231 від 15.09.2008 позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково, а, отже, в силу п. 8 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства соціальної політики України (ЄДРПОУ 37567866; 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10) в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (ЄДРПОУ 26010987; 84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Машинобудівників, 64) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України (ЄДРПОУ 37567866; 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10), яке оформлене протоколом від 28.04.2020 № 12, про відсутність підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про непідтвердження факту виконаних робіт у зоні відчуження та вилучення посвідчення з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Зобов`язати Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України (ЄДРПОУ 37567866; 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10) повторно розглянути питання підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), з урахуванням правових висновків, викладених судом у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2022 року, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 07 лютого 2022 року.

Суддя С.В. Ушенко