Рішення № 103449544, 17.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року Справа№200/17633/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 (юридична адреса: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 182, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 3057, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2017 по 15.11.2021;

- стягнути з військової частини 3057 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2017 по 15.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.11.2021 відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.07.2017. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини з 19.07.2017, таким чином, позивач вважає, що відповідач протиправно не провів з ним остаточного розрахунку при звільненні та не здійснив передбачені чинним законодавством виплати, що стало підставою для звернення до суду.

09 грудня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким позов не визнав, зазначив, що, на думку відповідача, на військовослужбовців не поширюються положення КЗпП України щодо порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року витребувано від Військової частини 3057 довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача за останні два місяці проходження служби, зобов`язано Військову частину 3057 витребувану довідку надати до суду в строк до 03 лютого 2022 року.

09 лютого 2022 року на виконання ухвали суду від відповідача надійшла витребуна довідка.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу у складі Збройних сил України, зокрема, у Військовій частині 3057 Національної гвардії України .

Наказом відповідача від 11.02.2016 № 31 позивача зараховано до списків особового складу з 11.02.2016

Наказом від 19.07.2017 № 150 позивача виключено зі списків особового складу з 19.07.2017 (арк. справи 7).

Рішенням Донецького оружного адміністративного суду від 04.10.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправними дії Військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 11.02.2016 по 19.07.2017 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, зобов`язано Військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 11.02.2016 по 19.07.2017 з урахуванням базового місяця січня 2008 року та з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення відповідачем, Військовою частиною 3057, 15.11.2021 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.07.2017.

Вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду із даним позовом.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина ж друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й у випадку вирішення спору про розмір несплачених сум при звільненні в судовому порядку.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 в справі № 810/451/17.

В даному випадку позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці при звільненні (щодо не здійснення нарахування та виплати передбачених законодавством надбавок, компенсацій, доплат та індексації) звернувся до суду із відповідним позовом про присудження належних йому сум, за наслідком чого суд у цій справі дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Позивача звільнено зі служби з 19.07.2017, отже, обов`язок повного розрахунку відповідачем мав бути виконаний саме 19.07.2017.

Виходячи, що 19.07.2017 (тобто, у день звільнення, що є останнім робочим день), обов`язок повного розрахунку з позивачем відповідачем не виконаний, період затримки розрахунку з 20.07.2017 при звільненні становить 1060 днів (з 20.07.2017 по 15.11.2021 - день остаточного розрахунку із позивачем на виконання рішення суду).

Спеціальними у спірних правовідносинах законодавчих актів щодо військовослужбовців не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас, такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.

З огляду на те, що питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовано, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 804/3722/17.

Відповідно до п.п. "з" та "л" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 3 п. 2 цього Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Беручи до уваги, що середньоденне грошове забезпечення позивача згідно наданої відповідачем довідки від 28.01.2022 № 0184 складало 17,38 грн., розмір компенсації за 1060 днів прострочення розрахунку складає 18 422,80 грн.

Разом із цим, суд має право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Тотожні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку, що буде отриманий позивачем (за наслідком виконання даного рішення суду), характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 9 211,40 грн.

Отже, розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні з позивачем за період з 20.07.2017 по 14.11.2021 включно, що підлягає стягненню з відповідача, становить 9 211,40 грн.

Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми КАС України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 (юридична адреса: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 182, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.2017 по 14.11.2021.

Стягнути з військової частини 3057 Національної гвардії України (юридична адреса: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 182, код ЄДРПОУ 23313948) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.2017 по 14.11.2021 включно у сумі 9 211,40 грн. (дев`ять тисяч двісті одинадцять гривень 40 копійок).

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 17 лютого 2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко